Здавалка
Главная | Обратная связь

ХАРАКТЕРИСТИКА СУТНОСТІ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОПЕРЕДІЛЬНОГО МЕТОДУ ОБЛІКУ І КАЛЬКУЛЮВАННЯ



Цей метод обліку витрат і калькулювання собівартості є найпоширенішим. Тому особливості обліку повної та урізаної собівартості розглянемо на його прикладі.

Управлінський облік за системою повних витрат передбачає максимально повне та точне відображення абсолютно всіх витрат підприємства за певний час у собівартості продукції. Основними чинниками, які впливають на побудову обліку за цією системою є такі:

Ø поділ витрат на прямі та непрямі;

Ø характер технології;

Ø характер організації виробництва;

Ø вид контролю за витратами;

Ø центри обліку витрат;

Ø центри відповідальності

Можливі два варіанти системи обліку повних витрат: нормативний (з періодичним, або поточним контролем) та ненормативний.

Типовими положеннями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості (1996р.), розділ №9 “Методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості” передбачена можливість застосування нормативного (на першому місці як більш ефективного), попередільного та позамовного методів обліку витрат, називаючи їх методами у розумінні сукупності способів практичного здійснення процесів накопичення витрат та калькулювання собівартості. Два останні можна назвати ненормативними, що відповідаєкласифікації, яку ми з вами розглядаємо.

Д.е.н., професор Сопко В.В. їх називає методами простого нагромадження витрат [10].

Незалежно від обраної системи формування витрат на виробництво відбувається у системі рахунків. Аналітичний облік здійснюється залежно від форми обліку та наявності ЕОМ.

Якщо облік витрат здійснюється за книжково-журнальною формою, то для цієї роботи застосовують книгу ф. К-39.

При журнально-ордерній формі застосовують журнал-ордер №10. Він має такі розділи: І. Витрати виробництва.

ІІ. Розрахунок витрат на виробництво за економічними елементами.

ІІІ. Розрахунок собівартості продукції.

У додатку до першого розділу журналу ведуться допоміжні відомості №12 “Витрати цехів” та 15 “Загальногосподарські рохрахунки, витрати майбутніх періодів та резерви майбутніх платежів”.

У допоміжній відомості №12 відображають основні витрати за таким групуванням:

а) прямі за видами продукції основного та допоміжного виробництва;

б) непрямі на утримання машин та устаткування;

в) непрямі на управління виробництвом;

г) брак у виробництві. Відомості відкривають на кожний цех, підрозділ.

Після перенесення підсумкових даних з відомостей у журнал-ордер №10 їх підсумовують по горизонталі та вертикалі (“на кут”).

Простий (однопередільний) варіант.

Характерною рисою побудови обліку витрат є одноразове формування елементів витрат. Можливі дві модифікації цього варіанту: без поділу і із поділом елементів витрат на прямі та непрямі.

У першому випадку всі елементи витрат розглядають як прямі відносно продукту, який виробляється. Така модифікація застососується на молокопереробних підприємствах, у хлібопеченні, при виробництві безалкогольних напоїв у галузях добувної промисловості. Технологічний процес на таких підприємствах є єдиним цілим від першої до останньої операції; відсутні напівфабрикати; продукція проста та однорідна, незавершене виробництво незначне, стабільне або відсутнє.

Фактична собівартість окремих об’єктів калькуляції визначається як сума елементів витрат, поділена на кількість виробленої продукції.


 
 

ПЕРВИННА ДОКУМЕНТАЦІЯ ПРО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ

 

 

  Облік формування елементів витрат на виробництво
Матеріальні витрати МВ Витрати на оплату праці ВОП Витрати на соціальні потреби ВСП Витрати на амортизацію ВА Інші витрати ІВ  
             

Рис. 6. Схема побудови обліку витрат в індивідуальному однопродуктовому виробництві.


Розглянемо схему побудови обліку витрат на виробництво в індивідуальному однопродуктовому виробництві (рис. 6).

У системі рахунків маємо такий взаємозв’язок рахунків:

Рахунки коштів та зобов’язань   Рахунки формування елементів витрат   МВ   Рахунки формування витрат за місцями виникнення та центрами відповідальності   Рахунки формування витрат, доходів та фінансових результатів
Дебет Кредит   Дебет Кредит   Дебет Кредит   Дебет Кредит
           
           
           
           
           
             
    ВСП        
             
             
           
           
    ВОП        
             
             
           
             
    ВА        
             
           
           
             
    ІВ        
           
           
           
             
             

Рис. 7. Обчислення фактичної собівартості окремого об’єкту калькулювання.

Багатопередільний (попередільний) варіант.

Попередільній метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції застосовують у виробництвах, де готовий продукт одержують в результаті послідовної обробки вихідного матеріалу на окремих технологічно перервних стадіях, фазах, або переділах. Після кожного переділу (стадії, фази) одержують напівпродукт – напівфабрикат, який можна здати на склад, і по якому можна обчислити собівартість за кількісними, якісними і вартісними параметрами.

Переділом називають таку сукупність технологічних операцій, яка завершується виробництвом напівпродукту (напівфабрикату) або готового продукту (на при кінці останнього переділу).

Перелік переділів, фаз, стадій виробництва, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції встановлюється підприємством самостійно.

У пепередільних виробництвах виготовляють різні види продукції. У бухгалтерському обліку групують витрати не лише на прямі та непрямі, а накопичують їх по продуктах у межах кожного переділу технологічного процесу, використовуючи субрахунки до рахунку 20 “Основне виробництво”. Усі непрямі витрати розподіляють по переділах в кінці місяця пропорційно до обраної бази. Узагальнюють витрати за кожним переділом визначають та оцінюють незавершене виробництво. І тільки після цього калькулюють собівартість продукції кожного переділу.

Зведення витрат та визначення собівартості продукції в цілому по господарству виконують напівфабрикатним, або безнапівфабрикатним способами.

При напівфабрикатному способі передачу напівфабрикатів із одного переділу в інший здійснюють без вартісної оцінки, тобто тільки за кількістю. Собівартість продукції складається з нашарованих витрат. Для визначення загальної собівартості продукції кінцевого переділу витрати за окремими переділами підсумовуються та розподіляються між готовою продукцією та незавершеним виробництвом.

При безнапівфабрикатному способі зведення витрат та розрахунків собівартості продукції спочатку калькулюють вартість напівфабрикатів кожного переділу (фази) технологічного процесу. Напівфабрикати з опедного переділу до іншого передають і за кількістю, і за вартістю, визначеною на підставі калькуляції.

В зарубіжних фірмах розрізняють серед інших попроцесний метод. Його можна розглядати як різновид попередільного методу. В Україні знайшов застосування у вугле- соле- та навтодобувних галузях, для яких характерним є відсутність незавершеного виробництва. Облік витрат за цим методом ведуть за кожним процесом.

Розглянемо загальну схему побудови обліку повних витрат за попередільним методом (рис. 8).

 

Первинна документація по використанню ресурсів

Формування елементів витрат

 

Переділи

 

Перший   Другий

 

Прямі Непрямі   Витрати   Прямі Непрямі

 

  Розрахунок розподілу         Розрахунок розподілу

 

Формування витрат за видами продукції у межах переділу       Формування витрат за видами продукції у межах переділу

 

 

  Формування витрат по виробництву в цілому

 

Рис. 8. Загальна схема побудови обліку повних витрат за попередільним

методом.

 

Сферою застосування попередільного методу є підприємства з однорідною за вихідною сировиною (матеріалами) і характером обробки масовою продукцією, під час виробництва якої переважають фізико-хімічні та термічні виробничі процеси. Перетворення сировини в готову продукцію відбувається в умовах безперервного та короткотермінового технологічного процесу чи ряду послідовних виробничих процесів, кожний з яких або група яких є окремими переділами (фазами, стадіями). Прикладом є хімічна, лісова, металургійна, техстильна, цементна, шкіряна, харчова галузі промисловості.

Розглянемо загальну схему побудови попроцесного методу обліку витрат на виробництво (рис. 9.).

 

  Первинна документація по використанню ресурсів

  Облік формування елементів витрат відносяться до:

 
 

 

  Першого процесу     Другого процесу     Третього процесу

 

  технологічні операції     організа ційні операції     техноло гічні операції     організа ційні операції     техноло гічні операції     організа ційні операції        

 

Рис. 9. Загальна побудова попроцесного методу обліку витрат на виробництво.

 

6. ХАРАКТЕРИСТИКА СУТНОСТІ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПОЗАМОВНОГО МЕТОДУ ОБЛІКУ ТА КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Найбільш актуальним методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції у індивідуальних та дрібносерійних виробництвах є позамовний метод, за яким об’єктом обліку і калькулювання є окреме виробниче замовлення, що відкривається на один або кілька однорідних виробів, які передбачено випустити протягом місяця (на вироби серійного і масового виробництва), або на кожний вибір, виготовлений у порядку індивідуального (разового) замовлення, а також замовлення на виконання дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт.

Застосування цього методу з успіхом поєднується з використанням основних елементів нормативного обліку.

У разі виготовлення великих виробів з тривалим циклом виробництва замовлення відкриваються не на виріб у цілому, а на окремі технологічні й монтажні вузли відповідно до встановлення комплектації.

У разі застосування позамовного методу окреме виробниче замовлення видається на заздалегідь визначену кількість продукції (виробів).

На кожне замовлення відкривається карта аналітичного обліку витрат, де зазначається найменування, тип і якість виробу, замовник і строк виконання замовлення, цехи-виконавці, планова собівартість і ціна. Вся первинна документація складається з обов’язковим зазначенням номерів (шифрів) замовлень.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості також можуть використовувати відомість обліку витрат на замовлення, або замовлення-калькуляції.

При складних технологіях у виконанні замовлення можуть приймати участь декілька підрозділів підприємства. Тому для накопичення витрат застосовують відомість такої форми:

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.