Здавалка
Главная | Обратная связь

ПОРЯДОК НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ



Основою обчислення податку на додану вартість є вартість обороту, що оподатковується, який включає вартість реалізованих товарів (робіт, послуг) без включення до неї самої суми податку. Такий спосіб обчислення широко поширений і має назву «залікового», оскільки вартість обороту заліковує вартість усіх товарів (робіт, послуг).
При використанні цього способу додана вартість включає суми, які додаються на стадії власного виробництва або споживання до «старої вартості», яка закріплюється в діючих засобах виробництва (спорудження, будови, механізми тощо) та використаній сировині.
Обчислення та сплату податку на додану вартість за товари, які ввезені на територію України, здійснюють до і після митного оформлення на основі вантажної митної декларації, в якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком. При надходженні імпортних товарів, ввезених за цільовим призначенням і використовуваних не за призначенням або з комерційною метою, податок на додану вартість обчислюють виходячи з ціни їх реалізації з урахуванням податку на додану вартість, але не нижче їх митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору за відповідні товари і податку на додану вартість.

Бюджетне відшкодування — це сума, що підлягає поверненню платнику податку на додану вартість з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» і Указом Президента «Про деякі зміни в оподатковуванні». Якщо за результатами звітного періоду різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку збудь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, то така сума підлягає відшкодуванню платникові податку з Державного бюджету України. 23.(це шо в 22)

26.АКЦИЗИ ЯК ФОРМА СПЕЦИФІЧНИХ ПОДАТКІВ

Податки є невід'ємною частиною господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких виконують, в першу чергу, податки. Однією з важливих статей у податкових доходах бюджету України виступають акцизи.

Вивчення акцизів висвітлені в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Федоров В.М., Василик О.Д., Крисоватий А.І., Завгородній В.П., Петровська І.О., Клиновий Д.В., Д. Міль, А. Маршаль, А. Пігу, М. Фрідмен, І. Фішер.

Акцизи – це непрямі податки, що встановлюються у виді надбавки до ринкової ціни. Вони характерні для систем ринкового ціноутворення, у якому держава прямо не втручається в цей процес [2].

Вперше акциз був запроваджений у Давньому Римі. Вибірковий акциз в деяких країнах встановлюється на телефонні послуги, показ кінофільмів, квитки на проїзд, комунальні послуги. У більшості країн Заходу в повоєнний період були запроваджені універсальні акцизи, або податки з обороту, які вилучаються у відсотках (до 10%) від валової виручки підприємств. В останні три десятиріччя замість податку з обороту існує акциз на додану вартість, що став основною формою непрямого оподаткування. Тобто в широкому розумінні акциз – це непрямий податок на продаж товарів і послуг на внутрішньому ринку. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та його реалізації. Оподаткуванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, і витратами на закупівлю сировини, напівфабрикатів та оплату послуг.

За останні сорок років питома вага індивідуальних та універсальних акцизів в країнах скорочується (в Канаді з 35,3 до 26 %, в Італії з 40,8 до 23 %, у Франції з 37,6 до 28 %, в Японії з 33 до 12 %). Це пояснюється насамперед зростанням частки податків на соціальне страхування. Найнижча питома вага акцизів в Японії (12 %) та США (16 %), оскільки в цих країнах переважає пряме оподаткування; найвища – в Греції, Португалії (до 40 %) та Ірландії (42 %). У структурі акцизів в країнах ЄС дещо підвищуються універсальні і знижуються індивідуальні акцизи. Водночас частка акцизів в доходах державного бюджету в розвинутих країнах Заходу знижується. В Японії у 1989 скасовано 30 % акцизів на дорогі товари (автомобілі, холодильники тощо) і запроваджений 30 % універсальний акциз у формі податку на додану вартість. Для бюджетів штатів та місцевих органів влади значну роль у США та Японії відіграє універсальний акциз – податок на продаж зі ставкою від 3 до 7,5% роздрібної ціни. У США він забезпечує до 30% надходжень. Індивідуальних акцизів в Німеччині налічується майже 20, а в Японії – понад 600 [1].

В українській системі податків використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), мито, об'єктом яких є оборот і споживання певних товарів та послуг. Вони не настільки очевидні для платника як прямі податки, тому що включаються до продажної ціни товарів чи тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі незалежно від свого фінансового становища. Суб'єктом непрямого оподаткування є продавець товару або послуг, який виступає посередником між державою та платником (споживачем товару або послуг). Ці податки прямо не пов'язані із сукупним доходом платника, а лише з тією його частиною, що використовується як споживчі витрати. До них відноситься і акцизи, які, як непрямий податок, поширені в усіх країнах.

У залежності від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому виразі на одиницю товару. Вони не залежать ні від ціни, ні від якості товару. Пропорційні ставки акцизів встановлюються у відсотках до обігу реалізації. На відміну від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку. В залежності від охоплення товарів податком пропорційні акцизи поділяються на індивідуальні (специфічні) і універсальні [3].

Індивідуальні акцизи встановлюють на окремі високорентабельні, монопольні та специфічні товари із малоеластичним за ціною попитом. Сплачують їх підприємства, що виробляють і реалізують підакцизні товари (винно-горілчані, тютюнові, легкові автомобілі, бензин, тощо), які визначаються законодавчим органом. Цей податок кількісно замінив (разом із податком на додану вартість) податок з обороту і податок з продажів, що діяли раніше. Він включається в ціну товарів і сплачується споживачами цих товарів. Збирається цей податок здебільшого за твердою ставкою з одиниці виміру товару і коливається в залежності від виду товару.

Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів. Вони відрізняються від індивідуальних (або специфічних) тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. У податковій практиці використовуються три форми універсальних акцизів.

Податок з продажу, який застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі і об'єктом оподаткування якого є реалізація товарів на заключному етапі. При цьому оподаткування здійснюється тільки один раз. Він встановлюється у вигляді відсотка до роздрібної ціни товару і сплачує його покупець. Нині цей податок існує в небагатьох країнах (наприклад, у Великій Британії, Канаді, США, Швеції), в сучасній Україні він не використовується.

Податок з обороту стягується з валового обороту на всіх стадіях руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот включаються податки, що були сплачені раніше. Цей податок зараз теж не використовується.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. Ставка податку на додану вартість з 1995 р. затверджена у розмірі 20 та 0 відсотків. Порівняно завищена ставка податку негативно впливає на платоспроможність населення.

Таким чином, формою специфічних податків є акцизи, які відомі не лише в Україні, а й за її межами. Запроваджений у Давньому Римі, акциз поширився на інші країни світу й пройшов тривалий історичний розвиток. В Україні акцизами являються акцизний збір (специфічний акциз) та податок на додану вартість (універсальний акциз), що займають вагоме місце в сучасній податковій системі держави.

27. Платники акцизного збору.

Платників акцизного збору законодавство України поділяє на такі категорії.

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції). До цієї ж групи відносяться нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через свої постійні представництва або осіб, прирівняних до них, відповідно до законодавства.

2. Суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари.

Умовою сплати акцизного збору та підакцизного вантажу при перевезенні є надання митниці копії платіжного доручення, на загальну вартість обов'язкових платежів, що повинні бути сплачені до державного бюджету. Вони перераховуються на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Ця сума повинна відповідати сумі визначених податкових платежів, яку необхідно сплатити за партію товару, ввезену за однією акцизною вантажною митною декларацією. Ця декларація являє собою документ, який заповнюється на уніфікованому бланку і містить відомості про вантаж, що буде ввезено на територію України з метою імпорту. Він використовується митними органами для посилення контролю за митним оформленням підакцизного товару.

Акцизні декларації подаються до митниці за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності разом з такими документами:

1) зовнішньоекономічним контрактом;

2) двома копіями платіжного доручення, завіреними суб'єктом підприємницької діяльності на суму встановлених платежів;

3) примірником заявки-розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору підчас купівлі марок акцизного збору.

3. Фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), що переслані з-за митного кордону України у виді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) визначені митним законодавством. До цієї категорії платників належать юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші форми володіння, користування або розпорядження підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» при ввезенні в Україну податковими агентами підакцизних товарів вони не сплачують акцизний збір при розмитуванні цих товарів, а при продажу на території України зобов'язані включити до їх вартості відповідну суму акцизного збору, одержати її від покупців і перерахувати до бюджету. Слід зазначити, що відповідно до останньої частини ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір», податкові агенти практично не матимуть можливості здійснювати діяльність з тими підакцизними товарами, що підлягають ліцензуванню або маркіруванню акцизними марками.

Об'єкт оподаткування.

Об'єкт оподаткування залежить від характеру й основ класифікації підакцизних. Предмет оподаткування дуже близький до об'єкта, однак необхідно зазначити, що об'єкт є підсумковим поняттям, а предмет оподаткування визначається конкретними особливостями. Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування, та встановлює зв'язок між категорію платників акцизного збору та об'єктами оподаткування:

По-перше, це обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з їх частковою оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

По-друге, обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного виробництва, промислової переробки, а також для своїх працівників.

По-третє, вартість товарів (продукції), що імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості або з частковою оплатою. Митна вартість є базою для обчислення податків і зборів, що справляються митницею і зазначається у митній декларації.

Основою для визначення об'єкта оподаткування і нарахування акцизного збору є вантажно-митна декларація, де обчислена сума акцизного збору вказується окремим рядком. Акцизний збір нараховують, виходячи з митної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, який діяв на день надання вантажної митної декларації.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" податок обчислюється:

1) у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;

2) за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі):

 


  • товарів, що реалізуються за вільними цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без врахування акцизного збору, без податку на додану вартість;

  • товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами без врахування торговельних знижок, а також сум податку на додану вартість;

  • імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без врахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Рис. 2.1. Елементи справляння акцизного збору
Акцизний збір, обчислений у євро, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

27. Елементи акцизного податкуПорядок та терміни сплати акцизного збору
Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства і сплачуються до бюджету.

Платники акцизного збору складають щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, до органів ДПС за місцем реєстрації Розрахунок акцизного збору. Дані, наведені в Розрахунку, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку.

Сплата акцизного збору суб'єктами підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, здійснюється одночасно зі сплатою інших митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур). Платники, які імпортують підакцизні товари, в обов'язковому порядку при перетині митного кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію в двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових адміністрацій за місцем розміщення суб'єктів підприємницької діяльності для справляння акцизного збору. Ця норма зі сплати акцизного збору не поширюється на алкогольні напої та тютюнові вироби, сплата акцизного збору за якими здійснюється безпосередньо до Державного бюджету України при придбанні акцизних марок у їх продавця.

28. Механізм обчислення акцизного збору

Для обчислення акцизного збору застосовуються норми Положення „Про порядок нарахування, терміни сплати і надання розрахунку акцизного збору”, затвердженого наказом ДПА України від 19.03. 2001 р. № 111 ( зі змінами та доповненнями, внесеними наказом ДПА України від 24.11.2003 р. № 557).

1.Якщо ставка встановлена у твердій сумі з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, то акцизний збір обчислюється:

а) у разі, якщо ставка встановлена у гривнях:

Сума АЗ = Кількість товару ( у фізичних одиницях) х ставка збору (у грн.);

б) у разі, якщо ставка збору встановлена у євро:

Сума АЗ = Ставка АЗ х Курс євро (на 1-й день відповідного кварталу) х Кількість товару (у фізичних одиницях).

Акцизний збір, обчислений у євро, сплачується у валюті України за валютним (обмінним) курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), та залишається незмінним протягом цього кварталу.

Імпортер сплачує збір за курсом євро до гривні, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється сплата акцизного збору на ввезені в Україну товари.

2.Якщо ставка встановлена у процентах, акцизний збір обчислюється у наступному порядку:

а) з початку визначається оподатковуваний оборот (оборот з продажу) шляхом обчислення суми оборотів за встановленими виробником або імпортером максимальними роздрібними цінами, без урахування ПДВ та акцизного збору, окремо по кожному виду товару за формулою:

О = (SМ – П) х к , де

О – оподатковуваний оборот;

SM – сума оборотів з продажу за максимальними роздрібними цінами по кожному виду товару (продукції), задекларована виробником або імпортером таких товарів;

П – сума ПДВ та акцизного збору у складі максимальної роздрібної ціни;

к - кількість товару у фізичних одиницях виміру по кожному виду товару (продукції) під їх власною назвою.

б) після визначення обороту з продажу обчислюється сума акцизного збору за формулою:

А 1 = С 1 х О, де

А 1 – сума акцизного збору за ставками у процентах до обороту з продажу С 1 – ставка акцизного збору у процентах;О - оподатковуваний оборот. Якщо вартість імпортованих товарів, визначена імпортером за максимальними роздрібними цінами (без ПДВ та акцизного збору) менше, ніж митна вартість таких товарів з урахуванням ввізного мита без ПДВ та акцизного збору, то базою обчислення акцизного збору з імпортованих товарів у даному випадку буде митна вартість такого товару (іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації. Існують особливості щодо визначення суми акцизного збору по нафтопродуктам (бензину). Наприклад, ставка акцизного збору встановлена у розмірі 20 % до обороту, але розмір акцизного збору повинен бути не менше ніж 60 євро за 1000 кг. У даному випадку розраховується акцизний збір за ставкою 20 % та порівнюється із сумою акцизного збору, розрахованого за твердою ставкою, тобто 60 євро за 1000 кг. До сплати приймається сума акцизного збору, що є більшою. Таким чином має місце комбінована ставка (процентна та тверда), а приймається до нарахування та сума акцизного збору, яка має найбільшу величину за результатами розрахунку платежу за даними ставками.Якщо ставка встановлена одночасно у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, акцизний збір обчислюється шляхом складання суми акцизного збору, обчисленої за ставками у процентах до обороту з продажу, та суми акцизного збору, обчисленої за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару, за формулою:

А = А1 + А2, де

А 1 – сума акцизного збору, обчислена за ставками у процентах;

А 2 – сума акцизного збору, обчислена за ставками у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

 

У вище зазначеному порядку обчислюється акцизний збір на тютюнові вироби, на які встановлені дві ставки: тверда (в залежності від видів тютюнових виробів) та процентна.

Податкове зобов'язання із сплати акцизного збору за кожну власну назву сигарет (з додатковою інформацією щодо характеристик продукту, в разі її наявності), що обчислюється одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції), не може бути менш як: 8 гривень за 1000 штук сигарет без фільтра, цигарок (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 10); 18 гривень за 1000 штук сигарет з фільтром (код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2402 20 90 20).

 

Приклад

Підприємство виробило і реалізувало 50 пачок сигарет з фільтром за максимальною роздрібною ціною 2,42 грн. кожна та 50 пачок сигарет без фільтру за максимальною роздрібною ціною 1,05 грн. кожна.

Необхідно визначити суму акцизного збору, яку сплатить підприємство (ставка акцизного збору для сигарет з фільтром – 11,5 грн. за 1000 шт. (12,5%), а для сигарет без фільтру – 5 грн. за 1000 шт. (12,5%).

Розв’язок:

0,15*МРЦ=(5/6*С%*МРЦ)+АЗтв)/(1+ С%)

АЗ=(5/6*С%*МРЦ)+АЗтв)/(1+ С%)

АЗ=(5/6*8%*121,05)+11,5)/(1+0,08)= 18,12 грн.

Але сума АЗ не можу бути меншою ніж 22% від максимальної роздрібної ціни, тобто працює формула 0,15*МРЦ.

АЗ=0,15*121,05=18,16 грн. - сума АЗ, яку підприємство сплатить до бюджету за реалізацію сигарет з фільтром.

АЗ=(5/6*8%*52,63)+5)/(1+0,08)= 7,88 грн.

 

Також необхідно зазначити, що виробники та імпортери з 1 січня 2004 року встановлюють максимальні роздрібні ціни, подаючи до ДПА України або Держмитслужби України спеціальну декларацію про встановлені максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари. Форма такої декларації спільно визначатиметься ДПА України та Держмитслужбою України. Уперше імпортери та виробники повинні задекларувати максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби не пізніше ніж за 5 календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.

Максимальна роздрібна ціна діє з першого числа місяця, що слідує за тим, у якому подано декларацію. Виробник або імпортер можуть змінити відомості, що містяться в декларації, поданій до податкового або митного органу, шляхом подання нової декларації, але не частіше одного разу протягом календарного місяця.

Роздрібні торговці тютюновими виробами повинні, по-перше, на видному місці розмістити засвідчення виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби. По-друге, торгувати тютюновими виробами вони зможуть лише за цінами, не вищими встановлених виробниками або імпортерами максимальних цін. А якщо у роздрібного торговця відсутня у місці торгівлі копія чинної декларації про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, то до нього застосовуватиметься штраф у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше ніж 1700 грн. У разі якщо роздрібний торговець торгуватиме тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених виробниками або імпортерами максимальних роздрібних цін, то він повинен сплатити штраф у розмірі 100 відсотків вартості наявних у нього тютюнових виробів, але не менше ніж 1000 грн.

Не встановлено МРЦ на алкогольні напої.

Слід відмітити, що сьогодні фальсифікат можна легко визначити за вартістю продукту. Для того щоб виробити горілку по всім вимогам ГОСТ і сплатити з неї податки, необхідні визначені мінімальні затрати, які закладені в собівартості продукції. Асоціація „СОВАТ” разом з виробниками горілки підрахувала мінімальні ціни на горілчані вироби. Так, мінімальна ціна однієї пляшки горілки 0,5 л з місткістю спирту 40 % в роздрібній торгівлі повинна бути не менше 11,5 грн. При врахуванні виробничої собівартості продукції, рентабельності (12%) і ПДВ (20%), відпускна ціна виробника складає 8,3 грн. за пляшку, а з врахуванням мінімальної оптової торгової націнки (12%) і мінімальної роздрібної торгової націнки (20%) – 11, 5 грн.

У супермаркетах країни можна зустріти немало горілки, ціна якої нижча мінімальної. Виникає висновок, що деякі виробники лікеро-горілчаних виробів ухиляються від сплати податків або виготовляють неякісний продукт. Однак стверджувати це важко, бо мінімальні ціни на закріплені законодавчо.

„Ми хочемо показати уряду, що цей механізм є дієвим, і наполягатимемо, щоб уряд закріпив мінімальну ціну своїм рішенням, оскільки вона є індикатором сплати або несплати податків”, - говорить директор Асоціації „Союз оптовиків і виробників алкоголю та тютюну” (СОВАТ) В.Демчак. Він також додав, що введення мінімальних цін на алкогольну продукцію щорічно дозволить легалізувати 2-3% ринку.

До речі, країни-члени Світової організації торгівлі (СОТ) свого часу практикували запровадження системи мінімальних цін на алкоголь. Основним завданням при проведенні такого роду досвіду фахівці називали бажання показати, що запропонована ціна є дійсно мінімальною, і дешевше, за умови сплати податків, виробити цю продукцію неможливо.

Отже, введення мінімальних цін дозволить говорити про створення механізму впливу держави на тіньовий обіг алкоголю, про зменшення конкурентоспроможності нелегального ринку.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.