проведення занять із протипожежної підготовки з особовим складом

ПЛАН-КОНСПЕКТ

чергового караулу

ТЕМА: Причини появи пожежі і параметри, що характеризують її розвиток. Класифікація . пожеж.

НАВЧАЛЬНА МЕТА: Підвищення рівня обізнаності.

ЧАС: 1 акемічна година.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: учбовий клас.

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: план-конспект,наглядні посібники.

ЛІТЕРАТУРА: 1. Наказ МНС України від 01.09.2009 № 601 “Положення про організацію . службової підготовки осіб рядового і начальницького складу органів та . підрозділів цивільного захисту”.

2. Статут дій у НС органів управління та підрозділів Оперативно- рятувальної . с лужби цивільного захисту. Наказ МНС України від 13.03.2012р. №575.

3. ДСТУ 2272 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять.

Порядок проведення заняття:

1. Організаційні заходи - 5 хв.

перевірка присутніх; оголошення теми і мети заняття.

2. Контроль знань – 5 хв.

перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.

3. Викладення матеріалу теми - 25 хв.

Питання, які вивчатимуться:

1. Поняття про пожежу та її види. Зони і стадії пожежі.

2. Основні параметри пожежі.

3. Класифікація пожеж.

Питання та їх короткий зміст Методичні вказівки

1. Поняття про пожежу та її види. Зони і стадії пожежі. Пожежа — позарегламентний процес знищування або пошкоджування вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля. Гасіння пожежі – це осмислена організація бойових дій на основі всебічного вивчення та аналізу процесів і явищ, що відбуваються на пожежі і які сприяють або перешкоджають його розвитку та гасінню. Знання й урахування явищ, що відбуваються на пожежі, а також їх закономірностей дозволяють: - вивчати їх та аналізувати; - керувати процесами в умовах пожежі; - визначати засоби і прийоми гасіння пожежі; - виконувати розрахунки сил і засобів для гасіння пожежі; - завчасно розробляти оперативні заходи щодо організації пожежогасіння внаселених пунктах і на об'єктах різного призначення; - прогнозувати і передбачати обстановку пожежі на конкретний момент часу або обстановку можливої пожежі; - приймати правильні рішення на бойові дії по гасінню пожежі й керувати ними; - розробляти тактичний задум на проведення практичних занять із начальницьким складом пожежної охорони та підрозділів. Іноді багато питань вирішуються по інтуїції, сподіваючись на досвід оперативної роботи, що часто приводить до помилок і серйозних прорахунків. І, як показує практика, кожний такий прорахунок веде до значних матеріальних збитків для держави, у деяких випадках до людських жертв, невиконанню бойової задачі. Наприклад, щоб визначити на місці пожежі необхідну кількість сил і засобів для його ліквідації або розробити тактичний задум на проведення заняття, оперативний документ, організувати гасіння і т.ін., необхідно знати (хоча б орієнтовно) розміри пожежі на будь-який момент часу. Цю дуже складну проблему завдяки лише одній інтуїції та досвіду правильно вирішити неможливо. Для цього необхідно знати закономірності розвитку та гасіння пожежі, форми її розвитку, параметри і порядок їх визначення. Якщо врахувати, що в умовах реальної пожежі фактор часу для організації активних дій має вирішальне значення, то стає цілком зрозумілим значення дослідження цього питання у взаємодії з високою кваліфікацією спеціаліста. Таким чином, спеціаліст нашого профілю при організації гасіння пожежі повинен мати такі знання і досвід, щоб вирішувати оперативні питання і задачі швидко, рішуче. Осередок пожежі – це місце (ділянка) найбільш інтенсивного горіння в присутності трьох основних умов: · безперервне надходження окиснику (повітря); · безперервна подача палива (розповсюдження горіння); · безперервне виділення теплоти, що необхідна для підтримки процесу горіння. Порушення хоча б однієї умови викликає припинення горіння. В початковій стадії осередком пожежі може бути невелика ділянка або предмет в приміщенні (первинний осередок). В процесі розвитку осередком пожежі для будівлі може стати приміщення, яке охоплене полум’ям. Процес розвитку пожежі можна розділити на три фази.В 1 фазі відбувається розповсюдження горіння і вогонь охоплює основну частину горючих матеріалів (не менше 80 %). В 2 фазі після досягнення максимальної швидкості вигорання матеріалів пожежа супроводжується активним полум’яним горінням з постійною втратою маси. В 3 фазі швидкість вигорання різко падає і відбувається догорання матеріалів та конструкцій, що тліють. При розвитку пожежі в будівлі газообмін, тобто приток повітря та видалення з неї продуктів горіння, відбувається через пройми. Тиск продуктів горіння у верхній частині приміщення більше, а в нижній менше тиску зовнішнього повітря. На певній висоті тиск всередині приміщення дорівнює атмосферному, тобто перепад тисків дорівнює нулю. Площина, де тиск всередині будівлі дорівнює атмосферному, називається площиною рівних тисків, або нейтральною зоною.Теоретичний матеріал стосовно параметрів та розрахунку висоти нейтральної зони вивчається на дисципліні “Основи розвитку та припинення горіння”. Перед нами ж стоїть інша задача: практичне її значення під час гасіння пожеж та способи її підняття. Нейтральна зона в різних частинах приміщень або будівлі може знаходитись на різній висоті в залежності від умов газообміну та температур середовища в суміжних приміщеннях, сходових клітинах та інших частинах будівлі. (Привести приклади з практики відносно значення нейтральної зони та способах її підняття). Висота нейтральної зони в приміщенні здебільшого залежить від умов газообміну в цьому приміщенні. Під умовами газообміну розуміють ступінь розкриття та взаємне розташування пройм (дверних, віконних, вентиляційних люків, світлових ліхтарів тощо), висоту та об’єм приміщення. Зони на пожежі: зона горения, зона теплової дії, зона задимлення. Зоною горіння називається частина простору, в якому протікають процеси термічного розкладання чи випаровування горючих речовин та матеріалів (твердих, рідких, газів , парів) в об’ємі дифузійного факелу полум’я. Горіння може бути полум’яним, (гомогенним) і безполум’яним (гетерогенним). При полум’яному горінні межами зони горіння являються поверхня горючого матеріалу і тонкий прошарок полум’я, що світиться (зона реакції окислення), при безполум’яному - розпечена поверхня горючої речовини. Прикладом безполум’яного горіння може служити горіння коксу, дерев’яного вугілля, тління, наприклад, волоку, торфу, бавовни. Зона теплового дії примикає до меж зони горіння. В цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум’я, оточуючими огороджуючими конструкціями та горючими матеріалами. Під зоною задимлення розуміють частину простору, примикаю чого до зони горіння, в якому неможливе перебування людей без захисту органів дихання і в якому затрудняються бойові дії підрозділів пожежної охорони із-за недостатньої видимості. Тривалість пожежі, тобто час дії теплоти на будівельні конструкції будівлі та споруди визначаються по пожежному навантаженню. Пожежне навантаження – це маса всіх горючих та важкогорючих матеріалів, що знаходяться в приміщенні або на відкритому просторі, які віднесені до площі підлоги приміщення або площі, що займається цими матеріалами на відкритому просторі (m _п.н., кг/м²). В пожежне навантаження входять також конструктивні елементи будівель. Однак тривалість пожежі та швидкість вигорання матеріалів як в приміщеннях, так і на відкритому просторі залежать не тільки від пожежного навантаження. На них впливають неоднорідність, фізико-хімічні властивості, спосіб розподілення та площа поверхні. 2. Основні параметри пожежі. Для вирішення питань пожежної безпеки в рамках системи протипожежного захисту необхідно знати та вміти прогнозувати поведінку пожежі в процесі її розвитку в конкретних умовах, правильно оцінювати обстановку на пожежі. Прогнозування розвитку пожежі передбачає використання методів розрахунку напрямків та швидкостей розповсюдження горіння, тривалості розвитку пожежі, зміни в часі температури та компонентів газового середовища, інтенсивності газообміну та інших параметрів пожежі. Кожна пожежа представляє собою єдину в своєму роді ситуацію, що визначається різними явищами, які носять раптовий характер. Тому точно спрогнозувати розвиток пожежі у всіх деталях неможливо. Однак пожежі мають широкий спектр закономірностей, що дозволяє побудувати аналітичний опис загальних явищ пожеж та їх параметрів. Основні параметри пожежі: - втрата маси (вигорання) пожежного навантаження; - швидкість вигорання пожежного навантаження; - температура продуктів горіння на виході з осередку пожежі (конвективна складова); - геометричні розміри факелу полум’я (Н; S); - температура полум’я; - опадаючий тепловий потік; - площа та периметр зони горіння; - витрата приточного повітря в зону горіння; - інтенсивність газообміну; - об’єм продуктів горіння; - положення нейтральної зони по відношенню до нижньої частини пройм та площини підлоги; - інтенсивність викиду продуктів горіння в атмосферу; - склад кисню та токсичних продуктів горіння в газах, що виходять із зони горіння; - швидкість потоків в тепловій конвективній колонці над пожежею; - надлишковий тиск газів в об’ємі приміщення; - середньооб’ємна температура середовища (для закритих пожеж); - середня температура по осі теплового конвективного струменю (для відкритих пожеж); - середня швидкість пересування фронту полум’я по пожежному навантаженню; - середня швидкість збільшення площі горіння; - склад диму; - оптична густина диму; - об’єм або площа задимлення; - швидкість розповсюдження диму по вертикальним комунікаціям, сходовим клітинам та ін. 3. Класифікація пожеж. За умовами мас і теплообміну з навколишнім середовищем пожежі розділяються на дві групи – на відкритому просторі та в огородженнях. Класифікація пожеж за типом 1. Індустріальні (пожежі на заводах, фабриках і сховищах). 2. Побутові пожежі (пожежі у житлових будинках та на об'єктах культурно-побутового призначення). 3. Природні пожежі ( лісові, степові, торф'яні та ландшафтні пожежі). В залежності від виду палаючих матеріалів та речовин пожежі підрозділяються на класи: А – тверді речовини, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір); В – горіння рідин або твердих речовин, які розтоплюються; С – пожежі газів; Д – пожежі металів та їх сплавів; Е – пожежі, які пов’язані з горінням електроустановок. За ознакою зміни площі горіння: - пожежі, що розповсюджуються; - пожежі, що не розповсюджуються. Пожежі на відкритому просторі розподіляються: масова пожежа – сукупність окремих та суцільних пожеж в населених пунктах, крупних складах горючих матеріалів та на підприємствах; окрема пожежа – пожежа що виникла в окремій будівлі або споруді. Одночасно інтенсивне горіння більшості будівель та споруд на дільниці забудови прийнято називати суцільною пожежею. При слабкому вітрі або при його відсутності масова пожежа може перейти у вогневий шторм. Вогневий шторм – це особлива форма пожежі, що характеризується утворенням єдиного гігантського турбулентного факелу полум’я з потужною конвективною колонкою потоків продуктів горіння та нагрітого повітря до меж вогневого шторму зі швидкістю 14-15 м/с. По характеру дії на огородження пожежі діляться на локальні та об’ємні.Локальні пожежі характеризуються слабкою тепловою дією на огородження і розвиваються при надлишковій кількості повітря. Об’ємні пожежі характеризуються інтенсивною тепловою дією на огородження. Об’ємні пожежі в огородженнях прийнято називати відкритими, а локальні пожежі, пожежі, що протікають при закритих дверних та віконних проймах, - закритими. Приведена класифікація пожеж за різними ознаками схожості та різниці є умовними, оскільки в ході свого розвитку вони можуть переходити із одного класу, виду, групи в інший. Частково дати під запис Частково дати під запис Частково дати під запис

4. Закріплення вивченого матеріалу - 5 хв.

5. Підведення підсумків - 5 хв.:

вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

оголосити оцінки;

відповісти на запитання.

План-конспект склав:

т.в.о. начальника караулу 5-ДПРЧ

ст. прапорщик служби цивільного захисту В.П. Петренко