 |
|
Етап. « Підготовчий»
Педагог-організатор
Мелітопольського дитячого
Санаторія
Федєчкіна М.М.
Паспорт проекту
1. Тема проекту: « У світі лялькового театру»
2. Цілі проекту: виховувати інтерес до творчості, навички акторської майстерності: виразність мовлення, пам’ять, увага, мовне дихання, дикція, міміка, жести, уміння перевтілюватись в один із об’єктів, діяти в цьому образі в залежності від обставин, вирішуючи певні проблеми. Розвиток лідерських якостей , умінь пошуку власних ідей дитиною, комунікабельності, та інших життєво необхідних компетенцій. У дітей виробляється психологічна готовність до публічного виступу.
3. Автори проекту(вік, клас, кількість учасників): 18 дітей різного віку.
4. Керівник проекту: педагог-організатор – Федєчкіна М.М.
5. Час роботи над проектом: з 3 по 28 листопада 2014 року.
Форма роботи: Робота з групами дітей, котрі виявили бажання прийняти участь у заході, індивідуальні та колективні бесіди, формування творчих активних груп для виконання творчих завдань: створення казок, стенду , ляльок, білетів.
Спостереження ступеню росту кожної дитини, позитивні та негативні наслідки, та корегування роботи, намагаючись ненав’язливо направляти.
Враховуючи індивідуальні особливості дітей, намагалася знайти підхід до кожного та зрозуміти причини невдач..
6. Тип проекту:
За домінуючою в проекті діяльністю:
a) творчо – пошуковий, інформаційно – пошуковий, ігровий.
b) За предметно – змістовною областю: валеологія.
c) За характером координації проекту: гнучкий.
d) За кількістю учасників проекту: індивідуальний, груповий.
e) За широтою змісту: предметний.
7. 
Інформаційно – технічне обладнання:інформаційне повідомлення про види театрального мистецтва, стенд «Весела гусінь», ляльки, створені дітьми, музичний супровід.
8. Область дослідження: колективна творча групова робота.
9. Методи, використані в роботі над проектом: інформаційне повідомлення про види театрального мистецтва, у тому числі – лялькового театру, етику поведінки в театрі під час вистави, відповідальна робота дітей, творчих груп на створення самої казки, ляльок до неї, стендів , білетів, афіши, нумерацію ряду та місць та інших творчо – групових робіт.
10. Форми представлення проекту: презентація казок командами.
11. Хід втілення проекту:
(результати роботи над проблемою на кожному етапі; записи всіх ідей, гіпотез і рішень; короткий опис складностей, з якими зіткнулись групи і засоби їх вирішення; матеріали і презентації(сценарії); конструктивний аналіз виконаної роботи(відгуки керівника на представлену проектну роботу), рецензія.
Актуальність проекту:
Усі діти полюбляють слухати казки. А ще більше вони хочуть опинитися в чарівному світі казки. Тож вони імпровізують, імітують, грають, приміряють на себе улюблені ролі. Тому цей жвавий інтерес потрібно використовувати саме в роботі з дітьми в дитячому санаторії...
Ключові завдання:
Під час використання проектної технології формуються компетентності, яких потребує життя:
1. соціальні (навички роботи в групі);
2. інформаційні (уміння самостійно здобувати інформацію);
3. комунікативні (вдосконалення спілкування);
4. компетентності саморозвитку та самоосвіти.
Тематичні питання:
1. З чого розпочати роботу?
2. Яким чином згуртувати колектив?
3. Як активізувати творчу роботу команд?
4. Засоби впливу на дитячий колектив.
Прогнозований результат
· Створення повноцінного лялькового театру з участю дітей дитячого санаторію.
· Посилення мотивації до навчально-пізнавальної діяльності засобами театрального мистецтва.
· Розвиток акторської майстерності учнів.
Хід роботи:
Етап. «Пошуковий»
На першому етапі у своїй роботі я знайшла дітей та розбила на групи по їх вподобанням:
a) Група дослідників: діти збирали історичні відомості про театральні вистави, їх роль, правилами поведінки глядача, знайомили усіх з цією інформацією.
b) Творчо – пошукова група: група дітей, котра працювала над пошуком ідей власних : обирали тематику казки,створювали казку.
c) Група технологів: виготовляли маріонетки для лялькової вистави з підручних матеріалів , афішу, плакат «Весела гусеничка», білети до вистави, оформлювали та нумерували ряди.
етап. « Підготовчий»
Після розприділення дітей по групам , команди почали працювати кожний у своєму напрямку. Групі дослідників була надана інформація (історичне походження), над якою вони працювали. У подальшому вони мали змогу ознайомити з історичними довідками (у вигляді виступу, повідомлення) інших учасників. На цьому етапі вони аналізували про роль лялькових вистав для людини (чому, навіщо, чи було б цікавим життя без лялькової вистави, етика поведінки глядача, правила в театрі.та ін.).
В історії розвитку лялькового театру звернулася до історичного коріння.
Ляльковий театр- це театральне видовище, в якому діють ляльки (можуть бути об̕ємними, пласкими, мати різний розмір), що рухаються за допомогою акторів. Здебільшого актори, які керують ляльками, сховані або замасковані від глядача, однак останнім часом набув поширення театр ляльок «вживу»- коли глядачі здатні побачити, як відбувається процес керування ляльками.
За допомогою ляльок створюють вистави, що може бути розвагою, культурною подією з дидактичним, інформаційним або іншим акцентом.
Лялькарі за допомогою ляльок здатні створити образи, передати характерні риси людського характеру або форми поведінки, актори вкладають в «уста» ляльок повчальний зміст, важливий зміст, а іноді і без слів, а лише грою, чи музикою.
Крім гри ляльок у ляльковій виставі, зазвичай, існує голосовий супровід— це найчастіше «озвучування» ляльок (їхні ролі, які, знову ж таки, найчастіше читають лялькарі, подеколи інші особи або одна особа), також у ляльковій виставі може бути оповідання (роль оповідача), що може бути як на виду глядачів, так і поза їх очима. Дуже часто, особливо в національних лялькових театрах, вистави відбуваються під акомпанемент музичних інструментів, з використанням інших видів традиційного мистецтва тощо
Театри ляльок розрізняють за конструкціями ляльок та засобами їхнього керування на такі види:
театри горішніх ляльок— рукавичні, тростьові, демонстрування вистав з ляльками найчастіше відбувається над ширмою, що закриває акторів. У всіх означених випадках актор, що рухає лялькою внизу неї, а лялька— відповідно нагорі;
театри нижніх ляльок або маріонеткові театри— використання маріонеток, тобто ляльки рухаються за допомогою ниток або дроту, а актори, що ними керують, у більшості випадків над ними;
театри, де ляльки не вгорі, і не внизу акторів, що ними управляють— до цієї групи належать величезне число різновидів лялькового театру, зокрема, знаменитий театр тіней , а також театральні видовища
вертепного плану (український вертеп, білоруська батлейка тощо), а також різноманітні види синтетичного лялькового театру (можна виділити в окремий вид)— від маріонеток, що управляються не вгорі, а на рівні акторів до перевдягнених у ляльки акторів (доволі популярний нині вид костюмованих вистав можна розглядати і як вид лялькового театру).
Різноманіття форм і характеру вистав лялькових театрів обумовлено найчастіше національними традиціями (так, у деяких країнах ляльковий театр був першим і тривалий час навіть єдиним) видом театрального
мистецтва), а також специфікою постановочно-драматургічних завдань, що стоять перед акторами, умовами, в яких відбуваються вистави та взаємозв'язком з іншими видами мистецтва (графіка, народна іграшка, скульптура, театр масок тощо)
Головною ж неодмінною рисою будь-якої лялькової вистави є вміння розважити глядачів, а часом не лише спонукати посміятись, а й поміркувати.