Главная | Обратная связь

Мета і мотивація вибору відпочинку в сільській місцевості (за типом green rural tourizm або green village tourism)

На даний час основними мотивами для вибору такого виду відпо­чинку в Україні можна визначити такі:

— відсутність коштів для відпочинку на дорогих фешенебель­них курортах. Практика переконливо свідчить, що проживання п селі у будинку сільського господаря коштує значно дешевше, ніж у готелі в курортній зоні або у популярному туристському центрі. В Україні існує хибна думка, що в інших країнах усі без винятку заробляють незліченні гроші, проте, і в далекому зарубіжжі є значна частина населення, чиї доходи стосовно цього суспільства низькі, і для цієї категорії відпочинок на розкішному курорті навіть у порівняно недорогому готелі теж недоступний. Цей мотив часто переважає при виборі такого виду відпочинку;

— сформований стереотип відпочинку в сільській місцевості для певної категорії людей незалежно від заможності та наявності вільних коштів, наприклад, у силу сімейних або інших традицій;

— необхідність оздоровлення в даних кліматичних умовах, рекомендованих лікарем;

— близькість до природи і можливість проводити більше часу на свіжому повітрі в лісі, на березі природної або штучної водойми тощо;

— можливість харчуватися екологічно чистими і дешевими продуктами;

— можливість прилучитися до сільськогосподарських робіт у своє задоволення;

— першочергова потреба у спокійній розміреній обстановці життя, чим відрізняється сільське життя в цивілізованих країнах, на відміну від великих індустріальних міст;

— можливість прилучення до іншої культури і звичаїв, участі в місцевих святах і розвагах, спілкування з людьми іншої суспіль­ної формації.

Таким чином, мотивація відпочинку в сільській місцевості — єднання з природою, чисте повітря, екологічно чисті продукти харчування, зміна обстановки, менша кількість народу, відсутність скупченості населення, цілком інші, відмінні від міських, уклад, розклад і культура життя, можливість участі в сільськогосподарсь­ких роботах і садівництві, догляд за тваринами, участь у зборі дарів природи (ягід і грибів) і, зрозуміло, що дуже часто є вирі­шальним при виборі сільської садиби як місця проведення відпустки, значно дешевший відпочинок порівняно з готелями та вели­кими туристично-відпочинковими комплексами.

Відпочинок у сільській місцевості — це також кардинальна зміна обстановки, що дозволяє зняти стрес, який нагромадився за рік роботи в напружених міських умовах, відновити здоров'я й отри­мати відповідне психологічне розвантаження. Одна справа — доїти корову (корів) три рази щодня все життя — це дуже важка се­лянська праця, а зовсім інша справа зробити це декілька разів, для власного задоволення, на відпочинку та у вигляді розваги.

Особливо ефективно така організація відпочинку може викори­стовуватися для дітей дошкільного і підліткового віку в період літніх канікул.

2.3. Історія розвитку сільського зеленого туризму (виникнення і становлення приватних засобів розміщення за типом В&В)

Термін Bed&BreaKfast зародився в післявоєнній Великобританії наприкінці 40-х років XX століття. Перші згадки про недорогі господарства В&В стосуються Лондону та інших великих анг­лійських міст. Майже до 40-х років XX століття подорожі і проживання в готелях були привілеєм заможних людей. Основною при­чиною розвитку В&В у Великобританії вважається процес віднов­лення зруйнованих війною інфраструктури та економіки країни, коли багато інженерних, технічних і будівельних фахівців і квалі­фікованих робітників регулярно подорожували по службових відря­дженнях. Англійський В&В післявоєнного часу дуже відрізняєть­ся від сучасного В&В, насамперед дешевими послугами.

Прототип сучасного американського В&В отримав передумови для свого розвитку під час Великої депресії 30-х років. У той час для того, щоб вивести країну з депресивної кризи, президент США Франклін Д. Рузвельт ініціював проекти державного будівництва автомобільних доріг, електростанцій та іншої інфраструктури на­родногосподарського комплексу. Будівництво мережі автомагістра­лей «від океану до океану» тоді пояснювалося стратегічною підго­товкою до можливої війни. Але після Другої світової війни розви­нена автодорожня інфраструктура зненацька для усіх стала каталі­затором небувалого зростання американської економіки. Стрімкий розвиток отримали малий і середній бізнес у сфері послуг і сільсько­му господарстві, важке і середнє машинобудування. Але найголовніше те, що люди стали більше їздити: хто на легковій машині, хто на автобусі, а хто на вантажівці. Запитайте себе — чи витримаєте ви, перебуваючи в дорозі, нестачу короткочасного відпочинку і харчування? Думаємо, що неґативну відповідь можуть дати тільки механічні роботи. Саме на основі такого менталітету людей попит породив пропозицію, й у США з'явилися перші мотелі і В&В.

Наприкінці 40-х років авангардом організаторів В&В стали ро­дини фермерів, що живуть уздовж жвавих магістральних автотрас. Зазвичай заможні фермери завжди будували добротні великі жит­лові будинки. Коли синів фермерів призивали на термінову служ­бу в армію, а дочки виходили заміж, у фермерських будин­ках багато років пустували окремі кімнати і навіть цілі поверхи. У 50-х роках у США вища освіта отримала значні державні суб­сидії для розвитку і стала більш доступною для синів і дочок фермерів, що також сприяло вивільненню «виробничих» приміщень у житлових будинках під В&В. Це стало другим етапом розвитку інституту В&В. Третьому етапові розвитку В&В у США широко сприяла урбанізація міст у 60—70-ті роки. Міста в США стрімко зростали як за кількістю населення, так і за економічними пока­зниками. Діти тих же фермерів, здобувши вищу освіту і спробувавши «плоди міського життя», залишилися жити в містах, тому що молодим фахівцям легше всього було знайти роботу тільки у великих містах. Тим часом наприкінці 70-х років інтенсивний спосіб життя урбанізованих міст сприяв зростанню популярності відпо­чинку городян у рекреаційних зонах сільських територій у так званих «будиночках у селі» (farm vacation home).

Найбільш точним на нашу думку є таке визначення В&В: мале готельне господарство, яке управляється в рамках сімейного бізнесу і надає послуги короткотермінового проживання в основному як по­бічний продукт домогосподарства.

Система В&В взаємовигідна як для жителів міст, вузлових на­селених пунктів, так і для жителів аграрних територій із приваб­ливими ландшафтно-рекреаційними ресурсами чи так званими дестинаціями.

У світовій практиці В&В розрізняються такі типи засобів роз­міщення:

— В&В homestay (проживання в сільській сім'ї);

— В&В farmstay (проживання в фермерській сім'ї);

— В&В INNs (комерційний В&В);

— В&В farm vacation (відпустка в селі);

— В&В cottage (відпустка в котеджі);

— В&В apartment (проживання в квартирі). Класифікація засобів розміщення В&В за функціональними

параметрами і типом приміщень наводиться в таблиці 1.

Засоби розміщення В&В повинні обов'язково надавати гостям стандартний набір послуг, що складається із забезпечення гостей приміщенням для короткочасного проживання і харчування (зви­чайно сніданок). Однак подібний перелік послуг не обмежує сферу діяльності В&В. Домогосподарства, які утримують В&В, можуть значно розширити спектр додаткових платних послуг в залежності від поточного попиту з боку клієнтів або ж з метою підвищення конкурентноздатності свого бізнесу. Наприклад, один із членів сім'ї (який володіє чи вивчає іноземну мову) за помірну плату може виконувати функції перекладача або гіда для іноземних туристів.

Як правило, засоби розміщення В&В, розташовані у великих містах і транспортно-транзитних вузлах, надають менш широкий спектр послуг. На відміну від «будиночка в селі» міський комер­ційний В&В більше орієнтований на обслуговування транзитних туристів і бізнесменів, які бажають отримати обслуговування досить високої якості за помірну ціну. Як правило, міські В&В роз­ташовані в безпосередній близькості від транспортних вузлів, станцій метрополітену і залізниці, аеровокзалів і річкових портів. Це ос­новна їхня перевага в конкурентній боротьбі з традиційними готе­лями за клієнтів.

У засобах розміщення В&В типу homestay і farmstay проживан­ня разом із сім'єю власника В&В в більшій частині є додатковим чинником привабливості для деяких туристів, які бажають цікаво­го спілкування в колі родини чи вивчити місцеві традиції і звичаї.

Найчастіше такі туристи купують продукти підсобного госпо­дарства, такі як домашні консервовані овочі, варення, мед та ін. У цьому випадку В&В розширює спектр послуг до категорії «буди­ночок у селі». У багатьох штатах США популярні так звані «відпу­стки в селі» чи В&В farm vacation, куди міські жителі приїжджа­ють сім'єю для того, щоб просто відпочити в сільських умовах.

У санаторних лікарнях і на курортах дуже поширені В&В cottage й apartments, де невеликі групи туристів (переважно це сім'ї) зупи­няються на тривалий термін, наприклад, для санаторного чи амбу­латорного лікування.

Господарство В&В може бути засноване на наданні послуги проживання гостям в одній і більше кімнатах. Як правило, в В&В число кімнат у середньому не перевищує 2—3 одно- чи двомісних.

У певних випадках, коли дестинація регулярно залучає значну кількість туристів або ж місто є центром ділової активності, одне господарство В&В може утримувати 5—6 і більше кімнат для гос­тей. У деяких американських штатах, таких як Міссурі, Каліфор­нія, Вашингтон та ін., багато фермерських сімей утримують навіть окремі будинки, спеціально відведені під послуги В&В.

Як правило, проживання в В&В вигідно відрізняється від про­живання у звичайних готелях порівняно помірними цінами, оск­ільки готелі змушені утримувати персонал, витрачати значні суми на утримування і амортизацію засобів виробництва, рекламу, спла­чують корпоративні податки. Порівняння середніх тарифів на до­бове проживання в В&В та готелях у різних країнах наводиться в таблиці 2.