 |
|
Правила експлуатації систем вентиляції.
Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися так, як і повітряне середовище приміщень на вміст у них пилу, газів тощо.
Увімкнення загальнообмінних приточних та витяжних установок проводиться за 10 -15 хв. до початку роботи, при цьому спочатку вмикають витяжні, а потім приточні вентиляційні установки.
Вимкнення цих установок проводиться через 10 -15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів вентиляційні установки вимикають через ЗО - 60 хв. після закінчення роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3 - 5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3-5 хв. після закінчення роботи. Вентиляційні системи після закінчення їх монтажу
повинні бути відрегульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозволяється вентиляційні системи, які повністю пройшли передпускові випробування. Всі вентиляційні системи повинні мати інструкції з експлуатації, у яких висвітлюються питання вибухо- та пожежної безпеки. Планові огляди і перевірки вентсистем повинні проводитись за графіком, затвердженим керівником. Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замикатися, а на їх дверях — вивішуватись таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється.
Експлуатація електрообладнання ветиляційних систем, струмоведучих частин і заземлень повинна проводитись у відповідності з вимогами "Правил технічної експлуатації електроустановок користувачів і правил техніки безпеки при експлуатації користувачів". Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, повинні демонтуватись.
Чистка ветиляційних систем повинна проводитись у терміни, встановлені інструкціями з їх експлуатації.
Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне.
Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля (навколишнє середовище). Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, але і організму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру яскраве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, то створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням.
За функціональним призначенням штучне освітленню поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове. Робоче освітлення обов'язкове у всіх приміщеннях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та руху транспорту. Аварійне освітлення роблять для продовженню роботи під час раптового вимикання робочого освітленая При цьому освітленність, що нормується, повинна складати 5 % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині будови і не менше 1 лк — на території підприємства.
Аварійне освітлення використовується у випадках, коли раптове вимикання робочого освітлення може викликати вибух, пожежу, довготривале порушення роботи таких об'єктів, як електростанція, установка водопостачання. Для аварійного освітлення необхідно застосовувати тільки лампи розжарювання та люмінесцентні.
Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей я приміщеннь при аваріях у місцях, що небезпечні для проходу людей, на сходах.
Світильники аварійного освітлення для продовження роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для евакуації людей — до мережі, від робочого освітлення. Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим (до загального додається місцеве). Використовувати лише місцеве освітлення забороняється.