Главная | Обратная связь

Класифікація інформаційних систем

 

Інформаційна система являє собою систему програмних, мовних, організаційних і технологічних засобів, призначених для централізованого накопичення та колективного використання даних. Під час проектування ІС виконується і проектування БД. При цьому, з одного боку, вирішується питання про те, які відомості та для яких цілей будуть утримуватись у системі, а з другого - як відповідні дані будуть організовані в пам'яті ЕОМ, як вони будуть підтримуватися та оброблятися під час експлуатації ІС.

Переважно ІС зберігають тим чи тим способом структуровані дані (бази даних (БД)). Але ІС може зберігати й неструктуровану інформацію (наприклад, документи вільного формату), однак її використання пов'язано з певними угодами та обмеженнями.

Основна функція ІС - це моделювання стану об'єктів частини реального світу, що розглядається (предметна область), та відображення зв'язків, які виникають між цими об'єктами під час розв'язання функціональних задач (проблемне середовище).

Класифікація ІС за ознаками виконуваних функцій:

• системи керування базами даних (СУБД) - організація, збереження та поновлення БД;

• інформаційні системи обробки та накопичення (ІСОН) - це СУБД і засоби завантаження й актуалізації БД, а також засоби реалізації запитів і формування звітів;

• програмно-технічні комплекси (ПТК). Складаються з ІСОН та засобів автоматизації проектування БД і додатків користувача, наприклад, САSЕ-засобів. Приклади ПТК (як приклади типів ІС):

• САПР - системи автоматизованого проектування;

• АСУВ - автоматизовані системи управління виробництвом;

• АСУТП - автоматизовані системи керування технологічними процесами;

• АСНД - автоматизовані системи наукових дослідів.

У свою чергу кожна із перелічених типів ІС мають складну структуру. Так АСУВ стосовно великого машинобудівного підприємства (наприклад, автомобільний завод) мають структуру, приведену на рис.2.

 

 

 

Рис.2 Структура АСУВ великого машино - будівного заводу.

 

Як видно із рис.2, АСУВ є складною системою, яка має багато елементів, що знаходяться у певних відношеннях між собою. За змістом елементи можуть бути розділені на групи (підсистеми). По відношенню до інформації, яку потребують користувачі, підсистеми можна розділити на дві частини: функціональну та забезпечувальну. Функціональні підсистеми надають інформацію, яка застосовується співробітниками управлінського апарату при виконанні своїх професійних обов’язків. Забезпечувальні підсистеми дають змогу працювати функціональним підсистемам.

Як видно з рис.2, склад функціональних підсистем АСУВ відповідає організаційній структурі великого машино - будівного підприємства, де є відповідні служби. Таким чином кожна функціональна підсистема АСУВ забезпечує управлінською інформацією певну службу або відділ шляхом автоматизованого рішення задач. Склад та назви функціональних підсистем залежать від розмірів підприємства та його галузевої належності.

До забезпечувальних підсистем відноситься інформаційне, програмне, технічне та організаційно-правове забезпечення. Підсистема інформаційного забезпечення АСУВ є часткою інформаційного забезпечення системи управління підприємством , яка існує у вигляді інформаційної бази. Інформаційна база складається з сукупності файлів, які керуються спеціальною програмою - системою управління базами даних (СУБД). Інша частина інформаційного забезпечення системи управління підприємством представляє собою або частку інформації, що не формалізується, або інформацію, що на якомусь етапі повинна мати вигляд документів (наряди, акти, накладні, рахунки, відомості, дорожні листи та ін.). Так водій при роботі на лінії повинен мати дорожній лист, ТТН, посвідчення водія та технічний талон. І тільки після повернення в АТП інформація з цих документів про виконану роботу потрапляє в процесі обробки до БД.

Технічне забезпечення включає комп’ютери, засоби комунікацій, оргтехніку, засоби збору, реєстрації та первинної обробки інформації, засоби відображення (табло, екрани та ін.). Склад технічних засобів залежить від структури АСУВ та тих задач, що вона вирішує.

Програмне забезпечення складається з системного та прикладного. Системне забезпечення призначене для обробки інформації згідно програм, підтримки зв’язку з оператором, тестування пристроїв комп’ютера, організації роботи комп’ютерів у мережах, а також надання послуг при програмуванні. Прикладне забезпечення призначене для надання користувачам послуг комп’ютерної обробки інформації загального та спеціального характеру.

Організаційне забезпечення представляє собою власний апарат, який забезпечує функціонування АСУВ. Правове забезпечення – це правова підтримка функціонування АСУВ.

Класифікація ІС за типом використання:

• локальні - ІС для одного користувача;

• мережеві - ІС колективного користування, характеризуються можливістю одночасного доступу до даних кількох користувачів; у свою чергу, поділяються на такі системи:

- системи «файл/сервер» - у цьому випадку БД зберігається на файловому сервері, а обробкою файлів та їх поданням займаються програми, що розміщуються на комп’ютерах клієнтів.

- системи «клієнт/сервер» - збереження та оброблення даних виконує сервер даних і додатків, а прикладні системи виконують тільки функції інтерфейсу між користувачем і сервером.

Класифікація ІС за типом завдань, які ними вирішуються:

Інформаційно-пошукові системи - зорієнтовані, як правило, на знаходження даних, які задовольняють вказаний критерій пошуку. Такі систе­ми характеризуються потужними засобами реалізації запитів. Прикладом є довідкова служба міста, в якій зберігаються відомості про мешканців.

Системи цільової обробки та аналізу даних. Дані в таку систему, як правило, надходять від датчиків або інших ІС. Завдання ІС - аналіз цих даних, їх обробка та формування звітів. Вони характеризуються, перева­жно, потужними обчислювальними засобами. Прикладом є ІС керування оранжереєю або ІС обслуговування банку.

Фактографічні системи - зберігають відомості про об'єкти предмет­ної області (ПО) (підприємства, підрозділи та ін.). Дані про кожен об'єкт, наприклад про співробітника, можуть надходити в систему з багатьох джерел. Основним завданням таких систем є підтримка актуальності БД та видача звітів про поточний стан об'єктів.

Документальні системи, в яких об'єкт зберігання - документи, тому що саме документи накопичуються і обробляються. Для обробки інфор­мації не важливо, які відомості містяться в документах (наприклад, про витрати пального чи перевезені вантажі), у документальній системі мож­на знайти середнє значення, максимальне значення або суму за вказаним стовпчиком у всіх документах певної форми тощо.

Документально-фактографічні системи поєднують у собі характеристики класів ІС, описаних вище.

 

3. Інформаційна система управління базами даних і її структура.

 

1. Типова структура сучасних СУБД

На рис 1.3 приведена структурна схема сучасної системи управління базами даних. Прямокутниками із одинарних ліній позначені компоненти системи, а фігурами із подвійних ліній – структури даних, організованих у пам’яті. Безперервні лінії із стрілками вказують потоки управляючих інструкцій і даних, а пунктирними лініями помічені тільки потоки даних.

До числа найбільш важливих компонентів СУБД відносяться менеджер зберігання даних, процесор запитів та менеджер транзакцій.

Менеджер зберігання даних - компонент СУБД, відповідальний за розміщення і зберігання на диску основної інформації бази даних, метаданих (відомостей про схему, або логічну структуру даних), індексів (структур, які прискорюють доступ до інформації) та протоколів (записів, фіксуючих зміни у базі даних). Важливішою частиною підсистеми зберігання даних являється менеджер буферів, який забезпечує переміщення порцій дискової інформації до буферів оперативної пам’яті і навпаки.

Процесор запитів - підсистема, яка у найбільшій мірі визначає показники продуктивності СУБД. Вона виконує лексичний та семантичний розбір запиту, його оптимізацію, вибір відповідного плану запита та наступне виконання плану відповідно до реальних даних. На рис1.3 представлена компонентами: компілятор запитів, компілятор команд DDL та виконуюча машина.

Менеджер транзакцій - підсистема СУБД, що реалізує функції ведення протоколу змін з метою забезпечення можливості відновлення даних після збоїв системи, а також управляє процесами протікання паралельних транзакцій, гарантує їх атомарність (транзакція виконується або цілком і до кінця, або не виконується зовсім) та ізольованість (кожна транзакція обслуговується таким чином, ніби інших конкуруючих транзакцій не існує). На рис1.3 менеджер транзакцій представлений двома компонентами: менеджером протоколювання і відновлення та планувальником завдань.