Главная | Обратная связь

Тема: Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.

Дисципліни

«Бухгалтерський облік»

№	Назва теми	Стор.
	Загальна характеристика бухгалтерського обліку……………………………………………
	Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку……………………………………………………..
	Метод бухгалтерського обліку……………….…………………………………………………..
	Бухгалтерський баланс…………………………………………………………………………..
	Система рахунків бухгалтерського обліку……………………………………………………
	Подвійний запис……………………………………………………………………………………
	Узагальнення даних в бухгалтерському обліку……………………………………………….
	Класифікація рахунків бухгалтерського обліку………………………………………………
	Документування господарських операцій…………………………………………………….
	Організація документообігу та зберігання документів……………………………………….
	Облікові реєстри……………………………………………………………………………………
	Техніка облікової реєстрації……………………………………………………………………..
	Форми бухгалтерського обліку…………………………………………………………………
	Оцінка і калькуляції в бухгалтерському обліку………………………………………………
	Інвентаризація в бухгалтерському обліку…………………………………………………….
	Організація ведення обліку………………………………………………………………………
	Завдання і функції працівників бухгалтерського обліку…………………………………….

Тема: Загальна характеристика бухгалтерського обліку

План

1. Бухгалтерський облік як галузь економічної науки.

2. Суть, функції та завдання бухгалтерського обліку.

3. Класифікація господарських засобів.

-1-

Становлення ринкової економіки в Україні, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління бізнесом. Бухгалтерський облік здебільшого називають мовою бізнесу, тому, що він широко використовується в діловому світі для опису угод між різними підприємствами.

Управління будь-яким підприємством вимагає постійної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці 19 ст. писав, що "Бухгалтерський облік - непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства".

Бухгалтерія - німецьке слово, яке в дослівному перекладі на українську мову означає книговедення, а за змістом означає - рахівництво. Видатний російський бухгалтер Є. Є. Сіверс запропонував практичну діяльність визначити як рахівництво - це наука, що досліджує способи і встановлює закони обліку майна в різних господарствах. Завдання бухгалтерського обліку як науки полягає в тому, щоб допомогти людині будь-який час бачити свій стан, як вона живе: збагачується чи бідніє, погіршується чи покращується її стан, на чому вона має збитки та на чому прибутки.

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов’язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, правом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і прогнозування розвитку господарства. Економічний аналіз на показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає причини відхилень від плану і виявляє резерви підвищення ефективності господарської діяльності. Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотримання законодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовідносини.

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Нині в Україні з 1999 року прийнято національний План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", відповідні положення (стандарти) з бухгалтерського обліку - що на сьогодні є основним правовим регулюванням бухгалтерського обліку в Україні.

 

-2-

Відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відіграючи важливу роль в системі управління господарською діяльністю підприємства бухгалтерський облік виконує ряд наступних функцій:

1. Контрольна - полягає в простеженні фактичного виконання планів, тобто визначення того, наскільки дія відповідає плану. На цій стадії від бухгалтера можуть очікувати надання інформації про фактичні витрати і доходи та порівняння їх з плановими даними.

2. Інформаційна - одна з головних функцій бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є основним джерелом інформації, яка надходить до різних рівнів управління. На її підставі приймаються відповідні рішення. Для того, щоб отримана інформація задовольняла всіх користувачів, вона повинна бути правдивою, об’єктивною, своєчасною та оперативною, а також містити лише необхідні дані, що дозволяє приймати оптимальні управлінські рішення.

3. Забезпечення збереження майна - функція, яка має велике значення в умовах ринкових відносин та наявності різних форм власності. Виконання даної функції залежить від:

— наявності спеціалізованих складських приміщень;

— удосконалення самої системи обліку;

— використання сучасних засобів обчислювальної техніки.

4. Зворотного зв’язку означає, що бухгалтерський облік подає інформацію про фактичні параметри розвитку об’єкта управління, яка підлягає подальшому упорядкуванню.

5. Аналітична функція полягає в процесі вивчення всієї системи прийняття рішень з метою її удосконалення.

6. Планова передбачає процес формування порядку дій, який включає постановку цілей, пошук шляхів їх досягнення і вибір найкращої альтернативи. Для перспективного планування важлива інформація про майбутній прибуток і потреби в грошових коштах.

Завданням бухгалтерського обліку є інформаційне забезпечення управління підприємством, контроль за збереженням власності та виконанням загальнодержавних завдань (своєчасність, повнота і стабільність сплати податків).

Для відображення різнобічної діяльності підприємств і організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку:

Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими організаціями і процесами, дає можливість швидко одержати необхідну інформацію для найбільш ефективного управління підприємством та його структурними підрозділами. Оперативний облік спостерігає і відображає в записах тільки окремі факти, окремі операції господарської діяльності. За допомогою цього обліку можна здійснювати контроль за ходом виконання договорів з постачальниками, витрачання матеріалів, використання робочого часу, обладнання і техніки.

Бухгалтерський облік відображає діяльність підприємств, організацій, установ. Він охоплює всі засоби господарства і джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності. У бухгалтерського обліку господарські операції відображаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного, які застосовують метод вибіркового спостереження і контролю.

Статистичний облік вивчає і узагальнює масові явища і процеси на підприємстві. Об’єктами статистичного обліку, який здійснюється на підприємстві є чисельність працівників, кадровий потенціал, використання робочої сили, втрати робочого часу, обсяг виробництва продукції, її собівартість. Дані статистичного обліку разом з даними бухгалтерського обліку використовують для складання статистичної звітності.

Всі господарські факти, явища та процеси для того щоб одержати відображення в обліку повинні вимірюватись. Для цього в обліку застосовують три види вимірників:

Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні:

-одиниця ваги (г, кг, т, ц)

-одиниця об’єму (метр кубічний, літр)

-одиниця площі (га, ар, квадратний метр)

-одиниця довжини (м, км)

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці та виражаються в одиницях часу (робочий день, година тощо). З їх допомогою розраховують продуктивність праці, заробітну плату, контролюють норми, виробітку працівників.

Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення засобів підприємства, джерел їх утворення, процесів і результатів діяльності. Гроші - це всезагальна міра вартості. За допомогою грошового (вартісного) вимірника обчислюють загальний розмір наявного на підприємстві майна, собівартість придбаних запасів, виробленої продукції тощо.

У бухгалтерського обліку використовують всі три види вимірників, але основним є грошовий, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти, явища та процеси.

-3-

Господарські засоби у бухгалтерського обліку класифікують:

1. За складом і розміщенням

2. За джерелами їх формування та цільовим призначенням.

Класифікація за складом і розміщенням наступна:

1) Довгострокові (необоротні) активи

1.1. Основні засоби - це сукупність матеріальних цінностей, що приймають участь у виробництві і не змінюють своєї натуральної форми (будівлі, машини, обладнання, меблі, багаторічні насадження, земельні ділянки та ін.) із терміном експлуатації більше одного року.

1.2. Незавершені капітальні вкладення - це вкладення коштів у незавершені будівництвом об’єкти.

1.3. Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції в цінні папери інших підприємств на строк більше одного року.

1.4. Обладнання до встановлення - це обладнання, що потребує монтажу і призначене для встановлення на об’єктах, що будуються.

1.5. Нематеріальні активи - це довгострокові витрати, які окупаються протягом визначного періоду за рахунок додаткової виручки чи прибутку, які одержує підприємство в результаті їх застосування в своїй господарській діяльності (патенти, ліцензії, торгові марки, торгові знаки, право на користування землею, програмні продукти для ЕОМ та ін.).

2) Поточні (оборотні) активи

2.1. Виробничі запаси:

2.1.1. предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі вироби)

2.1.2. незавершене виробництво (незакінчені технологічні процеси)

2.1.3. готова продукція

2.2. Дебіторська заборгованість - це заборгованість інших підприємств чи окремих осіб по платежах даному підприємству. Інші підприємства та окремих осіб, які винні даному підприємству називають дебіторами.

2.3. Поточні фінансові інвестиції - це внески підприємства на строк не більше одного року в цінні папери інших підприємств.

2.4. Кошти - це вільні кошти підприємства, які знаходяться в касі та на поточному рахунку в банку.

Класифікація за джерелами утворення та цільовим призначенням наступна:

1) Власний капітал

1.1. Статутний капітал - це сукупність внесків засновників у вигляді грошових коштів.

1.2. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб добровільно розміщених у товаристві для здійснення господарської діяльності.

1.3. Додатковий капітал - складається із емісійного доходу, тобто доходу одержаного від розміщення акцій власної емісії.

1.4. Резервний капітал - створюється як додатковий внутрішній фінансовий ресурс підприємства.

1.5. Цільове фінансування - це джерело додаткових коштів одержаних з бюджету для здійснення доходів цільового призначення.

1.6. Прибуток - це позитивний фінансовий результат діяльності підприємства.

2) Позикові (залучені) джерела.

2.1. Кредити банків

2.2. Позикові кошти (фізичних і юридичних осіб)

2.3. Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства перед постачальником. Постачальник - це фізична або юридична особа, що відвантажила матеріальні цінності.

3) Зобов’язання

3.1. Заборгованість перед бюджетом

3.2. Заборгованість перед трудовим колективом

3.3. Заборгованість перед організаціями соціального страхування

3.4. Заборгованість перед Пенсійним фондом і фондом зайнятості.

Тема: Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.

План

1. Предмет і об’єкти бухгалтерського обліку.
2. Об’єкти бухгалтерського обліку.

 

- 1 -

Кожне підприємство, організація, установа як виробни­чої, так і невиробничої сфери створені з метою реалізації завдань, які визначені у їх установчих документах.

Для реалізації поставлених завдань суб'єкт господарю­вання має у своєму розпорядженні наявні як засоби праці (будів­лі, споруди, устаткування і т.п.), так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т.п.). Засоби праці і предмети праці з метою контролю за їх наявністю і рухом знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Отже, господарські засоби, якими во­лодіє підприємство, і є об'єктом бухгалтерського обліку та скла­дають зміст його предмету.

За допомогою обліку одержують кількісні показники про наявність і рух матеріальних цінностей, грошей, трудових ре­сурсів та ін., а також одержують і якісні показники результатив­ності здійснення господарських процесів.

В свою чергу всі господарські засоби підприємства мають різні джерела їх утворення. Одні господарські засоби були вне­сені свого часу засновниками при створенні підприємства, інші — придбані за рахунок власних коштів або позик банків та інших фінансово-кредитних установ. Облік внесків засновників, боргових зобов'язань перед кредиторами та ін. теж знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Виходячи із цього, джерела утворення господарських засобів теж є одним із еле­ментів предмету бухгалтерського обліку.

Діяльність підприємства пов'язана із виконанням низки господарських операцій. Перші спрямовані на забезпечення під­приємства сировиною, матеріалами і т.п. Другі пов'язані із виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Треті забезпечують реалізацію на ринку готової продукції, робіт і послуг підприємства.

Зазначені господарські операції відображають процес кру­гообігу господарських засобів підприємства. Отже, спираючись назазначене, можна ствердити, що кругообіг господарських за­собів є теж одним із елементів предмету бухгалтерського обліку.

- 2 -

Зміст предмету бух­галтерського обліку розкривають його численні об'єкти. Всі об'єк­ти бухгалтерського обліку можна об'єднати у три великі групи:

I. Господарські засоби, які забезпечують корисну співпра­цю людей в процесі господарської діяльності підприємства.

II. Джерела утворення господарських засобів, які дають відповідь і на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

III. Господарські процеси та їх результати, що виражають н сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

До першої групи об'єктів бухгалтерського обліку відно­сяться господарські засоби. В залежності від видів та розміщення вони поділяються на:

1) засоби сфери виробництва;

2) засоби сфери обігу;

3) засоби невиробничої сфери;

4) вилучені засоби;

5) нематеріальні засоби.

Засоби сфери виробництва характеризуються тим, що во­ни приймають безпосередню участь у виробництві продукції, ви­конанні робіт або наданні послуг.

Засоби сфери виробництва в залежності від їх призначен­ня і виконуваних ними функцій в процесі виробництва поділяють па засоби праці та предмети праці.

Засоби праці — це речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці. До засобів праці належать земельні ділянки, будівлі і споруди, машини і обладнання, транспортні засоби та ін., які створюють необхідні умови для здійснення всіх господарських процесів.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони приймають участь у процесі виробництва тривалий термін і тому не відразу, а поступово (у вигляді амортизаційних відрахувань) переносять свою вартість на собівартість створюваної на підпри­ємстві продукції.

Засоби праці, за винятком малоцінних та швидкозношу­ваних предметів, називаються основними засобами.

Предмети праці представлені сировиною, напівфабриката­ми, матеріалами, паливом, будівельними матеріалами, незаверше­ним виробництвом та ін. Характерним для них є одноразове і по­вне споживання у виробничому циклі, яке супроводжується пере­несенням всієї їх вартості на собівартість створюваної продукції.

Окрему увагу треба приділити незавершеному вироб­ництву, яке входить до складу предметів праці. Незавершене ви­робництво являє собою певну суму витрат на виробництво про­дукції, зокрема засобів праці (амортизація), предметів праці (си­ровини і т.п.), праці (заробітної плати), виготовлення якої на кінець звітного періоду є ще не завершене.

Наявність і обсяги незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу та організації виробництва. Треба відмітити, що на підприємствах видобувної промисловості незавершене виробництво взагалі відсутнє, а на підприємствах з безперервним циклом виробництва (машинобудівні, деревооб­робні, сільськогосподарські) питома вага незавершеного виробництва н загальній сумі ни гра г по підприємству є досить значною.

Треби зауважиш, що поряд з іншим особливе місце у структурі засобів сфери виробництва посідають землі сільськогосподарського при­значення, які виступають і засобом, і предметом праці одночасно.

Засоби сфери обігу залежно від їх функціональної ролі в процесі відтворення поділяються на: предмети обігу, грошові за­соби, засоби в розрахунках, засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмет обігу — це готова продукція або товари на скла­ді, які призначені для реалізації.

Грошові засоби виступають як еквівалент при купівлі у по­стачальників виробничих запасів і т.п., так і при реалізації гото­вої продукції покупцям. Вони представлені грошима, які знахо­дяться в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, а також інших рахунках у банку.

Засоби в розрахунках — це заборгованість як юридичних, так і фізичних осіб перед суб'єктом господарювання (наприклад, заборгованість покупців за відвантажені їм товари або продук­цію підприємства, заборгованість постачальників за фактом здійсненої на його адресу передоплати, заборгованість підзвіт­них осіб тощо). Юридичні і фізичні особи, які заборгували кон­кретному підприємству, називають його дебіторами, а саме за­боргованість — дебіторською.

До засобів які обслуговують сферу обігу, належать будівлі, обладнання тн інвентар фірмових магазинів, торгово-складських приміщень, кіосків та ін., які знаходяться на балансі суб'єкта гос­подарювання,

Засоби невиробничої сфери — це господарські засоби, які не приймаючі) участь у виробництві продукції, а використову­ються ч метою забезпечення соціально-культурних потреб як Працівників підприємства, так і населення, яке проживає на даній місцевості. До засобів невиробничої сфери відносяться: будівлі, Обладнання та інвентар закладів освіти (училища, технікуми при Людах і фабриках і т. ін.), охорони здоров'я (поліклініки, ме­дичні частини, санаторії і т. ін.), культури (будинки культури, спортивні комплекси, бібліотеки і т. ін.), житлово-комунального господарства (житлові будинки, гуртожитки тощо), які знахо­дяться на балансі суб'єкта господарювання.

Вилучені засоби — це засоби, які належать підприємству, але не приймають участі в господарському обороті. До них відносять дольову участь суб'єкта господарювання у різного ро­ду фінансових проектах, зокрема придбані акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов'язання, тощо.

Нематеріальні засоби — це господарські засоби, які нале­жать підприємству, але мають нематеріальну форму. До них відносяться: патенти, ноу-хау (нові технології виробництва про­дукції і т. ін.), авторські права, торгівельні марки, ліцензії, місце на товарній або фондовій біржі, програмне забезпечення для об­числювальної техніки та ін.

До другої групи об'єктів бухгалтерського обліку відно­сяться джерела утворення господарських засобів.

Виходячи з того, що всі господарські засоби мають відповідні джерела формування (утворення), джерела утворення господарських засобів поділяються на:

1) власні джерела утворення господарських засобів;

2) залучені джерела утворення господарських засобів. До власних джерел утворення господарських засобів на­лежать: капітал, резерви, прибуток, бюджетне фінансування.

Капітал — це власне джерело утворення господарських засобів, втілюється в активах, які були внесені його засновника­ми як стартовий капітал в період створення підприємства і являє собою виристі, майна суб'єкта господарювання. Майно підприємства складається із різного роду як матеріальних, нематеріаль­них, а також фінансових ресурсів.

До складу капіталу входять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал.

Статутний капітал — це частина капіталу, яка утворю­ється т рахунок сукупності вкладів у вигляді матеріальних, не­матеріальних або фінансових ресурсів засновників у майно під­приємства для забезпечення діяльності господарюючого суб'єкта згідно меж, які визначені установчими документами. Розмір ста­тутного капіталу підлягає обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі суб'єктів господарювання.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юри­дичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснен­ня його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал узагальнює інформацію про суми пайових внесків членів спожив­чого товариства, сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Податковий капітал узагальнює інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номіна­льну вартість, а також про суми дооцінки активів на вартість не­оборотних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб та інші види додаткового капіталу.

Резерви є джерелом коштів, які використовуються підпри­ємством для покриття у майбутньому можливих видатків: резервний капітал (створюється відповідно до чинного законодавства та уста­новчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку), забезпе­чення майбутніх витрат і платежів (резерв на оплату відпусток пра­цівників, додаткове пенсійне забезпечення, проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції та ін.), страхові резерви (створюють підприємства, які відповідно до чинного законодавства є страхови­ми і у встановленому порядку формують страхові резерви).

В результаті ефективної роботи підприємство отримує прибуток, який визначається як різниця між виручкою від реалі­зації продукції, робіт і послуг і затратами підприємства, а також нарахуванням податку на прибуток. Прибуток є джерелом госпо­дарських засобів, який зокрема представлено готівкою у касі і на розрахунковому рахунку підприємства. Прибуток в свою чергу поділяється на: прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, та прибуток від позареалізаційної діяльності.

До власних джерел утворення господарських засобів відноситься також бюджетне фінансування, яке виражається у пере­рахуванні на розрахунковий рахунок підприємства коштів із бю­джету, призначених для утримання дитячих установ, підготовки і перепідготовки кадрів, а також капітальних вкладень за на­прямками, які визначено державою як пріоритетні. Капітальні вкладення можуть також здійснюватися із сторони держави шля­хом передачі підприємству будівель, споруд, машин, обладнання або транспортних засобів і т.п.

До залучених джерел утворення господарських засобів належать: кредити банків, кредиторська заборгованість, зо­бов'язання по розподілу суспільного продукту.

Кредити банків є джерелом грошей на розрахунковому рахунку підприємства або розрахунків із постачальниками за по­ставлені ними засоби та предмети праці. В залежності від строків, на які видається кредит, кредити поділяються на: довгострокові (надаються підприємству на строк більше одного року), та ко­роткострокові (надаються підприємству на строк до одного ро­ку). Після закінчення строку, на який видається кредит, — кредит підлягає поверненню його власникові.

Суб'єкти підприємницької діяльності, перед якими певне підприємство має зобов'язання по розрахунках (перед постачальни­ками і підрядниками — за поставлені від них засоби і предмети пращ або виконані роботи, перед покупцями — за отриману від них пере­доплату за продукцію), називаються кредиторами, а саме заборго­ваність — кредиторською. Така заборгованість має широке розпов­сюдження, оскільки завжди існує розбіжність у датах купівлі або по­ставок і датах проведення оплати між суб'єктами господарювання.

Зобов'язання по розподілу суспільного продукту поділяють­ся на заборгованість: по оплаті праці працівникам підприємства, перед фондами соціального спрямування (Пенсійним фондом, Фондом соціального страхування та ін.), перед бюджетом по по­датках та інших платежах. Такі зобов'язання виступають джере­лом утворення господарських засобів протягом часу, коли належні до оплати суми платежів вже нараховані, але ще залишаються не сплачені підприємством. Прикладом такого є заборгованість пе­ред працівниками по оплаті праці, яка виникає кожного дня, а са­му заробітну плату працівники (із урахуванням авансу) одержують лише два рази на місяць. В цьому випадку має місце кредиторська заборгованість підприємства перед своїми працівниками.

Третю групу об'єктів бухгалтерського облікускладають господарські процеси.

Господарський процес являє собою частину кругообігу госпо­дарських засобів, який складається із певних господарських операцій.

В свою чергу господарська операція — це дія, яка призво­дить до змін в структурі господарських засобів і джерел їх утво­рення. Господарські операції можуть бути позитивними (опри­бутковано готову продукцію із цеху на склад) і негативними (зіпсовано об'єкт основних засобів або сировину, з якої повинна була вироблятися продукція).

Господарські процеси на підприємстві поділяються на:

1) постачальницько-заготівельний;

2) виробничий;

3) реалізації.

Всі три процеси є взаємопов'язаними, постійно змінюють один одного. Завдяки цьому на підприємстві відбувається безпе­рервний кругообіг господарських засобів.

У різних галузях економіки облік господарських процесів має свої відміні особливості. Все визначається тим, який вид діяльності здійснює те чи інше підприємство: торгівля, вироб­ництво, постачання-збут, надання послуг і т. ін.

Постачальницько-заготівельний процес передбачає вит­рату підприємством певної частини грошей на закупівлю основ­них засобів (машин, обладнання та ін.), виробничих запасів (си­ровини, палива тощо). Об'єктами бухгалтерського обліку в про­цесі постачання виступають витрати на придбання засобів і пред­метів праці (обсяг придбаних предметів праці в натуральному і вартісному виразі), затрати на цей процес (що дозволяє визначи­ти фактичну собівартість придбаних засобів і предметів праці), а також розрахункові операції з постачальниками і підрядниками, які виникають в процесі постачання.

Виробничий процес складає основну фазу кругообігу госпо­дарських засобів, в якій створюються матеріальні блага. У процесі виробництва відбувається взаємодія засобів виробництва(засобів праці, предметів праці і робочої сили). Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є витрати підприємства на вироб­ництво продукції (амортизація засобів праці, вартість спожитої си­ровини і матеріалів, оплата праці працівників), що дозволяє визна­чити собівартість продукції і проаналізувати її структуру.

Процес реалізації є завершальною фазою кругообігу госпо­дарських засобів, який забезпечує відновлення і розширення виробництва. Кіп виражається у передачі виробленої готової продукції шляхом купівлі-продажу. Результатом реалізації є отримання підприємством прибутку, який набуває грошової форми і розраховує­ться як різниця між виручкою і собівартістю реалізованої продукції.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації ви­ступають: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і грошо­вих вимірниках), витрати, пов'язані з відвантаженням і збутом продукції, розрахунки з покупцями, визначення фінансового ре­зультату від реалізації (прибутку або збитку).

Виходячи із цього, можна зазначити, що у бухгалтерсько­му обліку відображаються не лише господарські процеси, але і їх результати.