Главная | Обратная связь

Дебет 301 Кредит 311 2000 грн.

Система подвійного запису –це система ведення записів, в якій відображаються подвійний ефект кожної господарської операції підприємства.

Використання подвійного запису має важливе контрольне значення, оскільки потребує обов’язкової збалансованості (рівності) підсумків записів на рахунках. Збалансованість досягається по закінченню місяця, коли підраховуються суми оборотів по дебету і кредиту всіх рахунків незалежно від їх виду. Вони повинні рівнятись між собою нерівність свідчить про помилку, допущену в записах або підрахунках. Одна господарська операція може охопити два, три і більше рахунків, але і в цьому випадку повинно виконуватись правило, згідно з яким сума, відображена в дебеті і кредиті декількох рахунків, повинна бути однаковою. Будь-яке відхилення від цього правила призведе до помилки в обліку. В цьму і проявляється контрольне значення.

Подвійний запис має також і аналітичне значення,оскіль­ки дозволяє з'ясувати, внаслідок яких операцій відбулися зміни певного виду активів або їх джерел, звідки активи на­дійшли і куди вони були використані. Це сприяє забезпечен­ню контролю за збереженням майна підприємства, доцільні­стю здійснення господарських операцій та одержувати іншу важливу інформацію, необхідну для управління.

 

- 2 -

Відображення господарської операції на рахунках бухгалтерського обліку із зазначенням відповідної суми називається бухгалтерською проводкою. В свою чергу бухгалтерські проводки поділяються на два види.

1) Прості - це проводки, в яких приймають участь два бухгалтерські рахунки, один з яких дебетується, а інший кредитується;

2) Складні - це проводки, в яких приймають участь більше двох бухгалтерських рахунків, тобто коли один рахунок дебетується, а більше кредитується або коли один кредитується, а більше дебетуються.

Наприклад:

придбано товари у постачальника на суму 10000 грн. Дебет 282 Кредит 631 10000 грн.

відображено ПДВ (20%) Дебет 641 Кредит 631 200 грн.

 

 

Тема: Узагальнення даних бухгалтерського обліку.

 

План

1. Оборотні відомості за рахунками синтетичного обліку.
2. Оборотні відомості за рахунками аналітичного обліку.

- 1 -

Для відображення змін, які відбулися протягом місяця в структурі господарських засобів і джерел їх утворення потрібно провести узагальнення по бухгалтерських рахунках. З цією метою у бухгалтерського обліку складають оборотні відомості як по синтетичних, так і по аналітичних рахунках. Тобто порівнюють обороти і залишки по всіх бухгалтерських рахунках в умовах ручного ведення обліку.

Оборотна відомість по рахунках синтетичного обліку представляє собою зведення оборотів і залишків за місяць у грошовому виразі. Вона має наступний вигляд:

Номер рахунку	Назва рахунку	Залишок на початок	Оборот за місяць	Залишок на кінець
Дебет	Кредит	Дебет	Кредит	Дебет	Кредит
	Разом

Шляхом підрахунку всіх стовпчиків одержують три пари рівних між собою підсумків:

- початкових дебетових і кредитових залишків

- оборотів по дебету і кредиту

- кінцевих дебетових і кредитових залишків

Якщо подвійний запис здійснювався правильно, то загальна сума дебетових записів буде дорівнювати загальній сумі кредитових залишків. Тому іншими словами таку оборотну відомість називають пробним балансом.Відсутність рівності в будь-якій парі колонок оборотної відомості вказує на допущену помилку в записах чи підрахунку.

Значення оборотної відомості наступне:

1. вона застосовується для перевірки правильності і повноти записів по рахунках.

2. вона використовується для складання балансу.

3. вона використовується для загального ознайомлення з діяльністю підприємства.

- 2 -

Для правильності записів на аналітичних рахунка та відповідності синтетичному рахунку складають оборотну відомість по аналітичних рахунках можуть бути двох видів:

- в яких дані записують в грошовому виразі

- в яких дані записують як в грошовому, так і в натуральному виразі.

В першому випадку оборотна відомість буде мати аналогічний вигляд як і оборотна відомість по синтетичних рахунках, а в другому випадку такий:

№ п/п	Найменування рахунків аналітичних	Одиниці виміру	Ціна	Залишок на початок	Оборот за місяць	Залишок на кінець
Дебет	Кредит
К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума	К-ть	Сума
	Разом

Оскільки записи на синтетичних та аналітичних рахунках виконуються паралельно, тому підсумки оборотних відомостей по аналітичних рахунках, повинні співпадати з відповідними показниками синтетичного рахунку до якого вони були відкриті.

 

Тема: Класифікація і план рахунків.

План

1. Класифікація рахунків та її значення.
2. Класифікація рахунків за економічним змістом.
3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою.
4. План рахунків бухгалтерського обліку.

- 1 -

Для більш глибокого і правильного розуміння, обґрунтова­ного використання в обліку рахунків необхідно знати їх еко­номічний зміст, призначення і структуру, а це потребує науково обґрунтованої класифікації рахунків.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за пев­ними однорідними ознаками.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома ознаками:

♦ за економічним змістом;

♦ за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їхекономічно­го змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі для забезпечення специфіки їх діяльності.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою виз­начає, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки і яка їх будова, тобто зміст дебету, кредиту рахунка і характер залишку.

Обидві класифікації науково обґрунтовані, тісно взаємо­пов'язані і доповнюють одна одну.

- 2 -

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифі­кацією об'єктів обліку залежно від їх функціональної участі в процесі діяльності, тобто активів підприємства, капіталу, зо­бов'язань і господарських процесів.

Звідси, за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяються на групи:

♦ рахунки обліку активів підприємства;

♦ рахунки обліку джерел утворення активів (власного ка­піталу і зобов'язань);

♦ рахунки обліку діяльності (витрат, доходів і результатівдіяльності).

Класифікація рахунків обліку активів підприємства.Рахун­ки обліку активів використовуються для відображення наяв­ності і руху ресурсів (активів) підприємства в процесі діяль­ності. Як відомо, залежно від функціональної участі в процесі діяльності активи поділяються на: необоротні активи і обо­ротні активи.

Для обліку необоротних активів, їх наявності і руху, а також зносу в процесі використання і відновлення використовують клас рахунків «Необоротні активи»: «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Нематеріальні активи», «Знос не­оборотних активів», «Капітальні інвестиції», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Інші необоротні активи».

Для обліку наявності і руху оборотних активів викорис­товують рахунки таких груп:

♦ рахунки обліку запасів: «Виробничі запаси», «Малоцінні і швидкозношувані предмети», «Напівфабрикати», «Го­това продукція», «Товари» тощо;

♦ рахунки коштів, розрахунків та інших активів: «Каса», «Рахунки в банках», «Інші кошти», «Розрахунки з по­купцями і замовниками», «Поточні фінансові інвестиції», «Короткострокові векселі одержані», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо.

Класифікація рахунків обліку джерел утворенняактивів. Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел утворення активів підприємства, за економіч­ним змістом поділяються на дві групи:

ð рахунки обліку власного капіталу;

ð рахунки обліку зобов'язань.

До рахунків обліку власного капіталу належать рахунки: «Ста­тутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Вилучений капітал», «Неоплачений капітал», «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» та ін.

Для обліку зобов'язань підприємства використовують:

♦ рахунки обліку довгострокових зобов'язань: «Довгостро­кові позики», «Довгострокові векселі видані», «Довго­строкові зобов'язання за облігаціями», «Довгострокові зо­бов'язання з оренди», «Інші довгострокові зобов'язання»;

♦ рахунки обліку поточних зобов'язань: «Короткострокові позики», «Короткострокові векселі видані», «Розрахун­ки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з
оплати праці», «Розрахунки за страхуванням», «Розра­хунки за іншими операціями».

Класифікація рахунків обліку діяльності підприємства.Рахун­ки обліку діяльності підприємства поділяються на дві групи:

♦ рахунки обліку витрат діяльності;

♦ рахунки обліку доходів і результатів діяльності.

Рахунки обліку витрат діяльності використовуються для одержання інформації про витрати операційної, інвестицій­ної і фінансової діяльності підприємства та витрат на запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків. До них належать рахунки: «Виробництво», «Загальновиробничі вит­рати», «Адміністративні витрати», «Витрати на збут», «Інші витрати операційної діяльності», «Фінансові витрати», «Над­звичайні витрати», «Податки на прибуток» та ін.

Рахунки обліку доходів і результатів діяльності викорис­товуються для одержання інформації про доходи від опера­ційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також від надзвичайних подій. До них належать рахунки: «Доходи від ре­алізації», «Інший операційний дохід», «Дохід від участі в ка­піталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Надзви­чайні доходи», «Страхові платежі», «Фінансові результати».

Ця класифікація покладена в основу будови введеного Плану ра­хунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

- 3 -

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей. Тобто, як саме обліковуються ті або інші активи, джерела їх утворення і господарські процеси на рахунках, що відобра­жається по дебету, кредиту рахунка, що характеризує зали­шок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визна­чити порядок відображення в обліку господарських операцій на рахунках для одержання необхідної інформації.

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на групи:

♦ основні;

♦ регулюючі;

♦ операційні;

♦ фінансово-результатні;

♦ забалансові.

Основні рахунки призначені для обліку і контролю за на­явністю і рухом активів підприємства та джерел їх утворен­ня. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто активи та їх джерела, є основою гос­подарської діяльності і в своїй сукупності характеризують май­новий стан підприємства. За своїми показниками (залишками) ці рахунки служать основою для складання балансу.

Основні рахунки поділяються на:

ü матеріальні рахунки;

ü рахунки обліку грошових коштів;

ü рахунки обліку власного капіталу;

ü рахунки обліку розрахунків.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, витрачання) матеріальних цінностей підприєм­ства. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Нематеріальні активи», «Вироб­ничі запаси», «Готова продукція», «Товари» та ін.

Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — ак­тивні. Сальдо мають тільки дебетове, що показує наявність(залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Оборот по дебету цих рахунків показує надходження (збіль­шення) цінностей, а оборот по кредиту — їх зменшення.

Рахунки обліку грошових коштів призначені для обліку іконтролю за наявністю і рухом грошових коштів в касі підприємства і на його рахунках в банках. До них належать рахунки: «Каса», «Рахунки в банках», «Інші кошти».

Дебетове сальдо показує наявність грошових коштів на звітну дату; оборот по дебету показує збільшення коштів, оборот по кре­диту — їх зменшення.

Залишки матеріальних цінностей або грошових коштів, показаних в обліку на відповідних рахунках, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.

Рахунки обліку власного капіталу призначенідля обліку джерел власних ресурсів підприємства.

Вони показують форми їх утворення і цільове призначення, а також зміни (збільшення, зменшення) в процесі діяльності підприємства. До рахунків обліку власного капіталу належать: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капі­тал», «Резервний капітал», «Страхові резерви».

Рахунки обліку власного капіталу — пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідного джерела ут­ворення активів; оборот по кредиту — виникнення або збіль­шення відповідного джерела, а оборот по дебету — зменшення

Рахунки обліку розрахунків призначені для обліку і контро­лю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках ведеться облік заборгованості, що виникає у про­цесі діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгова­ності. Оскільки заборгованість може бути як на користь дано­го підприємства (дебіторська), так і на користь інших юри­дичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахун­ки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебі­торської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для об­ліку заборгованості інших юридичних і фізичних осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з різними дебітора­ми», «Векселі одержані» тощо.

Дебетове сальдо зазначених рахунків показує залишок де­біторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї за­боргованості відображається по дебету, а зменшення — по кредиту рахунка.

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку роз­рахункових відносин з кредиторами, тобто за борговими зо­бов'язаннями даного підприємства перед іншими юридични­ми і фізичними особами. До таких рахунків належать: «Роз­рахунки по оплаті праці», «Розрахунки за страхуванням», «Розрахунки з учасниками», «Довгострокові позики», «Ко­роткострокові позики», «Довгострокові векселі видані», «Ко­роткострокові векселі видані» тощо.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається по кредиту, а зменшення — по дебету рахунка. В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки де­талізуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для об­ліку розрахунків з такими юридичними і фізичними особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто по відношен­ню до даного підприємства вони можуть виступати то як дебі­тори, то як кредитори. До таких рахунків належать, зокре­ма, рахунок «Розрахунки за іншими операціями»

Регулюючі рахункипризначені для регулювання (уточнен­ня) оцінки активів підприємства або джерел їх утворення, об­лік яких ведеться на основних рахунках. Застосовуються ці рахунки у тих випадках, коли виникає необхідність по окре­мих об'єктах одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів, покупну і продажну вартість товарів, суму одержаного і використаного прибутку за звітний період тощо).

Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі ра­хунки залишок відповідного рахунка, що регулюється, вони по­діляються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Регулюючі доповнюючі рахунки завжди збільшують суму залишку відповідного рахунка, який регулюють. Прикладом регулюючого доповнюючого активного рахунка є субраху­нок «Транспортно-заготівельні витрати», який ведуть в до­повнення до рахунка «Виробничі запаси»

Регулюючі контрарні рахунки, на відміну від доповнюю­чих, зменшують вартість залишку відповідного рахунка, який регулюється. Вони поділяються на:

♦ кошпрактивні (тобто протиставлені активним рахункам);

♦ контрпасивні (тобто протиставлені пасивним рахункам).

Регулюючі контрактивні рахунки призначені для регулю­вання (уточнення) суми залишку на окремих рахунках активів у тих випадках, коли ці активи відображені в сумі, яка пере­вищує їх фактичну (реальну) вартість.

До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) на­лежать:

§ рахунок «Знос необоротних активів» (субрахунки «Знос основних засобів», «Знос інших необоротних матеріаль­них активів», «Знос нематеріальних активів»);

§ субрахунок «Торгова націнка» до субрахунка «Товари в торгівлі»;

§ рахунок «Резерв сумнівних боргів» — до рахунка «Розра­хунки з покупцями і замовниками».

Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків відповідних джерел утворення активів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.

До таких рахунків належить, зокрема, субрахунок «При­буток, використаний у звітному періоді» до субрахунка «При­буток нерозподілений» (рахунка «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)». Функцію регулюючих контрпасивних рахунків виконують також рахунки «Вилучений капітал» і «Неоплачений капітал», призначених для уточнення величини власного капіталу в ак­тивах підприємства. Сальдо цих рахунків показує, на яку суму треба зменшити суму власного капіталу, а тому при визна­ченні в балансі підсумку власного капіталу вираховується.

Регулюючі контрарно-доповнюючі рахункипоєднують озна­ки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, зокрема, аналітичний рахунок «Відхилення фактичної собівар­тості готової продукції від планової» до рахунка «Готова продукція», який має характер регулюючого доповнюючого ак­тивного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактивного(при наявності економії).

Операційні рахункипризначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.

За призначенням і структурою операційні рахунки поділя­ються на:

♦ збірно-розподільчі;

♦ бюджетно-розподільчі;

♦ калькуляційні;

♦ номінальні (тимчасові);

♦ порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попе­реднього збирання) виробничих непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням і управлінням окремими виробничими підрозділами (цехами, бригадами, дільницями тощо), з метою наступного їх розподілу між відповідними об'єктами.

До збірно-розподільчих рахунків належить, зокрема, раху­нок «Загальновиробничі витрати».

Бюджетно-розподільчі рахункипризначені для розмежуван­ня витрат і доходів між суміжними звітними періодами (міся­цями, кварталами) з метою рівномірного їх включення в ре­зультати діяльності того періоду, до якого вони відносяться (незалежно від часу фактичного здійснення). До них належать рахунки «Витрати май­бутніх періодів», «Доходи майбутніх періодів».

Калькуляційні рахункипризначені для відображення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (виз­начають фактичну собівартість), то самі рахунки одержали наз­ву калькуляційних. До калькуляційних належать рахунки: «Ви­робництво», «Капітальні інвестиції».

На калькуляційному рахунку «Капітальні інвестиції» під­приємства ведуть облік капітальних інвестицій. Під капі­тальними інвестиціями розуміють затрати підприємства на прид­ання або виготовлення (створення) основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів, нематеріальних активів.Рахунки — активні.

Номінальні рахунки.В процесі операційної діяльності у підприємства виникають витрати, які не включаються до собі­вартості продукції (робіт, послуг). Такі витрати підлягають відображенню в складі того звітного періоду, у якому вони мали місце. До таких витрат належать:

♦ адміністративні витрати;

♦ витрати на збут;

♦ інші витрати операційної діяльності.

До номінальних (тимчасових) належать також рахунки, при­значені для узагальнення інформації про доходи від операцій­ної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також: від надзвичайних подій.

До порівняльних належить, зокрема, рахунок «Фінансові результати». Рахунок «Фінансові результати» призначений для узагаль­нення інформації про доходи, витрати діяльності підприємства за звітний період і визначення фінансового результа­ту — одержаного прибутку чи збитку. До порівняльних належить також рахунок «Брак у виробни­цтві», призначений для відображення операцій, пов'язаних з виробничим браком, і визначення невідшкодованих втрат від браку.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку — основні, ре­гулюючі, операційні, фінансово-результатні — складають си­стему рахунків, що охоплює всі активи підприємства, джере­ла їх формування, господарські процеси і результати діяль­ності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і при наявності залишків відображаються в балансі. Тому такі ра­хунки називаються балансовими. Поряд з балансовими рахун­ками у бухгалтерському обліку використовуються рахунки, які не відображаються у балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки одержали назву заблансових.

Забалансові рахункипризначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належать орен­довані необоротні активи, активи на відповідальному збері­ганні (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прий­няті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію тощо). Ці активи об­ліковуються на балансі тих підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на забалансових рахун­ках.

Відмінною особливістю за балансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на за балансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка.

- 4 -

При ведені обліку господарських операцій підприємств, слід з'ясувати питання про те, які бувають рахунки, скільки їх, яке вони мають призначення, що обліковується по дебету та по кредиту? Відповіді на ці питання дає План рахунків.

Планом рахунків бухгалтерського облікуназивають перелік рахунків, що відображає всебічне систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємства і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, органів державного управління та інших зацікавлених осіб. На його підставі організується вся система бухгалтерського обліку на підприємствах, він є схемою реєстрації та і групування фактів господарської діяльності підприємства в бухгалтерському обліку, у якій наводяться найменування і коди синтетичних бухгалтерських рахунків (рахунків першого порядку) і субрахунків (рахунків другого порядку).

В Плані рахунків кожній назві рахунку надається умовне цифрове позначення - код (шифр). На практиці замість назви рахунків пишуться їх коди, що зменшує обсяг облікової роботи. Коди рахунків необхідні і для обробки бухгалтерських документів на комп'ютерах.

Наявність єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку дозволяє і забезпечити єдине, тотожне відображення однакових операцій як на самому підприємстві, так і на різних підприємствах незалежно від форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Єдиний План рахунків забезпечує однаковість номенклатури рахунків, визначає порядок щомісячного закриття результатних рахунків та встановлює тісний взаємозв'язок бухгалтерської звітності з поточним обліком.

Застосування єдиного плану рахунків дозволяє:

1) дати бухгалтерам, незалежно від кваліфікації, орієнтир в їх повсякденній роботі;

2) створити взаємопов'язану систематизацію, групування і узагальнення інформації про господарську діяльність підприємства;

3) забезпечити діючу систему контролю показників господарської діяльності;

4) допомогти бухгалтерам при переході з однієї організації в іншу;

5) уніфікувати навчання бухгалтерському обліку;

6) полегшити групування і узагальнення даних по економіці країни в цілому.

План рахунків, який діє в Україні, є обов'язковим документом, забезпечує всебічне, взаємопов'язане відображення процесів і явищ відтворення в системі бухгалтерського обліку. План рахунків бухгалтерського обліку складається з класів, в кожному з яких згруповані рахунки, що відповідають економічному змісту об'єктів обліку. Підставою для побудови Плану рахунків є їх класифікація за економічною ознакою. При створенні Плану рахунків враховуються характер відображення інформації на рахунках, їх будова, призначення та інші відмінні риси. План рахунків є основою проектування інформаційної системи і організації бухгалтерського обліку на підприємствах.

В основу Плану рахунків бухгалтерського обліку покладений і кругооборот засобів на підприємстві. Щоб почати процес виробництва підприємство повинно мати засоби праці (основні засоби), предмети праці (виробничі запаси), далі - здійснити виготовлення продукції та виконання робіт (витрати на виробництво), виготовити продукцію та реалізувати її, отримати від цих операцій прибуток. До проміжних етапів слід віднести розрахункові операції по придбанню предметів праці та продажу готової продукції, а також облік грошових коштів до тих пір, поки вони не вкладені в майно, що приносить прибуток (тобто приріст майна).

Окремо в Плані рахунків містяться рахунки для обліку власних та позичених коштів (фонди та резерви, кредити та фінансування). В той же час рахунки згруповані за своїм економічним змістом та призначенням. Так, в розділі, в якому зосереджені рахунки для обліку засобів праці, є не тільки рахунки для обліку об'єктів основних засобів, але й рахунки для їх придбання та будівництва (капітальні вкладення), визначення якісного стану їх об'єктів (знос основних засобів), для обліку їх надходження (на підприємство, в оренду у орендатора), як довгострокові фінансові вкладення статутний капітал іншого підприємства або як довгострокові позики (якщо підприємство свою участь здійснює у вигляді засобів праці).

Структурно План рахунків побудований за десятковим принципом: усі рахунки поділені на десять класів, синтетичні рахунки закодовані в межах 1-99, а субрахунки - у межах 1-9; рахунки, що не включаються до підсумку балансу, починаються з 0.

1-6 класи Плану рахунків пов'язані зі структурою Балансу, а 7-9 класи пов'язані зі структурою Звіту про фінансові результати. Відповідно, рахунки першої групи класів, які пов'язані з активом та пасивом балансу, називаються реальним рахунками, а рахунки другої групи - номінальними або транзитними рахунками.

Обороти по рахунках, що застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності, а саме по рахунках класів 7-9, використовуються для заповнення показників Звіту про фінансові результати.

Особливими з точки зору порядку застосування є рахунки класу 8 "Витрати за елементами". Введення до Плану рахунків даного класу викликане необхідністю заповнення другого розділу Звіту про фінансові результати "Елементи операційних витрат".

Клас 0 — позабалансові рахунки. Інформація, що накопичується на рахунках даного класу, необхідна для складання Приміток до фінансової звітності.

Кількість рахунків, що застосовується на конкретному підприємстві, різна, але економічний зміст їх однаковий.