Про правові наслідки невизнання правосуб’єктності людини

Народ України

Безпосередня влада народу України

ТЕРИТОРІАЛЬНА ГРОМАДА МІСТА ГОЛА ПРИСТАНЬ

Адреса для отримання кореспонденції: Штаб-квартира Уповноваженого у справах територіальної громади

міста Гола Пристань, 75600, м. Гола Пристань, , м. Гола Пристань, пер. Ульяни Громовой б.6; тел.: 0984947512.

Вих. № 0150930/0 від 30 вересня 2015 року

Гаранту додержання Конституції України,

Прав і свобод людини і громадянина,

Президенту України

Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини

Голові Голопристанської міської ради

Голові Голопристанської районної адміністрації

Прокурору міста Гола Пристань

Начальнику Голопристанського міського відділу МВ УМВС України в Херсонській області

Голові Державної податкової інспекції в Херсонській області

Головному Управлінню юстиції в Херсонській області

Начальнику УМВС України в Херсонській області

Начальнику УСБУ в Херсонській області

Прокурору Херсонської області

ПОВІДОМЛЕННЯ

про правові наслідки невизнання правосуб’єктності людини

Звертаючись до усіх, кого це стосується, повідомляю про наступне.

Відповідно до статті 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на визнання її правосуб’єктності. Правосуб’єктність складається з правоздатності та дієздатності. Таким чином, невизнання правосуб’єктності людини рівнозначно спричиненню правової смерті людині (що також відомо як capitis deminutio maxima) та одночасному скасуванню усіх її прав.

Також повідомляю, що людина у даному випадку означає не біологічну істоту виду Homo sapiens роду Homo, а правовий статус, такий як «фізична особа», «юридична особа» та інші. Таким чином, біологічна істота виду Homo sapiens роду Homo (людина) може перебувати у різних правових статусах: «фізична особа», «мігрант», «особа без громадянства», «людина», «громадянин України» та інші, з подальшими правовими та юридичними наслідками відповідно до свого правового статусу.

Для більш детального розуміння цього питання рекомендую переглянути розділ II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Якщо уважно придивитися до назви цього розділу, стане зрозуміло, що «людина і громадянин» – це два різних правових статуси та два різних суб’єкта права, які чітко відокремлені один від одного сполучником «і».

Наголошую, що Конституція України – це Основний Закон України, правовий документ, який має найвищу юридичну силу, а не розважальна література. Це означає, що кожна кома, кожна крапка, кожне тире та кожне слово в ній має юридичне значення. Зневага до положень Конституції України ставить під загрозу не тільки конституційний лад та національну безпеку в країні, але і саме існування України як соціальної, демократичної та правової держави. Тому нехтування положеннями Конституції України, яка є статутом держави та завдяки якій держава взагалі існує, є неприпустимим.

Тепер до суті питання.

Одним з Уповноважених у справах територіальної громади міста Гола Пристань є біологічна людина Олександр Володимирович Кравчина, яка діє у правовому статусі «людина» згідно свого власного Волевиявлення. Усі листи, які ним підписуються, підписуються за правовим статусом «людина», а не «громадянин України». Це означає, що офіційні звернення, а тим більш відповіді на листи мають бути адресовані як мінімум «Людині О.В. Кравчині», а як максимум – «Людині, Уповноваженому у справах територіальної громади міста Гола Пристань О.В.Кравчині» – саме так, як це вказано у підпису, але аж ніяк не «Гр. Кравчині О.В.» чи «Кравчині О.В.», бо якщо так відбувається, то по-перше, це є зневажливе ставлення до людини та попрання її честі і гідності, а по-друге, це є факт офіційного невизнання правосуб’єктності такої людини, що рівнозначно скасуванню усіх її прав людини посадовою особою, яка поставила на листі свій підпис, тим самим порушивши статтю 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтю 6 Загальної декларації прав людини.

Окрім того, існують чіткі роз’яснення Конституційного Суду України стосовно прав людини, рішення якого є обов’язковими до виконання на території України. Тому у разі невизнання будь-якою посадовою (фізичною) особою правосуб’єктності людини, така посадова (фізична) особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України на підставі статті 4 Кримінально-процесуального кодексу України та статті 18 Кримінального кодексу України за невиконання відповідного судового рішення Конституційного Суду України.

Також посадова особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за статтею 41 Кримінального кодексу України – «Виконання наказу або розпорядження».

Так, частиною другою статті 41 Кримінального кодексу України чітко визначено, що

«Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина».

Таким чином, навіть якщо наказ або розпорядження віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству, але при цьому пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини або громадянина, такий наказ або розпорядження є незаконним, а особа, яка його віддала, несе кримінальну відповідальність.

Також існують інші способи притягнення посадової особи до кримінальної або адміністративної відповідальності. Тому дуже хочеться вірити в те, що Україна – дійсно соціальна, демократична та правова держава і не доводити необхідність визнання правосуб’єктності людини, спираючись на Конституцію України та Кримінальний кодекс України, бо, як визначено статтею 3 Конституції України уся держава (в особі всіх її органів та посадових осіб) відповідає за свою діяльність перед людиною. І це не перебільшення і не помилка, а чітка норма конституційного права, яку треба неухильно та сумлінно виконувати усім державним органам, а також службовцям незалежно від їх віку, посади, статі та віросповідання.

Звертаючись до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина – Президента України П.О.Порошенко, повідомляю, що Ви, шановний Петро Олексійович, як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, несете персональну відповідальність перед Богом і перед народом за додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина державою, усіма її органами та посадовими особами.

З повагою до всіх,