 |
|
Відповідно до ст. 392 КПК апеляція може бути подана на
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра кримінального процесу факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри
кримінального процесу
підполковник міліції
_____________ Холостенко А.В.
«_____»______________ 20____ р.
ЛЕКЦІЯ ДО ТЕМИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
(2 години)
Факультети підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції, підрозділів слідства
Рік
Лекція до теми № 17 «Провадження у суді апеляційної інстанції» для курсантів денної форми навчання за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство».
« 15 » червня 2014 року - 37 с.
Розробники: Деревянкін С.Л., кандидат юридичних наук, доцент, декан факультету заочного навчання цивільних осіб; Поліщук О.В., старший викладач кафедри кримінального процесу.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри кримінального процесу.
Протокол від «20» червня 2014 року № 11
Обговорено та схвалено на вченій раді факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства.
Протокол від «__» ________ 201_ року № __
Обговорено та схвалено науково-методичною радою Одеського державного університету внутрішніх справ.
Протокол від « 24 » червня 2014 року № 26
Мета лекції:
Метою викладення лекції є розкриття поняття, значення та основних рис провадження в суді апеляційної інстанції; суб’єктів апеляційного оскарження; строків і порядку подачі апеляційних скарг; розгляду справи у апеляційному суді; процесуальних актів апеляційної інстанції; постановлення вироку апеляційним судом.
План
Вступ.
1. Поняття, значення та основні риси провадження в суді апеляційної інстанції. Суб’єкти апеляційного оскарження.
2. Строки і порядок подачі апеляційних скарг.
3. Підготовка до апеляційного розгляду. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції .
4. Підстави для скасування або зміни вироку чи ухвали апеляційним судом. Призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
5. Процесуальні акти апеляційної інстанції. Постановлення вироку апеляційним судом.
Висновки.
В С Т У П
Розвиток демократичних процесів України вимагає правових реформ. Особливу роль у зв’язку з цим покликаний відігравати незалежний вільний від корисливих інтересів і політичних симпатій суд який виступає гарантом законності та справедливості.
Суд над людиною має перетворитись в суд для людини можливості реалізувати її конституційні права забезпечити виконання принципу верховенства права. Суд повинен для держави відігравати ту ж роль, що і совість в людини.
Про перегляд кримінальних справ в апеляційному порядку як про реальну можливу практичну пропозицію у правовому колі України вчені – юристи вперше почали серйозно розмірковувати після прийняття 28 квітня 1992 року Верховною радою України Концепції судово – правової реформи.
Становлення судів як гарант реальної правової захищеності громадян сприятиме новий Закон України “Про судоустрій України “ який прийнятий Верховною Радою України 7 лютого 2002 року і набрав чинності 1 червня 2002 року яким в дію введені загальні та спеціалізовані апеляційні суди.[1]
Як зазначається в інформаційному повідомленні, є дві тези, які не підлягають запереченню. Перша – суд відіграє особливу роль у суспільстві та державі. Він може вирішити долю окремої людини, а може змінити напрям розвитку всієї держави. Друга – за нинішніх умов вітчизняний суд належним чином і повною мірою не виконує і не може виконувати властиві йому правові та соціальні функції. Він через об’єктивні причини позбавлений можливості функціонувати як5 справедливий, незалежний та неупереджений судовий орган. А це означає, що на сьогодні в нашій країні не існує притаманної правовій державі надійної та дієвої системи захисту прав людини – однієї з основних гарантій стабільного і прогресивного суспільного розвитку країни.
Завданням даної теми є висвітлення поняття апеляції, порядку її подачі, суб’єкти що наділені законом подавати апеляцію , а також порядок розгляду справ в апеляційному порядку.
Зверніть увагу, що право на оскарження рішення суду в апеляційному порядку зафіксовано у ст. 129 Конституції України і виступає як кримінально-процесуальна гарантія забезпечення прав та свобод людини, засада судочинства в Україні
Перше питання: Поняття, значення та основні риси провадження в суді апеляційної інстанції. Суб’єкти апеляційного оскарження.
Відповідно до ст. 5 міжнародного пакту про громадянські і політичні права, кожен, кого засуджено за будь-який злочин має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня із законом.
Провадження в суді апеляційної інстанції - самостійна стадія кримінального процесу, суть якої полягає у розгляді справи вищестоящим судом за апеляціями, поданими підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками і захисниками; потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками; прокурором та іншими особами, передбаченими кримінально-процесуальним законодавством.
Світова практика знає два види апеляційного провадження: повну та неповну апеляцію.
Ознаками повної апеляції є:
1.повторне дослідження доказів;
2.надання суду нових доказів;
3.відсутність права повернення справи до суду першої інстанції
4.ухвалення нового рішеннями залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Для неповної апеляції притаманні ознаки:
1.заборона посилання на нові докази, не розглянуті судом першої інстанції;
2.обмеженість дослідження доказів
3.можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи.
З 2001 року в Україні діє так звана змішана форма апеляції. Мета провадження в апеляційному порядку - перевірка законності й обґрунтованості вироків, ухвал суду і постанов судді, що не набрали законної сили, а також рішень органів дізнання та досудового слідства, прийняті під час розслідування справи. Рішення, які приймає суд апеляційної інстанції, виправляють допущені порушення закону або підтверджують законність і обґрунтованість процесуальних актів, винесених як судами першої інстанції, так і органами досудового розслідування. Розгляд справи в апеляційному порядку є важливою формою нагляду за судовою діяльністю з боку вищестоящих судів, а також ефективним засобом швидкого виправлення помилок у разі допущення їх судом, прокурором, органом дізнання і слідчим.
Факт подачі апеляції перешкоджає набранню вироком законної сили, призупиняє його виконання. Відкликання апеляції тягне за собою припинення апеляційного провадження.
Коло суб’єктів, які наділені правом подання апеляції, не співпадає з переліком учасників судових дебатів у суді першої інстанції. Захисник може не брати участі у судовому розгляді, але це не виключає можливості оскаржити вирок. При цьому подання апеляції захисником не позбавляє обвинуваченого права на оскарження вироку. На вирок можуть одночасно подати апеляцію прокурор і заінтересовані особи, або будь-хто з перелічених вище осіб. Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової міри покарання, цивільного позову тощо).
Провадження в суді апеляційної інстанції є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання законної сили неправосудними вироками, ухвалами, швидко виправити допущені судом першої інстанції і досудовим провадженням помилки і цим самим забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також сприяє вдосконаленню роботи нижчестоящих судів та формуванню судової практики відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Стадія провадження в суді апеляційної інстанції має таке значення:
1. Апеляційне провадження є додатковою гарантією справедливості рішення місцевого суду;
2. провадження в апеляційній інстанції є гарантією від незаконного та необґрунтованого засудження обвинуваченого чи навпаки від залишення непокараним особи, яка вчинила злочин.
3. Є гарантією прав та законних інтересів не лише підсудного але й інших учасників судового розгляду
4. розглядається як форма судового контролю за діяльністю судів нижчої ланки
5. запобігає зверненню до виконання незаконних та необґрунтованих вироків
6. забезпечує виправлення помилок. Яких припустився суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 392 КПК апеляція може бути подана на
1. Судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 КПК (особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень);
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів виховного і медичного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених КПК.
2. Ухвали. Постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених КПК. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК.
Повернемось до апеляційного оскарження окремих судових рішень (ст. 394 КПК), так:
1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 (загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) та 382 КПК (розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні), не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку зпідстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК (визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження).
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою - сьомою статті 474 КПК (загальний порядок судового провадження на підставі угоди), в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК (загальний порядок судового провадження на підставі угоди);
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК (ініціювання та укладення угоди) угода не може бути укладена.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК (загальний порядок судового провадження на підставі угоди), в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК (ініціювання та укладення угоди) угода не може бути укладена.
Подача апеляції зупиняє набрання вироком законної сили.
Апеляцію мають право подати такі суб’єкти кримінального судочинства (ст. 393 КПК):
1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
10) інші особи у випадках, передбачених КПК.
Таким чином провадження в суді апеляційної інстанції - самостійна стадія кримінального процесу, суть якої полягає у розгляді справи вищестоящим судом за апеляціями, поданими підозрюваними, обвинуваченим, їх законними представниками і захисниками; потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками; прокурором та іншими особами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством у встановлений законом строк.
Мета провадження в суді апеляційної інстанції - перевірка законності й обґрунтованості вироків, ухвал суду, що не набрали законної сили, а також окремих ухвал постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК та ухвал слідчого судді, у випадках передбачених КПК.