 |
|
Географія, топографія, клімат, природні ресурси
Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932 року.
Область розміщена у південно-східній частині України в басейні середньої і нижньої течії Дніпра, її площа становить 31,9 тис. кв. км (5,3 % від території України). Протяжність області з півночі на південь - 130 км, з заходу на схід - 300 км. Практично вся територія області знаходиться в одній кліматичній зоні – помірно-континентальній.
Географічне розміщення області і її витягненість з Заходу на Схід створює додаткові ризики для сільського господарства, пов‘язані з можливими посухами в межах усієї території області.
За геологічними умовами Дніпропетровська область поділяється на два субрегіони: Український кристалічний щит (65 % площі області) та Дніпровсько-Донецька западина (решта 35 %). Позитивним фактором геологічної будови є сейсмостійкість, наявність передумов щодо залягання різноманітних рудних корисних копалин.
Дніпропетровська область є унікальною за різноманітністю і запасами корисних копалин, тут зосереджені унікальні родовища. Область володіє близько 50 % загальнодержавних запасів корисних копалин. В області видобувається 100 % загальноукраїнського обсягу марганцевої і майже 80 % залізної руди. Мінеральні ресурси є основою для розвитку господарства регіону, особливо виробництв чорної металургії, оскільки наявна як головна, так і допоміжна сировина.
В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини: магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін., у тому числі рідкісних та кольорових металів. Є поклади титану, рутил-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту.
Ґрунтовий покрив Дніпропетровської області складають переважно чорноземи різної якості. Їх характер змінюється з півночі на південь області від чорноземів звичайних до таких, які містять невеликі домішки суглинків. Відповідно, і родючість ґрунтів знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, найнижчою – солонці. Родючість дерново-підзолистих ґрунтів невисока, вони потребують поліпшення для сільськогосподарського використання, зокрема внесення органічних добрив.
У області висока частка ґрунтів високої родючості, виведених з господарського обігу внаслідок видобутку корисних копалин, зокрема залізних руд, а також відведення земель під промислову та житлову забудову та транспортні комунікації.
Середня густота річкової мережі становить – 0,27 км / кв. км, забезпеченість водними ресурсами – 460 тис. куб. м на кв. км площі, проте ресурси місцевого стоку складають лише 20 тис. куб. м / кв. км. Лише р. Самара має значне водогосподарське значення. Область належить до водозабезпечених, однак такий стан досягається за рахунок транзитного потоку вод Дніпра. Локальних водних ресурсів недостатньо, тому в майбутньому область може зазнавати дефіциту води. Річки Дніпропетровської області відзначаються значним рівнем забруднення. Для вод Дніпра та Самари характерний високий вміст (з перевищенням ГДК) сульфатів, сульфітів, окисів заліза та важких металів внаслідок інтенсивних промислових скидів.
Дніпропетровська область (станом на 01.07.2013 р.) має 170 природно-заповідних територій і об'єктів, у тому числі 23 заказники державного значення; 3 пам'ятки природи, 76 заказників місцевого значення; 49 пам'яток природи, 1 парк - пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та 7 місцевого значення; 3 заповідні урочища.
М'який клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі Дніпропетровщини - все це створює умови для лікування та відпочинку. Землі природоохоронного призначення області у 2013 році складали 88,13 тис. га, водного фонду - 155,6 тис. га, лісового фонду – 192,4 тис. га.