Здавалка
Главная | Обратная связь

Поняття та предмет земельного права



Центральне місце в питаннях внутрішньої організації і по­будови системи права належить проблемі виділення галузей права. Будь-яка галузь права, будучи зведеною в систему су­купністю правових норм, характеризується наявністю спе­цифічних ознак, які відрізняють її від інших галузей. До цих ознак належать предмет і метод правового регулювання, прин­ципи, на яких базується дана галузь права, функції, які вона призначена виконувати. Найважливішою серед них є вста­новлення предмета галузі права — визначення кола, матері­ального змісту і якісних відмінностей тих суспільних відно­син, що регулюються нормами цієї галузі права. Предметом регулювання земельного права є суспільні відно­сини, об'єктом в яких виступає земля. Але термін «земля» може використовуватися в різних значеннях. Як природний об'єкт земля виконує важливі функції: виступає як засіб виробництва в сільському господарстві, місце розміщення галузей народного господарстві, сільських і міських посе­лень. Вона існує незалежно від людини, як загальна умова і предмет людського життя. Земля відноситься до числа незнищуваних природних ресурсів. На відміну від рослинного і тваринного світу, об'єкти яко­го належать до числа відновлюваних ресурсів природи, земля не має такої властивості. Завдяки спеціальним мето­дам природна родючість грунту може тільки штучно понов­люватись. Земля також виконує екологічні функції як первинний елемент у системі складних взаємозв'язків об'єктів природи — екологічній системі. Досить суттєвим моментом є також те, що земля обмежена в просторі.

Земельне право являє собою систему спеціально встанов­лених норм. Воно покликано регулювати особливий вид сус­пільних відносин — земельні відносини. Серед них потрібно виділити основні форми відносин: а) відносини земельної власності; б) відносини в області управління земельним фон­дом; в) відносини землекористування; г) землеохоронні відносини.

З цього переліку відносини власності є визначаль­ними щодо інших форм відносин. Так, відносини з управління земельним фондом передбачають здійснен­ня відповідними уповноваженими органами дій щодо залу­чення земельних ділянок в господарський обіг, забезпечен­ня найбільш ефективного і раціонального використання зе­мельних ресурсів, ведення обліку і реєстрації земель. Відно­сини власності на землю є також визначальними і для відно­син користування землею, адже право землекористування є похідним від права власності на землю. Відносини з охорони земель також існують не самі по собі, а в тісному зв'язку з відносинами власності та землекористування.

2. Система земельного права.

Земельне право включає в себе систему земельно-право­вих інститутів, які закріплюють земельні відносини в суспільстві. Система земельного права — це його структура, будова й внутрішня форма організації теоретичних положень і земель­но-правових норм, які є елементами системи. Ці елементи об'єднані в певні групи за ознакою однорідності суспільних відносин, на регулювання яких вони спрямовані. Під системою галузі земельного права розуміють сукупність земельно-правових інститутів, що складаються з групи зе­мельно-правових норм, які регулюють однорідні види земель­них відносин. Прикладом можуть бути правові норми, шо регулюють відносини, пов'язані з веденням земельного ка­дастру, і складають правовий інститут державного земельно­го кадастру.Інститути, шо мають загальні положення, дія яких розпо­всюджується на всі або більшість земельних відносин, ство­рюють у своїй сукупності загальну частину земельного права. Вона складається з інститутів права власності на землю, дер­жавного управління земельним фондом, права користування землею і охорони прав на землю. Загальна частина земельного права вивчає правове регулювання використання всіх земель незалежно від їх категорій та цільового використання. Особлива частина земельного права складається з інститутів, що визначають правовий режим окремих категорій земель, які виділяються за основним цільовим призначенням. Відпо­відно до передбачених в законодавстві категоріями земель особлива частина земельного права складається з інституту правового режиму використання земель сільськогосподарсь­кого призначення; земель населених пунктів; земель промис­ловості, транспорту, енергетики, зв'язку, оборони та іншого призначення; земель природоохоронного, оздоровчого, рек­реаційного, історико-культурного призначення; земель лісо­вого фонду; земель водного фонду; земель запасу.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.