 |
|
Поняття та склад земель природно-заповідного фонду
Відповідно до ст. 43 ЗК України, землі природно-заповідного фонду -це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Склад земель природно-заповідного фонду
Відповідно до ст. 44 ЗК України до складу земель природно-заповідного фонду входять природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Правовий режим кожного із об'єктів природно-заповідного фонду, вимоги щодо їх зонування тощо визначаються Розділом III (ст. ст. 15-38) Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об’єктів, що оголошуються заказниками чи пам’ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:
· заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
· пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать:
1. природні території та об'єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;
2. штучно створені об'єкти – ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
14. Порядок створення й оголошення територій об'єктів природно-заповідного фонду(ПЗФ)
Створення ( оголошення ) цінних у природному відношенні територій об ' єктами ПЗФ місцевого значення починається з подання клопотання щодо створення території або
об ' єкту ПЗФ певної категорії до відповідного обласного ( або у містах Києві та Севастополі - міського ) Державного управління охорони навколишнього природного середовища ( далі – Держуправління ОНПС ).
Клопотання має містити обгрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обгрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об'єктів природно-заповідного фонду.
(згідно - Стаття 51. Підготовка і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду)
Стаття 52Клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:
- щодо територій та об'єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища;
- щодо територій та об'єктів місцевого значення - органами цього центрального органу виконавчої влади на місцях.
У разі схвалення ним клопотання , воно проводить погодження створення об ' єкту ПЗФ місцевого значення з власниками та користувачами природних ресурсів у межах територій , рекомендованих для заповідання .
Оголошення заказників та пам ’ яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок , водних та інших природних об ’ єктів у їх власників або користувачів . Тобто , при створенні цих категорій ПЗФ потрібне погодження землекористувачів та землевласників ділянок , рекомендованих для заповідання .
Стаття 53 Рішення про організацію чи оголошення територій та об ' єктів ПЗФ місцевого значення приймається обласними , Київською та Севастопольською міськими радами , після розгляду на пленарному засіданні документації , поданої територіальним Держуправлінням ОНПС .
Природоохоронний режим територій та об ' єктів ПЗФ місцевого значення встановлюється після їх створення Положенням про кожну конкретну територію або об ' єкт ПЗФ , яке розробляється відповідним Держуправлінням ОНПС та узгоджується із землекористувачами . Після цього власникам та користувачам ділянок , на яких розташований заповідний об ’ єкт , вручається.
Охоронне зобов ’ язання – документ , який засвідчує , що власники та користувачі земельних ділянок , водних та інших природних об ’ єктів , оголошених заказниками або
пам ’ ятками природи , беруть на себе зобов ’ язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження . Режим охорони території заказника чи пам ’ ятки природи не передбачає охорону їх озброєними охоронцями чи обгородження таких територій парканами . У охоронному зобов ’ язанні наводиться перелік видів діяльності , які забороняються на даній території ПЗФ , тобто для кожної території ПЗФ цей перелік є індивідуальним та таким , що узгоджується із землекористувачем території ПЗФ.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.