 |
|
Проблема ведення державного земельного кадастру як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
Законодавче визначення державного земельного кадастру наведене у ч. 1ст. 193 ЗК України:
"Державний земельний кадастр — єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів."
На наш погляд, державний земельний кадастр - це сукупність юридично значимих задокументованих відомостей про земельні ділянки. А от ведення державного земельного кадастру - це, дійсно,система робіт.
Загальні положення, шо регламентують ведення державного земельногокадастру, містять:
ст. 23 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (передбачено існування кадастрів природних ресурсів);
ст. ст. 193-204 ЗК України (Глава 34 "Державний земельний кадастр»
постанова КМ України "Про затвердження Положення про порядок ведення державного земельного кадастру" від 12.01.1993 № 15;
До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, ЇХ кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях. Республіці Крим та Україні в цілому.
Складові державного земельного кадастру визначаються ст. 196 ЗК України:
"Державний земельний кадастр включає:
а) кадастрове зонування;
б) кадастрові зйомки;
в) бонітування грунтів;
г) економічну оцінку земель;
ґ) грошову оцінку земельних ділянок;
д) державну реєстрацію земельних ділянок;
е) облік кількості та якості земель."
Деякі органи місцевого самоврядування претендують на те, що повноваження із ведення державного земельного кадастру повинні здійснювати саме їх виконавчі органи
На думку фахівців, одним з головних недоліків існуючого земельного кадастрового обліку слід вважати його статистичних характер, просторові характеристики обліковувались з недостатньою точністю та ретельністю. У діючих автоматизованих кадастрових системах кадастровий план, як правило містить два базові інформаційні шари: 1) межі земельних ділянок 2) межі земельних угідь. Вчені-землевпорядники пропонують доповнити ці дані відомостями про належність ділянки до певного природно-сільськогосподарського регіону, межі захисних, охоронних та інших зон із особливим режимом, межі ділянок, включених до екологічної мережі, перспективні напрямки розвитку територій.
Ведення покладено на Держкомзем, але фактично значна кількість складових державного земельного кадастру покладені на інших суб’єктів..
Не прийнято ЗУ «Про державний земельний кадастр», чим порушується п. 4 Прикінцевих положень, унеможливлюється законне ведення державного земельного кадастру. Окрім ЗКУ основним актом, що регламентує ведення державного земельного кадастру є ПКМ «Про порядок ведення державного земельного кадастру».