Здавалка
Главная | Обратная связь

С. К'єркегора, О. Конто,Ф.Ніцше



Засновниками некласичної філософії можемо вважати Артура Шопенгауера (1788-1860) - його головна книга «Світ як воля та уявлення», започатковує песимізм у філософії; Сьорена К'єркегора (1813-1855) - датського філософа і класика датської літератури, який в творах «Страх і тремтіння», «Хвороба до смерті», «Філософські крихти» та ін. розвиває ідею людського буття як екзистенції, що не проживається, а переживається; Фрідріха Ніцше (1844-1900), який започатковує так званий «імморалізм» у філософії, відповідно з яким майбутня «надлюдина» сама без примусу ззовні здатна скеровувати свою поведінку (твори: «Так говорив Заратустра», «Вагнер», «Народження трагедії з духу музики», «По ту сторону добра і зла»); Огюста Конта (1798-1857), засновника філософського позитивізму та соціології, який прагне поєднати наукові методи дослідження при розгляді філософських та соціальних проблем; та ін.

 

Вихідні ідеї філософії А.Шопенгауера:

Ø світ не можна розуміти як щось, що існує десь за межами нашого сприйняття;

Ø світом ми називаємо те, що сприймаємо як дійсність;

Ø наше уявлення про світ у стані стабільності, утримує те, що світ водночас постає і як воля;

Ø все, що являє себе як таке, що існує, тримається на пориві до буття, до само здійснення;

Ø воля не підлягає розумовому поясненню; це просто сліпе поривання;

Ø оскільки все просякнуто волею, світ являє собою нещадну боротьбу за існування;

Ø на рівні людини воля усвідомлена (але не стає розумною).

У міркуваннях А.Шопенгауера присутні всі основні характеристики некласичного типу філософствування. Цікаво також відзначити, що етичні висновки Шопенгауера в дечому подібні життєвим настановам буддизму: людина повинна пригасити сліпі пориви волі.

К'єркегор наголошував на тому, що першим і єдиним предметом, гідним уваги філософії, може бути тільки людина. Але пізнати людину засобами науки не можливо, оскільки кожна людина унікальна й неповторна, а наука пізнає через узагальнення або підведення явища під загальні закони. Людина може осягнути себе лише через внутрішнє переживання і самозаглиблення. На цьому шляху вона може три стадії самопізнання і самоутвердження.

На першій станції яку філософ називає естетичною, людина сповнена зовнішніми враженнями; вона хоче все побачити, відчути, випробувати; яскравим уособленням цієї стадії постає відомий літературний персонаж Дон Жуан, який закохувався в усіх жінок. На цій стадії, на думку С.К'єркегора, людина не може себе реалізувати саме тому, що вона занурена у зовнішнє; життя на цій стадії нагадує нескінченну мандрівку по різних враженнях, жодне із них, як і всі вони разом не може принести людині життєвої повноти та задоволення: завжди чогось буде бракувати.

Суть філософських поглядів С.К'єркегора:

Ø першим і єдиним предметом, гідним уваги філософії може бути тільки людина;

Ø пізнати людину узагальнюючими засобами науки не можливо, оскільки кожна людина неповторна і унікальна;

Ø людина може осягнути себе через внутрішнє переживання та самозаглиблення, кожна людина проходить три стадії самопізнання і самоутвердження:

1. естетичну, коли людина прагне здобувати все нові й нові життєві враження;

2. етичну, коли людина стабілізує своє життя дотримуванням моральних норм;,

3. релігійну, коли відчуваючи виправданість своєї індивідуальності прямим відношенням до Бога людина діє на цій засаді, не знаючи ніяких соціальних чи моральних обмежень.

Вихідне поняття «позитивного» за О. Контом має такий зміст:

Ø позитивне - це спостережуване, на відміну від не спостережуваного;

Ø реальне, на відміну від химерного, ілюзорного;

Ø корисне, на відміну від шкідливого, достовірне, на відміну від сумнівного, точне, ясне, на відміну від непевного, конструктивне, на відміну від руйнівного.

Виходячи з такого розуміння позитивного, О.Конт обґрунтовує «закони трьох стадій» у розвитку теоретичних досліджень людства, що історично йдуть за таким порядком:

Ø релігійна;

Ø метафізична;

Ø позитивна.

Релігійна: пошуки абсолютних знань про явища, які постають продуктом дії надприродних сил; метафізична: пошуки абсолютних знань шляхом виведення реальних подій із абстрактних сутностей; позитивна (або наукова): відмова від абсолютних знань; зосередження зусиль на виведенні законів (відношень та послідовності) спостережуваних явищ.

Функції філософії за О.Контом:

Ø систематизації знань;

Ø прояснення мови науки;

Ø дослідження логіки науки.

О. Конт не вбачає у світоглядному знанні нічого якісно специфічного і ніяк не відгукується на ту нескінченну глибину, яка притаманна людській духовності.

Ідеї О.Конта сприяли підвищенню авторитету науки, очищенню її від справді химеричних побудов. Важливе значення мала ідея О.Конта запровадити нову наук^ «соціологію», яка ґрунтувалася б на наукових засадах.

 

Фрідріх Ніцше (1844-1900) - найбільш проблематичний філософ кінця XIX - XX століть. Власне він радикально переосмислює проблему людського існування, яку започаткували А.Шопенгауер та С.К'єркегср. Головна проблема Ніцше - це проблема життя як такого та людського життя зокрема. Сила життя протиставляється Ніцше культурним., релігійним та моральним цінностям. Власне людське життя - це спроба подолання відчуження людиною свого пригніченого і залежного буття в цьому житті. Людина, як вона є, постає у Ніцше як місток над прірвою - місток між мавпою та надлюдиною майбутнього. Кожен має право вибору себе самого: або залишатися зі слабими, які замість активної дії, що спрямована на самореалізацію і самоздійснення, схиляються до рабського стану богів юрби; або вибрати самого себе на шляху до само здійснення, піднявшись над принципами існування юрби. Ідеї Ніцше мали неабиякий вплив на розвиток переосмислення проблеми людини, релігії, мистецтва і моралі у XX столітті.

 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.