 |
|
Особливості господарювання суб’єктів різних сфер діяльності
Упродовж тривалого часу в Україні діяв Загальний Класифікатор "Галузі Народного Господарства України”, що поділяв усі галузі економіки країни на виробничу і невиробничу сфери. Вважалося, що у виробничій сфері створювався національний продукт і прибуток. У нематеріальній “невиробничій сфері” ані продукт, ані первинний прибуток не створювалися, а тому ці галузі національної економіки мали переважно перерозподільчий характер. Я вважаю, що це суттєва науково-теоретична помилка. Адже невиробнича сфера, як і сфера послуг в цілому, є одним з найдинамічніших і стрімко зростаючих видів економічної діяльності. У провідних країнах світу (Сполучені Штати, європейські країни, Японія тощо) кількість зайнятих у сфері послуг набагато перевищує кількість зайнятих у виробничій сфері. Сектор суспільних і приватних послуг в цих країнах зосереджує більше половини загального обсягу національного виробництва. Пізніше запропоновано поділ на сфери господарювання: матеріальне та нематеріальне виробництво (сферу послуг).
Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються:
1. матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо;
2. матеріальні послуги: вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо.
Функціонування виробничого підприємництва пов’язане з необхідністю придбання чи використання факторів виробництва. Це основні та виробничі засоби, робоча сила, фінансові ресурси, інформація, природні ресурси.
Основними етапами виробничого підприємництва є: обгрунтування ідеї виробництва конкретного товару; маркетингове дослідження та проведення попередніх підприємницьких розрахунків; придбання або оренда устаткування; пошук постачальників та покупців, укладання з ними договорів; організація товаропостачання; реалізація виробленої продукції; визначення результативності виробничої діяльності. Для того, щоб виробити продукцію, підприємцю потрібні оборотні активи у вигляді сировини та матеріалів. За придбання для виробничого процесу оборотних активів підприємець сплачує їх власникам грошові суми . Далі для виробничої діяльності потрібні основні активи у вигляді робочих приміщень, машин, устаткування. Якщо у підприємця їх немає, то потрібно їх придбати або взяти в оренду. За придбання основних активів підприємець змушений сплатити грошову суму їх власникам. Виробництво вимагає залучення робочої сили; витрати на оплату праці позначаються. Виробниче підприємство випускає товар, який продається підприємцем покупцю. В результаті він одержує суму від продажу товару. Завдання підприємця полягає в тому, щоб виробництво було рентабельним.
Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються:
1) нематеріальні послуги: торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо;
2) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо.
Сфера послуг – традиційно одна з найбільш дискусійних областей економічної науки в теоретико-методологічному плані. Ця так звана невиробнича сфера (так звана тому, що вона давно вже стала виробничою з економічної точки зору) в розвинених країнах світу перетворилися на провідний сектор національної економіки. З середини 90-х років ХХ ст. в Україні яскраво виявилася тенденція переважання невиробничого сектору економіки щодо виробничого.
Діяльність підприємств сфери послуг має ряд специфічних особливостей, які відрізняють її від інших сфер і галузей народного господарства:
1.Повна залежність від попиту на пропоновані послуги та їх сезонний характер;
2.Поєднання в своїй діяльності виробничих і торгових операцій;
3.Використання товарних цінностей населення;
4.Необхідність створення та раціонального поєднання самих різних за величиною і функціями організацій обслуговування (підприємств, ательє, салонів, будинків побуту, приймальних пунктів тощо);
5.Сильна орієнтація на психолого-соціологічну кваліфікацію обслуговуючого персоналу (поряд з вузькою спеціалізацією в області професії);
Ринок послуг має наступні специфічні риси:
1.Висока динамічність;
2.Територіальна сегментація;
3.Локальний характер виробництва і споживання послуг;
4.Висока швидкість обороту капіталу (висока частка оборотного капіталу);
5.Висока чутливість до змін ринкової кон'юнктури;
6.Специфіка організації виробництва послуг (велика кількість малих підприємств);
7.Специфіка надання послуг (особисті контакти виробників і споживачів послуг);
8.Високий ступінь диференціації послуг (персоніфікація споживання);
9.Невизначеність результату діяльності по наданню послуг.
Однією із найбільших складових сфери нематеріального виробництва є торгівля. Торгівля— це галузь економіки та вид економічної діяльності, об'єктом діяльності якого є товарообмін, купівля-продаж товарів, і обслуговування покупців у процесі продажу товарів. Торговельна діяльністьє вид підприємницької діяльності, направлений замінити задоволення купівельного попиту шляхом реалізації товарів споживчого призначення, надання послуг громадського (масового) харчування.
Торгівля – це з'єднувальна ланка між виробником і споживачем – покупцем, що забезпечує виробничий ланцюжок перетворення "гроші-товар-гроші". У торгових підприємствах виробничий процес, зазвичай, відсутній, їхня діяльність пов'язана з перепродажем раніше придбаних чи отриманих товарів. Комерційна діяльність торгових організацій складається із окремих етапів, серед яких варто виокремити такі: визначення потреби у товарах, вибір постачальників і налагодження з ними господарських зв'язків, укладання договорів про поставку (купівлю-продаж) товарів, організація комплексу технологічних операцій (розвантаження товарів, приймання товарів за кількістю, якістю, їх збереження і переміщення); продаж товарів і надання послуг покупцям, рекламно-інформаційна робота.
Серед характерних рис торгівлі слід зазначити такі:
1. Завершує цикл товарного виробництва, реалізація товарів кінцевому споживачу (роздрібна торгівля);
2.Аккумулювання готівкових коштів, необхідність організації суворого контролю дотримання діючих правил організації готівково-грошового обороту;
3. Надання додаткових супутніх реалізації товарів послуг;
4. Висока адаптивна здатність господарювання;
5. Високий рівень оборотності капіталу;
6. Відсутність виробничого процесу зумовлює відсутність обліку незавершеного виробництва;
7. Ціна і асортимент реалізованих товарів перебуває у значній залежність від характеру попиту, особливостей соціально-економічного складу обслуговуваного населення;
8. Доходи від торгівлі піддаються сезонним коливання залежно від пори року, днів тижня, годин доби, наприклад, активізація попиту перед новорічними святами;
Торговельна діяльність в Україні регламентується Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" та іншими.