Особливості господарювання суб’єктів різних сфер діяльності
Упродовж тривалого часу в Україні діяв Загальний Класифікатор "Галузі Народного Господарства України”, що поділяв усі галузі економіки країни на виробничу і невиробничу сфери. Вважалося, що у виробничій сфері створювався національний продукт і прибуток. У нематеріальній “невиробничій сфері” ані продукт, ані первинний прибуток не створювалися, а тому ці галузі національної економіки мали переважно перерозподільчий характер. Я вважаю, що це суттєва науково-теоретична помилка. Адже невиробнича сфера, як і сфера послуг в цілому, є одним з найдинамічніших і стрімко зростаючих видів економічної діяльності. У провідних країнах світу (Сполучені Штати, європейські країни, Японія тощо) кількість зайнятих у сфері послуг набагато перевищує кількість зайнятих у виробничій сфері. Сектор суспільних і приватних послуг в цих країнах зосереджує більше половини загального обсягу національного виробництва. Пізніше запропоновано поділ на сфери господарювання: матеріальне та нематеріальне виробництво (сферу послуг). Матеріальне виробництво є сферою суспільного виробництва, в якій виробляються: 1. матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, обладнання, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод тощо; 2. матеріальні послуги: вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки, обладнання виробничого призначення тощо. Функціонування виробничого підприємництва пов’язане з необхідністю придбання чи використання факторів виробництва. Це основні та виробничі засоби, робоча сила, фінансові ресурси, інформація, природні ресурси. Нематеріальне виробництво — це сфера суспільного виробництва, в якій виробляються: 1) нематеріальні послуги: торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт та зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо; 2) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво тощо. Сфера послуг – традиційно одна з найбільш дискусійних областей економічної науки в теоретико-методологічному плані. Ця так звана невиробнича сфера (так звана тому, що вона давно вже стала виробничою з економічної точки зору) в розвинених країнах світу перетворилися на провідний сектор національної економіки. З середини 90-х років ХХ ст. в Україні яскраво виявилася тенденція переважання невиробничого сектору економіки щодо виробничого. Діяльність підприємств сфери послуг має ряд специфічних особливостей, які відрізняють її від інших сфер і галузей народного господарства: 1.Повна залежність від попиту на пропоновані послуги та їх сезонний характер; 2.Поєднання в своїй діяльності виробничих і торгових операцій; 3.Використання товарних цінностей населення; 4.Необхідність створення та раціонального поєднання самих різних за величиною і функціями організацій обслуговування (підприємств, ательє, салонів, будинків побуту, приймальних пунктів тощо); 5.Сильна орієнтація на психолого-соціологічну кваліфікацію обслуговуючого персоналу (поряд з вузькою спеціалізацією в області професії); Ринок послуг має наступні специфічні риси: 1.Висока динамічність; 2.Територіальна сегментація; 3.Локальний характер виробництва і споживання послуг; 4.Висока швидкість обороту капіталу (висока частка оборотного капіталу); 5.Висока чутливість до змін ринкової кон'юнктури; 6.Специфіка організації виробництва послуг (велика кількість малих підприємств); 7.Специфіка надання послуг (особисті контакти виробників і споживачів послуг); 8.Високий ступінь диференціації послуг (персоніфікація споживання); 9.Невизначеність результату діяльності по наданню послуг. Однією із найбільших складових сфери нематеріального виробництва є торгівля. Торгівля— це галузь економіки та вид економічної діяльності, об'єктом діяльності якого є товарообмін, купівля-продаж товарів, і обслуговування покупців у процесі продажу товарів. Торговельна діяльністьє вид підприємницької діяльності, направлений замінити задоволення купівельного попиту шляхом реалізації товарів споживчого призначення, надання послуг громадського (масового) харчування. Торгівля – це з'єднувальна ланка між виробником і споживачем – покупцем, що забезпечує виробничий ланцюжок перетворення "гроші-товар-гроші". У торгових підприємствах виробничий процес, зазвичай, відсутній, їхня діяльність пов'язана з перепродажем раніше придбаних чи отриманих товарів. Комерційна діяльність торгових організацій складається із окремих етапів, серед яких варто виокремити такі: визначення потреби у товарах, вибір постачальників і налагодження з ними господарських зв'язків, укладання договорів про поставку (купівлю-продаж) товарів, організація комплексу технологічних операцій (розвантаження товарів, приймання товарів за кількістю, якістю, їх збереження і переміщення); продаж товарів і надання послуг покупцям, рекламно-інформаційна робота. Серед характерних рис торгівлі слід зазначити такі: 1. Завершує цикл товарного виробництва, реалізація товарів кінцевому споживачу (роздрібна торгівля); 2.Аккумулювання готівкових коштів, необхідність організації суворого контролю дотримання діючих правил організації готівково-грошового обороту; 3. Надання додаткових супутніх реалізації товарів послуг; 4. Висока адаптивна здатність господарювання; 5. Високий рівень оборотності капіталу; 6. Відсутність виробничого процесу зумовлює відсутність обліку незавершеного виробництва; 7. Ціна і асортимент реалізованих товарів перебуває у значній залежність від характеру попиту, особливостей соціально-економічного складу обслуговуваного населення; 8. Доходи від торгівлі піддаються сезонним коливання залежно від пори року, днів тижня, годин доби, наприклад, активізація попиту перед новорічними святами; Торговельна діяльність в Україні регламентується Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" та іншими. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|