 |
|
Моральні виміри діяльності менеджера
Будь-яке підприємство, фірма функціонує як соціальна система, обов'язковим елементом якої є ланка «керівник — підлеглий». Саме в межах цієї ланки чи не найвідчутніше проявляються різноманітні моральні проблеми. Упродовж багатьох століть керівники (господарі, зайняті управлінням наймані працівники) мали велику, а іноді й необмежену владу над підлеглими. Такий тип управління породжував і тип вольового керівника, який не рахувався з підлеглими, діяв стосовно них рішуче, безкомпромісно, навіть жорстоко. Наявність високих моральних якостей, толерантність вважалися тоді непотрібними чи й згубними для справи. Пізніше на історичну авансцену вийшов управлінець, який уміло використовував заохочення і покарання (принцип «батога і пряника»). Попри певну недосконалість такого підходу, він, однак, уже не міг не рахуватися з підлеглими, мусив виявляти у стосунках з ними хоча б елементарні моральні якості, послуговуватися принципом «твердість і справедливість».
Сучасний менеджер повинен мати талант керівника, бути висококомпетентним в організації виробництва, психологічно грамотним лідером колективу, володіти ґрунтовними управлінськими знаннями, високими моральними якостями. З погляду соціології та етики, найважливішими для нього є такі ділові й моральні якості:
- здатність діяти відповідно до чинного законодавства держави, правил економічної поведінки, традицій і норм моралі;
- визнання недоторканності приватної власності;
- повага до людей, обов'язковість, вірність слову; турботливість про клієнтів і співробітників;
- відданість фірмі (здатність берегти її репутацію, секрети тощо);
- уміння жити відповідно до своїх статків;
- високий професіоналізм, наявність відповідних знань, умінь і навичок;
- наділеність творчим мисленням, чутливість до інновацій;
- вміння оперативно орієнтуватися в мінливих ситуаціях економічної кон'юнктури;
- здатність прислухатися до думки підлеглих;
- готовність іти на ризик;
- працелюбність, цілеспрямованість, наполегливість, невгамовна енергія;
- вміння переборювати труднощі, перешкоди на шляху до мети;
- висока репутація, позитивний імідж, порядність, добросовісність, чесність і правдивість; досконалість навіть у дрібницях.
Наділений такими якостями керівник значною мірою є запорукою психологічного, морального здоров'я очолюваного колективу, запобігання виникненню конфліктних ситуацій.
Моральні конфлікти і проблеми, які виникають у діяльності фірм, залежать від багатьох обставин (величини фірми, ставлення керівників, персоналу до мети фірми, ролі колективу і кожного працівника в її досягненні). З погляду окремої людини, фірма повинна забезпечити умови для отримання адекватного щодо її кваліфікації, затрат праці, особистісних очікувань матеріального доходу, професійної самореалізації, соціального престижу. На рівні суспільних інтересів обов'язком фірми є забезпечення громадян необхідними товарами і послугами за обґрунтованими цінами. Це означає, що фірма реалізує у своїй діяльності, крім власної, і суспільну мету, суспільне призначення. Важливо, щоб у своєму функціонуванні вона забезпечувала єдність, баланс суспільних та індивідуальних інтересів.
Ефективний менеджмент неможливий без дбайливого використання людських ресурсів, належного рівня моралі працівників, неконфліктних стосунків з найближчим оточенням і суспільством загалом. Кожен із цих чинників сприяє досягненню мети фірми, тому жоден із них не можна ігнорувати. Водночас фірма не є ні філантропічною, ні доброчинною організацією, оскільки засновники створюють її для досягнення цілком конкретної економічної мети.
Більшість повноважень менеджера, як правило, мають чіткі обмеження. Якою не була б його влада, він не мас права перетворювати фірму на засіб задоволення власних пристрастей і забаганок. Обмежені його повноваження і правами працівників, акціонерів, постачальників, торгових агентів, суспільства. Оскільки більшість цих прав не завжди чітко сформульовані, то менеджеру іноді непросто з'ясувати, наскільки його дії прийнятні для інших. А ефективно, безконфліктно можна керувати лише за згодою тих, на кого спрямований керівний вплив. Керівництво засобами примусу суперечить принципам моралі і часто є неефективним, призводить до збурень у колективі. Взаємоприйнятна для обох сторін угода створює атмосферу взаємної довіри і відповідальності, сприяє належній продуктивності праці, економічній, психологічній стабільності фірми. За таких умов менеджер може розраховувати на творчу співпрацю із робітниками.
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1. Чи порушує тестування на детекторі неправди до наймання на роботу претендента його право на таємницю особистого життя? Якщо так чи ні, то чому?
Якщо розглядати дане питання з точки юрисдикції, а саме право кожної особистості на таємницю особистого життя, тоді звичайно так, але ми маємо можливість стверджувати, що дані аспекти ми розглядаємо з точки зору професійної природності даної особистості до нашої роботи. З моєї точки зору питання які повинні бути визначені у тесті на природність даного працівника не повинні торкатися його окремих особистих питань, на які він може відповідати, а може не відповідати і це не повинно ніяким чином впливати на визначення його профпригодності.
2. Які три риси морального закону, коли він являє собою твердження форми розумної дії?
Розумна дія та моральний закон - це дві складові, які повинні логічно переплітатися у своїх напрямках, тобто розумна дія повинна спиратися на моральний закон, саме також моральний закон повинен враховувати розумну дію.
3. Денис Голубовський, президент і головний розпорядник компанії «Х», бере участь у плануванні починання компанії «Y». У нього є сусід, що має фінансові труднощі. Денис радить сусідові придбати стільки акцій компаній «Y», скільки він зможе, тому що вартість цих акцій незабаром зросте. Денис не пояснює йому, чому курс чих акцій підвищиться. Сусід купує акції. Чи винний сусід морально у використанні внутрішньої конфіденційності інформації? Якщо так чи ні, то чому?
З моєї точки зору, тут порушується як моральні якості особистості, а саме Денис Голубовський просто використовує свого сусіда у тій якості, якій йому необхідно, а сусід безглуздо, не визначивши основних позицій дій Дениса Голубовського, виконує беззаперечно його дії. З моєї точки зору, ми маємо змогу спостерігати просто непорядну людину.
ВИСНОВКИ
Однією з умов функціонування фірми є висока економічна ефективність, що дає змогу задовольняти різноманітні інтереси її власників, працівників, розв'язувати конкретні суспільні проблеми. Однак економічна ефективність має не лише прагматичний, а й моральний виміри. Суспільна корисність фірми обумовлюється не тільки її економічною ефективністю, а й моральним кліматом у колективі, моральним самопочуттям її працівників, корпоративною єдністю, турботою менеджерів про ділові справи і благо кожного працівника, характером її взаємодії із зовнішнім середовищем. Усі ці проблеми по-своєму фокусуються в діяльності менеджера, високі вимоги до ділових і моральних якостей якого зумовлені його місцем і роллю у функціонуванні фірми, правами та обов'язками. Головні повноваження менеджера є похідними від його функцій. Право влади над працівниками, їхнім часом та енергією він набуває завдяки трудовій угоді, яка зобов'язує його працювати на користь фірми в обмін на певні матеріальні та соціальні блага. Попри те, що трудова угода окреслює різноманітні повноваження менеджера, вона не може страхувати Його від багатьох суперечностей і відповідних моральних проблем. Був час, коли роботодавці, керівники мали необмежену владу для реалізації своїх рішень, їм належали щодо цього всі права, які в явній формі не були заборонені законом чи трудовою угодою. Нині менеджер має лише обумовлені законом і трудовою угодою права. Це означає, що він діє на підставі делегованих йому власником або працівниками прав, і тільки в їх межах реалізує свою владу. Все інше буде порушенням прав працівника. Оскільки право на тлумачення умов такого делегування належить не лише менеджеру, це нерідко породжує численні суперечності, в тому числі й моральні, у його взаємодії з власниками і працівниками фірми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений, Москва: Финансы и статистика, 2001
2. Герет Т.-М., Клоноскі Р.-Дж. Етика бізнесу, Київ: Основи, 1999
3. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник, Київ: видавничий центр Академія, 2005; 414с.
4. Уткин Э.А. Этика бизнеса, Москва: Зерцало, 1998
5. Федоренко Е.Г. Профессиональная этика, Киев: Вища школа, 1983