Главная | Обратная связь

Чому так мало людей хочуть або можуть бути успішними?

— Наші респонденти вважають: як плюс, успіх супроводжує задоволення, а як мінус — заздрість будь-якого кольору, недоброзичливе ставлення близьких і далеких. Популярними є розповіді чи перебільшення негативу — легенди про нечесний шлях успіху, також люди вважають, що за успіх доведеться платити самотністю. Ми опитували людей успішних і неуспішних (і бездомних, і тих, хто має мільйонні статки). І ті й інші кажуть, що успіху може досягти кожна людина, все залежить від бажання.

Більшість людей не хоче, тому що вважає, що розплата за успіх буде набагато більшою ніж задоволення. Це просте пояснення. Мої колеги-науковці, сподіваюсь, дозволять мені це спрощення — тому що за бажанням-небажанням лежить складний психологічний механізм. Також, до успішних людей у нас ставляться неоднозначно: в очі поважають, а позаочі кажуть, що все це — везіння, а не робота. Це підтвердилось і коли ми аналізували наукову літературу, опитали кілька десятків тисяч людей (опитування триватиме до 2011 року), опрацювали понад 600 біографій від стародавніх часів до сьогодні й бачимо, що з одного боку тема успішності є дуже привабливою, а з іншого — часто-густо роботи на цю тему — езотеричні, ненаукові. В довірливих людей через те складається враження, що успіх — це якась магія, а в людей логічного складу мислення викликає відразу, бо зрозуміло, що ці факти — не перевірені.

У нас є архетипічне неприйняття успішності, немає власної культури успіху. Якщо взяти дослідження, то ще з 1654 року, коли почалися винищення чи перетягнення в інші країни українських пасіонаріїв(лідерів, людей, які ведуть за собою), у нас немає власної АКТИВНОЇ ментальної моделі успішності. Наша модель, на жаль, — копіювання та пристосування. Ми не знаємо, що для нас є успіхом, ми починаємо копіювати моделі, а оскільки ми не розуміємо їх, то поєднуємо їх між собою так, що вони конфліктують. І коли в нас немає проекту результату: чого чекати на виході, — то ми не можемо того досягти, не можемо скоординувати свої дії. Причому дуже часто є заміна поняття успіху щастям в нашому суспільстві, а це не так.

Якщо спрощено — то є чотири моделі успіху: американська (культ успіху — досягнення матеріальних цінностей), німецька (роби все планово, ефективно й буде все добре), східна (твоє сьогодення — це база для завтра, тому терпи сьогодні — буде краще потім) і слов’янська (коли на перший план виступає моральність, людські цінності, духовність, по трупах іти ми не хочемо). У кожній моделі повинні бути чіткі критерії та зрозумілий результат. Яку модель наслідує наше суспільство?

У нас немає поняття, що таке успішна людина і що таке успішна нація. Зараз читаю праці В. Черчілля та У. Ліпмана, відомого журналіста, який ввів поняття «псевдосвіту». Згідно з їхніми теоріями, якщо дуже спростити формули щодо успішних держави, то це: декілька поколінь, є очікуваний результат + якого хоче правляча верхівка і + той результат є ефективним. Тобто плата за результат дорівнює масштабу результату. Це і є три критерії успішної держави: перший— тривалість результатів (декілька поколінь), другий— результативність (очікувані економічні, соціальні, фінансові результати) і третій — ефективність (коли результат вартий затрачених зусиль). Згадайте мою таблицю про алгоритм: міфи про успіх людям хтось вкладав у голови. Причини такого ставлення до успіху в тому, що люди не мають часу думати про свій успіх. У них є час на виживання й немає культури замислитись про якість, через те у багатьох є час на скарги, а не на зміни у власному житті. Не кажу, що це легко — зміни. Але єдиний шлях до успіху — вийти за рамки неробочого сценарію.