 |
|
Поняття захисту прав інтелектуальної власності.
Порушення права авторства.
Порядок і основні форми захисту прав авторів і патентовласників.
1. Поняття захисту прав інтелектуальної власності.
2. Види захисту прав інтелектуальної власності.
3. Форми захисту прав інтелектуальної власності.
4. Порядок захисту прав інтелектуальної власності.
Студенти повинні знати:основніпоняття щодо захисту прав субєктів інтелектуального права; основні джерела, що врегульовують відносини; поняття та особливості видів захисту права інтелектуальної власності; особливості порушення права авторства; поняття, значення, сутність форм захисту прав інтелектуальної власності; порядок захисту права інтелектуальної власності, його етапи та їх особливості.
Студенти повинні вміти: оперувати основними поняттями щодо захисту прав інтелектуальної власності; користуватися джерелами, що врегульовують відносини зазначеної сфери; тлумачити положення нормативно-правових актів; розрізняти види та форми захисту прав інтелектуальної власності; застосовувати доктринальні та нормативні положення як суб’єкти правовідносин.
Поняття захисту прав інтелектуальної власності.
Однією з найважливіших умов успішного розвитку культури, науки, промисловості, торгівлі та інших галузей діяльності є не тільки визнання за авторами об’єктів інтелектуальної власності та особами, що набули право на ці об’єкти певних цивільних прав, а й забезпечення надійного їх захисту.
Захист прав інтелектуальної власності становить передбачену законодавством діяльність відповідних державних органів щодо визнання, поновлення прав, а також усунення перешкод, що заважають реалізації прав та законних інтересів суб’єктів права у сфері інтелектуальної власності, та здійснюється у визначеному законодавством порядку, тобто за допомогою застосування належних форм, засобів і способів захисту.
Чинне законодавство України визначило способи захисту прав інтелектуальної власності. Як правило, власник порушених прав інтелектуальної власності може скористатися не будь-яким, а певним конкретним способом захисту цих прав. Найчастіше він безпосередньо визначений спеціальною нормою закону або випливає з характеру вчиненого правопорушення. Однак частіше власнику прав інтелектуальної власності надається можливість вибору способу його захисту.
Аналіз нормативної бази в сфері права інтелектуальної власності дозволив зробити висновок, що суб’єктом права на захист може бути автор або патентовласник, особа, яка володіє ліцензією. Суб’єкти права на захист можуть самостійно здійснювати захист або звертатися до організацій колективного управління патентних повірених. Якщо існує декілька потерпілих (співавтори), то вони можуть захищати свої інтереси самостійно незалежно один від іншого або надати право захищати свої права через одного з них, шляхом делегування своїх прав на захист одному з них.
Існують різні підходи до розуміння захисту права інтелектуальної власності.
В Україні захист прав інтелектуальної власності може мати вигляд передбаченої законодавством діяльності уповноважених державою органів виконавчої та судової влади із визнання, поновлення та усунення перешкод, що заважають суб’єктам права інтелектуальної власності реалізації їх прав та законних інтересів.
З іншої точки зору, захист прав інтелектуальної власності – це правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення – застосування заходів примусового характеру, направлених на відновлення цих прав.