 |
|
Етапи кар’єри з урахуванням потреб людини
Сутність, різновиди та етапи кар’єри.
Управління кар’єрою в організації.
Сутність успіху.
Соціопсихологічні фактори успіху.
Сутність кар’єри
Під кар’єроюслід розуміти процес і результат переміщення індивіда між трудовими позиціями чи професійними заняттями протягом трудового життя. Кар’єра (від франц. carriete та італ. carriera – біг) – це професійний шлях до успіху службовими сходами, до престижного соціального статусу і становища в суспільстві.
На побутовому рівні кар’єра асоціюється з таким:
– швидке та успішне просування у сфері суспільно-політичної, наукової, виробничої чи будь-якої іншої діяльності;
– одержання матеріальної вигоди;
– максимальне використання своїх можливостей;
– одержання більших повноважень;
– можливість впливати на інших;
– досягнення популярності.
У науковій літературі кар’єра вживається в широкому та вузькому значеннях. Широке тлумачення кар’єри розглядає її як загальну схему життя, що складається з низки епізодів і подій та охоплює не тільки просування життєвим шляхом, а й усі значні зміни на ньому; загальну послідовність етапів розвитку людини в основних сферах життя (сімейній, трудовій та ін.). У вузькому розумінні кар’єру визначаютьяк передбачуваний шлях сходами бюрократії. Її пов’язують з трудовою діяльністю людини, з професійним життям. Тут під кар’єрою розуміють цілеспрямоване посадове і професійне зростання, поступове просування службовою драбиною, зміну навичок, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов’язаних з діяльністю працівника.
● У соціологіїнайпоширенішими є два підходи до визначення кар’єри.Згідно з першим підходом кар’єра ототожнюється із соціально визнаними зразками послідовності професійних занять, упорядкованих за ієрархією престижем, владою та винагородами. Тут кар’єра – це послідовність видів праці, які виконує індивід у процесі трудового життя. Вона може бути структурованою, тобто становить впорядковану послідовність пов’язаних між собою видів праці, і неструктурованою. У першому випадку види праці вибудовуються в ієрархію відповідно до зростання доходів і престижу.
Згідно з іншим, кар’єру розглядають як розгорнуту в часі послідовність трудового досвіду людини і вважають, що кожен, хто працює, має кар’єру. Синонімами кар’єри тут є„професійне просування”, „просування службовими сходинками”, „професійне зростання”, „кар’єрна стежка”. Значною мірою тут кар’єру пов’язують із процесом соціальної мобільності (П. Сорокін). При цьому кар’єру розглядають як динамічний аспект соціальної мобільності. На думку польського соціолога Яна Щепанського, досліджуючи проблему кар’єри, насамперед аналізуємо проходження певних щаблів індивідом у будь-якій ієрархічній системі. Серед сучасних визначень кар’єри в межах цього підходу звертають на себе увагу такі:
– кар’єра – це індивідуально-усвідомлена послідовність відносин і поведінки, пов’язаних із просуванням у службовій діяльності (В. Лук’янихін);
– кар’єра – це поступове службове переміщення індивіда, зміна навичок, здібностей, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагород, пов’язаних із діяльністю працівника (В. Савельєва, О. Єськов).
Поряд з терміном „кар’єра” дуже часто оперують поняттям „кар’єризм”, який трактують як гонитву за успіхом, викликану прагненням до особистого благополуччя через честолюбство чи з корисливих мотивів. Кар’єризм – це негативна моральна якість людини, яка підкорює власну професійну і суспільну діяльність лише досягненню єдиної мети – просуванню по службі будь-якими засобами, навіть такими, що осуджуються більшістю та завдають шкоди суспільству.
● У психологіїпоняття „кар’єра” розглядають як соціальну динаміку розвитку особистості та її поведінкових проявів, що пов’язані з досвідом та активністю у сфері праці протягом людського життя. Особливу увагу акцентують на дослідженні залежностей проходження трудової кар’єри від типу особистості, яка формується під впливом певних соціопсихологічних факторів, її взаємодії передусім із мікросередовищем. Кар’єру тут трактують як:
– набутий професійний досвід;
– індивідуально-психологічний та професійний (діловий) потенціал конкретної людини;
– вид професійної діяльності на окремих етапах трудового шляху людини;
– професійний ріст і накопичення майстерності, професійних занять і активної життєвої позиції протягом трудового життя людини;
– вид діяльності, поєднаний із способом життя та життєвими цілями.
Отже, кар’єра відображає активний рух людини в оволодінні та вдосконаленні власних знань, досвіду, навичок, а також способу життєдіяльності. Кар’єру сьогодні розглядають як ефективний фактор зміни професійної позиції людини у просторі соціально-трудових відносин, набуття нею нових статусних і рольових ознак.
● Види кар’єри. Багатогранність феномена кар’єри відображається в різноманітті її видів, у підходах до їхньої типологізації (див. рис. ).
Залежно від характеру змін, що відбуваються в процесі кар’єрного руху,виділяють впливову, кваліфікаційну, статусну і монетарну кар’єру.
Впливова кар’єра пов’язана з формальним зростанням впливу в організації через рух вгору за ієрархією управління або із зростанням неформального авторитету працівника в організації.
Кваліфікаційна кар’єра передбачає професійне зростання, рух за розрядами тарифної сітки тієї чи іншої професії.
Статусна кар’єра – це збільшення статусу працівника в організації, яке полягає в привласненні наступного рангу за виробіток років або почесного звання за видатний вклад у розвиток організації.
Монетарна кар’єра – це збільшення рівня винагороди працівника, а саме: рівня оплати праці, обсягів та якості соціальних пільг, які йому надаються.
За характером перебігу кар’єри розрізняють:
– лінійний тип кар’єри, при якому розвиток відбувається рівномірно та неперервно (наприклад, процес професійного зростання);
– нелінійний тип, що характеризує рух, який здійснюється стрибками. Це проходження за сходами вгору або вниз. При цьому завжди змінюється статус працівника.
Як окремий випадок таких типів виокремлюють застій (стагнацію) та стадію відсутності будь-яких вагомих змін у кар’єрі.
За ступенем неперервності виокремлюють кар’єру перервну і неперервну. Коли йдеться про перервну кар’єру,фінський дослідник П. Синісало пропонує в її структурі виокремлювати призупинену і навчальну кар’єри.
Призупинена кар’єра охоплює тих осіб, хто часто перебуває без роботи, а періоди зайнятості в них чергуються з періодами безробіття.
Навчальна кар’єра стосується тих, хто здобуває кваліфікацію або перекваліфіковується, а також навчається на курсах підвищення кваліфікації.
За можливістю здійснення кар’єру поділяють на:
– потенційну, що визначає збудований людиною її власний життєвий трудовий шлях на підставі особистих планів, потреб, навичок, цілей;
– дійсну, яка охоплює все те, чого людині вдалося досягнути протягом певного часу.
За середовищними ознаками розрізняють кар’єру професійну і внутрішньоорганізаційну.
Професійна кар’єрахарактеризується тим, що конкретний працівник у процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку: навчання, вступ на роботу, професійне зростання, підтримку індивідуальних навичок, нарешті вихід на пенсію. Ці стадії певний працівник може пройти послідовно в різних організаціях.
Поряд із професійною кар’єрою дослідники розглядають термін „трудова кар’єра”, що відображає індивідуальний трудовий шлях працівника, з переліком усіх робочих місць, які він займав, з урахуванням часу на кожному. Дещо вужче розуміння трудової кар’єри пов’язане з уявленням про узагальнену модель шляху, який проходить працівник, не між конкретними місцями праці, а між групами вертикально ієрархованих місць, що відрізняються своєю соціально-економічною цінністю.
Як підвид трудової кар’єри розглядають ділову кар’єру, яка поширюється на просування і досягнення успіху в специфічних видах трудової діяльності – бізнесі, підприємництві, комерції, тобто в тих видах економічної, виробничої, торговельної та іншої діяльності, які дають прибуток, дохід або інші особисті вигоди.
Рис. . Основні види кар’єри
Внутрішньоорганізаційна кар’єра охоплює послідовну зміну стадій розвитку робітника в рамках однієї організації. Внутрішньоорганізаційна кар’єра реалізується за трьома основними напрямками:
– вертикальний – саме з цим напрямком часто пов’язують саме поняття кар’єри, оскільки у цьому випадку кар’єрне просування найбільш очевидне. Під вертикальним напрямком кар’єри буквально розуміють підйом на вищий щабель структурної ієрархії;
– горизонтальний– здійснення певної службової ролі на одному й тому самому рівні посадових повноважень. До горизонтальної кар’єри можна віднести також розширення чи ускладнення завдань у рамках посади, що займається;
– центрострімкий – цей напрямок менш очевидний, хоча здебільшого є досить привабливим для працівників. Під центрострімкою кар’єрою розуміють рух до ядра, керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недосяжні йому раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, отримання доступу до неформальних джерел інформації, окремі важливі доручення керівництва тощо.
Серед інших різновидів внутрішньоорганізаційної кар’єри виокремлюють східчасту і приховану кар’єри.
Східчаста кар’єра – вид кар’єри, що сполучає в собі елементи горизонтального і вертикального видів кар’єри. Просування працівника може здійснюватися за допомогою чергування вертикального росту з горизонтальним, що дає значний ефект. Такий вид кар’єри трапляється досить часто і може набувати як внутрішньоорганізаційних, так і міжорганізаційних форм.
Прихована кар’єра – вид кар’єри, що є найменш очевидним для навколишніх. Є менш доступним, відкритий для обмеженого кола працівників, які, зазвичай, мають великі ділові зв’язки поза організацією.
За ґендерною ознакою – виокремлюють чоловічу і жіночу кар’єри.Ґендерні дослідження наочно продемонстрували статеві відмінності інтересів, устремлінь, професійних виборів і типів кар’єр, кар’єрних досягнень, поведінки на роботі, поєднання професійних ролей з іншими життєвими ролями. Американський дослідник Д. Сьюпер запропонував одну з перших психологічних класифікацій кар’єр. У ній виділено чоловічі і жіночі типи кар’єр залежно від чергування професійних спроб і періодів стабільної роботи.
Чоловіча кар’єра: 1) стабільна, коли суб’єкт відразу після навчання займається професійною діяльністю і незмінно йде обраним шляхом; 2) звичайна, коли після навчання відбувається серія професійних спроб, які закінчуються стабільною службою; 3) нестабільна, з чергуванням професійних спроб і періодів стабільної роботи; 4) кар’єра з множиною спроб, коли людина часто змінює вид зайнятості, не маючи стабільної роботи.
Жіноча кар’єра:1) кар’єра домогосподарки; 2) звична кар’єра, коли освічені жінки, вийшовши заміж, припиняють працювати і стають домогосподарками; 3) стабільна робоча кар’єра, коли здобута освіта допомагає знайти роботу, що стає справою життя; 4) дволінійна кар’єра, коли кар’єра домогосподарки узгоджується зі стабільною робочою кар’єрою; 5) переривчаста кар’єра – робота до одруження, потім перерва (народження та виховання дітей), повернення на роботу; 6) нестабільна кар’єра – чергування періодів роботи після одруження поряд з поверненням до кар’єри домогосподарки; 7) кар’єра з множинними спробами – послідовність непов’язаних видів праці без стабілізації у якій-небудь професійній галузі.
Можливість реалізації кар’єри соціологи сьогодні розглядають як один з основних видів винагороди. М. Костер вважає, що службову кар’єру слід розглядати як шлях до професійної досконалості і досягнення в житті фахівця. Він виділяє такі типи службової кар’єри:
Кар’єра управлінця – це просування керівника службовою драбиною, зростання сфери його відповідальності, влади, прагнення досягти вершин у тій чи іншій галузі.
Кар’єра спеціаліста. Її змістом є вдосконалення кваліфікації працівника, його професійної майстерності в тій сфері, в якій він вважає себе компетентним. Кар’єра спеціаліста є типовою, вона може збігатися з кар’єрою менеджера, але й може не мати нічого спільного з нею.
Кар’єра підприємця. До такої кар’єри, на думку соціологів, придатні люди з „неспокійною душею”. Професійно творчі, вони просто націлені на створення нового. Пошуки таких рішень, які дають підприємству нові прибутки, розвивають виробництво, створюють нові робочі місця тощо.
Кар’єра індивідуала притаманна людям, яким важко підкорятись іншим. Такі люди прагнуть самі брати владу в руки, часто вони є взірцем відповідальності, компетентності і вміння. Задля успіху організації таких людей не слід в жодному разі ігнорувати, ставити поза колективом, а спробувати залучити в команду. Для цього потрібно створити можливості для раціональної діяльності таких людей, не втручатися в неї, але користуватися її результатами.
Окрім того, можна застосувати типологізацію кар’єри за ознакою належності до певної галузі професійної діяльності, певної професії. Наприклад, кар’єра менеджера, кар’єра правника, кар’єра військовослужбовця і т.д.
● Етапи кар’єри. Уменеджменті прийнято виокремлювати шість етапів кар’єрного зростанняпротягом трудового життя людини (див. табл. ).
Таблиця
Етапи кар’єри з урахуванням потреб людини
| Етапи кар’єри | Вік | Потреби досягнення мети | Моральні потреби | Фізичні та матеріальні потреби |
| Вступний | до 25 | Навчання, іспит на різних роботах | Початок самоствердження | Безпека існування |
| Становлення | до 30 | Освоєння роботи, розвиток навичок, формування кваліфікованого спеціаліста або керівника | Самоствердження, початок досягнення незалежності | Безпека існування, здоров’я, нормальний рівень оплати праці |
| Просування | до 45 | Просування службовими щаблями, набуття нових навичок і досвіду, підвищення кваліфікації | Зростання самоствердження, досягнення більшої незалежності, початок самовираження | Здоров’я, високий рівень оплати праці |
| Збереження | до 60 | Пік удосконалення кваліфікації фахівця чи керівника. Підвищення своєї кваліфікації. Навчання молоді | Стабілізація незалежності, зростання самовираження, початок заслуженої поваги | Підвищення рівня оплати праці та інтересу до інших джерел доходу |
| Завершення | після 60 | Готування до виходу на пенсію. Підготовка своєї зміни, а також до нового виду діяльності на пенсії | Стабілізація самовираження, зростання поваги | Збереження оплати праці та підвищення інтересу до інших джерел доходу |
| Пенсійний | після 65 | Новий вид діяльності | Самовираження в новій сфері діяльності, стабілізація поваги | Здоров’я, розмір пенсії, інші джерела доходу |
У дослідженні кар’єри важливим є аналіз мотиваційних складових процесу її реалізації. Різноплановість спрямованостей особи працівника впливає на розмаїття мотивів просування у трудовій сфері. Усю сукупність мотивів, залучених до процесу кар’єрного зростання, можна згрупувати за такими різновидами:
– мотиви самовираження;
– мотиви досягнення більшої свободи, незалежності;
– професійні мотиви;
– мотиви честолюбства;
– матеріальні мотиви.
Кожна людина намагається будувати та планувати власну кар’єру відповідно до особистих потреб і прагнень, з урахуванням соціально-економічних умов, що склалися. З віком і зростанням кваліфікації цілі та мотиви кар’єри, зазвичай, змінюються. Тому надзвичайно важливим завданням, яке стоїть перед кадровими службами, є налагодити зв’язок між особистими устремліннями працівника та очікуваннями організації для забезпечення ефективності спільної діяльності. Значною мірою це досягається системою заходів з планування та управління кар’єрним зростанням працівника.