Главная | Обратная связь

І поняття ринкової інфраструктури

Ринок як система складається з різних сегментів. У зв'язку з цим мова може йти про існування окремих ринків, які класифікуються за різними ознаками.

1.За територіальною ознакою світовий ринок поділяється на:

• ринки частин світу (Азії, Америки, Австралії та Океанії, Єв­ропи);

• ринки групи країн (наприклад, ринок ЄС, ринок СНД);

• ринки окремих країн (наприклад, ринок України);

• інші регіональні і місцеві ринки конкретної країни.

2. Залежно від характера об'єктів ринку він поділяється на (рис. 1.1):

• товарний ринок;

• фінансовий ринок;

• ринок праці.

Рис. 1.1. Класифікація ринків залежно від характеру об'єктів ринку

На товарному ринку продаються і купляються товари, які є продуктами людської праці і природної діяльності, а також дії (послуги). У свою чергу, товарний ринок поділяється на:

1) споживчий ринок;

2)ринок засобів виробництва;

3)ринок інформації та інтелектуального продукту (науково-технічних розробок).

У споживчий ринок входять:

• ринок продовольчих товарів;

• ринок непродовольчих товарів;

• ринок побутових послуг;

• ринок комунальних послуг;

• ринок транспортних і транспортно-експедиційних послуг;

• ринок послуг культури та освіти;

• ринок житла;

• ринок будівель і споруд невиробничого призначення. Метою споживчого ринку є досягнення рівноваги між попи­том населення та його товарним покриттям.

Ринок засобів виробництва включає:

• ринок виробничих будівель і споруд;

• ринок знарядь праці;

• ринок сировини, матеріалів, енергії та інших видів продук­ції виробничого призначення;

• ринок корисних копалин.

Сегментами ринку інформації та інтелектуального про­дукту є:

• ринок інформаційного продукту (інформаційних послуг);

• ринок інновацій, винаходів;

• ринок продукту творчої праці (книги, кінофільми тощо). Фінансовий ринок складається з таких сегментів:

1) валютний ринок;

2)ринок кредитних ресурсів;

3)ринок цінних паперів (фондовий ринок);

4)ринок фінансових послуг;

5)ринок страхових послуг.

Валютний ринок являє собою систему відносин з купівлі-продажу (обміну) національної та іноземних валют, платіжних документів в іноземних валютах, усіх грошових знаків за вільни­ми ринковими цінами. За допомогою конвертованих валют здій­снюються грошові розрахунки, пов'язані із міжнародною торгів­лею, рухом капіталів, туризмом та ін.

У свою чергу, валютні ринки поділяються на:

• вільні (в тих країнах, де немає валютних обмежень);

• з певним обмеженнями (в країнах, де валютні операції здій­снюються за офіційними курсами, встановленими державою).

Об'єктами валютного ринку є національна та іноземні валюти, а суб'єктами — продавці валюти, посередники (валютні біржі, брокери цих бірж, банки та їх обмінні пункти тощо), покупці ва­люти.

Ринок кредитних ресурсів (кредитний ринок) — це відносини, що виникають у процесі залучення і надання грошових коштів на умовах повернення, оплатності і строковості. На цьому ринку ба­нки акумулюють грошові кошти кредиторів (вкладників) і про­понують їх позичальникам за певну плату у вигляді відсотка за кредит і на певний строк.

Кредитний ринок — один з найстаріших сегментів фінансово­го ринку. Його поява та існування обумовлені потребами суспі­льства в додаткових фінансових ресурсах для здійснення госпо­дарської діяльності, придбання споживчих товарів або вирішення громадянами інших особистих питань.

Об'єктами кредитного ринку є мобілізовані фінансові ресурси, які використовуються для надання позичок. Короткострокові по­зички надаються на строк до 1 року, середньострокові — від 1 до 5 років, довгострокові — понад 5 років. Суб'єкти кредитного ри­нку— це кредитори (вкладники), посередники (комерційні бан­ки, інші кредитно-фінансові організації), позичальники.

Посередники виконують важливу функцію перерозподілу ві­льного грошового капіталу, задоволення потреб кредиторів (вкладників) у збереженні від інфляції та зростанні їх коштів, за­доволення потреб позичальників у додаткових коштах.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) — це особлива сфера ринкових відносин, яка полягає у здійсненні актів купівлі-продажу цих паперів. За своєю економічною суттю цінні папери є відображенням матеріальних і грошових фондів, тому ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком.

Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують пра­во володіння або відносин позички. Вони регламентують взає­мовідносини між особою, яка їх випустила (емітентом) та їх власником (інвестором). Наявність у інвестора цінних паперів передбачає виплату йому доходу у вигляді дивідендів чи від­сотків.

Об'єктами ринку цінних паперів є саме ці папери (акції, облі­гації, ощадні сертифікати, векселі тощо). Вони переходять від одного власника до іншого шляхом купівлі-продажу. До суб'єктів ринку належать:

• емітенти цінних паперів (держава і підприємства, які бажа­ють залучити додаткові фінансові ресурси для свого розвитку);

• посередники (інвестиційні компанії, фондові біржі, брокери цих бірж, банки та інші кредитно-фінансові організації);

• інвестори (держава, юридичні і фізичні особи, інвестиційні, пенсійні та інші фонди), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання доходу або приросту ри­нкової вартості цінних паперів.

Ринок фінансових послуг — це відносини, що виникають між суб'єктами ринку у процесі надання фінансових послуг. До фі­нансових послуг належать лізинг, факторинг та безліч інших по­слуг, які надаються юридичним і фізичним особам при їх обслу­говуванні в банках та інших кредитно-фінансових організаціях.

Об'єктами ринку фінансових послуг є ці послуги, які нада­ються клієнтам на платній основі, а суб'єктами— кредитно-фінансові організації, які надають послуги, та їх клієнти (спожи­вачі послуг).

Ринок страхових послуг — це відносини, що виникають у сфері страхування між страховиками, страхувальниками та посе­редниками, які функціонують на цьому ринку.

Об'єктами ринку є страхові послуги, а суб'єктами— страхо­вики (страхові компанії), посередники (страхові агенти і страхові брокери), страхувальники (юридичні і фізичні особи). Відмітні ознаки страхових агентів і страхових брокерів розглядаються в підрозділі 3.5 навчального посібника.

Ринок праці— третій сегмент ринку, поряд з товарним і фі­нансовим ринками. Ринок праці — це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, при якій робоча сила обертається так са­мо, як товар, тобто продається і купується відповідно до законів ринкової економіки (закону вартості, закону попиту і пропозиції).

Цей ринок складається з ринків праці осіб, які належать до та­ких професійних груп:

• законодавці, вищі державні службовці, керівники;

• професіонали;

• фахівці;

• технічні службовці;

• робітники сфери обслуговування і торгівлі;

• кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства;

• кваліфіковані робітники з інструментом;

• оператори та складальники устаткування і машин;

• найпростіші професії;

• особи без професії.

Починаючи з 2001 р., за зазначеними професійними групами ведеться статистичний облік попиту і пропозицій робочої сили на ринку праці України.

Ринок праці можна також поділити на ринки окремих профе­сій або спеціальностей, регіональні ринки праці тощо.

 

Об'єктом ринку праці є саме праця (або трудові послуги), яка продається і купується як товар. Втім, праця має й особливості, зокрема:

• вона невіддільна від її власника (носія робочої сили);

• кошти від її продажу (оплата праці) є основним джерелом існу­вання не тільки більшості найманих працівників, а й членів їх сімей.

Суб'єктами ринку праці є власники праці (працездатні грома­дяни), навчальні заклади, центри підготовки і перепідготовки ка­дрів, центри підвищення кваліфікації, державні центри зайнятос­ті, недержавні кадрові агентства і служби з працевлаштування, а також роботодавці. Роботодавці — це підприємства, організації, установи та фізичні особи, зареєстровані як підприємці, якщо во­ни використовують найманих працівників.

Ринок формує свою інфраструктуру. Ринкова інфраструкту­ра (або інфраструктура ринку) — це сукупність суб'єктів ринку (підприємств, організацій, підприємців), які забезпечують і об­слуговують рух товарів і послуг, фінансових ресурсів і робочої сили (рис. 1.2). До них належать: підприємства оптової і роздріб­ної торгівлі; товарні, фондові і валютні біржі та їх брокери; орга­нізатори виставок, ярмарків і аукціонів, транспортні організації, банки, лізингові компанії, центри зайнятості, центри підготовки і перепідготовки персоналу тощо.

До ринкової інфраструктури не належать суб'єкти ринку, які виступають на ринку в якості тільки продавця або покупця (на­приклад, виробники і кінцеві споживачі товарів, власники фінан­сових ресурсів і ті, хто їх потребує, працездатні громадяни і ро­ботодавці). Всіх інших суб'єктів ринку, які знаходяться між ними, ми називаємо суб'єктами інфраструктури ринку.

Питання для самоперевірки

1. Що таке «ринок» як економічна категорія?

2. Наведіть приклади суб 'єктів і об 'єктів ринку.

3. Назвіть соціально-економічні умови функціонування ринку.

4. За якими ознаками класифікуються ринки?

5. На які ринки поділяється товарний ринок?

6. Назвіть сегменти споживчого ринку.

7. Назвіть складові сегменти ринку засобів виробництва.

8. З яких ринків складається фінансовий ринок?

9. Що таке ринкова інфраструктура (або інфраструктура ринку)?

10. Як Ви розумієте поняття «суб'єкт інфраструктури ринку»? Наведіть приклади.

Розділ 2