Главная | Обратная связь

Організатори переміщення товарів

До організаторів переміщення товарів належать під­приємства й організації, які допомагають товаровласнику органі­зовувати фізичний рух товарів і забезпечують їх схоронність, у тому числі при переміщенні через митний кордон України. До них належать:

• експедитори;

• митні брокери;

• власники складів, які надають тільки послуги зі зберігання товарів і в більшості випадків не належать до торгових посеред­ників.

Експедитори — це підприємства різних форм власності, які за дорученням вантажовласників (вантажовідправників або ван­тажоодержувачів) здійснюють транспортно-експедиційне обслу­говування. Транспортно-експедиційне обслуговування — це на­дання комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою і відправкою вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за прохо­дженням і одержанням вантажів. Транспортно-експедиційне об­слуговування є допоміжним видом господарської діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, морським, річковим, повітряним). Воно здійснюється на підставі договору.

Сторонами договору транспортного експедирування є експе­дитор і клієнт (вантажовласник). Великі експедиторські підпри­ємства зазвичай працюють зі своїми клієнтами на підставі гене­рального договору транспортного експедирування, в якому зазначаються:

• загальні умови організації перевезення;

• права та обов'язки сторін;

• відповідальність сторін;

• форма наступних домовленостей (у вигляді заявки або уго­ди на конкретні перевезення).

При цьому клієнт (вантажовласник) повністю звільнює себе від турбот за організацію перевезення. Він перераховує експеди­тору платежі за всі операції з тим, щоб експедитор від його імені оплачував увесь комплекс послуг транспортної організації, ван­тажно-розвантажувальних робіт, митне оформлення і пов'язані з ним податки та збори. Частина цієї суми є платою за роботу екс­педитора, його винагорода.

Розміри експедиторської винагороди коливаються залежно від багатьох чинників. Нерідко експедитори збільшують кінцеву ва­ртість послуги з перевезення вантажів у 1,5—2 рази.

Основними функціями експедитора є:

• організація перевезення і перевалки вантажів різними вида­ми транспорту;

• забезпечення оптимального транспортного обслуговування, в тому числі зовнішньоторговельних вантажів;

• фрахт національних та іноземних суден і забезпечення їх подачі в порти для своєчасного відправлення вантажів;

• надання послуг, пов'язаних з прийманням, накопиченням, доробкою, сортуванням і комплектуванням вантажів, передача їх транспортним організаціям для перевезення;

• проведення своєчасних розрахунків з транспортними органі­заціями за перевезення, перевалку і зберігання вантажів;

• оформлення документів відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог;

• страхування вантажів;

• облік надходження і відвантаження вантажів із залізничних станцій та портів;

• забезпечення схоронності вантажів під час їх перевезення, перевалки і зберігання (з залученням транспортних організацій); '

• організація експертизи вантажів на залізничних станціях і в портах;

• оформлення товарно-супроводжувальної документації та її розсилка;

• участь в оформленні актів;

• вирішення з транспортними організаціями спірних питань Щодо нестач або пошкодження вантажу.

До функцій транспортних організацій належить:

• забезпечення схоронності вантажів під час їх перевезення, перевантаження і складування;

• доставка вантажів у визначені терміни за призначенням і забез­печення своєчасного вантаження і розвантаження транспортних за­собів за цінами і тарифами, встановленими законодавством України;

• облік руху вантажів і запасної тари, надання необхідних ві­домостей експедитору для подальшого інформування вантажо­власників;

• проведення інвентаризації вантажів на підставі заяви екс­педитора за його участі і за його кошти;

• забезпечення доступу до товаросупроводжувальних і пере­візних документів, створення рівних умов і сприяння експедито­рам у виконанні ними своїх функцій.

Вантажовласник зобов'язаний видати експедитору довіре­ність і надавати йому відомості й документи, необхідні для вико­нання покладених на нього зобов'язань (ліцензії, сертифікати, свідоцтва, декларації тощо).

В Україні діє понад 3 тис. експедиторських підприємств різ­них форм власності. Більшість з них (96 %) — це невеликі під­приємства, які спеціалізуються на обслуговуванні клієнтів лише одного перевізника. Решта (4 %) займається, як правило, мультимодальними перевезеннями вантажів, у тому числі зовнішньото­рговельних і транзитних. Ці підприємства входять до Асоціації міжнародних експедиторів України (АМЕУ).

Асоціацію міжнародних експедиторів України (АМЕУ) було створено в Україні у 1994 р. Зараз вона об'єднує 130 українських експедиторських підприємств. Вони забезпечують організацію понад 50 % імпортних і експортних перевезень вантажів і понад 70 % транзиту через територію України всіма видами транспорту. З 1995 р. АМЕУ є членом Міжнародної федерації експедиторсь­ких асоціацій (FIATА).

Міжнародна федерація експедиторських асоціацій (FIATА) — неурядова некомерційна організація. Вона створена у 1926 р. і зараз об'єднує транспортно-експедиторські фірми з 150 країн. Штаб-квартира цієї організації знаходиться в Цюриху (Швейца­рія). Як професійне об'єднання експедиторських фірм, що забез­печують організацію перевезень вантажів у міжнародному спо­лученні, FIATA є консультативним органом при Раді Організації об'єднаних націй з торгівлі і розвитку.

FIATA представляє транспортно-експедиторські фірми в різ­них міжнародних органах і забезпечує захист інтересів експеди­торів на міжнародному рівні, займається поширенням і підви­щенням якості транспортно-експедиторських послуг, організовує підвищення кваліфікації експедиторів.

Керує FIATA Генеральна асамблея, яка скликається раз на два роки. Щорічно збирається для організації поточної роботи Вико­навчий комітет, в якому кожну країну-учасницю представляє чо­тири делегати.

Дев'ять технічних комітетів FIATA розробляють рекомендації щодо уніфікації транспортних документів і типових умов експе­дирування та страхування. В їх роботі велика увага приділяється раціональній організації вантажно-розвантажувальних операцій, взаємодії при перевезенні вантажів різними видами транспорту.

FIATA організовує щорічну виставку і займається видавни­чою діяльністю, за допомогою якої здійснюється обмін інформа­цією та розповсюджуються раціональні методи і технології на­дання транспортно-експедиційних послуг.

Митний брокер— це підприємство або підприємець, який здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що пере­міщуються через митний кордон України. Він повинен мати ліце­нзію на право здійснення митної брокерської діяльності, яка ви­дається Державною митною службою України.

Митними брокерами можуть бути тільки особи, зареєстровані на території України. Від імені підприємства декларування това­рів і транспортних засобів може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ, наприклад філія або представництво.

Взаємовідносини митного брокера з юридичною або фізичною особою, яку він представляє, визначаються договором доручення. Митний брокер має право здійснювати будь-які операції, пов'я­зані з пред'явленням митниці товарів, транспортних засобів і до­кументів на них до митного оформлення, але тільки в обсязі, встановленому за дорученням вантажовласника. При цьому він може здійснювати свої функції в зоні діяльності будь-якої мит­ниці України.

Держмитслужба України постійно веде і оновлює реєстр мит­них брокерів, забезпечує його періодичну публікацію у друкова­них засобах масової інформації.

Митний брокер та його працівники не мають права розголо­шувати інформацію, отриману від вантажовласників і яка стано­вить комерційну таємницю або є конфіденційною. Ця інформація може використовуватися ними виключно для здійснення митних процедур.

Власник складу тимчасового зберігання.Склад тимчасово­го зберігання (СТЗ) — це складське приміщення, резервуар, кри­тий або відкритий майданчик, призначені для зберігання товарів, транспортних засобів і транспортного обладнання (контейнерів, кліток, знімних цистерн тощо) протягом строку, який не може перевищувати трьох місяців. СТЗ розміщують в межах огоро­дженої території.

СТЗ поділяються на склади відкритого і закритого типів. Склади відкритого типу призначені для використання будь-якими особа­ми, закритого типу— виключно для зберігання товарів, що на­лежать власнику складу.

Склади тимчасового зберігання розташовують:

• у зонах діяльності митниць і регіональних митниць;

• в аеропортах, портах, на залізничних станціях, де здійсню­ються операції з зовнішньоторговельними і транзитними ванта­жами;

• поблизу пунктів пропуску через державний кордон України;

• в місцях прибуття автотранспорту (за переліком, що затвер­джується Державною митною службою України);

• в приміщеннях і на територіях підприємств. Функціонування складу тимчасового зберігання як відкритого,

так і закритого типу здійснюється лише за наявності спеціально оформленого дозволу, виданого митницею (регіональною митни­цею), в зоні діяльності якої розташований цей склад. Дозвіл на СТЗ відкритого типу надається підприємствам, що мають ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності (митним бро­керам) або діяльності митного перевізника.

На складі відкритого типу розташовується митний пост, який здійснює митний контроль і митне оформлення товарів і транс­портних засобів.

Власник складу тимчасового зберігання повинен забезпечити:

1) функціонування охоронної та протипожежної сигналізації (крім функціонування такої сигналізації на майданчиках);

2) цілодобову охорону та наявність засобів пожежегасіння, якщо товари і транспортні засоби зберігаються на майданчику;

3)обладнання робочих місць для посадових осіб митниці, які здійснюють митний контроль на цьому СТЗ;

4)обов'язкове обладнання вікон (за наявності їх у приміщен­ні) з внутрішнього боку металевими ґратами;

5) наявність у достатній кількості вантажно-розвантажуваль­них машин і механізмів;

6)наявність складського устаткування;

7)освітлення згідно з чинними санітарними нормами і прави­лами;

8) наявність спеціального сертифікованого обладнання для зважування товарів, а на СТЗ, призначеному для зберігання наливних чи насипних товарів, — сертифікованих засобів обліку і контролю таких товарів;

9) обладнання СТЗ не менше ніж двома засобами забезпечен­ня (ідентифікації), один з яких повинен перебувати у віданні ми­тниці, у зоні діяльності якої розташовано СТЗ, другий — у відан­ні власника СТЗ.

Облік товарів, що зберігаються на складі, ведеться за допо­могою спеціального журналу, в якому зазначаються такі відо­мості:

• дата розміщення товарів на складі;

• найменування вантажовідправника або вантажоодержувача;

• номер і назва документа, на підставі якого товар був розмі­щений на складі;

• найменування товару;

• кількість товару і кількість тарних місць;

• прізвище посадової особи, яка прийняла товар на склад;

• прізвище посадової особи, яка видала товар зі складу;

• номер і назва документа, на підставі якого товар видано зі складу;

• номер особистого митного забезпечення (печатки) інспекто­ра митниці, який контролював видачу товару зі складу.

Документи, на підставі яких товари розміщуються на складі, реєструються в митному посту, розташованому на території складу відкритого типу. А документи на товари, розміщені на складі закритого типу, реєструються і зберігаються у підрозділі митниці (регіональної митниці), де працює інспектор, який при­йняв рішення про їх розміщення на цьому складі.

Щомісячно до 10 числа власник складу подає митниці звіт про рух товарів, що на ньому зберігаються. Митниця (регіональна митниця), яка видала дозвіл на використання складського примі­щення, резервуару або майданчика як СТЗ, має право проводити планові (1 раз на рік) і раптові інвентаризаційні перевірки діяль­ності складу.

Власник митного ліцензійного складу.Митний ліцензійний склад (МЛС) — це спеціально обладнане приміщення, резервуар або майданчик, що призначене для зберігання товарів у режимі митного складу протягом строку, що не перевищує трьох років (за винятком окремих товарів). МЛС може мати декілька примі­щень, резервуарів або майданчиків.

Режим митного складу передбачає наступне:

• товари, що ввозяться з-за меж митної території України, зберігаються під митним контролем без справляння мита, інших податків і без застосування до них заходів нетарифного регулю­вання в період їх зберігання;

• товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку їх митного оформлення до фактичного вивезення за межі митної території

України.

Власником МЛС може бути суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право його відкриття та експлуатації. За ви­дачу ліцензії справляється збір в розмірі, що встановлюється КМУ, який зараховується до державного бюджету.

Митні ліцензійні склади, які почали створюватися на всій те­риторії України ще на початку 90-х років, призначені для:

• розвитку зовнішньоекономічної діяльності України;

• підготовки імпортованих товарів з метою їх використання на території України;

• скорочення витрат, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон України.

Кожний МЛС є зоною митного контролю. Митний ліцензійний склад може бути відкритого або закрито­го типу:

• відкритого типу — це склад, послугами якого може корис­туватися будь-яка особа;

• закритого типу— це склад, який використовується для зберігання товарів, що належать тільки власнику складу.

До облаштування митних ліцензійних складів пред'являються

такі вимоги.

1. Територія складу повинна бути огороджена. Якщо товари за габаритами та з інших причин не можуть зберігатися в закри­тих приміщеннях, як виняток, дозволяється використовувати від­криті майданчики, що знаходяться в межах території складу, але за наявності цілодобового поста охорони.

2. Приміщення складу повинні мати:

• охоронну і протипожежну сигналізації, що виведені на пульт організації, яка здійснює охорону митного ліцензійного складу;

• службові приміщення для митних службовців, які здійсню­ють митний контроль на цьому складі; приміщення повинні бути обладнані засобами зв'язку;

• металеві грати з внутрішньої сторони вікон (якщо вони є на

складі).

3. Достатнє матеріально-технічне забезпечення складу, а саме:

• вантажно-розвантажувальні і транспортні засоби;

• складське устаткування;

• засоби зв'язку;

• оргтехніка і меблі;

• засоби обліку і контролю (для складів, призначених для зберігання наливних і насипних товарів).

Працівникам митниці власник складу безкоштовно повинен надавати не лише обладнані приміщення і засоби зв'язку, а й транспортні засоби, необхідні для здійснення митного контролю і митного оформлення.

Охорона МЛС і забезпечення пропускного режиму провадить­ся власником складу за його рахунок.

На митних ліцензійних складах дозволяється зберігати всі ви­ди товарів українського та іноземного походження, що підляга­ють оподаткуванню митом і зборами.

Товари, що переміщуються через територію України транзи­том, можуть розміщуватись на МЛС в разі перевантаження з од­ного виду транспорту на інший за умови дотримання загальних термінів транзиту, визначених постановами КМУ.

На митних ліцензійних складах забороняється розміщу­вати:

• товари, що заборонені до ввезення в Україну чи вивезення за її межі;

• товари, розміщення яких на МЛС заборонено законодавст­вом, нормативними актами КМУ і Держмитслужби України;

• товари гуманітарної допомоги, яка надходить в Україну.

Види товарів, що дозволені до зберігання на митних ліцен­зійних складах закритого типу, визначаються під час надання ліцензії.

Строки зберігання товарів на митному ліцензійному складі:

• 3 роки — для товарів, ввезених на митну територію України;

• 3 місяці — для підакцизних товарів;

• 3 місяці — для товарів, що вивозяться за межі митної тери­торії України.

Після закінчення терміну зберігання товарів на складі вони мають бути передані на зберігання митниці або заявлені до іншо­го митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводить­ся згідно з заявленим режимом.

Перед розміщенням товарів власник товарів (вантажовідправ­ник або вантажоодержувач) подає митниці мотивовану заяву, в якій зазначає мету розміщення товарів на складі. Між власником товарів і власником митного ліцензійного складу укладається до­говір про зберігання товарів на МЛС.

Розміщення товарів здійснюється в присутності інспектора митниці. При розміщенні товарів на склад разом с вантажною митною декларацією подаються такі документи:

• договір про зберігання товарів на МЛС;

• зовнішньоекономічний договір (контракт);

• товаросупровідні документи (накладні, коносаменти, специ­фікації, рахунки-фактури тощо);

• дозволи органів державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України (вете­ринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний контроль, контроль за переміщенням культурних цінностей).

При розміщенні на МЛС товарів, що при імпорті підлягають сертифікації, сертифікат не подається.

На митному ліцензійному складі з товарами можна проводити такі операції: переміщення товарів у межах складу з метою раці­онального їх розміщення, чищення, провітрювання, створення оптимального температурного режиму, сушіння, фарбування, за­хист від корозії, боротьба із шкідниками, інвентаризація. Крім за­значених операцій, з товарами можна проводити операції з метою підготовки їх до продажу і транспортування (на підставі дозволу митниці), а саме: подрібнення партій, формування відправок, со­ртування, пакування, перепакування, маркування, вантаження, розвантаження.

Усі операції, що проводяться з товарами, не повинні змінюва­ти характеристик, за якими вони були класифіковані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної дія­льності (УКТЗЕД).

Необхідність присутності посадових осіб митниці під час про­ведення зазначених операцій визначається начальником митниці.

Товари, розміщені на МЛС, можуть випускатися зі складу:

• у вільний обіг на митній території України;

• за межі митної території України;

• для тимчасового користування на митній території України в режимі тимчасового ввезення;

• для переробки на митній території України;

• для передання на склад митниці для зберігання в режимі митного складу або при відмові на користь держави;

• для знищення під контролем митного органу;

• для перевезення на інший МЛС у зоні діяльності тієї самої митниці;

• для перевезення в іншу митницю з метою митного оформ­лення в обраний митний режим;

• тимчасово з наступним поверненням для демонстрації на міжнародній виставці, що проводиться в Україні, або проведення сертифікації органами Держстандарту України чи досліджень іншими органами державної влади (санітарно-епідеміологічною, ветеринарно-санітарною, фітосанітарною, екологічною службами).

Якщо при проведенні сертифікації або досліджень зразки то­варів повністю використовуються або руйнуються і не поверта­ються на МЛС, то вони враховуються в партії товарів під час ми­тного оформлення у вільний обіг. Кількість зразків, що випус­кається з МЛС, не повинна перевищувати установлених норм.

Митне оформлення товарів, що випускаються з МЛС, здійс­нюється за таких умов:

• подання декларантом вантажної митної декларації;

• подання комплекту документів, потрібних для здійснення митного оформлення товарів;

• сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).