Главная | Обратная связь

Кредитно-фінансові організації

До кредитно-фінансових організацій, які можна вважа­ти маркетинговими посередниками, належать (див. рис. 2.1):

• банки;

• валютні і фондові біржі, брокери цих бірж;

• лізингові фірми та компанії;

• страхові агенти і страхові брокери.

Банкипроводять такі операції і послуги: емісійні, депозитні, кредитні, інвестиційні, посередницькі, заставні, лізингові, конса­лтингові. Великі банки обслуговують іноземні кредитні лінії, рух коштів і зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. Без банківської системи практично не може нормально розвиватись жоден суб'єкт товарного ринку.

Майже в усіх країнах світу склалася дворівнева банківська си­стема.

Перший рівень — центральний (емісійний) національний банк. Національний банк України (НБУ)є центральним банком, органом державного управління, юридичний статус, функції, по­вноваження і принципи організації якого визначаються законода­вчими актами. Одержання прибутку не є метою його діяльності. Основна функція НБУ— це забезпечення стабільності націона­льної грошової одиниці, стабілізація банківської системи в цілому. Другий рівень — комерційні банки, до яких належать:

• власне комерційні (депозитні) банки, основна функція яких — приймання депозитів та надання короткострокових кредитів;

• інвестиційні банки, які займаються розміщенням власних і запозичених коштів у цінні папери, виступають посередниками між підприємцями та вкладниками коштів на тривалий строк;

• іпотечні банки, що надають довгострокові кредити під за­ставу нерухомого майна;

• ощадні банки, що обслуговують населення. Комерційний банк— це спеціалізована фінансова установа,

яка акумулює фінансові ресурси— тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, надає їх у тимчасове користу­вання у вигляді кредитів (позик), здійснює посередництво у взає­мних платежах і розрахунках між суб'єктами ринку з метою отримання прибутку. Джерелом його доходів є різниця між про­центними ставками депозитних (залучених) і кредитних (позич­кових) коштів.

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредит­но-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування під­приємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання відповідних операцій і надання послуг. Вони мають право від­кривати на території України та за її межами філії і представниц­тва за погодженням з Національним банком, створювати асоціа­ції, інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту власних інтересів.

Операції комерційних банків можна поділити на такі три групи:

• пасивні (залучення коштів);

• активні (розміщення фінансових ресурсів через кредити);

• комісійно-посередницькі (виконання різних операцій за до­рученнями клієнтів із сплатою комісії).

Кредитні операції здійснюються комерційними банками в ме­жах кредитних ресурсів, які утворюються в процесі їх діяльності. При необхідності вони можуть на договірних засадах позичати один в одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами. При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань комерційні банки можуть одер­жувати позички в Національному банку.

Характерними особливостями комерційних банків є також: самостійне встановлення процентних ставок по своїх операціях; надання права клієнтам відкривати розрахункові (поточні, валю­тні) рахунки; проведення розрахунків за встановленими формами звітності та з урахуванням міжнародної банківської практики, проведення перевірки діяльності банків уповноваженими ауди­торськими організаціями.

Комерційні банки публікують річний баланс і рахунки прибу­тків та збитків за формою і в строки, встановлені Національним банком, у спеціальному виданні після підтвердження достовірно­сті поданих в них відомостей аудиторською службою.

У сучасних умовах комерційні банки в нашій країні орієн­туються переважно не на довгострокове кредитування у знач­них обсягах, а надають кредити (позики) на відносно короткий термін, що спричинено ризиками фінансово-комерційного ха­рактеру.

Фондові біржі— це організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюється торгівля акціями, облігаціями, похі­дними та іншими цінними паперами. На цих біржах укладаються угоди купівлі-продажу цінних паперів, ціни на які визначаються попитом і пропозиціями, а процес купівлі-продажу регламенту­ється встановленими правилами і нормами.

Основними функціями фондової біржі є:

• мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових ка­піталів і нагромаджень через продаж цінних паперів;

• кредитування і фінансування держави та інших суб'єктів ринку через купівлю їх цінних паперів;

• встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;

• забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.

Фондова біржа є юридичною особою у вигляді акціонерного товариства і створюється без мети одержання прибутку. її діяль­ність фінансується за рахунок:

• внесків учасників, які придбали брокерські місця;

• зборів від біржових операцій;

• плати за реєстрацію угод, надання консультацій, інфор­мації тощо.

Проте біржа від власного імені не має права здійснювати опе­рації з цінними паперами або за дорученням клієнтів. Ці функції покладено на брокерські контори, зокрема на їх представників — біржових брокерів.

В Україні найкрупнішою фондовою біржею є Українська фо­ндова біржа, яку створено в м. Києві ще у 1991 р. Зараз вона має три філії (Східно-Українську, Івано-Франківську і Кримську), але на київський торговельний майданчик припадає 98 % обсягу тор­гів цієї біржі.

Брокерські контори, власниками яких є члени біржі, функціо­нують в усіх регіонах України. Станом на 1 січня 2005 р. їх зага­льна кількість дорівнювала 122 одиниці. Саме брокери цих кон­тор представляють на біржі інтереси продавців і покупців, за їх дорученням і за їх рахунок укладають угоди купівлі-продажу цінних паперів, отримуючи винагороду за посередництво.

Валютні біржі,на відміну від фондових бірж, організують проведення операцій з іноземною валютою.

Під терміном «валюта» (італ. valuta — ціна, вартість) розумі­ють всі іноземні грошові одиниці, цінні папери або засоби плате­жу, виражені в цих одиницях. Валюта називається так само, як і грошова одиниця (наприклад долар США, англійський фунт сте­рлінгів, євро, гривня).

У міжнародній торгівлі немає єдиного платіжного засобу, який би можна було використовувати як універсальний засіб обі­гу. Оскільки більшість країн мають власні національні валюти, виникає необхідність обміну однієї валюти на іншу.

Втім, валюти не всіх країн можуть використовуватися в між­народних розрахунках в однаковій мірі, тому що мають різний режим конвертованості, тобто можливість національної валюти вільно обмінюватися на іноземні валюти по діючому валютному

курсу.

Курс валюти не є постійним. Він залежить від співвідношення попиту і пропозицій певної валюти. Визначити цей курс можна лише за результатами торгів, які організовують валютні біржі.

Крім того, валютні біржі дають можливість юридичним і фі­зичним особам купляти і продавати іноземну валюту, обмінюва­ти одну валюту на іншу, що має велике значення при здійсненні експортно-імпортних комерційних операцій.

В Україні функціонують дві валютні біржі — Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) і Кримська міжбанківська ва­лютна біржа. До складу УМВБ входить чотири філії — Дніпро­петровська, Донецька, Львівська і Харківська.

Страхові агенти і брокери.Страхування є видом цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випад­ків), визначених договором страхування або чинним законодав­ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Суб'єктами страхової угоди є страховик і страхувальник. Страховиками називаються юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальники — це юри­дичні особи та дієздатні громадяни.

Страховики, як правило, здійснюють страхову діяльність че­рез страхових посередників — страхових агентів і страхових брокерів.

Страхові агенти — це юридичні особи або громадяни, які ді­ють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери— це юридичні особи або громадяни-підприємці, які здійснюють посередницьку діяльність на страхо­вому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Правовою основою взаємовідносин учасників страхової угоди є договір страхування. Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бе­ре на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку ви­платити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у ме­жах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страху­вання (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхуваль­ник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені тер­міни та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Розглянемо суть страхової підприємницької операції.

Страховик, який виступає як продавець страхових послуг, пропонує особисто або через посередників (страхових агентів, страхових брокерів) придбати такі послуги потенційному покуп-цю-страхувальнику.

Страхувальник для придбання страхової послуги сплачує страховику грошовий страховий внесок. Договір страхування, який передає страховик страхувальнику, гарантує грошову ком­пенсацію втрат при настанні страхового випадку. Страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або зако­нодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового від­шкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій

особі.

Для здійснення ефективної діяльності страхової фірми необ­хідно, щоб страхові платежі, які сплачує страхувальник, значно перевищували суми, що витрачає страховик на відшкодування збитків. Страховик розраховує на те, що імовірність настання рі­зних непередбачених страхових випадків відносно невелика. Бі­льшість страхувальників не матиме підстав для відшкодування збитків. Гроші, сплачені страхувальниками, повністю переходять до страховика і не повертаються. Вони використовуються для відшкодування збитків тим, хто постраждав, а також як джерело формування прибутку страховика.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть дві основні форми реалізації продукції вироб­ника.

2. Якими ознаками характеризується прямий маркетинг?

3. Дайте визначення поняття «маркетингові посередники».

4. На які чотири групи поділяються маркетингові посеред­ники?

5. Яким чином класифікуються торгові посередники?

6. На які групи поділяються торгові посередники?

7. Чи має агент право власності на товар?

8. На які типи поділяються агенти?

9. Як називають особу, від імені і на користь якої діє агент?

10. Що належить до функцій оптова-консигнатора?

11. Від кого консигнатор отримує винагороду?

12. Чим відрізняється комісіонер від агента?

13. Чим відрізняється брокер від агента?

14. Назвіть маркетингових посередників, які належать до організаторів переміщення товарів.

15. Дайте визначення поняття транспортно-експедицій­ного обслуговування та експедитора.

16. Назвіть основні функції експедитора у сфері переве­зень зовнішньоторговельних вантажів.

17. Яка організація об 'єднує українських експедиторів?

18. Що таке ПАТА?

19. Які послуги надає митний брокер?

20.Що таке склад тимчасового зберігання?

21. В яких місцях розташовують склади тимчасового збе­рігання? Наведіть приклади.

22. Чим відрізняється митний ліцензійний склад від складу тимчасового зберігання?

23.Назвіть основні функції маркетингового центру.

24. Дайте визначення поняття «рекламне агентство».

25.Назвіть основні функції рекламного агентства.

26. З яких структурних підрозділів складається рекламне агентство?

27. Чому комерційні банки відносяться до маркетингових посередників?

28. Чим відрізняється страховий агент від страхового брокера?

 

Розділ 4