Структура креативності
На креативність впливають ряд чинників, зокрема: індивідуальні риси; мотивація; зовнішнє середовище; стиль мислення; система; знання; культура; інтелект. Дослідження, проведені В. Дружиніним і Н. Хазратовою, показали, що розвиток креативності проходить щонайменше дві фази. Перша фаза. Розвиток «первинної креативності » як загальної творчої здібності, неспеціалізованої щодо відповідної галузі людської життєдіяльності. Сенситивний період цього етапу наступає у 3-5 років. У цей час наслідування дитини значущому дорослому, як креативному взірцю, є основним механізмом формування креативності. Можливо також, що на якийсь період креативність переходить у латентний стан (феномен «дитячої творчості »). Друга фаза. Підлітковий і юнацький вік (від 13 до 20 років). У цей період на основі «первинної креативності » формується «спеціалізована креативність»: здібність до творчості, пов’язана з відповідною сферою людської діяльності, як її «зворотна сторона» - доповнення й альтернатива. На цьому етапі особливу, значущу роль відіграє «професійний» взірець, підтримка сім`ї і ровесників. Головне, юнаки визначають для себе «ідеальний взірець» творця, якого прагнуть наслідувати (аж до ототожнення). Друга фаза завершується запереченням власної наслідувальної продукції і негативним ставленням до колишнього «ідеалу». Індивід або затримується на фазі наслідування назавжди, або переходить до оригінальної творчості (В. Дружинін). У рамках креативності виокремлюють оригінальність, або здібність надавати незвичні відповіді; семантичну гнучкість, тобто уміння виявляти різні способи використання предмета; образну гнучкість, тобто здібність бачити нові властивості об’єкта; семантичну спонтанність, тобто легкість виникнення різноманітних ідей (В.Д. Шадріков). Більшість дослідників розглядає креативність як особистісну характеристику індивіда (якість, особливість, здібність). Терміном «креативність» у психологічних дослідженнях позначається комплекс інтелектуальних й особистісних особливостей індивіда, що сприяють самостійному висуванню проблем, генеруванню великої кількості оригінальних ідей і нешаблонному їх рішенню. На відміну від креативності, творчість – людська діяльність, яка має на меті створення чогось нового. Може розглядатись з позиції об’єктивного аналізу (соціологічного, аксіологічного) як створення нових цінностей, примноження об’єктів культури. З психологічної точки зору під творчістю розуміється не тільки процес створення принципово нового, але й діяльність, яка передбачає відкриття нового для даного індивіда, розв’язання задачі, що постала перед ним вперше. Одне з найпоширеніших визначень творчості – визначення за продуктом чи результатом. Під творчістю у даному випадку розуміється усе, що приводить до створення нового. Креативність розглядають як характеристику творчого потенціалу особистості. При оцінці креативності враховуються такі її характеристики (А.І. Савенков): ü продуктивність – здатність до продукування максимально великої кількості ідей. Цей показник не є специфічним для творчості, але зрозуміло: чим більше ідей, тим більше можливостей для вибору з них найбільш оригінальних; ü гнучкість – здатність переходити від одного класу явищ до іншого, часто дуже далеко за змістом. Творча людина, безумовно, повинна вміти гнучко змінювати і стратегію, і тактику дослідницького пошуку; ü оригінальність – здатність висувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від широкого загалу; ü рівень «розробки» ідеї. Творчі особистості умовно можуть бути поділені на дві категорії: одні вміють краще продукувати оригінальні ідеї, інші – детально, творчо розробляти існуючі. Креативність – особистісна якість, що базується на розвитку вищих психічних функцій, коли творчість, як автоматизована навичка, включається у всі види діяльності, поведінки, спілкування, контакту із середовищем. У процесі формування креативності відбувається злиття свідомості і підсвідомості у деяку нову форму – надсвідомість. Надсвідомість інтегрує в собі найбільш узагальнені механізми протікання творчого процесу у згорнутому вигляді, коли в самому акті сприйняття відбувається трансформація об’єкта в художній образ, відкриття закономірності або рішення проблеми. Креативність проявляється в успішному здійсненні всіх трьох фаз – вмінні самостійно бачити і ставити проблеми (підготовча), знаходити їх рішення (пошукова) і творчо втілювати їх у конкретному продукті (виконавча). Креативність, як особистісна характеристика, проявляється, головним чином, у тому, що людина вкладає творче начало у всі види діяльності. Таким чином, креативність – це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідомлюваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільною, але такою, яка приєднується до всезагального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально значущі інтереси. Структуру креативності можна визначити як оптимальний розвиток всіх потенційних можливостей індивідуальності й особистості. У структурі творчої діяльності виокремлюють такі компоненти: креатину особистість, креативне середовище, креативний продукт. Розкривши структуру креативності, ми звернулися до розгляду питань, пов’язаних з розвитком цього явища. У свою чергу, щоб виявити рівень розвитку того чи іншого явища, необхідно визначити критерії та показники цієї якості. Як вже зазначалося раніше, проблема розвитку креативності є однією з найбільш складних у психологічній науці, що пов’язано, насамперед, з неоднозначністю розуміння феномена креативності. Тому неможливо виділити єдині критерії та показники креативності, які задовольнили б усіх дослідників, оскільки кожен з них підходить до вивчення критеріїв та показників креативності, виходячи з власної концепції. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|