Главная | Обратная связь

ЛЕКЦІЯ «НОРМУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ»

 

Законодавчі й нормативно-методич­ні основи поводження з відходами закладені в Законі України «Про відходи», який прийнятий у 1998р. Даний Закон визначає правові, організаційні й економічні основи діяльності, пов'язаної з відходами, а також із за­побіганням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України. Законом України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо відходів» від 07.03.2002 у 19 статей Закону «Про відходи» внесені істотні зміни та доповнення.

В Законі «Про охорону навко­лишнього природного середовища» питанням відходів присвячена стаття 55 і один з пунктів статті 19.

Доповнюють законодавчу базу регулювання в сфері поводжен­ня з відходами наступні закони: Закон України «Про загальнодер­жавну програму поводження з токсичними відходами» (2000 p.), Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» (2000 p.), Закон України «Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» (1994 р.) й інші.

Згідно ст..1 Закону України „Про відходи” поняття „відходи” визначається як «відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення».

Цим же Законом визначені наступні основні напрями щодо поводження з відходами та пов’язані з ними поняття.

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Збирання відходів – діяльність, пов'язана з вилученням, накопичен-ням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення. Зберігання відходів – тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).Оброблення (перероблення) відходів – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Перевезення відходів – транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення. Транскордонне перевезення відходів - транспортування відходів з території, на/або через територію України, на територію або через територію іншої держави. Утилізація відходів– використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. Видалення відходів – здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення. Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів. Виробник відходів – фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.Об'єкти поводження з відходами – місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.Спеціально відведені місця чи об'єкти – місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.Операції поводження з відходами – збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.Розміщення відходів– зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

 

У ст. 6 Закону України „Про відходи” «Стандартизація в сфері поводження з відходами» ви­значено, що стандартизації підлягають поняття й терміни, вимоги до класифікації відходів і їхньої паспортизації, способи визначення складу відходів і їхньої небезпеки, методи контролю за станом накопичувачів, вимоги безпечного поводження з відходами, вимоги до відходів як вторинної сировини. До цієї категорії стандартів відносяться:

- ДСТУ 3910-99 (ГОСТ 17.9.1.1-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Класифікація відходів. Порядок наймену­вання відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класи­фікаційних категорій»,

- ДСТУ 3911-99 (ТОСТ 17.9.0.1-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Виявлення відходів і представ­лення інформаційних даних щодо відходів»,

- ДСТУ 2195-99 (ТОСТ 17.9.0.2-99) «Охорона природи. Поводження з відходами. Техніч­ний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін»,

- ДСТУ 2731-94 «Сировина полімерна вторинна. Порядок збо­ру, зберігання і переробки відходів»,

- ДСТУ 2102-92 «Ресурси мате­ріальні вторинні. Терміни і визначення» та інші.

 

У ст. 7 «Нормування в сфері поводження з відходами» введені такі нормативи, як:

§ «граничні показники утворення відходів у технологічних процесах», тобто нормативно допустимі об'єми,

§ «питомі показники утворення відходів, використання й втрат сиро­вини в технологічних процесах».

Нормативи розроб­ляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконав­чої влади, підприємствами, установами, організаціями за узгоджен­ням зі спеціально вповноваженими органами виконавчої влади в сфері поводження з відходами.

 

Законом „Про відходи” визначені відносини права власності на відходи (ст.8-12).

Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 12 визначений «Порядок виявлення й обліку безхазяйних відходів», затверджений постановою КМУ від 03.08.98 №1217.

У ст.13-17 визначені суб'єкти у сфері поводження з відходами, якими є громадяни України, іноземці й особи без грома­дянства, а також підприємства, установи й організації всіх форм власності.

Розділом 4 даного Закону встановлена компетентність усіх суб'єктів у сфері поводження з відходами. Найбільшими повноваженнями для практичного вирішення питань в сфері відходів наділені місцеві державні адміністрації та органи самоврядування (ст..20, 21).

Законом України „Про відходи” встановлений обов’язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації. Розділом 5 «Державний облік, моніторинг й інформу­вання в сфері поводження з відходами» (ст. 26-30) визначаються законодавчі вимоги щодо:

- держав­ного обліку й паспортизації відходів,

- ведення реєстру об'­єктів утворення, обробки й утилізації відходів,

- ведення реєстру місць видалення відходів;

- моніторингу місць утворення, зберігання та видалення відходів;

- інформування про вплив відходів та місць їх зберігання на стан здоров’я людей.

 

Постановою КМУ від 01.11.99 № 2034 затверджений «Порядок ведення державного обліку й паспортизації відходів», у якому визначені терміни первинного обліку відходів, інвентаризації й паспортизації й ін.

Облік і паспортизація відходів здійснюється й оформляється відповідно до ДСТУ 2195-99 «Охорона природи. Поводження з відходами. Техніч­ний паспорт відходу. Склад, вміст, викладення і правила внесення змін» та інших нормативних документів.

У технічному паспорті відходу наводяться дані про наймену­вання, місце, умови й об'єми утворення кожного окремого виду від­ходів, його технічні, фізико-хімічні, технологічні, екологічні, еко­номічні й інші показники, методи контролю, а також відомості про існуючі та можливі технології переробки, зберігання, транспорту­вання, утилізації або видалення даного відходу.

Реєстр об'­єктів утворення, обробки й утилізації відходів включає номенк­латуру, об'єм утворення, кількісні та якісні характеристики відхо­дів, інформацію про поводження з ними й заходи щодо зменшення об'ємів утворення відходів і рівня їхньої небезпеки.

«Порядок ведення реєстру об'єк­тів утворення, обробки й утилізації відходів», затверджений поста­новою КМУ від 31.08.98 № 1360.

Реєстри складаються та ведуться на основі реєстрових карт об'єктів утворення відходів й об'єктів обробки й утилізації відходів, у яких дається характеристика кож­ного виду відходів. Реєстрові карти узгоджуються із СЕС і затверджуються Держу правліннями охорони НПС.

Наказом МіністерствА охорони навколишнього природного середо­вища від 17.02.99 № 41 розроблені й затверджені форми реєстрових карт й інструкції з їхнього складання.

Критерієм вклю­чення підприємства до реєстру об'єктів утворення відходів є показ­ник загального утворення відходів, що перевищує 1000 умовних одиниць. Критерієм включення підприємства до реєстру об'­єктів обробки й утилізації відходів є показник загального об'єму відходів, що утилізуються, який не може бути меншим 100 т на рік..

«Порядок ведення реєстру місць видалення відходів», затверджений постановою КМУ від 03.08.98 № 1216. Реєстр ве­деться на підставі паспортів, які після узгодження з контролюючи­ми органами МОЗ, Держводгоспу, Держкомгеології, Держнаглядохоронпраці й гірничого контролю затверджуються в Держуправлінні охорони НПС та місцевій й регіональній адміністраціях. Паспорти складаються власниками місць видалення від­ходів за матеріалами їхньої інвентаризації відповідно до «Інструкції про зміст і складання паспорту місць видалення відходів», затвер­дженої наказом Мінприроди від 14.01.99 № 12.

Законом «Про відходи» встановлено обов'язок виробників відходів і їх власників здійс­нювати моніторинг впливу місць утворення, зберігання та видален­ня відходів на навколишнє природне середовище.

Розділ 6 Закону «Про відходи» (ст. 31-37) установлює міри й вимоги щодо попереджен­ня або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного по­водження з ними. У тому числі встановлюються загальні вимоги до поводження з небезпечними відходами, до регулювання діяльності, пов'язаної зі збором і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, регулювання трансграничних перевезень відходів.

На виконання ст. 31Закону «Про відходи» розроблений «Порядок розробки, затвер­дження й перегляду лімітів на утворення й розміщення відходів», затверджений постановою КМУ від 03.08.98 № 1218. На відміну від раніше діючого порядку встановлення лімітів на розміщення відхо­дів, новий порядок передбачає також установлення ліміту на утво­рення відходу на підставі нормативів утворення відходів. Крім того, новий порядок впроваджує дозвільну систему розміщення відходів, тобто ліміт на розміщення відходів установлюється лише за наяв­ності дозволу на розміщення відходів, що може бути виданий лише за наявності місць видалення відходів, які відповідають санітарно-екологічним вимогам. Дозвіл на розміщення відходів видає Держуправління охорони НПС. Ліміти на розміщення відходів узгоджуються Держуправлінням і затверджуються облде­ржадміністрацією.

Згідно Закону забороняється ввіз в Україну від­ходів з метою їхнього зберігання та поховання. Положення про конт­роль за трансграничним перевезенням небезпечних відходів і їхньою утилізацією затверджено Постановою КМУ від 13.07.2000 № 1120. Відповідно до цього положення, Мінприроди України видає дозвіл на експорт, імпорт і трансграничне перевезення небезпечних відхо­дів.

Наказом Мінприроди від 16.10.2000 № 165 затверджені Переліки відходів (так називані Жовтий і Зелений переліки, що містять відпо­відно 84 і 127 позиції з найменуваннями відходів, за основу яких узя­ті переліки «небезпечних» й «інших» відходів Базельської конвенції (1989p.) про контроль за трансграничними перевезеннями небезпечних відходів і їхнім видаленням, але ці переліки були доповнені й уто­чнені). Затверджені переліки небезпечних властивостей відходів, а також інструкції з контролю за трансграничним перевезенням відхо­дів і їхньою утилізацією й видаленням.

Істотні зміни внесені до ст. 34, 35 Закону «Про відходи», де викладені вимоги щодо поводження з небезпечними відходами. Належність певного виду відходів до небезпечного відходу визначається наявністю в ньому хоча б одного компонента з Жовтого й Зеленого переліків, або переліку, наведеного в додатку до ДК 005-96 «Класи­фікатор відходів».

Інформування про вплив відходів та місць їх зберігання на стан здоров’я людей здійснюється, перш за все, шляхом встановленн класу небезпеки відходів, що визначається виробни­ком відходів за участю фахівців з охорони навколишнього природ­ного середовища та санітарно-епідеміологічної служби відповідно до нормативних документів і затверджених методик, зокрема ДержСанПін 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги щодо поводження із проми­словими відходами й визначення їхнього класу небезпеки для здо­ров'я населення».

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Визначення класу небезпеки промислових відхо­дів здійснюється двома способами:

- експериментально на піддослідних тваринах відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 в установах, акредитованих для цього виду діяльності;

- розрахунковим методом, якщо встановлений фізико-хімічний склад відходів за LD₅₀ або ГДК екзогенних хімічних речовин у ґрунті.

При визначенні класу небезпеки враховуються наступні фактори: токсичність кожного хімічного інгредієнта у складі відходу (за LD₅o-середньою смертельною дозою хімічної речовини; або за ГДК хіміч­ного компоненту у грунті у разі відсутності технології переробки й утилізації відходу), розчинність хімічного інгредієнта у воді, леткість хімічного інгредієнта, його масова доля у складі відходу.

Відповідності до методики, викладеної у цьому документі, про­мислові відходи відносять до одного з чотирьох класів небезпеки: 1 клас - надзвичайно небезпечні; 2 клас - високо небезпечні; 3 клас -помірно небезпечні; 4 клас - мало небезпечні.

Затвердження класу небезпеки промислових відходів здійснює Міністерство охорони здоров'я за узгодженням із Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

 

Суб'єкти господарської діяльності, у власності або використанні яких є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами, зобов'язані мати ліцензію на здійснення операцій у сфері пово­дження з небезпечними відходами.

Діяльність, пов'язана зі збором і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних виробництв, здійснюється також на ос­нові ліцензії. Ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та діяльності, пов'язаної зі збором і заготі­влею окремих видів відходів як вторинної сировини, видає безпосе­редньо Мінприроди.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється тільки у спеціаль­но обладнаних місцях і здійснюється згідно ліцензійних умов пово­дження з небезпечними відходами. Перевезення небезпечних відхо­дів дозволяється тільки за наявності їхнього паспорта й ліцензії на поводження з ними в порядку, визначеному Законом України «Про небезпечні вантажі». При цьому перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування громадянської від­повідальності перевізника за збитку, що може бути нанесений під час перевезення відповідно до Закону.

Наказом КМУ від 19.07.2002 № 1219 затверджений «Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера й особи, що відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, відносно відшкоду­вання шкоди, що може бути нанесена здоров'ю людини, власності й навколишньому природному середовищу під час трансграничного перевезення й утилізації (видалення) небезпечних відходів».

__________________________________________________________________________________

Власники небезпечних (токсичних) відходів повинні мати до­звіл на поводження з ними, що видається Держуправлінням охорони НПС за узгодженням з органами МОЗ, Держнаглядохоронпраці, Мінтрансу, МВС відповідно до «Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, похован­ня, знищення й утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсич­них промислових відходів, продуктів біотехнології й інших біологі­чних агентів», затвердженим постановою КМУ від 20.06.95 № 440.

___________________________________________________________________________________

 

Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відхо­дами здійснюють виробники відходів. Обов'язки державного конт­ролю й нагляду в сфері поводження з відходами покладені на Мін­природи й інші спеціально вповноважені органи виконавчої влади в межах їхньої компетенції.

Законом «Про відходи» (розділ 7, ст. 38-41) передбачається економічне забезпечення заходів з утилізації відходів і зменшення об'ємів їхнього утворення. Крім раніше діючого лімітування та платежів за розміщення відходів, законодавчо передбачається ряд пільг суб'єктам підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами, пріоритети у фінансу­ванні по державним контрактам підприємств, що впроваджують маловідходні технології й утилізацію відходів, створення фондів для фінансування заходів з утилізації від­ходів. Відповідно до внесених у Закон змін, плата за розміщення відходів на території підприємств, установ й організацій, що мають ліцензії на заготівлю, збір окремих видів вторинної сировини та здійснюють цю діяльність, не вноситься.

Фінансування заходів з утилізації відходів і зменшення об'ємів їхнього утворення здійснюється за рахунок коштів виробників від­ходів і їхніх власників. Можуть залучатися також кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески, а також кошти державного бюджету, що перед­бачені на проведення заходів, які включені у державну програму соціального й економічного розвитку України, а також регіональні програми поводження з відходами.

Місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самовря­дування можуть визначати в межах своїх повноважень додаткові заходи, пов'язані зі стимулюванням утилізації відходів і зменшен­ням об'ємів їхнього утворення.