 |
|
Антимонопольне регулювання
Значне місце в правовому регулюванні держави посідає антимонопольне регулювання. Відомо, що розвиток концентрації й централізації виробництва має тенденцію до тотальної монополізації виробництва і ринку. Від неї страждають і виробники, і споживачі. Монопольне становище виробника дає йому можливість, обмежувати конкуренцію на ринку. Монополії, як правило, нав'язують партнерам такі умови угод, що ставлять їх в неоднакове становище. Монополії обмежують виробництво для створення дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін. Вони створюють перешкоди для виходу на ринок інших підприємців. У самому монополізованому виробництві починають переважати застійні тенденції, намагання забезпечити монопольні прибутки через завищення ринкових цін, від чого страждають покупці.
Антимонопольна політика держави полягає в корегуванні такої діяльності підприємств, що розглядається як наносить збиток ефективної конкуренції на ринку. Боротися з негативними ефектами монополізації можна:
o дроблячи великі підприємства, забороняючи їхнього об'єднання і домагаючись таким шляхом розширення сфери конкурентів;
o використовуючи організовані великі монопольні об'єднання для державного регулювання, шляхом вироблення спільних, прийнятних для суспільства рішень (договір про визначення рівня цін тощо).
Значний інтерес становлять основні методи боротьби з монополією в різних країнах. Наприклад, основними напрямками анти монопольної політики США, є:
o регулювання злиття і поглинання фірм одна одною;
o регулювання інформаційним забезпеченням ринку;
o виявлення анти конкурентних дій фірм.
Для практики рішення антимонопольних задач в економіці країн ЄС і Канади характерно:
o використання принципу законодавчої заборони монополістичної практики;
o уведення виключень з конкурентного законодавства;
o визначення умов доступу приватного капіталу в регульованій галузі економіки;
o розробка механізмів ціноутворення.
В Японії практикується введення додаткових податків на монополії і дозволені картельні утворення.
У зв'язку з тенденцією до монополізації виробництва виникає суспільна потреба в економічному регулюванні діяльності монополій. "Загнуздати" монополії й організувати таке регулювання може лише держава. Засоби державного втручання у діяльність монополій - це зменшення прибутків монополій за рахунок високих податків, контроль за цінами (для регулювання прибутків і стримування інфляції), контроль за обсягами виробництва, типами товарів, умовами входження фірм у галузь та виходу з неї. Порад з цими економічними формами регулювання діяльності монополій держава застосовує також соціальне регулювання їхньої діяльності - екологічне, забезпечення безпеки продукції для споживачів (автомобілів, літаків, іграшок, медикаментів, продовольства тощо).
Проте цих заходів державного регулювання недостатньо, і вони доповнюються заходами щодо порушників. Для цього розробляються антитрестовські закони.
У США заборонено такі зливання фірм, які обмежують конкуренцію. Великі компанії зобов'язані заздалегідь проінформувати державні органи про злиття з іншими компаніями або про купівлю їх. Державні органи вивчають матеріали і в результаті можуть заборонити злиття, якщо створюється монополія, що завдає шкоди конкуренції на місцевому або національному ринку. У випадках, коли фірми припускаються незаконних дій, до них застосовують великі штрафні санкції. Найагресивніші з них ліквідуються, інші розукрупнюються.
Головний результат антимонопольного регулювання у США полягає в тому, що американській державі в гострій боротьбі вдалося "приборкати" свої монополії. Найагресивніші з них було ліквідовано, Інші розукрупнено. Починаючи з 1954 р. нові монополії виникають не в результаті злиття, а переважно за рахунок внутрішнього зростання. У результаті підтримується нормальна конкуренція. Так, частка ефективно конкурентних ринків зросла з 56 % у 1958 р. до 95 % у 1980 р.
У березні 1992 р. в Україні було прийнято Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності". Цей закон визначає правові засади обмеження та запобігання монополізму, здійснення державного контролю за дотриманням норм антимонопольного законодавства. Демонополізація економіки України проводиться відповідно до спеціальної програми. Державний контроль за додержанням антимонопольного законодавства доручено здійснювати Антимонопольному комітету, який утворює Верховна Рада України, якій він і підпорядкований. Він мас право визначати монопольне становище підприємців на ринку. Монопольним визнається становище підприємства, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Антимонопольний комітет здійснює державний контроль за реорганізацією (злиттям чи приєднанням) підприємств, створенням асоціації, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об'єднань підприємств. Якщо підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний Комітет може прийняти рішення про примусовий розділ монопольних підприємств. Передбачаються також значні штрафи за порушення антимонопольного законодавства.
Різнобічна діяльність держави щодо регулювання економіки органічно взаємопов'язана з її діяльністю з соціального регулювання.