 |
|
Структура популяцій.
Структура популяції – це її стан на час обстеження. Найважливішими показниками структури популяцій є: кількість та щільність особин, їх просторове розміщення, співвідношення особин за статтю і віком, морфологічні, етологічні (поведінкові) та генетичні особливості. Структура популяції віддзеркалює її адаптацію до умов існування. Вона відбиває минуле угруповання і дає можливість передбачати його майбутнє.
Чисельність популяції - загальна кількість особин на певній території, або об’ємі ґрунту, води, повітря. Ця величина непостійна і може змінюватися під впливом різноманітних факторів (наявності певної кількості корму, хижаків тощо).
Щільність популяції – середня кількість особин на одиниці площі чи об’єму. Розрізняють середню й екологічну щільність особин. Середня щільність – це кількість тварин на одиницю всього простору, екологічна – їх кількість на одиницю площі або об’єму, які можуть фактично бути заселеними.
Максимальна щільність – це щільність особин популяції яка більше не може підтримуватися екосистемою.
Мінімальна щільність – найменша кількість особин на певній території або об’ємі, яка не забезпечує можливості їх розмноження. В такому випадку популяція перестає існувати.
Просторова структура популяції - це характер розміщення особин у просторі який забезпечує їх засобами існування. Розподіл особин популяції може бути: випадковим (трапляється дуже рідко в однорідному середовищі), рівномірним (досить поширений, особливо в умовах сильної конкуренції), нерівномірним (організми створюють групи, розміщення яких може бути близьким до випадкового).
Розрізняють також дифузне (ховрах, миша), мозаїчне (берегові ластівки, стрижі), пульсуюче (полівки-економки у лісостепу в сухі роки концентруються у більш вологих пониженнях, а у вологі роки займають усю територію), циклічне (лемінги в тундрі зимують на підвищених і більш сухих елементах рельєфу, влітку вони заселяють усю територію).
Типи розселення у тварин визначаються не тільки умовами існування, а і їх поведінкою.
Етологічна структура популяції – це система зв’язків між її особинами, що проявляється у їх поведінці. (Див. лекцію ,, Тварини і середовище”). Особини можуть вести поодинокий спосіб життя (сонечко, ведмідь, павук), збиратися групами тільки на період розмноження (тетерук, жерех, сом), утворювати сімейні пари (голуби), родини (медоносні бджоли, леви), зграї (горобці, вовки), табуни (дикі коні, антилопи), колонії (берегові ластівки, фламінго). Між особинами в родині, зграї, табуні існує певна ієрархія. В них є чітко виражені лідери – ватажки, які керують угрупованням. Завдяки цьому воно функціонує як одне ціле.
Скупчення особин може посилювати конкуренцію між ними за кормові ресурси чи життєвий простір, але цей несприятливий наслідок є позитивним для популяції в цілому, оскільки допомагає її виживанню.
Статева структура популяції – це відношення кількості самців до кількості самок, або кількості самців до загальної кількості особин.
Вікова структура популяції – це співвідношення чисельності особин різних вікових груп.
Співвідношення статей та різних вікових груп у популяції визначає її здатність до самовідтворення на даних час і передбачати його на майбутнє. Так, різке скорочення частки самок або молодих особин призведе в майбутньому до зниження чисельності популяції.
Графічно співвідношення особин у популяції за статтю і віком зображують у вигляді статево – вікових пірамід.
Генетична структура популяції – це співвідношення внутрішньопопуляційних генетичних груп організмів. Популяції властива генетична різнорідність. Всі її особини належать до різних генетичних груп, що пояснюється явищем поліморфізму.
Поліморфізм – це існування в межах одного виду двох або більше груп тварин з різко відмінними ознаками. Така певна структурність є фундаментальною властивістю будь-якої популяції, що забезпечує її виживання. Генетичний поліморфізм , який проявляється у певних анатомічних, морфологічних і фізіологічних відмінностях між організмами внаслідок різних комбінацій генів, сприяє більш повному використанню простору і підвищенню стійкості популяції до змін умов середовища.