 |
|
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року, крім:
пункту 76 розділу I законопроекту (щодо доповнення Кодексу статтями 231 та 232) стосовно запровадження складання акцизних накладних при реалізації пального та Єдиного реєстру акцизних накладних та запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального, який набирає чинності з 1 липня 2016 року;
підпункт 9 пункту 3 (щодо доповнення пункту 14.1 статті 14 підпунктом 14.1.1581), пунктів 5 (щодо змін до пункту 19.1 статті 19), 14 (щодо змін до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48), 26 (щодо змін до підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72) та пункту 33 (щодо змін до підпункту 83.1.3 пункту 83.1 статті 83) розділу I законопроекту стосовно податкових консультантів, які вступають в силу з дня набрання чинності закону щодо податкового консультування та діяльності податкових консультантів;
абзацу десятого пункту 7 (щодо підпункту 192.1.7 пункту 192.1 статті 192), пункту 95 (щодо нової редакції розділу XVIII “Служба фінансових розслідувань”) розділу I, який вступає в силу з дня набрання чинності закону щодо Служби фінансових розслідувань.
2. Внести до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., №2-3, ст. 11) такі зміни:
1) пункт 4 частини першої статті 1 виключити;
2) частину третю статті 5 викласти в такій редакції:
“3. Платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 1, 4, 5 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік”;
3) у статті 7:
у частині першій:
пункт 2 виключити;
пункт 3 викласти в такій редакції:
“3) для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску”;
частини третю та шосту виключити;
у другому реченні частини сьомої слова “та не утримується” виключити;
4) у статті 8:
частину п’яту викласти в такій редакції:
“5. Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 20 відсотків до визначеної частинами першою та другою статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та розміру єдиного внеску”;
частини шосту – десяту виключити;
частину одинадцяту викласти в такій редакції:
“11. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 20 відсотків визначеної пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та розміру єдиного внеску”;
частину дванадцяту виключити;
5) частину дев'яту статті 9 виключити;
6) у статті 10:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
“особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування”;
у частині шостій:
абзац перший викласти в такій редакції:
“6. Єдиний внесок для осіб, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, встановлюється у розмірі, визначеному частиною п’ятою статті 8 цього Закону”;
в абзаці третьому цифри та слово “34,3 відсотка” замінити цифрами та словом “18,0 відсотків”, цифри “0,5” замінити цифрами “0,26”, цифри “1,7” замінити цифрами “0,89” та цифри “1,61” замінити цифрами “0,85”;
в абзаці п’ятому цифри “34,8” замінити цифрами “18,26”;
в абзаці шостому цифри “36,5” замінити цифрами “19,15”;
в абзаці сьомому цифри “36,41” замінити цифрами “19,11”;
в абзаці восьмому цифри та слово “38,11 відсотка” замінити цифрами та словом “20 відсотків”;
в абзаці дев'ятому слова “обраної ставки” замінити словами “обраного розміру”;
7) в абзаці першому частини другої статті 20 слова “і з якої сплачено” виключити;
8) у розділі VIII “Прикінцеві та перехідні положення”:
останній абзац пункту 95 виключити;
доповнити розділ пунктом 96 такого змісту:
“96. З першого числа місяця, наступного за місяцем набрання чинності цим пунктом, до запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та сплати внесків до Накопичувального пенсійного фонду сплата єдиного внеску, нарахованого на суму заробітної плати (грошового забезпечення, доходу), яка перевищує сімнадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, здійснюється на окремий персоніфікований накопичувальний рахунок органів Пенсійного фонду, відкритий застрахованій особі у державному банку, вклади фізичних осіб якого гарантуються державою.
Порядок сплати єдиного внеску на окремі персоніфіковані накопичувальні рахунки, їх відкриття та функціонування затверджується Кабінетом Міністрів України спільно з Національним банком України”.
3. Кабінету Міністрів України забезпечити:
у шести місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
розробку, тестування та введення в експлуатацію програмного забезпечення, необхідного для функціонування Єдиного реєстру акцизних накладних та запровадження системи електронного адміністрування реалізації пального;
розробку та затвердження Технічного завдання на розробку програмного забезпечення Електронного кабінету платника податків відповідно до положень цього Закону, яка повинна проводитись із обов’язковим залученням незалежного аудитора, який перевіряє відповідність положень Технічного завдання положенням цього Закону та іншим положенням податкового законодавства, позитивний висновок якого є підставою для затвердження Технічного завдання;
у трьох місячний строк з дня затвердження Технічного завдання:
розробку програмного забезпечення Електронного кабінету платника податків, яка повинна відбуватися із обов’язковим залученням незалежного аудитора, який перевіряє відповідність програмного забезпечення Технічному завданню та гарантує високу якість розробленого програмного забезпечення, позитивний висновок якого є підставою для прийняття програмного забезпечення від розробників.
4. Кабінету Міністрів України у трьох місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.