Здавалка
Главная | Обратная связь

Початок консультативної взаємодії



Процес психологічного консультування починається із зустрічі. Зустріч, власне кажучи, — одне із ціннісних понять у сучасній гуманістичній та консультативній допо­мозі, залучене в психологію з екзистенціалізму.

Завдяки тривалим та детальним дослідженням почат­кових моментів контакту виявилося, що вирішальними для початкового орієнтування партнерів, уособлення себе (термін Г. П. Щедровицького) в ситуації спілкування, фор­мування власного самовідчуття, що впливає на вибір тієї чи іншої стратегії поведінки із співбесідником, є перші 4 хвилини контакту. Саме перші 4 хвилини для партнерів - найважчі. За цей час найчастіше виробля­ються неусвідомлені, але стратегічно важливі рішення, які стосуються сприйняття партнера, оцін­ки його особи та прогнозування можливих стосунків.

Із трьох фаз будь-якого людського спілкування - по­чатку стосунків, їх розвитку, динаміки та припинення - перша фаза, безперечно, є ключовою. Особливо в ситуаціях надання психологічної допомоги.

Під час першої зустрічі з клієнтом немає жодної, бук­вально жодної деталі, яка б не мала значення для успіху першого контакту: від виразу обличчя, погляду, інтонації та відстані до клієнта (оптимальна - 1,5 м) до введення клієнта в семантику консультативної та психологічної ро­боти. Звичайно, уся наступна психологічна робота не мо­же визначатися першою зустріччю, і прожиття психологічної допомоги як перенавчання, просвіти або психоте­рапії проходить кілька етапів, але в консультативній ро­боті, зокрема, справа може обмежитися єдиною бесідою. Ось чому початковому контактові надається таке велике значення.

Що необхідно й бажано для успішного здійснення пер­шої консультативної бесіди?

Інформація. Без сумніву, бажано (як свідчить практи­ка консультативної роботи в багатьох країнах), аби до пер­шої зустрічі, скажімо, під час запису на консультацію, клієнт повідомив про себе орієнтовні формальні відомості приблизно в такому обсязі: ім'я та прізвище, вік, професія та освіта, сімейний статус, хто його направив, чи має досвід спілкування із психіатром або психологом. На­явність такої формальної інформації вивільняє робочий час психолога для змістовної роботи.

Психодіагностичне обстеження. У багатьох випадках (профконсультації, інші ситуації, що вимагають позамедичної психотерапії) корисною видається попередня особистісна діагностика, що полегшує орієнтування в особис­тих особливостях клієнта і його стану. Якщо обстеження проводиться до консультативної бесіди, то краще, аби про­водив його не сам психолог-консультант, а його співро­бітники або колеги.

Що перешкоджає успішному проведенню першої зустрічі? Не слід навантажувати себе інформацією про осо­бу та життя клієнта, що виходить не від нього персональ­но. Не слід сперечатися з клієнтом, спростовувати його твердження (це не означає, звичайно, щ0 психолог зо­бов'язаний з усім погоджуватися, у тому числі, наприклад, поділяти хиби або явні забобони, але й активно протидіяти їм з місця - непрофесійно); хвалити клієнта або обнадіювати без очевидних підстав; давати нереальні обіцянки; інтерпретувати його поведінку або давати оцінку діям і вчинкам; ставити клієнтові додаткові запитання про сто­рони життя чи проблеми, до яких він надто чутливий; пе­реконувати клієнта в необхідності роботи з вами або іншим психологом; підтримувати клієнта в його нападках на інших осіб (батьків, дітей, чоловіка чи дружину, інших спеціалістів і т. п.).

Крім того, слід враховувати тенденції в сприйнятті психологів-консультантів. Із психологічних досліджень відомо, зокрема, про такі особливості сприйняття клієнтами психологів-консультантів: фізично приваб­ливі психологи сприймаються більш позитивно, ніж фізично непривабливі: одні й ті ж психологи сприйма­ються по-різному - залежно від того, із якою проблемою приходить клієнт, - з особистою чи соціальною (втрата роботи, профконсультація); люди більше схильні покла­датися на тих професіоналів, чиї соціокультурні цінності (релігійні, світоглядні) збігаються з їхніми власними; люди різняться у своїх оцінках стосовно того, наскільки психолог відповідає прийнятим у суспільстві соціальним нормам благополуччя та статусу (сімейний стан, відповідність „лику професії”; ступінь видимого благопо­луччя та ін.).

Ці та багато інших обставин, не кажучи вже про репу­тацію та авторитетність, відіграють свою роль під час першої зустрічі.

Труднощі людей, які звертаються за консультацією з приводу своїх особистих проблем, полягають у тому, що вони не вміють бути самими собою,... не можуть виразити свою індивідуальність.

РМей

Знайомство

Перше знайомство з клієнтом починається ще на етапі угоди про консультативну зустріч. Клієнт називає себе, домовляється про зустріч, визначає, скільки це коштуватиме. Інколи коротко говорить про суть проблем, або про те, чого він очікує від психолога. Цей контакт зазвичай відбувається заочно, по телефону. Досвід показує, що телефонні переговори мають бути короткими, лаконічними, діловими, без особливого вникання в те, про що йтиметься під час очного знайомства. Основне завдання, яке розв'язується під час зустрічі на першому етапі консультативної взаємодії - це налагодження контакту. Насамперед потрібно комфортно облаштуватися в помешканні, де проводитиметься інтерв'ю, докласти зусиль для створення відповідного настрою на роботу. Бажано, щоб клієнт, користуючись ініціативою, яку йому гарантує з перших слів психолог, назвав себе сам. Тоді консультант, називаючи себе, підлаштується до нього (наприклад, Світлана, якщо Іван, і, відповідно, Світлана Василівна, якщо Іван Іванович).

У консультуванні діє неписане правило: про зустріч з психологом домовляється той, кому безпосередньо потрібна допомога. Це, по-перше, дає змогу уникнути немотивованого клієнта, а по-друге, такі питання, на­приклад, як формування реальних установок на психологічне обслугову­вання, оплата консультації, деякою мірою будуть вже узгоджені.

Попередня інформація про клієнта може бути стандартною, як при реєстрації у будь-якій іншій соціальній установі: ім'я, вік, професія, освіта, сімейний статус, як потрапив на консультацію, чи звертався раніше до психолога, та якщо людина приходить на зустріч анонімно, всі ці відомості будуть зібрані по ходу інтерв'ю.

Краще не перевантажуватися завчасно інформацією про клієнта та його життя, особливо якщо ця інформація надходить від третіх осіб, що стали ініціаторами звернення клієнта до психолога.

Більшість психологів-дослідників консультативного процесу вважають, що за перші 5-7 хвилин взаємодії вирішується доля всього майбутнього співробітництва. Взаємодія буде успішною, якщо стосунки склалися, тобто зникає напруження першого знайомства, виникає довіра, і вже через кілька хвилин вимальовуються спільні орієнтири, налагоджуються містки порозу­міння. Якщо ж перші миті зустрічі наповнені страхами, тривожним чекан­ням, зніяковінням та недоречностями (хтось когось не розуміє, не чує, перебиває тощо), то результативність консультації буде невисокою.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.