 |
|
Дослідження проблеми: збір інформації
Всі висновки про характер людини є лише гіпотезою, істинність якої перевіряється тим, як вона впливає на цю особистість. .
РМей
Я як психолог нічого не вношу у внутрішній світ іншого Я лише роблю сцену його життя більш освітленою.
СПетрушин
На другому етапі консультативного процесу консультант ретельно досліджує ситуацію клієнта, використовуючи базові психотерапевтичні навички ведення інтерв'ю, нерефлексивне та рефлексивне слухання, засоби стимулювання та підтримки клієнта. За Ролло Меєм, ця фаза носить назву «сповідь», бо органічно поєднує в собі гарантію психологічної підтримки та щире, глибоко-інтимне спілкування. В процесі комунікації психолог уважно приглядається до особистості клієнта, вивчає особливості його світосприйняття, мислення та мовлення.
Завдання, що ставляться на цьому етапі такі:
• вивчення загальної картини проблем клієнта та його ставлення до них;
• визначення впливу подій та їх динаміки на формування симптомтоматичної поведінки;
• вивчення особистості клієнта, його стресостійкості та потенційної здатності впоратися з труднощами;
• виявлення попереднього досвіду, який сформував деструктивний спосіб переживань;
• демонстрація клієнту цілісної картини того, що відбувається;
• пошук ресурсів, які допомогли б клієнту подолати психологічні труднощі;
• визначення пріоритетів та ієрархії в подоланні перепон та деструкцій.
Узагальнення збору інформації дозволяє консультанту відповісти на питання, що клієнт думає, що він почуває, що він хоче, що він може і хто він є - концепція “Я”(Абрамова Г., 2000).
Збір інформації є процесом систематичної реконструкції та ідентифікації втрачених або витіснених частин конфліктного досвіду, прояснення змісту всіх аспектів скарги. Його проводять м'яко, ненав'язливо, використовуючи уточнення типу: “Було б цікаво знати, що з вами відбувається”, “Хочеться знати детальніше, як це сталося” тощо. Така установка надає максимальну свободу вибору, дозволяє клієнту відповідати вільно, так, як він вважає за потрібне. Варто витратити час та енергію на те, щоб переконатися в правильності розуміння основних цілей і можливостей клієнта. Уважність і зацікавленість буде винагороджено не тільки отриманням необхідної інформації, але й встановленням емпатійного зв’язку, формуванням обстановки довіри та щирості, коли у клієнта виникає відчуття значущості як того, що відбувається, так і його особистості взагалі.
Для того, щоб клієнт відчував підтримку та прийняття, консультанту потрібно не тільки переживати відповідні почуття, але й уміти їх продемонструвати, користуючись вербальними та невербальними засобами.
Через емоційну насиченість та хаотичність думок клієнтові важко вирізнити те, чого він бажає, до чого прагне. Прояснення ситуації, об'єднання розрізнених фактів та почуттів у дещо цілісне позитивно позначаються на діалозі. Проте, збираючи об’ємну картину, потрібно уважно стежити за тим, щоб не будувати ілюзійних моделей, заснованих на власних уявленнях, не привносити в досвід іншої людини чужих для неї установок чи переживань. Краще брати курс на ретельну роботу з мовою, уточнюючи кожне поняття чи слово клієнта.
Збір інформації, якщо він проводиться кваліфіковано, вже сам по собі, має неабиякий терапевтичний вплив завдяки кільком чинникам. По-перше, психолог не тільки систематизує необхідні факти, але й розкриває передісторію проблеми, тобто поле інформації значно розширюється, а напруження клієнта поступово внормовується, бо емоції, як відомо, виникають у зв'язку з дефіцитом необхідної інформації (П.Симонов). По-друге, психолог непомітно для клієнта трансформує предмети і явища, що сприймалися як сталі та незмінні, в такі, що здатні розвиватися. Одним з засобів такої трансформації є деноміналізація - використання дієслівних конструкцій на місці іменників. Порівняйте діалог клієнта та консультанта: «Між нами мало любові», - «А як би ви хотіли любити її». Завдяки цьому виникає враження плинності, з'являється перспектива. (Згадайте, терапевтичну дію філософськи-мудрого напису на персні у притчі про Соломона: «Все мине» - «І це теж мине»). По-третє, «сповідь полегшує душу» - відчуття прийняття і розуміння повертає клієнтові внутрішню рівновагу.
Щоб відновити втрачений напрямок бесіди, можна просто щось узагальнити або резюмувати певну частину скарги клієнта.
Дослідження проблемної ситуації передбачає виявлення кола осіб, що беруть участь в її перебігу, встановлення значущих стлсунків, визначення незадоволених потреб та емоцій, що спричиняють труднощі клієнта. Важливо прояснити фатальні обставини, патогенні умови та чинники, що сформували подібне сприйняття клієнта. Таким чином на другому етапі консультативного процесу продовжується розробка проблеми, диференціюються почуття та установки по відношенню до самого себе та оточуючих (консультанта зокрема), долаються бар'єри стагнації особистості та опір консультативному процесу, формулюється образ бажаного майбутнього.
Чільне місце у дослідженні проблеми займає первинна психологічна діагностика. Перед консультантом постає нелегке завдання внести деяку об'єктивність в суб'єктивне бачення клієнта. Для цього він використовує цілий ряд індикаторів, які допомагають поглибити розуміння ситуації.
Запитання для самоперевірки
1. Які завдання розв'язуються на етапі дослідження проблеми?
2. В чому полягає терапевтичний ефект збору інформації?
3. Які основні узагальнення потрібно зробити консультанту, щоб ефективно працювати далі?
Практикум
Завдання 1. “Збір психологічного анамнезу”
Працюючи в “трійках” (клієнт, консультант, спостерігач), проведіть рольову гру “Первинний прийом психолога-консультанта” (7-10 хв. на одне коло). В процесі обговорення отримайте зворотний зв'язок від усіх дійових осіб та перевірте, чи є можливість відповісти на ключові питання етапу: що клієнт думає, що він почуває, що він хоче, що він може і хто він є - концепція “Я”.