Главная | Обратная связь

Ідентифікація проблеми

Один з законів психологічної допомоги: якщо людина прийшла до психолога - значить, вона своєї проблеми не знає.

СЛетрушин

Ідентифікувати проблему - значить встановити, «що є що», ототожнити основні ознаки, визначити чіткі межі, розкрити деталі, прослідкувати їх послідовність та закономірності зв'язку. Для того щоб почати «зводити кінці з кінцями», потрібна неабияка аналітична робота. Проблемна ситуація клієнта розкладається як математична задача з багатьма невідомими, котрі консультанту потрібно знайти та упорядку­вати. Процес аналогічний роботі вправного детектива, який вміє бути одночасно і чутливим, і розсудливим, щоб, з одного боку, не втратити жодної деталі («не затоптати місце злочину»), з іншого - зрозуміти психологію життя настільки, щоб найбільш достовірно визначити проблему, з якою до нього звернулися. Озброєний технологією ведення бесіди та чіткою концептуальною базою, психолог - консультант внутрішньо готовий і до першого, і до другого.

Розв'язання життєвої задачі починається з висування психологічних гіпотез.

Під гіпотезою ми будемо розуміти тимчасове припущення про причини феноменів чи явищ або зв'язку між ними. Хороша гіпотеза узгоджується з явищем, яке спостерігається; не суперечить законам природи, які устали­лися в певній науці; сформульована в найбільш простих термінах; підлягає операціям дедукції, які можуть бути мати експериментальне підтверд­ження. Зазвичай гіпотези логічно витікають з концептуальної рамки, яку має консультант.

В консультуванні є необхідність використовувати кілька типів припу­щень. Перший тип припущень реалізується тоді, коли консультант заповнює прогалини в мозаїчному тлі розповіді клієнта. Вони стимулюються відчуттям недомовленості, невизначеності, «білих плям» та невідповідностей, якими насичена розповідь. Це, скоріше, відновлення очевидного. Другий тип припущень охоплює психологічні гіпотези відносно змісту психологічних проблем клієнта, з якими потрібно працювати на цьому сеансі чи в консультативному процесі взагалі. Цей тип припущень провокується чіткістю аналітичної роботи та професійною інтуїцією. Третій тип гіпотез з'являється тоді, коли виникає необхідність пояснити причини труднощів клієнта, механізми їх виникнення та подальшого розвитку, їх якість визначається психологічною компетентністю консультанта, та його розумінням предмету дослідження — закономірностей функціонування психіки у всіх її проявах.

Як правило, перевірка висунутих гіпотез вимагає додаткової інформації, збору анамнезу, виходу за межі актуальної ситуації як у минуле (особистісна історія), так і в майбутнє (необхідність передбачити екологічність змін). Перегляд та відкидання гіпотез відбувається швидко й непомітно для клієнта, який відчуває лише зацікавленість та досить плавний плин розмови. Згодом потік гіпотез міліє, вони підтверджуються або відкида­ються, створюючи більш-менш завершену картину. Психолог приймає напрацьоване за основу, робить необхідні висновки та припущення щодо психологічного діагнозу та прогнозів.

Перевірка гіпотез консолідує багатющий матеріал, котрий консультант не зобов'язаний достеменно повертати клієнту. Це інформація для службового вжитку. Вона допомагає просуватися далі, в глибину розуміння проблематики особистості. Постановка психологічного діагнозу, тобто формулювання висновків про індивідуальні особливості особистості клієнта та характерні ознаки ситуації, є досить суттєвим моментом психотерапевтичного процесу. Можливість зробити певні висновки забезпечується тим, що опис багатьох психологічних феноменів передбачає наявність стійких особливостей та закономірностей. Психологічний діагноз веде до підвищення рівня зробле­них узагальнень, бо накопичений за час вивчення проблеми матеріал проектується на досвід психологічних та психотерапевтичних досліджень, в яких вже є підказки щодо засобів впливу на подібні явища.

Постановка діагнозів - це також інформація для внутрішнього вжитку, хоча частково її можна передати клієнтові. На основі діагнозу консуль­танту легше сформувати специфічні стратегії допомоги при тих чи інших порушеннях, співробітничати з колегами при обговоренні конкретних випадків. Здатність правильно продіагностувати ситуацію виявляє рівень усвідомлення консультантом того, що відбувається, а відтак - дає змогу краще контролювати процес. Однак не поодинокими є випадки, коли діагноз ще не сформовано, а консультант досить послідовно розвиває інтерв'ю, бо саме інтуїція як форма індивідуального діагностичного узагальнення допомагає йому передбачати майбутній психотерапевтичний результат. На основі цього частина дослідників психотерапевтичного процесу піддає діагностичний підхід радикальній критиці, обстоює думку, що надмірне захоплення постановкою психологічних діагнозів («накле­ювання ярликів») має певні недоліки. (Р. Кочюнас, 1999, с. 94).

Головною вимогою щодо надання клієнтові зворотної психологічної інформації є її конструктивність. Тобто «віддзеркалити» потрібно лише те, що, як відчуває консультант, «буде працювати» на розвиток особистості.

Узагальнюючи свої інсайти, консультант фільтрує інформацію так, щоб найкращим чином підвести клієнта до нового бачення ситуації. Момент формування нового погляду А.Айві називає концентруванням. В цей період консультант переходить від базових навичок уваженого вислуховування до активного використання навичок впливу ( див.: 4, 5). Тепер він говорить частіше і найсильніше скеровує інтерв'ю. Більш відчутними стають директивність та конфронтація. Визначальним вмінням цього етапу є вміння інтерпретувати проблеми та труднощі клієжш на основі психології як науки та сократичний стиль ведення бшда, Навіть передаючи своє бачення, консультант не має права перетворювати консу­льтацію в інструктаж чи повчання. Конфронтація, яка може виникнути в цьому місці інтерв'ю, повинна стосуватися суперечностей поглядів (ідей), а не людей.

Психологічна інтерпретація необхідна для роз'яснення і корекції неконструктивної позиції клієнта відносно його проблем і труднощів. Часто інтерпретація використовується для реалізації інших робочих цілей консультації, наприклад, змінити локус скарги, створити необхідний настрій, добути той чи інший ресурс тощо. Вдала інтерпретація може стати квінтесенцією всієї консультативної бесіди, адже вона є поштовхом до внутрішньої роботи клієнта зі своїми проблемами. Але навіть блискучої інтерпретації буває замало для стимулювання змін на краще, тому консультант разом з клієнтом формулюють терапевтичне завдання і негайно приступають до його розв'язання.

Запитання для самоперевірки

1. Які завдання розв 'язуються у ході ідентифікації проблеми?

2. Як формулюються та перевіряються консультативні гіпотези? Наведіть конкретні приклади

3.Що таке психологічний діагноз? Чому питання встановлення психологічного діагнозу є дискурсивним саме для консультативної практики?

4.Чому концентрування та інтерпретація є переломними моментами консультативного процесу?

5.З якими формами психологічного інтерпретування ви зустрічалися в практиці та на сторінках психологічної літератури?

Практикум