Основними складовими у спілкуванні є дії, усвідомлено чи неусвідомлено спрямовані на зміну чи регулювання своєї або чужої позиції у спілкуванні — певного міжособистісного статусу.
Існує кілька варіантів для визначення цих позицій: · Англійський психотерапевт Перлз виділяє дві основні позиції в розмові: господар становища і підлегла сторона. Це ситуативні позиції, проте вони мають певні стійкі риси. Так, людина в позиції хазяїна поводиться більш авторитетно, «усе знає краще за всіх». Вона вимоглива, часто звертається до погроз, залякування якимись катастрофічними подіями: «Якщо ти цього не зробиш — не буду тебе любити». Позиція підлеглої сторони також припускає певні стереотипи у поведінці. У цій позиції людина потребує захисту, вона залежна, підлегла, позбавлена ініціативи, влади. Типові репліки: «Я хотів, як краще»; «Що я можу зробити, я зовсім забув про цю подію». Ця позиція, незважаючи на свою зовнішню залежність та безпорадність, дає набагато більше можливостей для маневрів, аніж позиція господаря становища, і в цілому є дуже вигідною. Практично всі взаємодії у спілкуванні складаються з використання і динаміки цих міжособистісних позицій. · Більш розповсюдженою є схема, розроблена Е. Берном, що дозволяє пояснити механізм маніпуляції. У його теорії трансактного аналізу основними поняттями є стани «Его» і трансакції. Під станом «Его» Е. Берн розуміє відносно незалежні й відокремлені у внутрішньому світі людини сукупності емоцій, настанов і схем поведінки, що ніби дискретні і можуть виявлятися в поведінці кожна окремо. Таких відокремлених комплексів настанов і способів поведінки Е. Берн виділяє три: Батько, Дорослий і Дитина (Б, Д, Дт). · Батько — це такий стан «Его», почуття, настанови і звична поведінка якого відноситься до ролі Батька. · Стан Дорослого звернений до реальної дійсності. · Стан Дитини — актуалізація комплексу настанов і поведінки, виробленої в дитинстві. Передбачається, що в будь-який момент кожна людина, в залежності від ситуації, може бути або Батьком, або Дорослим, або Дитиною, а конкретний стан «Его», від якого ведеться розмова, визначає позицію і статус людини у спілкуванні. Важливо відзначити, що ніякого відношення до реального віку людини ці позиції не мають. Критеріями визначення позиції є наступні характеристики: Ø Батько — вимагає, оцінює (засуджує чи схвалює), учить, керує, складає протекцію. Ø Дорослий — розважливість, робота з інформацією. Ø Дитина — прояви почуттів, безпорадність, підпорядкування. Важливо, що, відповідно до теорії трансактного аналізу, Батько, Дорослий і Дитина — це не абстрактні конгломерати стилів поведінки і реагування, вони засновані на цілком конкретних й значимих спогадах, що їх має кожна людина, які далеко не завжди можна довільно пригадати, але які все ж є і впливають на поведінку людини. Тому мій Батько — це не тільки узагальнена позиція, але й конкретні особисті спогади про те, як реагували моя мати чи мій батько на подібну ситуацію — я ніби перейняв їхній стиль поведінки. Моя Дитина — це не взагалі Дитина, а я сам у дитинстві в такій ситуації. Проте в позиціях Батька, Дорослого і Дитини є спільне — спрямованість поведінки, що добре видна в усьому: в інтонаціях, лексиці, характерних позах і т. ін. У будь-якій ситуації в деякій мірі виявляється кожна з цих позицій. Складність полягає у тому, щоб правильно визначити вирішальну з них, під упливом саме якої діє людина. Ці три «Я» супроводжують нас усе життя. Зріла людина вміло використовує різні форми поведінки, щоб вони були доречні. Самоконтроль і гнучкість допомагають їй вчасно повернутися в «дорослий» стан, що, власне, й відрізняє зрілу особистість від молодика, нехай навіть солідного віку. З позиції Дитини людина дивиться на інших ніби знизу вгору, охоче підкоряється, відчуваючи радість від того, що її люблять, але одночасно і почуває непевність, беззахисність. Ця позиція, що є основною у дитинстві, нерідко зустрічається й у дорослих. Позиція Дорослого припускає зрілу, тверезу, не емоційну оцінку під час прийняття рішень. У спілкуванні з колегами зазвичай прагнуть займати позицію Дорослого, що передбачає спокійний тон, витримку, солідність, відповідальність за свої вчинки, рівноправність у спілкуванні. З позиції Батька грають ролі поважного колеги по роботі, педагога, що опікує, начальника, що критикує. Вони припускають певне співвідношення емоцій і логічних міркувань. У позиції Батька можуть бути два різновиди: 1) «Караючий Батько» (чи «Батько-критик») — вказує, наказує, критикує, карає за неслухняність і помилки; 2) «Батько-опікун» — радить у м'якій формі, захищає, опікується, допомагає, підтримує, співчуває, шкодує, піклується, прощає помилки й образи. У позиції Дитини виділяють наступні позиції: 1) «слухняна Дитина» (чи «Дитина-пристосованець») — адаптується до ситуації, уникаючи конфлікту зовнішнього, але натомість має внутрішній; 2) «Дитина-бунтівник» — вередуючи, прагне отримати собі додаткові вигоди, погоджуючись у випадку успіху виконати пропоновану роботу («Не хочу. Не буду, відчепіться! А тобі що до цього? Як хочу, так і буду робити!»); 3) «Вільне Дитя» — поводиться згідно з обстановкою, що створилася, і діє так, як підказує йому інтуїція (табл. 5). Таблиця 5 СТИЛІ ПОВЕДІНКИ, ХАРАКТЕРНІ РІЗНИМ «ЕГО»-СТАНАМ
Ø Найбільш успішним і ефективним є спілкування двох співрозмовників з позиції Дорослих; можуть одне одного зрозуміти і дві Дитини. Ø Спілкування Батька і Дорослого проходить динамічно: або Дорослий своєю спокійною, незалежною, відповідальною поведінкою зіб'є пиху з Батька і переведе його в рівноправну, «Дорослу» позицію, або Батько зуміє придушити співрозмовника та перевести його в позицію Дитини, що підкоряється чи бунтує. Ø Спілкування Дорослого й Дитини є настільки ж динамічним: або Дорослий зуміє спонукати Дитину серйозно і відповідально поставитися до обговорюваної проблеми та перейти в позицію Дорослого, або безпорадність Дитини спровокує перехід Дорослого до позиції «Батька-опікуна». Ø Спілкування Батька і Дитини взаємо доповнюється, тому часто реалізується у спілкуванні, хоч може носити як спокійний («слухняна Дитина»), так і конфліктний характер («Дитина-бунтар»). Зустрічаються замасковані види спілкування, де зовнішній (соціальний) рівень спілкування маскує, не збігається з щирим психологічним рівнем спілкування. Наприклад, спілкування продавця і покупця може зовні носити рівноправний характер двох Дорослих, а фактично діалог продавця («Річ гарна, але дорога») і покупця («Саме це я і візьму») буде на рівні Батько (продавець) і Дитина (покупець). Типи трансакцій Іншим найважливішим поняттям теорії трансактного аналізу Е. Берна є «трансакція». Трансакція — ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|