 |
|
Розчинність – це властивість речовини розчинятися у воді або іншому розчиннику.
Тема 6. Розчини. Теплові явища при розчиненні.
1. Розчинність речовин у воді.
2. Теплові явища, що спостерігаються при розчиненні речовин у воді.
3. Чисельне визначення складу розчинів.
4. Електроліти і неелектроліти.
Розчини мають важлива значення у природі, життєдіяльності людини, хімічних та харчових виробництвах. Рослини засвоюють речовини тільки у вигляді розчинів. Багато хімічних реакцій відбувається в розчинах.
Значення розчинів у житті людини.
Засвоєння їжі людиною пов’язане з переходом поживних речовин у розчин. Усі природні води є розчинами. Розчинами є найважливіші рідини – кров, лімфа, також ліки, багато продуктів харчування. Процеси розчинення ми постійно використовуємо у повсякденному житті: розчинення солі, цукру.
Розчини займають проміжне місце між хімічними сполуками постійного складу та механічними сумішами.
Особливості розчинів:
1. Молекули або атоми речовин у них розподіляються рівномірно і в будь-якій точці об’єму розчину склад його однаковий.( відмінність від сумішей). Тобто розчини – однорідні.
2. Фізичні константи розчинів(температура кипіння і плавлення, замерзання) і склад розчинів залежать від співвідношення їхніх компонентів ( на відміну від індивідуальних хім.. сполук, які мають певні фізичні константи). Так, густина розчину кухонної солі зростає, а температура замерзання зменшується зі збільшенням вмісту солі у розчині.
3. Компоненти розчинів можуть розділятися зі зміною фазового стану системи( на відміну від чистих хім. речовин, які при зміні агрегатного стану не змінюють свого хімічного складу). Так, внаслідок випаровування води з розчину кух. солі, з одного боку змінюється склад розчину(зростає вміст солі), з іншого – сконденсована після випаровування вода буде чистою хімічною речовиною з іншими фізичними константами, ніж вихідний розчин.
Розчини – це однорідні (гомогенні) системи, що складаються з двох і більше компонентів(складових частин) і продуктів їх взаємодії.
Один з компонентів, що входить до складу розчину, називається розчинником, інші – розчиненими речовинами, хоча цей поділ умовний. Зазвичай розчинник це той компонент, який існує у тому ж агрегатному стані, що й перебуває сам розчин. Напр. при розчинені цукру у воді, не залежно від кількостей цих речовин, розчинником є вода. Якщо компоненти до розчинення перебувають у однаковому агрегатному стані, то розчинником є компонент., об’єм якого більший (напр. спирт і вода).
За агрегатним станом розчини бувають: рідкі, тверді, газуваті (газоподыбны).Приклади : рідкі – розчини солей, твердих – сплав нікелю і міді або сплав золота і срібла, газоподібні– суміш газів, повітря.
Розчинність – це властивість речовини розчинятися у воді або іншому розчиннику.
У воді можуть розчинятися тверді, рідкі й газоподібні речовини.
За розчинністю у воді всі речовини поділяються на три групи:
1. добре розчинні;
2. малорозчинні;
3. практично нерозчинні (або нерозчинні).
Абсолютно нерозчинних речовин немає. Якщо у воду занурити скляну паличку чи золото, то в мізерних кількостях вони все ж розчиняються у воді.
Практично нерозчинні у воді речовини: напр. золото, скло, срібло (тверді), олія (рідкі), благородні метали (газоподібні речовини).
Багато речовин добре розчиняються – напр. тверді: цукор, мідний купорос; рідкі: ацетон, спирт; газуваті: Аміак, хлороводень.
Розчинність залежить від:
- від природи речовини
- температури і тиску. При підвищені температури розчинність твердих речовин зростає (по – різному, інколи знижується).
Сам процес розчинення залежить від взаємодії частинок розчиненої речовини і розчинника.
Механізм утворення розчину: розчинення полягає у руйнуванні зв’язків між молекулами або іонами вихідних компонентів розчину і утворенні нових міжчастинкових зв’язків між молекулами або іонами розчиненої речовини та розчинника. Розчинення можливе тільки тоді, коли енергія взаємодії між компонентами розчину більша за суму енергії взаємодії «розчинник-розчинник» та «розчинена речовина-розчинена речовина».
Процес взаємодії молекули розчиненої речовини і молекули розчинника називають сольватацією (гідратацією, якщо розчинник вода), а продукти взаємодії – сольватами ( гідратами, якщо вода).
Розчини бувають насиченими і ненасиченими.
Насичені розчини, суть процесу: