До групи ергономічних показників якості продукції належать такі

СИТУАЦІЯ

Может ли компания-продавец (изготовитель) изменить букву закона? Допустим, покупатель приобретает уцененный телевизор. И в договоре, который представил продавец, указывается, что, поскольку телевизор продается по заниженной цене, на него не дается гарантийный срок. Может ли так поступить продавец? Нет. Все, что может сделать продавец, - улучшить положение потребителя (т.е. сделать гарантию, например, 10 лет), но ни в коем случае не уменьшить (исключить и т.п.) права потребителя! Даже если покупатель поставит под договором свою подпись, даже если при этом будут присутствовать 10 свидетелей, все равно такая бумага не будет иметь юридической силы. Нельзя игнорировать права потребителя и пренебрегать ими.

Как поступить, если в договоре нарушены ваши права? Решение можно принять исходя из следующих факторов: во-первых, можете ли вы отказаться от этой покупки; во-вторых, можете ли закрыть глаза на данные нарушения, ведь если дело дойдет до спора, то закон будет на вашей стороне. Если вас смущает форма договора (а большинство фирм используют внутренние типовые формы), то просто откажитесь от покупки - воспользуйтесь услугами (товарами) другой компании, поддержите добросовестного исполнителя (продавца). Мы выступаем потребителями трех элементов: товаров, работ, услуг. Во избежание каких-либо разногласий каждому из этих понятий законодателем дается определение.

СИТУАЦІЯ

Например, если частный предприниматель (физическое лицо) приобретает картофель для личного (семейного) потребления - это потребительские отношения, если же картофель приобретается для дальнейшей реализации - это предпринимательские отношения. Когда речь идет о личном потреблении, человек является потребителем, когда же продукт (услуга) приобретаются в предпринимательских целях, человек-покупатель - такой же "хищник", что и продавец, он равен с ним в правах.

Какое это имеет значение для нас, потребителей? Данный критерий позволяет сделать вывод о содержании отношений, складывающихся между продавцом и покупателем. Отношения между акулами рынка регулируются прежде всего договором между сторонами. И та и другая стороны таких отношений ставит своей целью получение прибыли. В отношениях с простыми гражданами у предпринимателя все та же цель - извлечение прибыли, тогда как у гражданина - удовлетворение личных бытовых потребностей.

Товары (работы, услуги) могут приобретаться (заказываться) для личных нужд (например, медицинские услуги) либо для бытовых (например, приобретение электробытовых приборов), либо одновременно и для личных, и для бытовых (например, приобретение студентом микрокалькулятора для использования как дома, так и на занятиях).

Не является потребителем гражданин, приобретающий товары для организаций и за их счет с целью использования этих товаров в производстве, а также заказывающий для организаций за их счет работы, услуги в этих же целях (например, приобретение фотокамеры для работы в издательстве, редакции, химическая чистка штор, натирка полов и т.д.). Однако потребителем является гражданин, пользующийся услугой личного характера, хотя и заказанной для производственных нужд (например, услугой по перевозке, по проживанию в гостинице во время командировки).

СИТУАЦІЯ

Рис. 1. Принципова схема механізму управління якістю

Отже, в усіх випадках простежується одна і та ж схема дії: встановлення завдання (плану) з якості, виконання робіт для його досягнення, постійне порівняння одержаної якості з завданням, а при відхиленнях — вжиття заходів з їх ліквідації.

У такій послідовності дій і можливості впливати на характеристики і полягає схема управління якістю продукції. На основі розгляду послідовності дій у процесі створення і виготовлення продукції можна зробити такий принциповий висновок: коли люди проектують, виготовляють або використовують продукцію, вони діють згідно з основними принципами теорії управління.

Перед тим як перейти до теорії, необхідно розглянути поняття зворотного зв'язку. Це пояснюється тим, що будь-який процес управління проходить тільки за його наявності.

У складних організаційних і технічних системах зворотний зв'язок розглядається як елемент, що сприймає і переробляє інформацію про стан об'єкта або перебіг процесу і за необхідності впливає на його стан. Розрізняють позитивний і негативний зворотний зв'язок. При позитивному якість продукції підвищується, а при негативному — погіршується. Звичайно, при управлінні якістю продукції прагнуть мати позитивний і зворотний зв'язок, негативний — небажаний, він може використовуватись тільки під час дослідження якості і випробуваннях продукції.

Механізм управління якістю продукції, принципова схема якого показана на рис. 1.2,полягає в тому, що в результаті вивчення характеру і обсягу потреби, технічних, економічних і організаційних можливостей конкретного підприємства, галузі, а в окремих випадках і економіки країни в цілому, встановлюються планові завдання з якості продукції. На цій основі розпочинається конструкторська і технологічна підготовка виробництва і здійснення виготовлення продукції в необхідній кількості.

При виготовленні продукції з певною періодичністю порівнюється інформація про фактичну її якість з плановою, або з нормативними параметрами. Інформація про фактичну якість продукції надходить зі сфери споживання. Якщо між ними є відхилення, то розробляють і реалізують заходи з усунення причин, що викликають ці відхилення, тобто запроваджують фактори і змінюють умови забезпечення якості продукції.

У механізмі управління якістю продукції є багато зворотних зв'язків, але в принциповій схемі цього механізму виділяється дві гілки. Перша функціонує на рівні створення і виготовлення продукції, її завданням є забезпечення і підтримка якості на заданому рівні. Друга — покликана відслідкува-ти зміну характеру потреби, зародження нової потреби і інформувати про необхідність модернізації продукції або організації виготовлення нової.

Обидві гілки зворотних зв'язків у механізмі управління якістю продукції повинні мати властивості швидкого реагування і повноти інформації. Недостатність інформації знижує можливість швидко й ефективно перебудувати виробництво на випуск нової, високоякісної продукції, внести зміни в технологію і організацію виробництва.

СИТУАЦІЯ

Таблиця 11.1. Класифікація показників якості продукції

Ознака класифікації	Групи показників якості продукції
1. За властивостями, що характеризуються	Показники призначення Показники надійності (безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, збережуваності) Ергономічні показники Естетичні показники Показники технологічності Показники транспортабельності Показники стандартизації й уніфікації Патентно-правові показники Екологічні показники Показники безпеки Економічні показники
2. За способом вираження	Показники, виражені у натуральних одиницях (кг, м, бали, безрозмірні) Показники, виражені у вартісних одиницях
3. За кількістю властивостей, що характеризується	Одиничні показники Комплексні показники (групові, узагальнені, інтегральні)
4. За використанням для оцінювання	Базові показники Відносні показники
5. Залежно від стадії визначення значень показників	Прогнозовані показники Проектні показники Виробничі показники Експлуатаційні показники

Показники призначення та надійності продукції

Показники призначення характеризують властивості продукції, ш: визначають основні функції, для виконання яких вона призначена і зумовлюють галузь її використання.

До групи показників призначення належать такі підгрупи:

• класифікаційні показники;

• показники функціональні і технічної ефективності;

• конструктивні показники;

• показники складу і структури.

Класифікаційні показники характеризують належність продукції : певного класифікаційного угруповання. До характеристик цих показник.*, наприклад, належать:

• потужність електродвигуна;

• місткість ковша екскаватора;

• вміст вуглецю в сталі тощо.

Показники функціональні і технічної ефективності характеризую^* корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції та прог?* сивність технічних рішень, закладених у продукцію. Для техніч:-

об'єктів ці показники називаються експлуатаційними. До їх характеристик, наприклад, належать:

• продуктивність станка;

• точність і швидкість спрацювання вимірювального приладу;

• міцність матеріалу для виготовлення виробів;

• калорійність харчових продуктів тощо.

Конструктивні показники характеризують основні проектно-к'-* структорські рішення, зручність монтажу і встановлення продук--можливістьїї агрегування і взаємозамінності.

Для продукції, на яку розроблена конструкторська документація, вик:: стання конструктивних показників при оцінюванні рівня якості обов'язк: До характеристик конструктивних показників, наприклад, належать

• габаритні розміри;

• наявність додаткових пристроїв;

• коефіцієнт ефективності взаємозамінності;

• коефіцієнт збірності (блоковості) виробу тощо.

Останній коефіцієнт характеризує простоту і зручність монтажу ви;- г

Показники складу і структури характеризують вміст у прхімічних елементів або структурних груп.До їх характеристик, клад, належать:

• відсотковий вміст компонентів у сталі;

• концентрація різних домішок в кислотах;

• відсотковий вміст цукру, солі в харчових продуктах тощо.

Під час визначення характеристик показників призначення необхідно вибирати для аналізу, зіставлення та інших операцій, зумовлених оцінюванням рівня якості продукції, тільки найбільш необхідні з них ті, які характеризують найважливіші властивості продукції.

До показників надійності належать: показники безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності та збережуваності.

Показники безвідмовності характеризують властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напра-цювання.

До характеристик цих показників, наприклад, належать:

• ймовірність безвідмовної роботи;

• середнє напрацювання до відмови;

• інтенсивність відмов;

• параметр потоку відмов тощо.

Показники довговічності характеризують властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану при встановленій гистемі технічного обслуговування і ремонтів.

До характеристик цих показників, наприклад, належать:

• гамма-відсотковий ресурс;

• середній ресурс;

• середній термін служби;

• середній термін служби до середнього (капітального) ремонту;

• середній термін служби до списання тощо.

Показники ремонтопридатності характеризують властивість технічного об'єкта, що полягає у пристосуванні до попередження і виявлення причин пошкоджень та усунення їх .шляхом проведення ремонтів та технічного збслугову ван ня.

До характеристик показників ремонтопридатності, наприклад, належать:

• середня оперативна тривалість планового поточного ремонту;

• середня оперативна трудомісткість технічного обслуговування.

Показники збережуваності характеризують властивість технічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і після зберігання, транспортування або властивість продукту чи матеріалу зберігати до споживання стан протягом зберігання.

До характеристик цих показників належать:

• гамма-відсотковий термін зберігання;

• середній термін зберігання;

Показники надійності оцінюють статистичними методами за результатами випробовувань.

11.4. Ергономічні й естетичні показники продукції

Ергономічні показники характеризують систему "людина — виріб" (зокрема "людина — машина") і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, які проявляються у виробничих і побутових процесах.

До групи ергономічних показників якості продукції належать такі

підгрупи показників:

1) гігієнічні — показники, які використовуються для визначення відповідності виробу гігієнічним умовам життєдіяльності та працездатності людини при взаємодії її з виробом;

2) антропометричні — показники, які використовуються для визначення відповідності виробу розмірам та формі, а також ваги тіла людини, що бере участь в обслуговуванні цього виробу;

3) фізіологічні та психофізіологічні — показники, які використовують ся для визначення відповідності виробу фізіологічним властивостям людини і особливостям функціонування її органів чуття (швидкісні та силі можливості людини, а також пороги слуху, зору, тактильного відчуття тощо):

4) психологічні — показники, які використовуються для визначення відп: бідності виробу психологічним особливостям людини, що знаходять своє відог раження в інженерно-психологічних вимогах, вимогах психології праці, я:-:_ пред'являються до промислових виробів.

Номенклатура ергономічних показників якості поширюється на промислові вироби та їх елементи (обладнання і робочі місця; пульти керування . контролю; мнемосхеми; прилади і сигналізатори; циферблати і покажчик: приладів; таблички з цифрами, написами і безтекстовими позначеннями; ручн. і ножні органи управління; ручки і рукоятки інструментів та органів упра; ління; одяг; шкіряно-взуттєві вироби тощо).

До підгрупи гігієнічних показників належать безпосередньо з роботою виробу показники, що містять характеристики:

• освітленості;

• температури;

• вологості;

• напруженості магнітного й електричного полів;

• запиленості;

• випромінювання;

• токсичності;

• шуму;

• вібрації;

• перевантажень (прискорень).

До підгрупи антропометричних показників належать показники, що містять характеристики відповідності:

• конструкції виробів розмірам тіла людини;

• конструкції виробу формі тіла його окремих частин, що входять у кон-**;-:т із виробом;

• конструкції виробу розподілу ваги людини.

До підгрупи фізіологічних і психофізіологічних показників входять г -казники, що містять характеристики відповідності:

• конструкції виробу силовим можливостям людини;

• конструкції виробу швидкісним можливостям людини;

• конструкції виробу (розміру, форми, яскравості, контрасту, кольору і про-— ?рового положення об'єкта спостереження) зоровим фізіологічним мож-гггзостям людини;

• конструкції виробу, який містить джерело звукової інформації, слухо-= -їм фізіологічним можливостям людини;

• виробу (форми і розміщення виробу та його елементів) дотиковим мож-

Г230СТЯМ ЛЮДИНИ.

До підгрупи психологічних показників належать показники, що мі-г-Іять характеристики відповідності:

• виробу можливостям сприйняття і перероблення інформації;

• виробу при його використанні закріпленим і новосформованим навич-самлюдини (з урахуванням легкості і швидкості їх формування).

Оцінювання ергономічних показників проводиться шляхом зіставлення : = ачень заданих і базових ергономічних характеристик. У більшості випадків Іа базу для порівняння приймають ергономічні вимоги, наведені у спеціальних довідниках. У цьому випадку оцінка ергономічних показників подаєть--=. у вигляді "відповідає", чи "не відповідає", система "людина — виріб" ерго-їГ'МІчним вимогам.

У тих випадках, коли можна визначити залежність між одним з основних :: казників призначення виробу, наприклад, показником продуктивності, і ї вбраними ергономічними показниками, їхнє оцінювання необхідно проводи-'І'- за величиною змінення показника призначення.

Оцінювання ергономічних показників може проводитися також експертами, *:-:і спеціалізуються у сфері ергономіки стосовно конкретної галузі про-<исловості.

До групи естетичних показників належать такі підгрупи показників:

• інформаційної виразності;

• раціональності форми;

• цілісності композиції;

• досконалості виробничого виконання і стабільності товарного вигляду. У табл. 11.2 для кожної з перелічених вище підгруп естетичних показників подано перелік одиничних естетичних показників.

Таблиця 11.2. Класифікація естетичних показників

Підгрупа показників Одиничні показники

Інформаційна виразність Знакові сть Оригінальність Стильова відповідність Відповідність моді

Раціональність форми Функціонально-конструктивна обумовленість Ергономічна обумовленість Організованість об'ємно-просторової структури

Цілісність композиції Тектонічні сть Пластичність Впорядкованість графічних і образотворчих елементів Чистота виконання контурів та сполук

Досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду Ретельність покриттів і опорядження Чіткість виконання фірмових знаків і супроводжувальної документації Стійкість до пошкоджень

Інформаційна виразність характеризує здатність виробу відобра жати завдяки формі усталені в суспільстві естетичні уявлення і куль турні норми. Вона проявляється:

• в художньо-образному вираженні соціальне значимої інформації (зна-ковість);

• в характерності ознак форми, яка виділяє певний виріб серед інших ан^ логічних виробів (оригінальність);

• у стійких ознаках форми, що характеризують усталену спільність з. собів і прийомів художньої виразності, властивих певному періоду часу (ст;: льова відповідність);

• в ознаках зовнішнього вигляду виробу, що виявляють спільність тимчасово панівних естетичних смаків і переваг (відповідність моді).

Раціональність форми характеризує відповідність форми об'єктивним умовам виготовлення й експлуатації виробів, а також правдивість вира ження в ній функціонально-конструктивної суті виробу.Вона виражає:

• відповідність форми виробу його призначенню, конструктивному ріше. ню, особливостям технології виготовлення і вибраним матеріалам (функщ: нально-конструктивна зумовленість);

• виявлення у формі способів і особливостей дій людини з виробом (ерг номічна зумовленість).

Цілісність композиції характеризує гармонійну єдність частин . цілого, органічний взаємозв'язок елементів форми виробу і його уз; дженість з ансамблем інших виробів. Вона визначає ефективність викор

тання професіино-художніх засобів для створення повноцінного композиційного рішення і знаходить вираження:

• в загальній логіці просторової будови форми, її масштабної, пропорційної та ритмічної організації (організованість об'ємно-просторової структури);

• в художньому осмисленні реальної роботи конструкції і матеріалів (тек-тонічність);

• в моделюванні, взаємопереходах і зв'язках об'ємів, площин та обрисів форми (пластичність);

• в підпорядкуванні графічних і зображувальних елементів загальному композиційному рішенню (впорядкованість графічних і зображувальних елементів);

• у взаємозв'язку кольорових поєднань і використанні декоративних властивостей матеріалів (колорит і декоративність).

Досконалість виробничого виконання і стабільність товарного вигляду суттєво впливає на особливості естетичного сприйняття форми виробу і характеризується:

• чистотою виконання контурів, округлень, зчленувань елементів (чистота виконання контурів і зчленувань);

• ретельністю нанесення покрить і опорядження поверхонь (ретельність покриттів і спорядження);

• чіткістю виконання фірмових знаків і покажчиків, супровідної документації й інформаційних матеріалів (чіткість виконання знаків і супровідної Іокументації);

• збережуваністю елементів форми і поверхонь від пошкоджень, стирання . змінений декоративних покриттів (стійкість до пошкоджень).

Оцінювання естетичних показників якості конкретних зразків продукції проводиться експертною комісією, яка складається з кваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи в галузі художнього конструювання і участі 5 роботі комісій з оцінювання якості продукції.

За критерій оцінки продукції приймається ранжований ряд виробів аналогічного класу і призначення (базовий ряд), який складається експертами :-:а основі базових зразків, поданих організацією-виробником і відібраних ^-сспертами.

Оцінюючи естетичні показники експортної продукції, за базовий зразок -риймаеться сучасний аналог провідної зарубіжної фірми.

Процес оцінювання естетичних показників якості продукції передбачає знбір базових зразків і складання базового ряду, проведення аналізу поданого спробу і визначення характеристик естетичних показників у балах з викори-танням експертних методів.

• в художньому осмисленні реальної роботи конструкції і матеріалів (тек-тонічність);

• в моделюванні, взаємопереходах і зв'язках об'ємів, площин та обрисів форми (пластичність);

• чистотою виконання контурів, округлень, зчленувань елементів (чистота виконання контурів і зчленувань);

• ретельністю нанесення покрить і опорядження поверхонь (ретельність покриттів і спорядження);

11.5. Показники технологічності, стандартизації, уніфікації та транспортабельності продукції

Показники технологічності характеризують властивості про дукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат матеріалів засобів, праці та часу при, технологічній підготовці виробництва, виго товленні й експлуатації продукції.

Показники технологічності продукції поділяються на основні і додатков.

До основних показників належать: показники трудомісткості, матеріал; місткості та собівартості, які використовуються для всіх без винятку вил-; продукції.

Необхідно розрізняти такі характеристики показників: трудомісткість матеріаломісткість та собівартість: сумарну (загальну), структурну, питох;-порівняльну та відносну трудомісткість (матеріаломісткість і собівартість І.

Сумарна (загальна) трудомісткість (Т) продукції визначається кількістю часу, який витрачається виконавцем на виробництво одиниці продукції, і виражається в нормо-годинах або машино-годинах.

Розрахунки проводять за формулою

де £, — трудомісткість в окремих цехах, дільницях або видах робіт, які в.\ дять до технологічного процесу виготовлення певної продукції; Н — кількістї цехів, дільниць або видів робіт.

Структурна трудомісткість є складовим елементом сумарної і «І значається як сума трудомісткості на робочих місцях, агрегатах, я входять до складу однорідних у технологічному плані окремих цех.* дільниць або видів робіт.

Питома трудомісткість — це трудомісткість на одиницю визні чального параметра продукції (на 1 кг чи 1 т маси, на 1 м³ корисно:* об'єму тощо).

Порівняльна трудомісткість і_яор характеризує рівень витратпрол-і визначається за формулою

* =-

^пор г/

де Т₅ — базова трудомісткість, прийнята для порівняння при оцінюванні р:==і технологічності цього показника.

Відносна трудомісткість (і_е) характеризує долю витрат праці для певного виду робіт в сумарній трудомісткості і визначається за формулою

ге ^ — трудомісткість і-го виду робіт.

Сумарна (загальна) матеріаломісткість продукції (М) визначаєть-:я за загальною потребою матеріалів на одиницю продукції, тобто

М = пг, + т_г + . . . + /п_л = У] т₁ ,

і=1

піі — матеріаломісткість і-тої складової продукції; Н — кількість складових.

Структурна матеріаломісткість продукції характеризує витрати. окремих видів (сортів, марок) матеріалів і є елементом сумарної матеріаломісткості.

Питома матеріаломісткість продукції (т_пит) характеризує потре-6и матеріалів на визначальний параметр продукції та отримується за

гормулою

М т^=~,

В — визначальний параметр продукції.

Порівняльна матеріаломісткість (т_ао ) визначається як відношення маси певного матеріалу до сумарної загальної матеріаломісткості виробу:

М '

Аналогічно визначається коефіцієнт використання матеріалів, який дозволяє визначити ступінь застосування в певному виробі наипрогресивніших Індів, сортів або марок матеріалів,

Важливим відносним показником технологічності, який характеризує •гфективність використання матеріальних ресурсів при виробництві продукції, : коефіцієнт використання матеріалів (К_м). Він визначається за формулою

витрат праи-

цшюванні рівні

Іе М_Г — кількість матеріалу в готовій продукції; М_в — кількість матеріалу, введеного в технологічний процес.

Сумарна собівартість продукції ($) визначається, залежно від умс-^ оцінювання 'її технологічності, у вигляді заводської, цехової, повної а'-неповної (умовної), проектної, планової, звітної тощо. В загальному випадку собівартість складається з витрат на матеріали, заробітні плату, а також непрямі витрати.

Структурна собівартість характеризує витрати на окремі висі. робіт, які виконуються в окремих цехах, дільницях, лініях тощо,ІьІ беруть участь у технологічному процесі виготовлення цієї продукції

Питома собівартість продукції визначається шляхом ділення с. марної собівартості на одиницю визначального параметра цієї продуг

Порівняльна собівартість визначається щодо аналогічного ба-зовол показника, прийнятого або заданого для порівняльного оцінюванії технологічності.

12 3 4 5 Следующая ⇒