Главная | Обратная связь

До оригінальних належать складові, розроблені тільки для певного виробу.

До характеристик показників уніфікації належать:

• коефіцієнт використовуваності;

• коефіцієнт повторюваності;

• коефіцієнт взаємної уніфікації для груп виробів;

• коефіцієнт уніфікації для групи виробів.

Коефіцієнт використовуваності (К_в) обчислюють за формулою

К_а

-- П

кількість

загальна кількість типорозмірів складових виробу; п₀ ;:порозмірів оригінальних складових.

Розрахунок коефіцієнта використовуваності здійснюється на рівні дета-•ґй. За домовленістю замовника з розробником коефіцієнт використовува-зсті може бути додатково розрахований не тільки за деталями у штуках, а у вартісному вираженні.

Встановлюючи вартість складових виробу, використовують заводську со-зартість, а для покупних складових — відпускну ціну. Коефіцієнт повторюваності складових виробу (К_п) визначають за фор-

ОЮ

."ЛОЮ

N

п

100,

:? N -- загальна кількість складових виробу; п •гзмірів складових виробу.

 

 

Коефіцієнт взаємної уніфікації для груп виробів (К_ву) визначають .;.-формулою

К

в

де Пі - - кількість типорозмірів складових у виробі; п - максимальна кількість типорозмірів складових одного з виробів групи; % - - загальні кількість неповторюваних типорозмірів складових, з яких складається групі виробів; Н — загальна кількість виробів у групі.

Коефіцієнт уніфікації для групи виробів (Ку) визначається за формуло.-

, АС,

К_у =

т

Іде,

де т — кількість виробів у групі; К& — коефіцієнт використовуваності для і-виробу; Д — річна програма для і-го виробу; С; — оптова ціна і-го виробу. За відсутності даних про ціну кожного виробу групи коефіцієнт К_у обч люють за спрощеними формулами

* а

Ід

або

 

к_у =

т

Характеризуючи показники уніфікації, з розрахунку необхідно виключг ти такі деталі та збірні одиниці:

• кріпильні деталі (болти і гвинти всіх типів, шпильки, заклепки, штиф-г шплінти, штирі, шурупи і цвяхи);

• пробки і заглушки;

• деталі з'єднання трубопроводів і арматури (муфти, ніпелі, накидні гай:--.і. перехідні патрубки, трубки);

• гайки, різьбові кільця і шайби всіх видів;

• шпонки всіх видів;

• гачки, підвіски, рим-болти;

• електромонтажні деталі, наконечники проводів, лампочки;

• прокладки, накладки, планки, пломби;

• слюсарно-складальний інструмент;

• деталі тари й упаковки;

• інші аналогічні деталі та складальні одиниці.

Показники транспортабельності характеризують пристосову­ваність продукції до транспортування, а також до підготовчих і за­ключних операцій, пов'язаних із транспортуванням.

До підготовчих операцій належать, наприклад, укладка продукції у транс-ггорну тару, пакування, герметизація, навантаження тощо. Заключними опе-гаціями є, наприклад, розвантаження транспортного засобу, розпакування, скла-Іання тощо.

Основними показниками транспортабельності є показники, які характе­ризують витрати, зумовлені виконанням операцій із транспортування про-^>'кції, а також підготовчих і заключних робіт.

Широка номенклатура продукції, способів і засобів її транспортування Іають змогу дати лише приблизний перелік основних характеристик показ­ників транспортабельності:

• середня трудомісткість підготовки одиниці продукції до транспортування включаючи вантаження і кріплення) в людино-годинах певного тарифного

розряду;

• середня вартість пакування партії продукції у певну тару;

• середня вартість перевезення одиниці продукції на 1 км певним транс­портним засобом (за винятком витрат на вантаження, укладання і розванта­ження);

• середня тривалість розвантаження партії продукції певного об'єму з :алізничного вагона певного виду, з трюму судна тощо.

Визначення характеристик показників транспортабельності здійснюєть-:л експериментальним, розрахунковим або експертним методами.