Здавалка
Главная | Обратная связь

Дезактивація - мета, види, способи і засоби



Дезактивація- це комплекс заходів, які проводять з метою видалення радіоактивних речовин із заражених поверхонь (різних предметів, місцевості, споруд, техніки тощо).

Вона може бути частковою або повною.

Часткова дезактиваціямає на меті знизити рівень радіоактивного забруднення і полягає у механічному видаленні радіоактивних речовин. При частковій дезактивації знезаражується тільки деякі ділянки місцевості, обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди.

Повна дезактивація- це видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь до допустимого рівня, який не завдає небезпеки ураження людини.

Дезактивація здійснюється механічним та фізико-хімічним способами.

Механічний спосіб дезактивації- це видалення радіоактивного пилу з поверхні різних предметів, одягу, взуття за допомогою обмітання, витрушування, вибивання або змивання водою. Цей спосіб не потребує великих затрат часу, сил та спеціальних засобів і тому застосовується для проведення часткової дезактивації.

Фізико-хімічний спосіб дезактивації- це видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь за допомогою змивання розчинами миючих засобів, що мають властивості абсорбції та хемосорбції РР.

Як дезактивуючи засоби використовують синтетичні миючі засоби ОП-7, ОП-10, водяні розчини порошків СФ-2, ДЛ (дезактивуючий літній),


Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

- планування евакуації населення;

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно

небезпечних зон;

- організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок

евакуації;

- організації управління евакуацією;

- всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення

евакуйованого населення;

- навчання населення діям під час проведення евакуації.

Інженерний захист

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:

- врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених

пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та

на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;

- раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням

можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки

населення і довкілля;

- спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і

транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

- розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів

підвищеної небезпеки;

- створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів

господарювання від небезпечних природних процесів;

- розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і

ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного

характеру;

- організацію будівництва протизсувних, протиповеневих, протиселевих,

протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального

призначення;

- реалізацію заходів санітарної охорони території.

Медичний захист

Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх лікування; забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та


природного характеру повинні передбачати:

- планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

- введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

- завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

- контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

- завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

- накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

- контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

- підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення.

Для надання безоплатної медичної допомогипостраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, діє Державна служба медицини катастрофяк особливий вид державних аварійно-рятувальних служб.

Державна служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, з питань оборони, з питань внутрішніх справ, з питань транспорту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Центри медико-психологічної реабілітації створюються при діючих са­наторно-курортних закладах.

Біологічний захист

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

18
Порядок зберігання та забезпечення ЗІЗ

Засоби індивідуального захисту можуть бути табельні, забезпечення якими передбачається нормами оснащення у згоді з організацією, структурою, формувань ІДО або нетабельні,призначені для забезпечення формувань ЦО в доповнення до табельних засобів у разі їх заміни (нестачі).

Табельні 313 поступають на промислові об'єкти централізовано і призначені, головним чином, для оснащення невійськових формувань ЦО, робітників та службовців об'єктів.

Штаб ЦО района (об'єкта) спільно з службами організовує накопичення, зберігання та підтримку у повсякчасній готовності 313.

Порядок забезпечення населення 313 визначається планом ЦО району.

Фільтруючими протигазами та індивідуальними засобами медичного захисту забезпечується усе населення держави,отримуючи у місцях мешкання (ЖЕК, ДЕЗ) навчання або через торгову мережу.

Особистий склад формувань ЦО, робітники та службовці забезпечуються на своїх підприємствах табельними засобами індивідуального захисту.

Усе населення, незалежно від забезпечення його протигазами і респіраторами, повинно мати найпростіші засоби захисту органів дихання (ватно-марлевіпов'язки та протипилові тканинні маски).

Засоби індивідуального захисту закріплюються за робітником та службовцем і знаходяться у постійній готовності до видачі. Потребу та закріплення їх організує штаб ЦО району (об'єкта).

Для зберігання засобів індивідуального захисту на промисловому об'єкті будують спец, склади, які повинні знаходитись якнайближче до місць праці людей.

Видача засобів захисту організується відповідно від складених умов, рішення начальника ЦО району (об'єкта).

Більш ретельно підбір ЗІЗ буде вивчено на практичному занятті.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.