 |
|
Імідж. Види іміджу.
Сутність і елементи іміджу.
1.Імідж. Види іміджу.
2.Імідж керівника.
3.Імідж організації(фірми).
Імідж. Види іміджу.
Успіх діяльності організації певною мірою залежить і від її іміджу, який можна розглядати як систему уявлень людей про організацію та її співробітників.
Імідж в перекладі з англійського — "образ".
Імідж (особистості чи організації)— враження, яке організація та її співробітники справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень (думок, суджень про них).
Із психологічної точки зору, уявлення про організацію є одним із структурних компонентів свідомості, що має специфічні особливості, без урахування яких неможливо правильно зрозуміти уявлення і цілеспрямовано впливати на них. До таких особливостей належать:
- індивідуально-психологічна спрямованість. Це свідчить, що уявлення належать кожному конкретному індивіду і, на відміну від наукових знань, які завжди можна перевірити на істинність, відображають його особистісне бачення світу;
- відносна мінливість і нерефлексивність уявлень;
- безпосередній зв'язок з емоціями. Уявлення існують на перетині свідомості та емоцій, переживань;
- уявлення є не безпосереднім відображенням світу, а інтерпретацією наявних фактів
Традиційно виділяють кілька видів іміджу. В залежності від стадії комунікативного процесу говорять про дзеркальний, цільовий (або бажаний), демонстрований та поточний іміджі певного об’єкту. Якщо в якості підстави класифікації використовується структурні особливості відображуваного об’єкту, то йдеться про індивідуальний або ж корпоративний іміджі. У тому разі, коли намагаються з’ясувати, наскільки цілісним є образ, виокремлюють одиничний або ж множинний імідж.
Дзеркальний імідж являє собою образ-відображення себе самого.
Коли ми вдивляємося в самих себе, то не лише бачимо, якими ми є в реальності на даний момент, але й уявляємо себе такими, якими бажали би бути. Іншими словами, у кожного з нас є ще й бажаний, ідеальний образ себе самого, це -бажаний (цільовий) імідж.
Оскільки іміджмейкінг має на меті створення і презентацію образів не лише окремих особистостей (причому досить часто без їх безпосередньої участі), але й товарів, організацій, інших об'єктів, більш доцільнім видається використання терміну демонстрований імідж.
Під час трактування іміджу як спеціально створеного для демонстрації рекламного образу об'єкта, мета якого - спричинити бажані зміни у свідомості і поведінці людей, як правило, наголошується на таких його особливостях. Демонстрований імідж конструюється і подається таким чином, щоб, по-перше, створений образ пізнавався, запам'ятовувався і відрізнявся від інших; по-друге, щоб він підсилював, підкреслював ті реальні (позитивні або негативні, - в залежності від поставленої мети) риси об'єкта, на яких іміджмейкери вважають за необхідне акцентувати увагу публіки; по-третє, щоб, наскільки це можливо, замаскувати те, що демонструвати небажано, і, нарешті, щоб надати створюваному образу так званих "фантомних рис", таких, які у даного об'єкта в дійсності відсутні, але які є вкрай необхідними, аби сформувати бажане ставлення до нього.
Демонстрований імідж може конструюватися як образ конкретного, індивідуального об'єкта або ж як цілісний образ групи об'єктів.
У тому випадку, коли ціла група об'єктів маркірується певним чином, ми маємо справу з корпоративним іміджем. У трактуванні Г.Почепцова корпоративний імідж -"це імідж організації в цілому, а не якихось окремих осіб, підрозділів чи результатів її роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності" [5, с.31].
Інколи буває так, що створюється і "впроваджується" декілька образів одного й того ж об'єкта. В даному випадку вже на стадії конструювання і демонстрації утворюється множинний імідж. Найчастіше це відбувається в результаті жорсткої конкуренції на ринку символічної продукції.
Однак мало імідж "продемонструвати". Необхідно, щоб результати цієї демонстрації були сприйняті і прийняті тією аудиторією, для якої він створювався. Отже, йдеться ще про одне з можливих трактувань даного поняття. В такому випадку імідж співвідноситься з образом об'єкта, який склався (чи складається) у масовій (груповій) свідомості. При цьому він набуває деяких особливостей. По-перше, даний образ далеко не завжди повно і правильно відображає реальний об'єкт, по-друге, вважається, що він обов'язково повинен містити у собі ознаки, за якими даний об'єкт ідентифікується і, відповідно, виділяється з низки подібних; по-третє, підкреслюється, що він є доволі сталим і інертним; і, нарешті, по-четверте, - він активно добудовується самими реципієнтами у відповідності з їхніми власними психологічними особливостями.
Цей образ об'єкта, який є очевидним для інших, отримав назву “поточний імідж”.
Поточний імідж об'єкта у масовій (груповій) свідомості може представляти собою єдиний образ: усі мають схожі уявлення про когось або про щось. І в такому випадку ми говоримо про єдиний імідж. Але може бути і так, що погляди, думки, оцінки людей надто сильно розходяться, є протилежними або й взаємовиключними. В одному і тому ж політичному лідерові хтось може бачити генія, а хтось – злочинця. У такому випадку ми маємо справу з множинним іміджем.
Множинний імідж є наслідком розщеплення (роздвоєння, розтроєння і т.д.) образу в результаті:
1) помилок самопрезентації (якщо множинний імідж не є свідомо поставленою метою);
2) відсутності узгодженості у діях осіб, відповідальних за творення іміджу. Це призводить до того, що кожна окрема складова іміджу не працює на єдиний результат. В результаті навіть успіх в одній області може перекреслити іміджеві характеристики в іншій;
3) зусиль опонента, суперника, ворога (приклади було наведено вище);
4) різниці у соціально-економічному статусі, демографічних, психологічних характеристик реципієнтів (образ об’єкту залежить від точки зору та від дистанції сприймання (образ-впритул чи образ-на-відстані);
5) наявності низки незалежних структур замість єдиної корпорації.
Таким чином, ми бачимо, що практика вживання терміну "імідж" свідчить про його багатозначність. Значення, яке вкладається в це поняття, визначається тим, який етап комунікативного процесу розглядається дослідником у даний момент.
Імідж керівника.
Імідж керівника містить такі складові:
1. Професіоналізм і компетентність. Кожен керівник повинен мати знання, володіти методами реалізації своїх обов'язків. Джерелом знань є книги, власний і чужий досвід. Здобути їх можна завдяки особистій старанності, проникливості, самокритичності, сприйнятливості. Важливим при цьому є твердження, що управлінець не може дозволити собі вчитися тільки на власних помилках.
2. Динамізм, швидка реакція на ситуацію, активність. Керівник повинен уміти вчасно відреагувати на подію і прийняти відповідне рішення.
3. Моральна надійність керівника. Це є необхідною умовою для того, щоб співробітники організації могли довіряти керівникові і водночас відчувати його підтримку.
Уміння впливати на людей справою, словом і зовнішнім виглядом. Виховний вплив справою реалізується у формі особистого прикладу, активного залучення людей до трудової діяльності, вплив словом — завдяки вмілому користуванню засобами ділової риторики. Вплив зовнішнім виглядом передбачає ефективну самопрезентацію (етика спілкування, естетика одягу, приваблива манера поведінки тощо).
5. Гуманітарна освіченість. Основу світоглядних засад керівника можуть становити такі гуманітарні цінності: соціальна захищеність, здоров'я, духовне багатство, екологічна безпека людей. Отже, позитивний імідж керівника створюють турбота про процвітання організації, інтереси підлеглих, належні умови праці, відкритість для співробітників, широке коло спілкування та ін.
6. Психологічна культура керівника. Знання керівником психології працівника, уміння підбирати собі команду згідно з вимогами організації та індивідуальними особливостями кадрів, їх характерологічними рисами є передумовами успішної діяльності організації.
Основою персоніфікованого іміджу є довіра до людини. Імідж керівника виявляється в його популярності, вмінні сприяти позитивній психологічній атмосфері в колективі, здатності підтримувати цінності організації тощо. Підвищення соціально-психологічної компетентності — важливий аспект роботи керівника над своїм іміджем. Тому серед найважливіших завдань імідж-мейкерів (спеціалістів, які формують і підтримують імідж фізичної, юридичної особи) є навчання особистості професійного спілкування, орієнтування в будь-яких ситуаціях взаємодії, складання психологічних портретів та ін. Технологія створення іміджу враховує такі складові:
— рух до відмінностей, які виокремлюють певний об'єкт серед інших;
— підкреслення особистісних характеристик;
— вписування особистості у символічне уявлення про лідера, відбір його характеристик, які відповідають цій ідеалізації;
— вписування особистості у модель вже реалізованого лідера;
— вписування особистості в модель поведінки актора, тобто в контекст символічно насиченого суб'єкта;
— активне використання супутніх символів щодо створення візуальних характеристик;
— активне управління засобами масової комунікації;
— боротьба з автономними потоками комунікації (чутки та ін.);
— символізація автономних сфер (одяг, зачіска, погляд тощо).
Формування іміджу традиційно відбувається за такими принципами:
1. Принцип повторення. Спирається він на властивості людської пам'яті: добре запам'ятовується та інформація, що повторюється.
Для того щоб сприйняте повідомлення людина вважала своїм, потрібен певний час, а багаторазове повторення, як відомо, адаптує психіку людини до інформації, яка повідомляється.
2. Принцип безперервного посилення впливу. Цей принцип обґрунтовує підсилення аргументованого й емоційного звернення, наприклад: «Це тільки для вас» чи «Я — для вас» тощо. Доведено, що поступове (а не вибухове) нарощування впливу сприймається більш позитивно. Це зумовлено тим, що людський сенсорний апарат противиться сплескам інформації. Коли інформація переходить межу можливого, відбувається блокування каналів її сприйняття та перероблення. Поступове й безупинне підсилення впливу є передумовою очікуваних результатів.
3. Принцип «подвійного виклику». Згідно з ним повідомлення сприймається не тільки й не стільки розумом. Найважливішу роль відіграють підсвідомі психічні процеси, емоційна сфера психіки людини.
Отже, імідж є способом життя особи і групи, завдяки якому складається враження про них.