 |
|
Просте товарне виробництво - виробництво продуктів для обміну самостійними виробниками (селянами і ремісниками).
Просте товарне виробництво мало дуже обмежений характер і було лише невеличким острівцем в океані натурального господарства. До того ж розміри товарних господарств були дуже незначними, адже працював тільки сам власник засобів виробництва та ще, можливо, члени його сім'ї. Обмеженим був і обсяг призначеного для обміну продукту. Кінцевою метою простого товарного виробництва було задоволення особистих потреб товаровиробника. Просте товарне виробництво, хоча й суттєво підривало основи натурального господарства, знищити і повністю замінити його не могло.
Розвинене, або підприємницьке (капіталістичне), товарне виробництво - випуск товарів на ринок з використанням найманої праці.
Його характерні риси:
- застосовується наймана праця, тобто товаром стає і робоча сила;
- значне збільшення розмірів товарних підприємств і товарної маси на ринку;
- зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок;
- товарні відносини набувають всезагального характеру:
- мета виробництва - одержання доходу у грошовій формі.
Осібно варто розглянути питання про існування експлуатаціїнайманих працівників за умов розвиненого, або підприємницького, товарного виробництва, коли з'являється наймана праця.
Це питання і донині є предметом наукової дискусії. Однак, якщо експлуатація найманої праці полягає у привласненні частини продукту, створеного за участю цієї праці, власником капіталу (засобів праці), то така експлуатація існувала, існує і буде існувати завжди і всюди - там, те застосовуються економічні ресурси, зокрема й наймана праця. Крім того, частина продукту відчужується від виробників заради задоволення суспільних потреб.
Водночас, якщо .врахувати, що вартість продукту утворюється усіма виробничими ресурсами - не лише працею, а й капіталом, природними ресурсами і підприємницькими здібностями, і оцінюється через суму доходів на ці ресурси - заробітної плати (доходу на працю), прибутку і процента (доходів на різні форми капіталу), ренти (доходу від землі, тобто природних ресурсів), підприємницького доходу, які розподіляються за вкладом кожного фактора у виробництво, то питання про існувавня експлуатації найманої праці взагалі повисає в повітрі і уявляється некоректним.
Експлуатація людини людиною безсумнівно існує там, де є позаекономічний примус до праці - за рабовласницьких чи феодальних економічних відносин. За умов же товарного господарства, економічних відносин вільного ринку трудові стосунки ґрунтуються на добровільних і взаємовигідних засадах, нині працедавці та наймані працівники, інтереси яких представляють професійні спілки, виступають швидше рівноправними партнерами, аніж експлуататорами та експлуатованими.
Таким чином, в історичному розвитку товарного виробництва треба виділити два важливих етапи:
- перетворення натурального виробництва у просте товарне;
- перетворення простого товарного виробництва у підприємницьке (розвинене) товарне виробництво.
Перший з них став результатом суспільного поділу праці та економічної відособленості виробників, а другий виник на основі найманої праці та створення продукту для ринку.
Нинішня ринкова економіка знаходиться на етапі підприємницького, або розвиненого, товарного виробництва.