 |
|
Загальна характеристика інноваційних процесів
Тема 7: Інноваційні процеси
1. Загальна характеристика інноваційних процесів.
2. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями. Ризики інноваційних проектів.
3. Організаційний прогрес.
4. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
Загальна характеристика інноваційних процесів
Інноваційна діяльність – це діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових, конкурентоздатних товарів та послуг.
Усю сукупність процесів (явищ), що відбуваються на підприємствах, можна умовно поділити на дві групи - традиційні процеси, які характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, та інноваційні - розвиток останніх на якісно новому рівні.
Інновація— це використання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, економічних, правових і соціальних відносинах, науці, культурі, утворенні і т.д.) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності.
Сучасна економічна теорія розрізняєп'ять основних типівінновацій:
· введення нового продукту (товарна інновація);
· введення нового методу виробництва (технологічна інновація);
· створення нового ринку чи товарів послуг (ринкова інновація);
· освоєння нового джерела постачання сировиничи чи напівфабрикатів (маркетингова інновація);
· реорганізація структури керування (управлінська інновація).
Інноваційний процес (ІП) — це послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології чи структури послуги і поширюється в господарській практиці та суспільній діяльності.
Основа ІП - процес створення й освоєння нових технологій, що вимагає, як правило, фундаментальних досліджень, спрямованих на одержання нових знань про розвиток природи. Модель ІП має циклічний характер, складається з окремих ланок (самостійних процесів) і матеріалізується у функціональні організаційні структури. В узагальненому виді модель ІП можна записати так:
ФД → ПД → РПр → Ос → ПВ → М → Зб,
де ФД - фундаментальні дослідження; ПД - прикладні дослідження; РПр -розробка і проектування; Ос - освоєння; ПВ - промислове виробництво; М - маркетинг; Зб — збут.
За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види (рис. 1):
Рис. 1. Види інноваційних процесів
Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів);
Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);
Економічні нововведення — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
Соціальні нововведення — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; створення комфортних умов життя тощо);
Юридичні нововведення — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій.
Інноваційна діяльність на підприємстві є складною. В господарський практиці, як правило, виокремлюють два типи підприємств: традиційні та інноваційні. Традиційні спрямовують свою господарську діяльність на використання результатів вже готових інноваційних розробок. Інноваційні підприємства самі створюють ці розробки. Оскільки визначення результатів інноваційної діяльності є складним та складно прогнозованим процесом, для їх розробки створюють так звані венчурні (ризикові) підприємства, діяльність яких спрямована на наукові дослідження, впровадження нововведень та фінансування інноваційних проектів. Діяльність венчурних компаній пов'язана з досить високим ступенем ризику через непередбачуваність результатів.
Перевагою таких підприємств є, з одного боку, вузька спеціалізація, концентрація матеріально-технічних та фінансових ресурсів на обраному напрямі дослідження, а з другого, — можливість швидкої переорієнтації на інші напрями діяльності.
Інноваційне підприємство може існувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.
Технологічний парк — юридична особа або їх об'єднання, головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції.
Технопарк (науково-технологічний парк) можно розглядати як комплекс дослідних інститутів, лабораторій та підприємств, що створюється на заздалегідь підготовлених територіях з метою координації діяльності та співробітництва таких головних ланок, як наука, вища школа, державний сектор виробництва, приватні підприємства, місцеві та регіональні органи управління.
Технополіс — це науково-промисловий комплекс, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення нових наукомістких технологій на базі тісних взаємовідносин виробничих підприємств з вищими навчальними закладами і науково-технічними центрами.
Бізнес-інкубатор — це комплекс, який займається наданням інноваційних послуг щодо реалізації інноваційних проектів. Інкубаційний період для фірми триває від 2-3 до 5 років, після чого інноватор може вести діяльність самостійно. Головне призначення бізнес-інкубатора — першочергова підтримка малого інноваційного підприємства.