Главная | Обратная связь

Організаційний прогрес

Організаційний прогрес (ОП) - узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці та елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

ОП властиві певні особливості,щовідрізняють його від НТП.

1) НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.

2) Створення і впровадження нової техніки й технології приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.

3) Практична реалізація окремих напрямків НТП пов'язана з великими затратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі, незначних додаткових ресурсів).

Основні сучасні тенденції організаційного прогресу можна звести до наступних наслідків:

· прискорення темпів розвитку окремих (кооперування, конверсії, диверсифікації) та посилення взаємозв'язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, ринкову конкуренцію;

· посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей завдяки широкому застосуванню автоматичних ліній, робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що забезпечує багаторазове підвищення продуктивності праці;

· розвиток колективної (бригадної) форми організації праці, що за умов прискорення НТП, якісного вдосконалення й ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;

· раціоналізація організації потоку й використання засобів виробництва та кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу з метою сприяння істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшення обсягів їхнього використання, утилізації відходів виробництва;

· формування нових типів суспільної комбінації елементів процесу виробництва (науки та виробництва, виробництва та споживання) у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів тощо з метою концентрації та раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

· удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств, спрямоване на підсилення відповідальності за кінцеві результати діяльності, підвищення конкурентоспроможності на світовому й національному ринках;

· активізація людського чинника через удосконалення кадрової політики, котра відповідає сучасним вимогам правильного підбору керівників усіх рівнів, підвищенню їхньої компетентності, діловитості й відповідальності тощо.