 |
|
Б. Загальні відомості
Найбільшу довіру викликають виховані, обізнані, безсторонні свідки. Довіра ґрунтується на загальних відомостей про свідка, на тому, як він поводиться під час надання показань, його розповіді – наскільки вона має сенс у світлі інших доказів і життєвого досвіду присяжних.
До відомостей загального характеру можна віднести дані про місце проживання, сім'ю, освіту, роботу, військову чи державну службу.
В. Місце події
Під час прямого допиту в хронологічному порядку після коротенького вступу і належних загальних відомостей про свідка замальовується місце події. Судді зрозуміють, що сталося, лише тоді, коли будуть мати чітке уявлення про місце даної події.
При переході від загальних відомостей про свідка до місця події слід вдатися до перехідних запитань. Суддям слід дати зрозуміти, що Ви покінчили з одним пунктом і переходите до наступного.
Приклад:
З.: А зараз давайте перейдемо до місця події, де сталося зіткнення – перехрестя Головної вулиці і вулиці В'язів.
З.: Дозвольте мені перенести Вас у 1 червня 2005 року у підсобне приміщення бару “Чотири тузи”.
З.: Давайте перенесемося до зали засідань Ради директорів компанії “Побутова хімія” 1 червня 2005 року.
Такі перехідні запитання будуть ефективними, оскільки судді зможуть переключитися з попереднього пункту (загальні відомості про свідка) на наступний пункт (місце події).
Як правильно діяти адвокату – дати можливість свідкові розповісти про місце події чи пред'явити речовий доказ: фотографію чи схематичне зображення місця події?
Найбільша перевага речового доказу полягає в тому, що судді швидко і чітко побачать місце події. Крім того, без речових доказів свідкові часом важко розповідати про деякі ситуації, а суддям часом важче розуміти таку розповідь.
Але існують і важливі міркування проти використання речових доказів.
По-перше, вони притягують увагу до себе і відтягують її від свідка – а це не є добре, якщо перед нами виступає важливий свідок.
По-друге, речовий доказ також відволікає увагу свідка. Як тільки у залі з'являється речовий доказ, свідок буде дивитися і звертатися у своїй розповіді на нього, а не до адвоката чи судді.
По-третє, чимало адвокатів пов'язують надання свідком показань з речовим доказом, і навіть просять свідка стояти поруч з речовим доказом. Як правило, це відволікає увагу від самого пояснення.
По-четверте, речові докази мають тенденцію відволікати увагу від хвилюючої розповіді. Судді краще слухати розповідь свідка – тоді він може переживати ті події, крізь які пройшов свідок, але для цього йому треба зосередити свою увагу на свідкові, а не відволікатися на наочні матеріали.
Наступні свідки, головне завдання яких полягатиме в тому, щоб підтвердити розповідь попереднього свідка, можуть надавати показання з використанням речових доказів.
Г. Подія
Критичною частиною прямого допиту є сама подія. Адвокат має дати свідкові можливість показати, а не розповісти, що сталося. Їхній свідок відтворює подію, і судді переживають її такою, якою вона була в реальності і якою її побачив свідок.
Законодавство вимагає безпосереднього знання свідком обставин у справі, в рамках якої він дає показання. Якщо цей факт викликає запитання, чітко з цим визначайтеся.
Приклад:
З.: Ви бачили, як сталося зіткнення на перехресті Головної вулиці та вулиці В'язів 1 червня 2005 року близько 3-ї години дня?
З.: Де знаходилися Ви на момент перестрілки в центральній залі таверни “Лакі страйк?”
Д. Речові докази.
Речові докази –можливість проілюструвати пояснення, і це допомагає судді зрозуміти, пережити і запам'ятати те, що сталося. Речові докази слід долучати до прямого допиту тоді, коли вони посилять розповідь, а не відволікатимуть від неї увагу. Коли йдеться про головного свідка адвокат має спершу підводити їх до розповіді про місце події й саму подію, а вже тоді пред'являють докази, які повторюють основні моменти, висвітлюють і підкреслюють пояснення.
Адвокат має сформувати наочну стратегію і прийняти рішення про те, які речові докази й наочні матеріали використовувати на різних етапах судового розгляду – це ключова частина стратегії в суді. А також прийняти рішення про те, як поєднати речові докази з прямим допитом – це важлива складова побудови прямого допиту будь-якого свідка.
Е. Наслідки
Після самої події настає черга наслідків. Як завжди слід ставити перехідні запитання, які повідомлять судді, що Ви переходите до наступного пункту.
Приклад:
З.: Пане Джонсон, а зараз перейдемо до розгляду того, що відбувалося безпосередньо після зіткнення.
З.: Офіцере О'Брайен, давайте перейдемо до того, що відбувалося безпосередньо після проведеної Вами процедури упізнавання.
З.: Пане Вільямс, зараз ми зосередимося на часі від того моменту, як Ви вийшли з лікарні, до моменту, коли Ви повернулися на роботу.
Те, що відбувалося після події, може мати важливе значення для захисту. Наприклад, у справах з тілесними ушкодженнями захист може показати, що обвинувачений водій залишався на місці, викликав поліцію та швидку допомогу, намагався надати допомогу водієві-позивачеві, співпрацював з поліцією і медиками, які прибули на місце. У кримінальній справі захист може показати, що обвинувачений не намагався втекти з місця події, залишався на місці до прибуття поліції, співпрацював з поліцією і добровільно надав пояснення щодо того, що сталося.
Є. Закінчення
Закінчення на сильній ноті не менш важливе, ніж початок. Найкраще запам'ятовується сказане на початку й наостанок. Отже, останнє, що скаже свідок під час прямого допиту – це найважливіше і кожен суддя запам'ятає ці слова.
Приклад:
З.: Пані Свейн, чи впевнені Ви в тому, що обвинувачений – той чоловік, що сидить он там – це саме той чоловік, який Вас пограбував під дулом пістолета того дня?
В.: Я певна. Я ніколи не забуду його обличчя.
З.: (Пауза) Дякую, пані Свейн. У мене все на прямому допиті.
Чимало прямих допитів закінчуються просто через те, що в адвоката скінчилися запитання. Адвокат має визначити ключові факти, спірні питання і будують прямий допит таким чином, що останнє запитання завжди виносить ключовий факт, який має важливе значення для даного пункту. Саме це останнє запитання й останню відповідь запам'ятають судді.