 |
|
моделювання системи управління майбутнім бізнесом.
ХАРАКТЕРИСТИКА, ЦІЛІ І МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ
За умов ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибуткове без ретельно підготовленого плану. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання реального плану господарювання.
Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації, охарактеризовано аспекти майбутнього бізнесу і особливості управління ним.
Бізнес-план виконує дві функції:
1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
2) внутрішню — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.
Внутрішня функція бізнес-плану має два напрямки застосування:
v стратегічне планування та оперативне управління діяльністю фірми;
v аналіз, контроль й оцінка діяльності підприємства.
Бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, документ який визначає найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.
Розробка бізнес-плану — це достатньо трудомісткий процес.
Цілі опрацювання бізнес-плану.
1. залучення зовнішнього капіталу для реалізації підприємницького проекту.
2. налагодження комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками.
моделювання системи управління майбутнім бізнесом.
4. попереднє визначення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Завбачити проблеми та визначити способи їх подолання.
5. розвиток особистих управлінських якостей підприємця.
6. перевірка реалістичності підприємницької ідеї до її практичної реалізації.
У кожному конкретному випадку складання бізнес-плану є специфічним, тому неможливо дати універсальну схему його розробки. Найбільш складною є розробка бізнес-плану для нового бізнесу. Виділяють три стадії розробки бізнес-плану:
1. Початкова стадія.Опрацювання бізнес-плану для заснування нового бізнесу починається з розробки концепції (основ). У межах роботи над якою:
1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;
2) вибирається сфера діяльності;
3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;
4) приймається рішення щодо способу за початкування бізнесу.
Пошук ідеї майбутнього бізнесу найвідповідальніший етап. Джерелами ідей бувають: вивчення запитів споживачів; аналіз товарів; вивчення літератури.
Процедура вибору організаційно-правової форми бізнесу передбачає:
v визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству;
v визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;
v визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу;
v безпосередній вибір форми організації бізнесу.
Традиційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:
1) створення нового підприємства «з нуля»;
2) придбання фірми, що вже існує;
3) придбання франшизи, (право на виробництво товарів фірми, яка вже відома).
Нетрадиційні способи започаткування бізнесу: прямий маркетинг; вихід зі складу великої компанії; пересувна торгівля; надомнийбізнес.
2. Підготовча стадіявключає:
1) збір та аналізінформація про майбутній бізнес(маркетингової, виробничої);
2) з'ясовання сприятливих можливостей та загроз розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі (загальноекономічному, галузевому та робочому (конкуренти);
3) оцінка сильних та слабких сторон фірми. Сильні сторони — її особливі, унікальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — те, в чому фірма відстає;
4) визначення місії фірми, тобто головного призначення, специфічної ролі;
5) формулювання конкретних цілей діяльності фірми, чого фірма хоче досягти;
6) аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії діяльності фірми. Типові стратегіі бізнесу: контроль за витратами; диференціації; фокусування.
У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід'ємним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність.
3. Основна стадія —безпосереднє опрацювання бізнес-плану. Мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення бізнесу, показати, як гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очікуваний зиск. Сформульовані на попередніх стадіях концепція, місія, цілі та стратегія визначають зміст бізнес-плану.
СТРУКТУРА БІЗНЕС-ПЛАНУ
На зміст і структуру бізнес-плану суттєво впливають
1)розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб (великі, середні, малі);
2)сфера майбутнього бізнесу.(виробництво, послуги, торгівля, посередництво);
3)конкретних характеристик майбутнього продукту та його життєвого циклу;
4)цілей розробки (залучення зовнішнього капіталу, визначення перешкод); 5)аудиторі її призначення (інвестори, співпрацівники, сам підприємець)
Не існує стандартної форми бізнес-плану. Підходи до його розробки змінюються згідно з характером бізнесу, особливостями його середовища, запитами потенційних інвесторів. Але існують загальні вимоги до опрацювання бізнес-плану.
Найскладнішою є процедура розробки бізнес-плану для виробничої діяльності. Тому далі розглядатимемо структуру, зміст та методику розробки бізнес-плану для залучення інвестицій у виробничу діяльність. У його структурі виділяють такі складові:
1. Титульний аркуш.
2. Зміст бізнес-плану.
3. Резюме.
4. Галузь, фірма та її продукція (послуги):
4.1.Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.
4.2.Опис продукту (послуги) фірми.
4.3.Патенти, товарні знаки, інші права власності.
5. Дослідження ринку:
5.1.Загальна характеристика ринку продукту.
5.2.Цільовий ринок бізнесу.
5.3.Місцезнаходження фірми.
5.4.Оцінка впливу зовнішніх чинників.
6. Маркетинг-план:
6.1.Стратегія маркетингу.
6.2.Передбачувані обсяги продажу.
7. Виробничий план:
7.1.Основні виробничі операції.
7.2.Машини й устаткування.
7.3.Сировина, матеріали та комплектувальні вироби.
7.4.Виробничі й невиробничі приміщення.
8. Організаційний план:
8.1.Форма організації бізнесу.
8.2.Потреба в персоналі.
8.3.Власники бізнесу й команда менеджерів.
8.4.Організаційна схема управління.
8.5.Кадрова політика та стратегія.
9. Оцінка ризиків:
9.1.Типи можливих ризиків.
9.2.Способи реагування на загрози для бізнесу.
10. Фінансовий план:
10.1.Прибутки та збитки.
10.2.План руху готівки.
10.3.Плановий баланс.
10.4.Фінансові коефіцієнти.
11. Додатки.
Ця структура приблизна, але тут указані основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.
Важливо розуміти, що в процесі розробки бізнес-плану неминуче доведеться:
1) опрацювати всі основні розділи бізнес-плану;
2)кілька разів повертатися до вже написаних розділів для доповнення і уточнення.
3. ВИМОГИ ДО СТИЛЮ НАПИСАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ:
1) стислість, простота, але адекватне розкриття сутності підприємницького проекту. Для невеликих проектів обсяги бізнес-планів - 20—25 сторінками;
2)функціональність.Додаткова, первинна інформація виноситься в додатки;
3)реалістичність припущень. Прогнози треба обґрунтувати;
4)орієнтація на найгірший результат, створення запасу «міцності» бізнесу;
5) легкість сприйняття, чіткість та логічність. Виділяти розділи та параграфи;
6) охорона конфіденційної інформації про фірму та її діяльність.
Правила технічного оформлення бізнес-плану:
Ø наявність титульного аркуша (де зазначається: назва; адреса; телефон фірми; прізвища, адреси, телефони власників фірми; характер та сфера бізнесу; загальні фінансові потреби ; місяць та рік складання бізнес-плану;
Ø наявність сторінки змісту (треба поділити на розділи та параграфи);
Ø розміщення резюме на початку бізнес-плану (Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заінтересувати його в детальнішому вивченні бізнес-плану. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти.;
Ø розміщення в кінці бізнес-плану додатків (у додатки включають ті документи, що в них безпосередньо зацікавлені потенційні інвестори чи кредитори);
Ø наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації.
4.Зміст бізнес-плану підприємства.
Галузь, підприємство, продукція.Бізнес-план оцінюється інвесторами за певними критеріями, однин з яких галузь. Галузь із ринком, що зростає, є сприятливішою для бізнесу. Підрозділ починається зі стислого аналізу стану справ у галузі. Джерела інформації про галузь: публікації, статистичні дані, аналітичні дослідження. Треба визначити її головні цілі та основні види діяльності і вказати на:
1) стратегічні й тактичні цілі діяльності фірми;
2) основні види діяльності фірми (виробництво, торгівля, послуги тощо);
3) стадію розвитку бізнесу фірми (початок, перепрофілювання; розширення;);
4) географічні зони, на які поширюється бізнес фірми.
Далі слід подати у зрозумілій формі інформацію про продукт (послуг) фірми:
Ø Фізичний опис (основні параметри). Бажано додати фотографії даної продукції.
Ø Привабливість продукту (його унікальні властивості, потреби, які задовольняє).
Ø Стадія розробки продукту (проект, дослідний зразок, промислова партія).
Параграф «Патенти, товарні знаки, інші права власності на продукт (послуги)» доповнює попередній. Треба пояснити переваги, які могли б зашкодити вторгненню конкурентів на ринок даного бізнесу («ноу-хау»; торгові марки; товарні знаки).
В останньому параграфі треба розкрити перспективи розвитку бізнесу з погляду розширення обсягів виробництва і можливості вдосконалення продукції фірми.
Дослідження та сегментація ринкускладається щоб переконати інвесторів у наявності ринку продукції. Процедура дослідження ринку складається з етапів:
1.Загальна характеристика ринку продукту фірми (визначення його параметрів):
а) розмір (потенціал) ринку, тобто очікувані сукупні обсяги продажу;
б) тенденції розвитку ринку (зростання, стабілізація, зменшення ринку);
в) основні способи задоволення попиту та основні можливі конкуренти).
2.Цільовий ринок фірми (сегментація ринку – поділ споживачів на групи. Вимоги до сегменту ринку: наявність особливих потреб споживачів; практичний інтерес для передбачуваного бізнесу; досяжність; однорідність за потребами, пріоритетами, звичками. Сегментацію здійснюється за різними ознаками. Ознаки споживчого ринку: географічні (країна в цілому, регіон, область, район, місто, селище ); демографічні (стать, вік, національність); соціально-економічні (рівень доходів, професія, соціальної групи); культурні (освіта, стиль життя); особистісні (тип особистості, хобі).
Для виробничого споживання використовують інші критерії: тип підприємства (виробництво, торгівля, послуги); його організаційно-правова форма; циклічність ділової активності; обсяги мінімальної партії поставки; мотиви покупки (ціна, якість).
Далі порівнюють кожний сегмент ринку і вибирають найперспективніші.
3.Місцезнаходження фірми (цільовий ринок - передумова вибору місцезнаходження (має велике значення для сфери послуг, торгівлі, менше – для виробництва).
4.Оцінка впливу зовнішніх факторів (найбільш значущим є конкуренція. Розрахунок матриці конкурентного профілю засіб з'ясування конкурентної ситуації).
Маркетинг-план.Маркетинг — це мистецтво запропонувати споживачеві товар або послугу, які користуватимуться попитом, правильно визначити їхню ціну, знайти канали збуту та організувати рекламну кампанію. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоювання його.
Реалізація загальної стратегії маркетингу здійснюється:
1) вибором відповідних каналів збуту продукції (послуг) фірми;
2) формуванням цінової політики;
3) вибором способів реалізації рекламної кампанії;
4) формуванням політики підтримки продукту (послуг) фірми.
Стратегії збуту та реалізації продукту фірми передбачає:
Ø вибір типу каналу товаропросування;
Ø визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту;
Ø розробку системи добору, підготовки і стимулювання працівників служби збуту.
Вибір типу каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення в цій сфері багато в чому визначає параметри цінової та рекламної політики, політики підтримки продукції фірми. До того ж з усіх елементів стратегії маркетингу найскладніше змінити саме систему збуту (її створення потребує багато часу).
Політика ціноутворення. Процес ціноутворення складається з таких етапів:
1. Визначення причин і цілей ціноутворення,
2. Аналіз цін продуктів-конкурентів з метою визначення верхньої межі ціни.
3. Обрахування витрат на виготовлення та реалізацію одиниці продукції.
4. Вибір моделі ціноутворення (виробничі витрати; попит; конкуренція).
5. Вибір стратегії ціноутворення
6. Прийняття остаточного рішення про ціну на товар.
Стратегії ціноутворення.
1. Стратегія проникнення на ринок полягає в установленні занижених цін з розрахунком на залучення більшої кількості споживачів.
2. Стратегія «зняття вершків». передбачає встановлення завищених цін, у результаті чого й «знімаються вершки» з ринку.
3. Стратегія цінових ліній(або стратегія параметричного ціноутворення). встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окремих параметрів.
4. Стратегія преміальних цін (або знижок із цін).
5. Стратегія «опортуністичного ціноутворення». Установлення високих цін на товари, які мають великий попит протягом короткого часу.
Рекламна кампанія. у процесі її опрацювання необхідно:
1) визначити цілі й завдання рекламної діяльності фірми;
2) визначити способи поширення рекламної інформації;
3) скласти бюджет витрат на рекламу.
Політика підтримки продукції фірми (сервісне обслуговування продукції).
Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися:
1) за часом;
2) за окремими видами продукції (послуг) фірми;
3) за певними групами споживачів.
Найчастіше обсяги продажу в бізнес-плані прогнозуються за часом. Це дає змогу чітко відобразити динаміку зростання і сезонність. Динаміка продажу відображується з допомогою графіків і таблиць і супроводжується поясненням прогнозів.
Виробничий план.Основне завдання виробничого плану довести, що фірма:
o реально спроможна організувати виробництво;
o здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;
o має можливості придбати необхідні для цього ресурси.
Виробничі операції, устаткування, приміщення, сировина Рекомендується навести схему виробничих потоків, яка дасть можливість зрозуміти:
1) звідки на фірму надходитимуть сировина, матеріали, комплектувальні вироби;
2) в якій послідовності (в яких цехах або інших підрозділах фірми) здійснюватиметься їх переробка в готову продукцію;
3) куди цю продукцію будуть поставляти.
У підрозділі «Машини та устаткування» виробничого плану подають:
Ø повний список машин та устаткування, необхідних для виробничого процесу;
Ø розрахунки витрат на придбанням або оренду машин та устаткування;
Ø інформацію про строки служби та амортизаційні відрахування
У підрозділі «Сировина, матеріали та комплектувальні вироби» необхідно:
ü навести перелік усіх видів сировини, матеріалів та комплектувальних виробів;
ü указати конкретних постачальників;
ü визначити закупівельні ціни (за одиницю);
ü дати пояснення щодо умов поставок і місцезнаходження постачальників;
ü визначити необхідні обсяги запасів, а також указати на умови їх зберігання.
Підрозділ плану «Виробничі та невиробничі приміщення» подає інформацію про потреби фірми у виробничих і невиробничих приміщеннях з адміністративними, складськими, підсобними включно. У цьому розділі треба описати приміщення з погляду розмірів, місцезнаходження, наявності майданчиків для навантажувально-розвантажувальних робіт, забезпечення транспортними комунікаціями тощо.
Наприкінці окреслений вплив зовнішніх факторів на виробничу діяльність фірми. До основних зовнішніх факторів належать:
1) можливості придбання і зміна вартості виробничих ресурсів (наприклад, ціна на матеріальні ресурси може змінюватися з ініціативи постачальників);
2) імовірність появи нових технологій виробництва даної продукції;
3) юридичні обмеження (санітарні норми, нормативи, вимоги до утилізації відходів виробництва і безпеки праці тощо).
Організаційний план розробляючи який підприємець має на меті:
Ø переконати інвесторів, що вибрав доцільну організаційно-правову форму бізнесу;
Ø охарактеризувати провідних менеджерів;
Ø довести, що він, його команда менеджерів здатні реалізувати бізнес-план.
В організаційному плані треба:
v охарактеризувати потребу бізнесу в персоналі.
v подати організаційну схему управління фірмою, за допомогою якої легко зрозуміти, хто кому підпорядкований, з яких підрозділів складається фірма і як буде координуватися діяльність цих підрозділів.
v роз'яснити, як будуть вирішуватися проблеми добору, підготовки та оплати праці співробітників фірми.
Фінансовий планє ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета — узагальнити у вартісній формі основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, та обґрунтувати доцільність реалізації проекту з економічного погляду.
Особливості фінансового плану: мала гнучкість (стандартна форма розробки); розробка з перспективою на три роки; ув’язка з іншими розділами бізнес-плану; опрацювання кількох сценаріїв розвитку подій; необхідність підкреслювати достовірність інформації, яку він містить.
Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фінансовий план містить:
1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).
2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).
3. Плановий баланс.
Стратегія фінансування бізнес-проекту передбачає визначення переліку залучених джерел інвестиційних ресурсів. Внутрішні джерела: статутний капітал підприємства; нагромаджені резерви (резервний капітал; нерозподілений прибуток); амортизаційні відрахування; пайові внески власників; страхове відшкодування.
Перевагами внутрішніх джерел: простота та швидкість залучення, вища норма прибутку на вкладений капітал, збереження контролю над підприємством. Недоліки: обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за використанням.
Зовнішніми джерелами: кредити; надходження від продажу емітованих цінних паперів (акцій, облігацій); державні субсидії; безповоротна фінансова допомога.
Переваги зовнішніх джерел: значний обсяг залучення, незалежний контроль за ефективністю використання капіталу. Недоліки: складність і тривалість залучення, наявність витрат фінансування, можливість втрати контролю над підприємством.
Оцінка ризиків.
Будь-яка бізнесова діяльність об'єктивно пов'язана з ризиком. Найчастіше спричиняють ризики:
Ø несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;
Ø техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють старіння продукту бізнесу;
Ø конкуренція у сфері однотипного бізнесу;
Ø нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;
Ø не прогнозоване перевищення виробничих витрат;
Ø труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;
Ø недостатня компетенція персоналу фірми.
Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (нейтралізації) ризиків.
Найпоширенішими зовнішніми способами вважають: хеджунання (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною; страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.
Типові внутрішні способи зниження ризику: підвищення ефективності управління фірмою; диверсифікація (розподіл між різними проектами) і лімітування (установлення верхньої межі інвестування в певний проект) інвестиційних ресурсів; самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду).