Здавалка
Главная | Обратная связь

моделювання системи управління майбутнім бізнесом.

ХАРАКТЕРИСТИКА, ЦІЛІ І МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРОБКИ БІЗНЕС-ПЛАНУ

За умов ринкової системи господарювання жодне підприємст­во не може працювати прибуткове без ретельно підготовленого плану. Ус­піх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіт­кого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання реального плану господарювання.

Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шля­хи й засоби її реалізації, охарактеризовано аспекти майбутнього бізнесу і особливості управління ним.

Бізнес-план виконує дві функції:

1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;

2) внутрішню — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Внутрішня функція бізнес-плану має два напрямки застосування:

v стратегічне планування та оперативне управління діяльністю фірми;

v аналіз, контроль й оцінка діяльності підприємства.

Бізнес-план — це активний робочий інструмент управління, документ який визначає найменш ризиковані шляхи реалізації підприємницького проекту.

Розробка бізнес-плану — це достатньо трудомісткий процес.

Цілі опрацювання бізнес-плану.

1. залучення зовніш­нього капіталу для реалізації підприємницького проекту.

2. налагодження комунікації між підприємцем і майбутніми постачальниками, продавцями та робітниками.

моделювання системи управління майбутнім бізнесом.

4. попереднє визна­чення перешкод та запобігання виникненню проблем на шляху до успіху. Завбачити проблеми та визначити способи їх подолання.

5. розвиток особистих управ­лінських якостей підприємця.

6. перевірка реалістичності підприємницької ідеї до її практичної реалізації.

У кожному конкретному випадку складання бізнес-плану є специфічним, тому неможливо дати універсальну схему його розробки. Найбільш складною є розробка бізнес-плану для нового бізнесу. Виділяють три стадії розробки біз­нес-плану:

1. Початкова стадія.Опрацювання бізнес-плану для заснуван­ня нового бізнесу починається з розробки концепції (основ). У межах роботи над якою:

1) здійснюється пошук підприємницької ідеї;

2) вибирається сфера діяльності;

3) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу;

4) приймається рішення щодо способу за початкування бізнесу.

Пошук ідеї майбутнього бізнесу найвідповідальніший етап. Джерелами ідей бува­ють: вивчення запитів споживачів; ана­ліз товарів; вивчення літератури.

Процедура вибору організаційно-пра­вової форми бізнесу передбачає:

v визначення форм організації бізнесу, які відповідають законодавству;

v визначення особливостей, переваг і недоліків кожної з цих форм;

v визначення критеріїв вибору форми організації бізнесу;

v безпосередній вибір форми організації бізнесу.

Тра­диційно розглядають три основні способи започаткування бізнесу:

1) створення нового підприємства «з нуля»;

2) придбання фірми, що вже існує;

3) придбання франшизи, (право на виробництво товарів фірми, яка вже відома).

Нетрадиційні способи започатку­вання бізнесу: прямий маркетинг; вихід зі складу великої компанії; пересувна торгівля; надомнийбізнес.

2. Підготовча стадіявключає:

1) збір та аналізінформація про майбутній бізнес(маркетингової, виробничої);

2) з'ясовання сприятливих можливостей та загроз розвитку бізнесу в зовнішньому середовищі (загальноекономічному, галузевому та робочому (конкуренти);

3) оцінка сильних та слабких сторон фірми. Сильні сторони — її особливі, унікальні способи конкурентної боротьби. Слабкі сторони — те, в чому фірма відстає;

4) визначення місії фірми, тобто головного призначення, специфічної ролі;

5) формулювання конкретних цілей діяльності фірми, чого фірма хоче досягти;

6) аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії діяльності фірми. Типові стратегіі бізнесу: контроль за витратами; диференціації; фокусування.

У разі розробки бізнес-плану діючого підприємства невід'єм­ним елементом інформаційної бази має бути історична фінансова звітність.

3. Основна стадія —безпосереднє опрацювання бізнес-пла­ну. Мета цієї стадії — довести економічну доцільність створення бізнесу, показати, як гроші чи інші ресурси потенційного інвестора забезпечать йому очіку­ваний зиск. Сформульовані на попередніх стадіях концеп­ція, місія, цілі та стратегія визначають зміст бізнес-плану.

СТРУКТУРА БІЗНЕС-ПЛАНУ

На зміст і структуру бізнес-плану суттєво впливають

1)розміри бізнесу й обсяги фінансових потреб (великі, середні, малі);

2)сфера майбутнього бізнесу.(виробництво, послуги, торгівля, посередництво);

3)конкретних характеристик майбутнього продукту та його життєвого циклу;

4)цілей розробки (залучення зовнішнього капіталу, визначення перешкод); 5)аудиторі її призначення (інвестори, співпрацівники, сам підприємець)

Не існує стандартної форми бізнес-плану. Підходи до його розробки змінюються згідно з характером бізнесу, особливостями його середовища, запитами потенційних інвесторів. Але існують загальні вимоги до опрацювання бізнес-плану.

Найскладнішою є процедура розробки бізнес-плану для виробничої діяльності. Тому далі розглядатимемо структуру, зміст та методику розробки бізнес-плану для залучення інвестицій у виробничу діяльність. У його структурі виділяють такі складові:

1. Титульний аркуш.

2. Зміст бізнес-плану.

3. Резюме.

4. Галузь, фірма та її продукція (послуги):

4.1.Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.

4.2.Опис продукту (послуги) фірми.

4.3.Патенти, товарні знаки, інші права власності.

5. Дослідження ринку:

5.1.Загальна характеристика ринку продукту.

5.2.Цільовий ринок бізнесу.

5.3.Місцезнаходження фірми.

5.4.Оцінка впливу зовнішніх чинників.

6. Маркетинг-план:

6.1.Стратегія маркетингу.

6.2.Передбачувані обсяги продажу.

7. Виробничий план:

7.1.Основні виробничі операції.

7.2.Машини й устаткування.

7.3.Сировина, матеріали та комплектувальні вироби.

7.4.Виробничі й невиробничі приміщення.

8. Організаційний план:

8.1.Форма організації бізнесу.

8.2.Потреба в персоналі.

8.3.Власники бізнесу й команда менеджерів.

8.4.Організаційна схема управління.

8.5.Кадрова політика та стратегія.

9. Оцінка ризиків:

9.1.Типи можливих ризиків.

9.2.Способи реагування на загрози для бізнесу.

10. Фінансовий план:

10.1.Прибутки та збитки.

10.2.План руху готівки.

10.3.Плановий баланс.

10.4.Фінансові коефіцієнти.

11. Додатки.

Ця структура приблизна, але тут ука­зані основні розділи, які необхідно включити до бізнес-плану, орієнтованого на залучення інвестицій у виробничу діяльність.

Важливо розу­міти, що в процесі розробки бізнес-плану неминуче дове­деться:

1) опрацювати всі основні розділи бізнес-плану;

2)кілька разів повертатися до вже написаних розділів для доповнення і уточнення.

3. ВИМОГИ ДО СТИЛЮ НАПИСАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ:

1) стислість, простота, але адекватне розкриття сутності підприємницького проекту. Для невеликих проектів обсяги бізнес-планів - 20—25 сторінками;

2)функціональність.Додаткова, первинна інформація виноситься в додатки;

3)реалістичність припущень. Прогнози треба обґрунтувати;

4)орієнтація на найгірший результат, створення запасу «міцності» бізнесу;

5) легкість сприйняття, чіткість та логічність. Виділяти розділи та параграфи;

6) охорона конфіденційної інформації про фірму та її діяльність.

Правила технічного оформлення бізнес-плану:

Ø наявність титульного аркуша (де зазнача­ється: назва; адреса; телефон фірми; прізвища, адреси, телефони власників фірми; характер та сфера бізнесу; загальні фінансові потреби ; місяць та рік складання бізнес-плану;

Ø наявність сторінки змісту (треба поділити на розділи та параграфи);

Ø розміщення резюме на початку бізнес-плану (Резюме — це короткий (1—2 сторінки) огляд підприємницько­го проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих ас­пектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та заін­тересувати його в детальнішому вивченні бізнес-плану. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після того, як написано основні розділи бізнес-плану. Завдання резюме — показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти.;

Ø розміщення в кінці бізнес-плану додатків (у додатки включають ті документи, що в них без­посередньо зацікавлені потенційні інвестори чи кредитори);

Ø наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації.

4.Зміст бізнес-плану підприємства.

Галузь, підприємство, продукція.Бізнес-план оцінюється інвесторами за певними критеріями, однин з яких галузь. Галузь із ринком, що зростає, є сприятливішою для бізнесу. Підрозділ починається зі стисло­го аналізу стану справ у галузі. Джерела інформації про галузь: публікації, статистичні дані, аналітичні дослідження. Треба визначити її головні цілі та основні види діяльності і вказати на:

1) стратегічні й тактичні цілі діяльності фірми;

2) основні види діяльності фірми (виробництво, торгів­ля, послуги тощо);

3) стадію розвитку бізнесу фірми (початок, перепрофілювання; розширення;);

4) географічні зони, на які поширюється бізнес фірми.

Далі слід по­дати у зрозумілій формі інформацію про продукт (послуг) фірми:

Ø Фізичний опис (основні параметри). Бажано додати фотографії даної продукції.

Ø Привабливість продукту (його унікальні властивос­ті, потреби, які задовольняє).

Ø Стадія розробки продукту (проект, дослідний зразок, промислова партія).

Параграф «Патенти, товарні знаки, інші права влас­ності на продукт (послуги)» доповнює попередній. Треба пояснити пе­реваги, які могли б зашкодити вторгненню конкурентів на ринок даного бізнесу («ноу-хау»; торгові марки; товарні знаки).

В останньому параграфі треба розкрити перспективи розвитку бізнесу з погляду розширення обсягів виробництва і можливості вдосконалення продук­ції фірми.

Дослідження та сегментація ринкускла­дається щоб переконати інвесторів у наявності ринку продукції. Процедура дослідження ринку складається з етапів:

1.Загальна характеристика ринку продукту фірми (визначення його параметрів):

а) розмір (потенціал) ринку, тобто очікувані сукупні обсяги продажу;

б) тенденції розвитку ринку (зростання, стабілізація, зменшення ринку);

в) основні способи задоволення попиту та основні можливі конкуренти).

2.Цільовий ринок фірми (сегментація ринку – поділ споживачів на групи. Вимоги до сегменту ринку: наявність особливих потреб споживачів; практичний інтерес для передбачуваного бізнесу; досяжність; однорідність за потребами, пріоритетами, звичками. Сегментацію здійснюється за різними ознаками. Ознаки споживчого ринку: географічні (країна в цілому, регіон, область, ра­йон, місто, селище ); демографічні (стать, вік, національність); соціально-економічні (рівень доходів, професія, соціальної групи); культурні (освіта, стиль життя); особистісні (тип особистості, хобі).

Для виробничого спожи­вання використовують інші критерії: тип підприємства (виробництво, торгівля, послуги); його організаційно-правова форма; циклічність ділової активності; обсяги мінімальної партії поставки; мотиви покупки (ціна, якість).

Далі порівнюють кожний сегмент ринку і вибирають найперспе­ктивніші.

3.Місцезнаходження фірми (цільовий ринок - передумова вибору місцезнаходження (має велике значення для сфери послуг, торгівлі, менше – для виробництва).

4.Оцінка впливу зовнішніх факторів (найбільш значущим є конкуренція. Розрахунок мат­риці конкурентного профілю засіб з'ясування конкурентної ситуації).

Маркетинг-план.Маркетинг — це мистецтво за­пропонувати споживачеві товар або послугу, які користувати­муться попитом, правильно визначити їхню ціну, знайти кана­ли збуту та організувати рекламну кампанію. Маркетинг-план має пояснити стратегію виходу фірми на свій цільовий ринок та завоюван­ня його.

Реалізація загальної стратегії маркетингу здійснюється:

1) вибором відповідних каналів збуту продукції (послуг) фірми;

2) формуванням цінової політики;

3) вибором способів реалізації рекламної кампанії;

4) формуванням політики підтримки продукту (послуг) фірми.

Стратегії збуту та реалізації продукту фірми перед­бачає:

Ø вибір типу каналу товаропросування;

Ø визначення чисельності персоналу та принципів побудови служби збуту;

Ø розробку системи добору, підготовки і стимулювання пра­цівників служби збуту.

Вибір типу каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення в цій сфері багато в чому визначає параметри ці­нової та рекламної політики, політики підтримки продукції фір­ми. До того ж з усіх елементів стратегії маркетингу найскладніше змінити саме систему збу­ту (її створення потребує багато часу).

Політика ціноутворення. Процес ціноутворення складається з таких етапів:

1. Визначення при­чин і цілей ціноутворення,

2. Аналіз цін продуктів-конкурентів з метою визначення верхньої межі ціни.

3. Обрахування витрат на виготовлення та реалізацію одиниці продукції.

4. Вибір моделі ціноутворення (виробничі витрати; попит; конкуренція).

5. Вибір стратегії ціноутворення

6. Прийняття остаточного рішення про ціну на то­вар.

Стратегії ціноутворення.

1. Стратегія проникнення на ринок полягає в установленні занижених цін з розрахунком на залучення більшої кількості споживачів.

2. Стратегія «зняття вершків». передбачає встановлення завищених цін, у резуль­таті чого й «знімаються вершки» з ринку.

3. Стратегія цінових ліній(або стратегія параметричного ці­ноутворення). встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від наявних на ринку за рівнем окре­мих параметрів.

4. Стратегія преміальних цін (або знижок із цін).

5. Стратегія «опортуністичного ціноутворення». Установ­лення високих цін на товари, які мають великий попит протягом ко­роткого часу.

Рекламна кампанія. у процесі її опрацювання необхідно:

1) визначити цілі й завдання рекламної діяль­ності фірми;

2) визначити способи поширення рекламної інфор­мації;

3) скласти бюджет витрат на рекламу.

Політика підтримки продукції фірми (сервісне обслуговування продукції).

Про­гнозування обсягів продажу може здійснюватися:

1) за часом;

2) за окремими видами продукції (послуг) фірми;

3) за певними групами споживачів.

Найчастіше обсяги продажу в бізнес-плані прогнозуються за часом. Це дає змогу чі­тко відобразити динаміку зростання і сезонність. Динаміка продажу відображується з допомогою графіків і таб­лиць і супроводжується поясненням прогнозів.

Виробничий план.Основне завдання виробничого плану довести, що фірма:

o реально спроможна організувати виробництво;

o здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;

o має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Виробничі операції, устаткування, приміщення, сировина Рекомендується на­вести схему виробничих потоків, яка дасть можливість зро­зуміти:

1) звідки на фірму надходитимуть сировина, матеріали, ком­плектувальні вироби;

2) в якій послідовності (в яких цехах або інших підрозділах фірми) здійснюватиметься їх переробка в готову продукцію;

3) куди цю продукцію будуть поставляти.

У підрозділі «Машини та устаткування» виробничого плану подають:

Ø повний список машин та устаткування, необхідних для виробничого процесу;

Ø розрахунки витрат на придбанням або оренду машин та устаткування;

Ø інформацію про строки служби та амортизаційні відраху­вання

У підрозділі «Сировина, матеріали та комплектувальні виро­би» необхідно:

ü навести перелік усіх видів сировини, матеріалів та комплек­тувальних виробів;

ü указати конкретних постачальників;

ü визначити закупівельні ціни (за одиницю);

ü дати пояснення щодо умов поставок і місцезнаходження постачальників;

ü визначити необхідні обсяги запасів, а також указати на умови їх зберігання.

Підрозділ плану «Виробничі та невиробничі приміщення» по­дає інформацію про потреби фірми у виробничих і невиробни­чих приміщеннях з адміністративними, складськими, підсобними включно. У цьому розділі треба описати приміщення з погляду розмірів, місцезнаходження, наявності майданчиків для на­вантажувально-розвантажувальних робіт, забезпечення транспор­тними комунікаціями тощо.

Наприкінці окреслений вплив зов­нішніх факторів на виробничу діяльність фірми. До основних зовнішніх факторів належать:

1) можливості придбання і зміна вартості виробничих ресур­сів (наприклад, ціна на матеріальні ресурси може змінюватися з ініціативи постачальників);

2) імовірність появи нових технологій виробництва даної про­дукції;

3) юридичні обмеження (санітарні норми, нормативи, ви­моги до утилізації відходів виробництва і безпеки праці тощо).

Організаційний план розробляючи який підприємець має на меті:

Ø переконати інвесторів, що вибрав доцільну організаційно-правову форму бізнесу;

Ø охарактеризувати провідних менеджерів;

Ø довести, що він, його команда менеджерів здатні реалізувати бізнес-план.

В організаційному плані треба:

v охаракте­ризувати потребу бізнесу в персоналі.

v подати орга­нізаційну схему управління фірмою, за допомогою якої легко зрозуміти, хто кому підпорядкований, з яких підрозділів склада­ється фірма і як буде координуватися діяльність цих підрозділів.

v роз'яснити, як будуть вирішуватися проблеми добору, підготовки та оплати праці співробітників фірми.

Фінансовий планє ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета — узагальнити у вартіс­ній формі основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, та обґрунтувати доцільність реалізації проекту з економічного погляду.

Особливості фінансового плану: мала гнучкість (стандартна форма розробки); розробка з перспективою на три роки; ув’язка з ін­шими розділами бізнес-плану; опрацювання кількох сцена­ріїв розвитку подій; необхідність підкрес­лювати достовірність інформації, яку він містить.

Мета та особливості розробки фінансового плану визначають його зміст, послідовність і рівень деталізації опрацювання. Фі­нансовий план містить:

1. План доходів і видатків (план прибутків і збитків).

2. План грошових надходжень і виплат (план руху готівки).

3. Плановий баланс.

Стратегія фінансування бізнес-проекту передбачає визначення переліку залучених джерел інвестиційних ресурсів. Внутрішні джерела: статутний капітал підприємства; нагромаджені резерви (резервний капітал; нерозподілений прибуток); амортизаційні відрахування; пайові внески власників; страхове відшкодування.

Перевагами внутрішніх джерел: простота та швид­кість залучення, вища норма прибутку на вкладений капітал, збереження контролю над підприємством. Недоліки: обмежений обсяг залучення капіталу, брак незалежного контролю за використанням.

Зовнішніми джерелами: кредити; надходження від продажу емітованих цінних паперів (ак­цій, облігацій); державні субсидії; безповоротна фінансова допомога.

Переваги зовнішніх джерел: значний обсяг залу­чення, незалежний контроль за ефективністю використання капіталу. Недоліки: складність і три­валість залучення, наявність витрат фінансування, мож­ливість втрати контролю над підприємством.

Оцінка ризиків.

Будь-яка бізнесова діяльність об'єктивно пов'язана з ризиком. Найчастіше спричиняють ри­зики:

Ø несприятливі тенденції у бізнесовому середовищі;

Ø техніко-технологічні нововведення, що зумовлюють старіння продукту бізнесу;

Ø конкуренція у сфері однотипного бізнесу;

Ø нерівномірність обсягів продажу і грошових потоків;

Ø не прогнозоване перевищення виробничих витрат;

Ø труднощі з одержанням кредитів і матеріальних ресурсів;

Ø недостатня компетенція персоналу фірми.

Розрізняють зовнішні й внутрішні способи зменшення (ней­тралізації) ризиків.

Найпоширенішими зовнішніми способами вважають: хеджунання (захист від утрат) укладенням довгострокової угоди на поставку продукції за обумовленою ціною; страхування, що здійснюється придбанням страхових полісів або укладенням спеціальної угоди.

Типові внутрішні способи зниження ризику: підвищення ефективності управління фірмою; диверсифікація (розподіл між різними проектами) і ліміту­вання (установлення верхньої межі інвестування в певний про­ект) інвестиційних ресурсів; самострахування (утворення спеціалізованого резервного фонду).





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.