Здавалка
Главная | Обратная связь

Загальна характеристика форм організації малого бізнесу



Класифікаційні ознаки види підприємств

1. Мета й характер діяльності:

Комерційні. Діяльність переважної більшості підприємств має комерційний характер з одержанням прибутку

Некомерційні, до них належать здебільшого доброчинні, освітянські, медичні, наукові та інші організації невиробничої сфери народного господарства.

2. Форма власності майна:

Приватні є підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили.

Колективне— це таке підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації.

Комунальне — підприємство, яке засноване на засадах власності відповідної територіальної громади.

Державними є підприємства, засновані на державній власності.

3. Національна належність капіталу:

Національні - капітал належить підприємцям своєї країни;

Закордонні - капітал є власністю іноземних підприємців повністю або в тій частині, що забезпечує їм необхідний контроль, такі підприємства створюються у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження;

Змішані (спільні) - капітал належить підприємцям двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного із засновників такого підприємства; якщо метою створення змішаного підприємства є спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним.

4. Правовий статус і форма господарювання:

Одноосібніє власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов'язання всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як самостійне або як філія іншого підприємства (фірми). Форму одноосібних підприємств мають переважно малі за кількістю працівників фірми.

Кооперативні – добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною їхньою ознакою є особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основні типи кооперативів: виробничі й споживчі.

Орендні – зосереджені у державній сфері. Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств або їхніх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Господарські товаристває об'єднаннями підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від характеру інтеграції та міри відповідальності за зобов'язаннями поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску.

Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція — цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу, акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові — створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу в формі дивідендів на акції; економічні — акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні — акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

5. Галузево-функціональний вид діяльності:

• Промислові

• Сільськогосподарські

• Будівельні

• Транспортні

• Торгові

• Виробничо-торгові

• Торгово-посередницькі

• Інноваційно-впроваджувальні

• Лізингові

• Туристичні тощо

6. Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування:

Головні (материнські) мають технологічну й територіальну цілісність. Особливістю їхньої діяльності є те, що вони контролюють інші фірми.

Дочірні — юридичне самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій.

Асоційовані є формально самостійним, але з різних причин воно залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям.

Філії на відміну від дочірніх та асоційованих підприємств не користується юридичною й господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

До малих відносять також ті індивідуальні та сімейні підприємства, які базуються на приватній власності, але тільки на особистій праці (праці членів сім'ї).

Особливе значення мале підприємництво має в агробізнесі. Форми його досить різноманітні:

− по-перше, це фермерські господарства,хоча близько 40% фермерів мають площу землі до 5 га і фактично працюють тільки на задоволення власних потреб;

− по-друге, до дрібних підприємців, хоча офіційно і не зареєстрованих, правомірно віднести частину особистих господарств населення. Сьогодні в нашій країні близько 50% валової продукції сільського господарства виробляють особисті господарства населення;

− по-третє, дрібні підприємці, що займаються несільськогосподарським бізнесом, а саме торгівлею, закупівлею сировини, побутовим обслуговуванням населення, народними промислами та іншою діяльністю.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.