 |
|
Промислових фільтруючих протигазів
КИЇВ-2000
Курс лекцій з тематики підготовки працюючого персо-налу і невоєнізованих формувань цивільної оборони суб’єк-тів господарської діяльності та непрацюючого населення рекомендується для керівників навчальних груп та самос-тійного вивчення основних положень у сфері цивільної оборони та захисту населення і територій в умовах надзвичайних ситуацій техногенного, природного, еколо-гічного та воєнного характеру. При використанні Курса лекцій необхідно враховувати особливості і стан ведення цивільної оборони суб’єктом господарської діяльності та його місцем розташуванням і територіальними особливос-тями даної території. Складається із 3 частин:
Частина 1. Загальна тематика для підготовки особового складу невоєнізованих формувань на об’єктах господар-ської діяльності.
Частина 11. Спеціальна тематика для підготовки особо-вого складу невоєнізованих формувань на об’єктах госпо-дарської діяльності.
Частина 111. Тематика для підготовки робітників та служ-бовців, працівників сільського господарства та непрацюю-чого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Частина 1У. Додаткова тематика для підготовки особо-вого складу невоєнізованих формувань ЦО, робітників та службовців, працівників сільського господарства та непра-цюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях.
Курс лекцій розроблено полковником запасу Мігович Г.Г. за сприянням окремих працівників цивільної оборони суб’єктів господарської діяльності м. Києва та Київської області.
Зауваження і пропозиції щодо внесення змін та до-повнень для включення у друге видання Курсу лекцій надсилайте за адресою: ЗАТ “Укртехногрупа”, 254074, вул. Вишгородська, 23а, оф.7, тел./факс (044)-430-12-92.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Успішне вирішення багатопланових і складних завдань, які покладені на Цивільну оборону України, у значному ступеню будуть залежати від рівня підготовки населення держави до дій у складній обстановці, яка може скластися внаслідок виникнен-ня надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологіч-ного та воєнного характеру.
Внаслідок вивчення тематики кожний громадянин повинен:
твердо знати індивідуальні і колективні засоби захисту і уміло використовувати їх в умовах надзвичайних ситуацій;
знати сигнали цивільної оборони і уміти діяти за ними;
знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обо-в’язки і дії при проведенні евакозаходів;
уміло проводити рятувальні і невідкладні аварійно-відновлю-вальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах сти-хійних лих, оказувати само- і взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях;
уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихан-ня, проводити герметизацію свого житла та виконувати роботи з пристосування під укриття заглиблених і наземних споруд.
Завдання підготовки населення з цивільної оборони можуть бути якісно виконанні тільки тоді, коли керівники за-нять ясно представляють можливу обстановку, яка може скластися на об’єкті, в районі (місті обласного підпорядкування) внаслідок НС і способи ліквідації їх наслідків.
Підготовка до занять включає: особисту підготовку керівни-ка; вибір і підготовку місця проведення заняття; підготовку за-собів матеріального забезпечення; підготовку тих, кого навчають.
Відправні дані з організації і методики проведення занять керівники отримують під час навчання на обласних (міських, районних, міжрайонних) курсах цивільної оборони і на інструк-торсько-методичних заняттях, які проводяться начальниками штабів цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій об’єктів господарської діяльності.
Інструкторсько-методичні заняття, в залежності від ступеню підготовленості керівників, можуть проводитися перед кожним або одночасно з декілька занять. На них роз’яснюються особли-вості проведення наступних занять, виходячи з специфіки орга-нізації і ведення цивільної оборони на даному об’єкті.
Готуючись до заняття, керівники повинні:
уяснити тему і її зміст;
вивчити рекомендовану програмою і іншу, що відноситься до теми, літературу;
визначити навчальні питання і час на вивчення кожного із них;
підібрати місце проведення занять;
визначити засоби матеріального забезпечення і порядок їх підготовки до заняття;
скласти план-конспект.
Особлива увага при підготовці керівники повинні приділяти визначенню навчальних питань.
План-конспект – це робочий документ керівника, який дозво-ляє йому твердо проводити заняття, нічого не пропускаючи і дотри-мувати послідовність при вивченні матеріалу.
Докладність викладення у плані-конспекті матеріалу і мето-дики проведення заняття залежить від опиту і ступеню підго-товки керівника.
План-конспект затверджується начальником штабу ЦО та з НС суб’єкта господарської діяльності.
Досягнення цілей заняття у більшому ступеню залежить від місця проведення і матеріального забезпечення. При недостат-ній забезпеченості матеріальними засобами начальник штабу ЦО та з НС об’єкту повинен спланувати заняття навчальних груп у різні строки для того, щоб кожна із них була забезпечена всім необхідним для практичного навчання. Всі засоби матеріального забезпечення повинні бути підготовлені для занять завчасно.
Кожне заняття керівник починає з докладу старшого групи про готовність до заняття, перевірки наявності навчаємих та готовності засобів матеріального забезпечення.
Після цього він називає тему, навчальну ціль (мету) і прис-тупає до відпрацювання навчальних питань у послідовності, передбаченій план-конспектом. При необхідності керівник пос-тановкою 2-3 контрольних питань перевіряє ступінь освоєння раніше вивчених тем.
В ході заняття керівник повинен прививати навчаємим тверді практичні навики щодо дій в умовах аварій, катастроф та стихійних лих, підвищувати їх психологічну підготовку.
Керівник повинний виховувати у навчаємих готовність пере-борювати трудності і чутливість страху, витримувати нервово-психологічні навантаження, які будуть виникати при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, але при цьому необхідно суво-ро дотримувати заходи безпеки, особливо при проведені ряту-вальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.
Кожне заняття закінчується коротким підсумком, де керівник нагадує тему і мету заняття, позитивні сторони і недостатки, вказує як їх ліквідувати, називає тему наступного заняття і рекомендує літературу для підготовки за темою.
Рекомендована навчальна література і посібники:
1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ,
№ 2974-Х11, 1993р., № 555-Х1У, 1999р., Київ.
2. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ,
№ 1281-Х1У, 1999 р., Київ.
3. Закон України “Про надзвичайний стан”, ВРУ,
4. Положення про Цивільну оборону України, постанова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.
5. Про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, постанова КМУ,
№ 1198, 1998 р., Київ.
6. Концепція захисту населення і територій у разі загрози та виникнення НС, Указ Президента України,1999 р., Київ.
7. Типове положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру, наказ МНС України, № 387, 1998 р., Київ.
8. Положення про МНС України, Указ Президента України № 1005/96, Київ.
9. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.
10. Періодичні видання МНС Росії, 1995-2000 рр., Москва.
11. Періодичні видання міністерств і відомств України, Київ, 1995-200
11. Проект Положення про невоєнізовані формування цивіль-ної оборони, Штаб ЦО України, 1994 р., Київ.
12. Довідник з цивільної оборони, Укртехногрупа, 1998 р., Київ.
13.Сильнодіючі отруйні речовини, Укртехногрупа, 1998 р, Київ.
14.Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 1, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
15. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 2, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
16. Довідкові дані о надзвичайних ситуаціях техногенного, природного і екологічного характеру, частина 3, НІЦ ЦО СРСР, 1990 р., Москва.
17. Попередження надзвичайних ситуацій. Під редакцією гене-рал-лейтенанта В.Ф. Гречанінова. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
18. ГСРФ “Безпека в надзвичайних ситуаціях”, Стандарт-видав Росії, Москва, 1995-2000 рр.
19. Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІЦ ЦО і НС, 1997 р., Київ.
20. Цивільна оборона. Під редакцією генерала армії А.Т. Алтуніна. Воєнвидав, 1986 р., Москва.
21. Типове положення про управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
22. Типове положення про відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районної, районної у містах Києві і Севастополі державної адміністрації, постанова КМУ, № 1594, 1998 р., Київ.
23. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
24. Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування (ДР-97), 1997 р., МОЗ України, Київ.
25. Кодекс законів України про працю, ВРУ, Київ,1990-2000 рр.
26. Безпека труда, Ю.В. Борисповец, В. Е. Геращенко, Будівельник , Київ, 1981 р.
27. Охорона праці у будівництві, В.І. Русин, Г.Г. Орлов, М. М. Неделько, Будівельник, Київ, 1990 р.
28. ДБН В 2.2.5-97 “Захисні споруди цивільної оборони”, Держмістобудування, 1997 р., Київ.
29. Опит використання технічних засобів і способів лікві-дації наслідків аварії на АЕС, Будвидав, Москва, 1990 р.
30. Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і катастрофах. ЦО СССР, Москва, 1990 р.
31. Інструкція з користування індивідуальними фільтруючи-ми засобами захисту органів дихання, Воєнвидав, 1985 р., Москва.
32. Методичний посібник з ЦО і НС, РВЦ ЦО, Київ, 1997 р.
Рекомендоване матеріальне забезпечення
1. Стенди або схеми в класі:
1. Законодавча база ЦО України.
2. Нормативна база ЦО України.
3. Структура ЄДС НС.
4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.
5. Концепція захисту населення і територій від НС.
6. Структура ЦО України.
7. Структура ЦО суб’єкта господарської діяльності.
8. Класифікація надзвичайних ситуацій.
9. Основні характеристики надзвичайних ситуацій.
10. Структура плану цивільної оборони.
11. Управління, оповіщення і зв’язок ЦО.
12. Сигнали цивільної оборони.
13. Сили цивільної оборони.
14. Захист населення і територій в НС.
15. Інженерний захист населення в НС.
16. Засоби індивідуального захисту населення.
17. Засоби радіаційної і хімічної розвідки та дозконтролю.
18. Евакуаційні заходи в надзвичайних ситуаціях.
19. Дії органів управління і сил ЦО та населення в НС.
20. Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи.
21. Засоби і способи боротьби з пожежами.
22. Само- і взаємодопомога при надзвичайних ситуаціях.
11. Засоби індивідуального захисту органів дихання.
111. Засоби індивідуального захисту шкіри.
1У. Медичні засоби захисту.
У. Засоби колективного захисту (сховища, ПРУ).
У1. Засоби матеріально-технічного забезпечення особового
складу формувань ЦО.
У11. Засоби пожежогасіння і протипожежний інвентар.
У111. Навчальне містечко (навчальні місця, класи і т.п.).
Методичні розробки не слідує приймати за шаблон. Вони мають за мету дати керівникам відправні дані з підготовки і проведення занять. Матеріал методичних розробок необхідно використовувати з урахуванням специфіки роботи кожного суб’єкта господарської діяльності і особливостей організації і ведення ЦО на ньому, рівня підготовки навчаємих, матеріальної забезпеченості занять та інших місцевих умов.
ТЕМАТИКА ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.
Т Е М А 1.
“ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ЙОГО ДІЇ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ. “
Навчальна ціль:
Вивчити функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань та його дії при приведенні формувань в готовність.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість – 1 година.
Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова. 5 хв.
1. Склад та призначення невоєнізованих формувань цивільної оборони. 10 хв.
2.Функціональні обов’язки особового складу невоєнізованих формувань ЦО. 10 хв.
2. Дії особового складу невоєнізованих формувань ЦО при приведенні їх в готовність. 15 хв.
Підсумки. 5 хв.
ПЕРЕДМОВА
У відповідності з Законом України “Про Цивільну обо-рону України” створюються невоєнізовані формування ЦО в областях, містах, районах, на підприємствах, в установах і орга-нізаціях незалежно від форм власності і підпорядкування, які є складовою частиною сил цивільної оборони.
За підпорядкованістю невоєнізовані формування поділяються на територіальні та об’єктові, за призначенням на формування: загального призначення та забезпечення.
Розрахунки щодо потреб в невоєнізованих формуваннях цивільної оборони розробляються:
територіальних формувань загального призначення та забез-печення – управліннями з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які затверджуються відпо-відними органами виконавчої влади;
об’єктових – начальниками цивільної оборони суб’єктів гос-подарської діяльності за погодженням з відділами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення районів (міст обласного підпорядкування) і затверджуються місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“СКЛАД ТА ПРИЗНАЧЕННЯ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”
Територіальні невоєнізовані формування створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах, міських та сіль-ських районах для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження та районах масових руйнувань, а також для вирішення завдань цивільної оборони на об’єктах сумісно з об’єктовими формуваннями та підпорядковуються на-чальникам цивільної оборони відповідних територій.
Об’єктові невоєнізовані формування створюються суб’єк-тами господарської діяльності і підпорядковуються їх керівни-кам і за рішенням органів виконавчої влади і місцевого само-врядування можуть залучатися для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні надзвичайних ситуа-цій на інших об’єктах.
Формування загального призначення (зведені загони, команди, групи) створюються в районах, містах обласного та районного підпорядкування, на об’єктах господарської діяль-ності для пошуку і рятування потерпілих в осередках аварій, катастроф та стихійного лиха, надання їм долікарської допо-моги, проведення невідкладних робіт, необхідних для рятування людей, захисту їхнього життя і здоров’я.
Формування забезпечення створюються на базі підпри-ємств, установ і організацій відповідного профілю (на об'єктах господарської діяльності,на базі відповідних служб та структур-них підрозділів підприємств) для вирішення спеціальних зав-дань, всебічногозабезпечення невоєнізованих формувань ЦО загального призначення.
До невоєнізованих формувань ЦО забезпечення входять:
розвідувальні групи, ланки і пости радіаційного та хімічного спостереження- для ведення розвідки в осередках ура-ження і зонах лиха, місцях розміщення формувань та населення, на маршрутах висування, а також для спостереження за радіа-ційною, хімічною та біологічною обстановкою;
команди, групи і ланки зв'язку - для забезпечення зв’язком начальників та їх органів управління ЦО;
медичні та протиепідемічні загони, бригади, групи, сані-тарні дружини і пости - для ведення медичної і бактеріологіч-ної розвідки, надання медичної допомоги, проведення протиепі-демічних та санітарно-гігієнічних заходів в осередках ураження;
протипожежні та лісопожежні команди, відділення та ланки - для локалізації та гасіння пожеж на об’єктах, маршрутах висування, районах масових лісових пожеж;
інженерні команди, групи і ланки - для ведення інженерної розвідки, рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт, від-будови та ремонту доріг і дорожніх споруд, підривних робіт;
аварійно-технічні команди - для ведення аварійно-техніч-них робіт на мережах і спорудах комунального енергетичного господарства;
загони, команди, групи, станції і пункти протирадіацій-ного та протихімічного захисту - для ліквідації наслідків радіоактивного і хімічного зараження (проведення санітарної обробки особового складу формувань та населення, обез-зараження території, споруд і техніки, організації спостере-ження за радіаційною і хімічною обстановкою);
автомобільні загони і колони - для перевезення у поза-міську зону розосередженого персоналу і населення, вивіз мате-ріальних цінностей, перевезення сил ЦО, евакуація уражених в лікарняні заклади, підвіз робочих змін, доставка матеріальних засобів;
команди і групи охорони громадського порядку - для несен-ня комендантської служби та підтримки порядку в населених пунктах, на об’єктах, в районах розміщення, пунктах збору, маршрутах вивозу персоналу і населення, висування сил ЦО в осередки ураження і райони лиха;
підрозділи харчування (рухомі пункти харчування) - для забезпечення гарячим харчуванням особового складу формувань у разі проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, потерпілого населення та уражених в загонах медичної допо-моги;
підрозділи торгівлі продовольчими товарами (рухомі пунк-ти продовольчого постачання)- для забезпечення особового складу формувань сухим .пайком у разі відсутності гарячої їжі;
підрозділи торгівлі промисловими товарами (рухомі пунк-ти речового постачання) - для забезпечення санітарно-обмива-льних пунктів і загонів першої медичної допомоги обмінним одягом, білизною та взуттям;
рухомі автозаправні станції - для забезпечення техніки не-воєнізованих формувань паливом і мастильними матеріалами;
ланки підвозу води – для забезпечення особового складу формувань і населення водою;
підрозділи технічного забезпечення (рухомі ремонтно-від-новлювальні та евакуаційні групи) - для поточного ремонту техніки в польових умовах та її евакуації;
команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогоспо-дарських тварин – для ведення ветеринарної розвідки, ветери-нарної обробки уражених тварин, захисту тварин, фуражу та джерел води, обеззараження фуражу, продуктів тваринного по-ходження, місць розміщення худоби, проведення профілактич-них ветеринарно-санітарних і охоронно-карантинних заходів;
команди, бригади, групи і ланки по захисту сільськогоспо-дарських рослин - для ведення фітопатологічної і ентомологіч-ної розвідки, проведення заходів щодо захисту рослин і про-дуктів рослинництва, обеззараження сільськогосподарських угідь та продуктів рослинництва.
У разі необхідності, за рішенням відповідних начальників цивільної оборони, можуть створюватися невоєнізовані форму-вання ЦО іншого профілю.
До територіальних невоєнізованих формувань ЦО відно-сяться формування загального призначення (зведені загони, команди та групи), а також формування забезпечення :
розвідувальні групи, ланки річкової (морської) розвідки та на засобах залізничного транспорту, а також літаки (вертольоти) повітряної розвідки;
зв’язку (команди, групи),
медичні (групи епідеміологічної розвідки, загони першої ме-дичної допомоги, загони або бригади спеціалізованої медичної допомоги, спеціалізовані протиепідемічні бригади, рухомі про-тиепідемічні загони, інфекційні рухомі госпіталі);
інженерні (групи інженерної розвідки, команди по ремонту та відновленню доріг та мостів, команди підривних робіт, ланки по обслуговуванню сховищ та укриттів);
аварійно-технічні (аварійно-технічні команди по електромере-жам, аварійно-газотехнічні команди, команди водопровідно-каналізаційних або теплових мереж);
протирадіаційного і протихімічного захисту (групи, ланки, зведені загони, команди, СОП, СОО, СОТ);
автомобільні (загони, колони);
охорони громадського порядку (команди, групи);
технічного забезпечення (рухомі групи);
захисту сільськогосподарських рослин і тварин (ланки, бри-гади, групи);
інші формування забезпечення створюються в залежності від місцевих умов.
Територіальні формування, як правило, створюються на базі суб’єктів господарської діяльності з чисельністю працюю-чих більше 100-150 чоловік.
Територіальні формування забезпечення створюються на базі споріднених підприємств, організацій, установ та учбових закладів з урахуванням профілю їх діяльності, наявності відпо-відних фахівців, матеріальних і технічних засобів.
У сільських районах територіальні формування створю-ються на базі районних організацій та підприємств, а також най-ближчих до районних центрів об’єктів сільськогосподарського призначення.
Об’єкти, на базі яких розгортаються територіальні форму-вання загального призначення або забезпечення, створюють, крім того, об’єктові формування для вирішення завдань ЦО безпосередньо на своїх об’єктах.
Об’єктові формування створюються на підприємствах (у тому числі сільськогосподарських), в організаціях, установах та учбових закладах, які і складаються з формувань загального призначення та забезпечення.
На об'єктах господарської діяльності з чисельністю працюю-чих до 100 чоловік, школах, ПТУ, вищих та середніх учбових закладах формування загального призначення не створюються.
Об’єкти, що не мають матеріальних та людських ресурсів для створення власних формувань, прикриваються, згідно планів цивільної оборони, територіальними формуваннями цивільної оборони.
Основними формуваннями ЦО на промислових підприєм-ствах є формування загального призначення. Крім них, у залеж-ності від наявності відповідної бази, можуть створюватися формування забезпечення: розвідувальні, зв’язку, медичні, аварійно-технічні, протипожежні, охорони громадського поряд-ку, обслуговування сховищ, обеззаражування, СОП, СОО, СОТ, інші формування.
На підприємствах лісного господарства створюються лісотехнічні та лісопожежні формування (команди, відділення).
В установах і на об’єктах водного транспорту додатково створюються морські (річкові) аварійно-рятувальні загони (групи), призначені для ведення рятувальних та інших невідк-ладних робіт на акваторіях, водних шляхах та прибережних об’єктах.
На підприємствах енергетики, залізничного, повітря-ного транспорту, зв’язку для рішення завдань ЦО безпо-середньо на власних об’єктах крім спеціальних відомчих фор-мувань створюються рятувальні, аварійно-відновлювальні та аварійно-технічні команди, а також інші формування ЦО в залежності від наявності бази створення.
На базі будівних та будівельно-монтажних організацій,незалежно від відомчої приналежності та форм власності, крім територіальних формувань ЦО загального призначення, ство-рюються такі територіальні формування забезпечення: групи інженерної розвідки; команди по ремонту та відновленню доріг та мостів; команди підривних робіт.
На підприємствах сільського господарства створюються такі формування : зведені команди (групи), пости РХС, СД, про-типожежні (команди, відділення, ланки), команди (групи) захис-ту тварин і рослин, інші формування.
У державних установах та організаціях для виконання завдань ЦО, при наявності відповідної бази створюються такі формування : зведені загони, команди, групи, ланки, пости РХС та інші.
В учбових закладах (в залежності від профілю) створюю-ться формування забезпечення (медичні, зв’язку, захисту тварин і рослин, розвідувальні, охорони громадського порядку та інші).
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ”.
По-перше нам необхідно знати, а які невоєнізовані форму-вання створені на території нашого підприємства (установи чи організації) і їх основне призначення.
За рішенням начальника цивільної оборони створені наступні невоєнізовані формування (перечислити формування, їх чисель-ність, оснащення технікою та засобами малої механізації, їх призначення, хто командир):
Невоєнізовані формування цивільної оборони комплек-туються робітниками та службовцями без звільнення їх від основної роботи.
До складу формувань зараховуються працездатні громадяни України - чоловіки віком від 18 до 60 років і жінки - від 18 до 65 років, за винятком жінок, які мають дітей до 8 років, жінок з середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, військовозобов’язаних, які мають мобілізаційні приписи, а також осіб, що входять до складу аварійних служб і спеціа-лізованих професійних формувань підприємств.
Дозволяється зачисляти в склад невоєнізованих формувань ЦО працюючих чоловіків за віком старше 60 років та жінок старше 55 років з їх особистої згоди.
Зарахування громадян до складу формувань обумовлюється окремим пунктом при укладанні трудової угоди з адмініст-рацією підприємства.
Успішне вирішення завдань цивільної оборони буде залежати від умілого виконання командно-начальницьким та особовим складом невоєнізованих формувань своїх обов’язків.
Командир невоєнізованого формування ЦО зобов’язаний:
1. Знати організацію, призначення та можливості форму-вання, порядок забезпечення технікою та майном.
2. Знати рівень підготовки, моральні та ділові якості під-леглих.
3. Постійно удосконалювати особисту підготовку по ЦО, організовувати та проводити з особовим складом заняття, нав-чання, тренування.
4. Уміло керувати роботою формування, постійно підтриму-вати взаємодію з іншими НФ ЦО (під час проведення РіНР).
5. Рішуче та енергійно добиватися виконання поставлених завдань, проявляючи ініціативу і, у випадку необхідності, самос-тійно приймати рішення у відповідності з обставинами.
6. Турбуватися про забезпечення особового складу НФ ЦО засобами індивідуального захисту, слідкувати за виконанням мір безпеки при роботі з технікою, під час маршу, а також своє-часно приймаючи заходи щодо захисту від вторинних факторів ураження.
7. Навчати особовий склад умінню засовувати засоби інди-відуального захисту, прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю, проведенню обеззараження та сані-тарної обробки людей.
8. Постійно знати наявність особового складу формування, наявність та стан техніки, паливно-мастильних та інших мате-ріальних засобів.
9. Організовувати матеріальне та технічне забезпечення фор-мування ЦО.
10. Здійснювати контроль за правильним використанням, утриманням та зберіганням майна, спеціальної техніки, періо-дично особисто перевіряти їх справність та зберігання.
11. Постійно заохочувати смілі, розумні та ініціативні дії підлеглих.
Одним із головних обов'язків командирів НФ ЦО являється робота по підтриманню формування в постійній готовності до виконання завдань цивільної оборони.
Громадяни України, які зараховані у склад невоєнізова-них формувань ЦО зобов’язані :
проходити навчання у групах підготовки по ЦО, під час тактико-спеціальних навчань, перевірок стану цивільної оборо-ни об’єкту та при підвищенні кваліфікації;
брати участь в тренуваннях та навчаннях цивільної оборони;
утримувати закріплену за ними техніку, майно та інструмент у справному стані;
знати стан техногенної безпеки на об’єкті;
знати обстановку на техногенних небезпечних об’єктах в зону ураження яких попадає суб’єкт господарської діяльності;
підвищувати свою професійну, фізичну та морально-психо-логічну підготовку;
брати участь в рятувальних роботах, виконувати інші задачі, покладені на формування.
Громадяни, які зараховані у склад формувань і ухиляються від виконання обов’язків з питань ЦО, притягуються до відповідальності згідно чинному законодавству.
Підготовка особового складу формувань здійснюється згідно "Положення про Цивільну оборону України".
Штати формувань та табелі їх оснащення розробляються формувачем згідно "Типової організації організаційно-штатної структури невоєнізованих формувань", "Приблизних норм осна-щення невоєнізованих формувань матеріально-технічними засо-бами", та затверджуються начальниками цивільної оборони за узгодженням з відповідними вищестоящими територіальними органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.
Для комплектування формувань використовується справна автомобільна, шляхо-будівельна та інша техніка, що не припи-сана до Збройних Сил України по мобілізації.
Допускається припис одного комплекту техніки до двох-трьох однотипних формувань у різних змінах.
Потреба невоєнізованих формувань цивільної оборони у матеріальних ресурсах, техніці і спеціальних видах майна задо-вольняється згідно “Положення про ЦО України”.
Забезпечення формувань спеціальним майном, а також техні-кою, майном і матеріально-технічними засобами народногоспо-дарського призначення здійснюється постачальницькими струк-турами формувача з оплатою заявником вартості матеріальних ресурсів, а також технікою та матеріально-технічними ресур-сами, які є на підприємстві.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ТРЕТЄ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“ДІЇ ОСОБОВОГО СКЛАДУ НЕВОЄНІЗОВАНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ ПРИВЕДЕННІ ФОРМУВАНЬ В ГОТОВНІСТЬ”.
Постійна готовність НФ цивільної оборони досягається:
завчасною підготовкою його до виконання покладених на нього завдань;
високим морально-психологічним станом особового складу;
забезпеченням формування засобами індивідуального захис-ту та іншим майном;
високим ступенем готовності автотранспорту, спеціальної техніки та засобів малої механізації;
високими навичками командно-начальницького складу і осо-бового складу формування ЦО;
знанням командно-начальницьким та особовим складом не-воєнізованого формування ЦО особливостей об’єктів можливих пошукових та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт;
безперервним та стійким управлінням, наявністю необхідних запасів та своєчасним їх поповненням.
Для проведення заходів цивільної оборони органи управ-ління ЦО, підприємства, установи і організації на підставі реко-мендацій територіальних органів управління з питань надзви-чайних ситуацій та цивільного захисту населення розробляють плани цивільної оборони.
Приведення формувань у готовність до дій за призначенням здійснюється згідно з планами, які розробляються на підприє-мствах в організаціях і установах. В планах визначаються основні завдання, які покладені на формування, перелік заходів, які проводяться, час і виконавці, необхідні документи, які вико-ристовуються під час приведення в готовність. Відпрацьовую-ться, як додаток до плану, необхідні схеми, розрахунки та інше. Плани завчасно вивчаються з усіма виконавцями.
В планах ЦО передбачається:
порядок і строки оповіщення і збору особового складу невоє-нізованих формувань;
порядок і строки видачі табельного майна та інших мате-ріальних засобів;
строки готовності;
питання управління формуванням в період збору, приведен-ня в готовність, висування в райони зосередження або в райони рятувальних робіт, організація комендантської служби;
питання взаємодії з іншими формуваннями;
порядок забезпечення та інші питання.
Строки приведення формувань в готовність встановлюється вищестоящими органами управління у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від НС виходячи із місцевих умов, але вони не повинні перебільшувати 12 годин.
Готовність формувань перевіряється у ході планових пере-вірок стану ЦО і навчань цивільної оборони, але не менше одно-го разу на три роки. При цьому визначається :
час збору формувань, приведенняїх у готовність, вихід у райони зосередження, до об’єктів рятувальних робіт;
готовність і здатність формувань вирішувати завдання циві-льної вборони згідно призначення;
забезпеченість формувань засобами індивідуального захисту, технікою, майном і спецодягом, порядок їх зберігання та готов-ність до використання;
реальність усіх розрахунків;
відповідність кількості, чисельності, організаційної структу-ри оснащеності формувань характеру та обсягу завдань з ура-хуванням особливостей виробництва, специфіки міста, району, області, регіону.
Додатки до плану приведення в готовність невоєнізова-ного формування :
1. Штат та табель до штату, узгоджений з територіальним органом управління з питань надзвичайних ситуацій та циві-льного захисту населення, затверджений начальником ЦО райо-ну (міста обласного підпорядкування).
2. Штатно-посадовий список.
3. Функціональні обов'язки командно-начальницького складу формування.
4. Схема організації формування ЦО.
5. Схема оповіщення.
6. Витяг із графіка отримання майна ЦО (або накладні).
7. Схема (маршрут) висування в вихідний район або район проведення РіНАВР.
8. Схема шикування формування на марші.
9. Орієнтовні можливості за 10 годин роботи.
10. Список посадових осіб і їх номери телефонів.
11. Схема об'єкта, на якому будуть проводитись аварійно-рятувальні роботи.
12. Відомість видачі вимірювачів дози опромінення та зняття показників.
13. Журнал контролю опромінення.
14. Режими радіаційного захисту при проведенні рятувальних робіт в осередках ураження.
15. Довідкові матеріали.
ВИСНОВКИ
Успішне та своєчасне проведення заходів цивільної оборони багато залежить від підготовки командно-начальницького скла-ду, особового складу невоєнізованих формувань, від знання та уміння виконувати свої обов'язки у важких умовах під час лікві-дації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, по керів-ництву підлеглими.
Високий рівень професійної підготовки, добрі організатор-ські здібності, сильна воля, особлива сміливість, вміння швидко та вірно оцінювати обстановку, приймати рішення та наполег-ливо втілювати їх в життя - це головні якості, які необхідні як командиру так і рятівнику в екстремальних умовах НС.
Т Е М А 2.
“МОЖЛИВА ОБСТАНОВКА, ЩО МОЖЕ СКЛАСТИСЯ НА ОБ’ЄКТІ ВНАСЛІДОК СТИХІЙНОГО ЛИХА, АВАРІЙ І КАТАСТРОФ“.
Навчальна ціль:
Вивчити можливі надзвичайні ситуації
техногенного, природного, екологічного та
соціально-політичного і воєнного характеру
та їх наслідки.
Вид навчальних занять – групове заняття.
Тривалість заняття – 1 (2) години.
Метод проведення заняття – бесіда, розповідь, показ.
Місце проведення заняття – клас.
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
навчального часу:
Передмова 2/3 (5) хв.
1. Надзвичайні ситуації техногенного характеру та їх можливі наслідки. 10 (20)хв.
2. Надзвичайні ситуації природного і екологічного характеру та їх наслідки. 10 (20) хв.
3. Надзвичайні ситуації соціально-політичного та воєнного характеру та їх наслідки. 10 (20) хв.
4. Надзвичайні ситуації, що притаманні суб’єкту господар-ської діяльності. 10 (20) хв.
Підсумки. 3/2 (5) хв.
ПЕРЕДМОВА
Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспортних та інших техногенних небезпечних об'єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім реґіонам держави, вимагають мати для боротьби з надзвичай-ними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх нас-лідками сучасну систему запобігання та реагування на них, значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська, аварійно-рятувальні служби та невоєнізовані формування ЦО та досконалу підготовку населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Надзвичайні ситуації техногенного, природного, екологіч-ного та соціально-політичного характеру притаманні кожному місту, населеному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіоактивних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибухи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промис-ловості та в інших галузях економіки, а також метеорологічні, гідрологічні та геологічні надзвичайні ситуації.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.
В останній час в системі цивільної оборони з'явились визна-чення основних термінів, що характеризують ту чи іншу надзви-чайну ситуацію, основні із них які:
Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Класифікація надзвичайних ситуацій - система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.
Класифікаційна ознака НС - технічна або інша характерис-тика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзви-чайної.
Порогові значення класифікаційної ознаки НС – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої харак-теристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.
Екстремальна подія техногенного, екологічного або природ-ного характеру - подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів або явищ.
Під нормою треба розуміти таке проходження процесів або явищ, до якого населення і виробництво пристосувались шля-хом тривалого досліду або спеціальних науково-технічних розробок.
Потенційно небезпечний об’єкт –це об’єкт, на якому викорис-товуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хі-мічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транс-портні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.
Потенційно небезпечна речовина - речовина, що внаслідок своїх фізичних, хімічних, біологічних або токсичних влас-тивостей визначає собою небезпеку для життя і здоров’я людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Зона ураження – територія чи акваторія, в межах якої розпов-сюджені або куди привнесені небезпечні радіоактивні, хімічні чи біологічні речовини в об’ємах, що створюють небезпеку для людей, сільськогосподарських тварин і рослин на протязі визна-ченого часу.
Всі надзвичайні ситуації за масштабом можливих наслід-ків поділяються з урахуванням територіального поширення, ха-рактеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків, на:
загальнодержавного рівня – надзвичайна ситуація розвиває-ться на території двох та більше областей (Автономної Респуб-ліки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскор-донним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що переви-щують власні можливості окремої області (Автономної Респуб-ліки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного від-сотка обсягу видатків відповідного бюджету;
реґіонального рівня – надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст об-ласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, облас-тей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у об-сягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюд-жету;
місцевого рівня – надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що пере-вищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів;
об’єктового рівня - надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.
ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”.
Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрації на них агрегатів і установок великої і надзвичайно великої потужності, вико-ристання у виробництві потенційно небезпечних речовин у вели-ких кількостях, великий знос основних фондів на об’єктах еко-номіки - все це збільшує вірогідність виникнення надзвичайних техногенних ситуацій, раптове виникнення яких приводить до значних соціально-екологічних і економічних збитків, необхід-ності захисту людей від дії шкідливих для здоров’я факторів ураження, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а також ліквідації негативних наслідків, які склалися внаслідок виникнення надзвичайних техногенних ситуацій.
Техногенна надзвичайна ситуація – це стан, при якому внас-лідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються норма-льні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, наноситься шкода майну населення, економіці і дов-кіллю.
Джерело техногенної надзвичайної ситуації - це небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.
Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа – це велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Техногенна небезпека – це стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у виді дії ураження джерела техногенної надзви-чайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.
Фактор ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації – це складова небезпечної події, що характеризується фізич-ними, хімічними і біологічними діями і проявленнями, які вира-жені відповідними параметрами.
Дія ураження джерела техногенної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільсько-господарських тварин і рослин, суб'єкти господарської діяль-ності та навколишнє природне середовище.
Зона техногенної надзвичайної ситуації – це територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполу-чених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації.
Всі надзвичайні ситуації техногенного характеру поді-ляються на: транспортні аварії, пожежі (вибухи), наявність у довкіллі шкідливих речовин понад ГДК (гранично допустимих концентрацій), аварії з загрозою викиду (викидом) СДОР і біо-логічних небезпечних засобів, аварії з загрозою викиду (вики-дом) радіоактивних речовин, раптове руйнування будівель і спо-руд, аварії на системах життєзабезпечення, аварії на електро-енергетичних спорудах, аварії на очисних спорудах, гідроди-намічні аварії.
Транспортні аварії поділяються на аварії (катастрофи): на залізничному транспорті (товарних поїздів, пасажирських поїздів, поїздів метрополітену); на автомобільному транспорті; на судах (пасажирських, вантажних); на авіаційному транспорті (авіаційні катастрофи в аеропортах і населених пунктах та поза ними); на транспорті з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР і БНР; на міському транспорті; транспорті в які потрапили керів-ники держави та народні депутати.
Пожежі (вибухи) поділяються на пожежі (вибухи): в спорудах, на комунікаціях та технологічному обладнанні про-мислових об’єктів; на об’єктах розвідки, видобування, перероб-ки, транспортування і зберігання легкозаймистих, горючих і ви-бухових речовин; на транспорті; в шахтах, підземних та гірни-чих виробітках; в будівлях та спорудах громадського призна-чення; на радіаційних, хімічних та біологічних небезпечних об’єктах.
Наявність у навколишньому середовищі шкідливих речо-вин понад ГДК (гранично допустимі концентрації): в ґрунті; у поверхневих водах; в повітрі; в питній воді; у підземних водах.
Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР і БНР: аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, утворення та розповсюд-ження СДОР під час виробництва, переробки або зберігання (поховання); аварії з викидом (загрозою викиду) БНР на під-приємствах промисловості і науково-дослідних установках.
Аварії з викидом (загрозою викиду) РР: на атомних стан-ціях, атомних енергетичних установках виробничого або дослід-ного призначення; на підприємствах ядерно-паливного циклу (окрім атомних електростанцій); з джерелами іонізуючого вип-ромінювання (включаючи ядерно-паливний цикл); з радіоактив-ними відходами, які не виробляються атомними станціями.
Раптове руйнування будівель та споруд: елементів транс-портних комунікацій, виробничого призначення, громадського призначення.
Аварії на електроенергетичних системах: атомних елект-ростанцій; гідроелектростанцій; теплоелектростанцій; автоном-них електроенергетичних станціях; інших електро-енергетичних станціях; електроенергетичних мережах; транспортних електрич-них контактних мережах; порушення стійкості або поділ об’єд-наної енергосистеми України.
Аварії на системах життєзабезпечення: на каналізаційних системах з масовим викидом забруднюючих речовин; на теп-лових мережах; на системах забезпечення населення питною водою; на магістральних і комунальних газопроводах; на нафто-проводах і продуктопроводах; на системах зв’язку та телеко-мунікацій.
Аварії на очисних спорудах: стічних вод з масовим викидом забруднюючих речовин; промислових газів з масовим викидом забруднених речовин в повітря.
Гідродинамічні аварії (катастрофи) при: прориву гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного потоку або з утворенням хвиль прориву та катастрофічного затоплення; спра-цюванні водосховищ у зв’язку з загрозою прориву гідроспо-руди.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних си-туацій класифікують як по генезису, так і по механізму дії. Генезис – це виникнення і наступний розвиток факторів ураження.
Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуа-цій за генезисом розділяють на фактори: прямої дії або первин-ні; побічної дії або вторинні.
Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.
Вторинні фактори ураження викликаються змінами об’єктів навколишнього природного середовища первинними факторами ураження.
Фактори ураження джерел техногенних надзвичайних ситуа-цій за механізмом дії розділяють на фактори: фізичної дії; хіміч-ної дії.
До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну удар-ну хвилю; хвилю тиску в ґрунті; сейсмічну вибухову хвилю; хвилю прориву гідротехнічних споруд; уламки або осколки; екстремальний нагрів середовища; теплове випромінювання; іонізуюче випромінювання.
До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.
Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, яка має наступні пара-метри фактору ураження: надмірний тиск в фронті ударної хвилі; тривалість фази тиску; імпульс фази тиску.
Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів лег-козаймистих і вибухових речовин, яка має наступні параметри фактору ураження: максимальний тиск; час дії тиску; час збіль-шення тиску до максимуму.
Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потуж-них вибухів вибухових речовин і має наступні параметри фак-тору ураження: швидкість розповсюдження хвилі; максимальне значення масової швидкості ґрунту; час наростання напруги в хвилі до максимуму.
Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внас-лідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні пара-метри фактору ураження: швидкість хвилі прориву; глибина хвилі прориву; температура води; час існування хвилі прориву.
Уламки, осколки, що виникають при вибухах легкозай-мистих і вибухових речовині і має наступні параметри фактору ураження: маса уламку, осколка; швидкість розлітання уламків, осколків.
Екстремальний нагрів середовища, що виникає при по-жежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин і має нас-тупні параметри фактору ураження: температура середовища; коефіцієнт тепловіддачі; час дії джерела екстремальних тем-ператур.
Теплове випромінювання, що виникає при пожежах, вибу-хах і має наступні параметри фактору ураження: енергія тепло-вого випромінювання; потужність теплового випромінювання; час дії джерела теплового випромінювання.
Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (ка-тастрофах) з викидом радіоактивних речовин і має наступні параметри фактору ураження: активність радіонуклідів в дже-релі; щільність радіоактивного забруднення місцевості; концент-рація радіоактивного забруднення; концентрація радіонуклідів.
Активність радіонукліда в джерелі іонізації – радіоактив-ність, що дорівнює відношенню числа мимовільних ядерних перетворювань в джерелі за малий інтервал часу до цього інтер-валу.
Щільність радіоактивного забруднення місцевості – це сту-пінь радіоактивного забруднення місцевості.
Токсична дія - що виникає при аваріях (катастрофах) з вики-дом сильнодіючих отруйних речовин і має наступні параметри фактору ураження: концентрація небезпечної хімічної речовини в середовищі; щільність хімічного зараження місцевості і об’єк-тів.
Щільність зараження небезпечними хімічними речовинами – ступінь хімічного зараження місцевості.
Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної надзвичайної ситуації мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так і не системні. Ось чому при вимірах показників треба бути уважними з одиницями виміру.
НС техногенного характеру притаманні кожному місту, насе-леному пункту, району, області або реґіону держави. Найбільш небезпечними із них є: аварії (катастрофи) з викидом радіо-активних, хімічних або біологічних небезпечних речовин, вибу-хи і пожежі, прорив водосховищ, на транспорті, в промисловості та в інших галузях економіки.
Небезпеку складають і такі можливі транснаціональні аварії (катастрофи) як аварії на АЕС та хімічно небезпечних об'єктах.
Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим щодо визначення повноти засвоєння викладеного матеріалу і при необхідності робить додаткові пояснення.
ДРУГЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:
“НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ ТА ЇХ МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ”
Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами мож-ливих природних явищ, що приводять до їх виникнення: небез-печні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісно-водні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогос-подарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.
Кожний клас стихійних лих класифікується за характерис-тиками явища, які визначають особливості дії факторів уражен-ня на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності.
Природна надзвичайна ситуація – це обстановка на визначе-ній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла людські жертви, нанести шкоду здоров'ю людей і дов-кіллю, а також привести до значних матеріальних втрат і пору-шення життєдіяльності людей.
Джерело природної НС – це небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого на визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.
Фактор ураження джерела природної НС – це складова небез-печного природного явища або процесу, що викликана дже-релом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявляннями, які визначені або виражені відповідними параметрами.
Дія джерела ураження природної НС - це негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільсько-господарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вра-жати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Стихійне лихо - це руйнівне природне або природне антро-погенне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися руйнування чи знищення матеріальних цінностей і ком-понентів довкілля.
Природно-техногенна катастрофа - руйнівний процес, що розвивається внаслідок порушення нормальної взаємодії техно-логічних об'єктів з компонентами довкілля, який приводить до масової загибелі людей, знищення і руйнування об'єктів еконо-міки і компонентів довкілля.
Зона природної надзвичайної ситуації - територія чи аква-торія, на якій внаслідок виникнення джерела природної надзви-чайної ситуації або розповсюдження його наслідків з інших районів виникла природна НС.
Зона можливої природної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, на якій існує або не виключена можливість виникнення природної надзвичайної ситуації.
Екологічна надзвичайна ситуація – це обстановка на визна-ченій території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела екологічної надзвичайної ситуації, яка привела до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Фактор ураження джерела екологічної НС - це складова небезпечного стихійного лиха, великої виробничої або транс-портної аварії, що привели до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Дія ураження джерела екологічної НС - негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогос-подарських тварин і рослин та навколишнє природне середовище.
Зона екологічної надзвичайної ситуації - територія чи аква-торія, на якій внаслідок виникнення джерела екологічної НС або розповсюдження його наслідків із других районів виникла екологічна НС.
Зона можливої екологічної надзвичайної ситуації - територія чи акваторія, на якій уже існує або не виключена можливість виникнення екологічної надзвичайної ситуації.
Економічні збитки від НС - оцінені відповідним чином втра-ти, спричинені цією ситуацією.
Загальні ознаки надзвичайних ситуацій: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану дов-кілля.
Всі природні надзвичайні ситуації характеризуються нас-тупними термінами та визначеннями:
Небезпечне геологічне явище – це подія геологічного поход-ження або наслідок дії геологічних процесів, що виникають в земній корі під дією різних природних і геодинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки і довкілля.
Сейсмічна безпека - стан захисту населення, об'єктів еконо-міки і навколишнього природного середовища від небезпеки, що виникає від наслідків землетрусу.
Забезпечення сейсмічної небезпеки - прийняття і дотримання правових норм, виконання екологічних і сейсмічних захисних правил і вимог, а також виконання комплексу організаційних, прогнозних, інженерних, технічних, сейсмічних захисних і спе-ціальних заходів, що спрямовані на забезпечення захисту от дії факторів ураження внаслідок землетрусу людей, об'єктів госпо-дарської діяльності і довкілля.
Сейсмічне районування - виділення областей, районів або окремих ділянок місцевості на поверхні Землі за ступенем по-тенційної сейсмічної небезпеки, що проводиться на базі комп-лексного аналізу геологічних і геофізичних даних.
Сейсмічна область - гірська складчаста область або активна платформа, в межах якої можуть пройти землетруси, ступінь потенційної небезпеки яких характеризується макросейсмічною інтенсивністю і максимально можливим прискоренням коливан-ня ґрунту при землетрусу.
Сейсмічна хвиля - пружні коливання, що розповсюджуються в Землі від осередків землетрусів і вибухів.
Сейсмічна шкала - шкала для оцінки інтенсивності земле-трусу на поверхні Землі.
Землетрус - підземні поштовхи і коливання земної поверхні, що виникають внаслідок раптових зміщень і розривів в земній корі або верхній частині мантії Землі, які передаються на великі відстані у виді пружних коливань.
Осередок землетрусу - область виникнення підземного удару в товщі земної поверхні або верхньої мантії, що є причиною землетрусу.
Вулкан -геологічне утворення, що виникає над каналами і трі-щинами в земній корі, по яким на земну поверхню виливається лава, попіл, гарячі гази, пари води і уламки гірських порід.
Обвал - відрив і падіння великих мас гірських порід на крутих і обривистих схилах гір, річних долин і морському побережжю, які виникають головним чином за рахунок послаблення зв'язу-вання гірських порід під впливом процесів вивітрювання, діяль-ності поверхневих і підземних вод.
Зсув - переміщення мас гірських порід по схилу під дією влас-ної ваги і додаткового навантаження внаслідок підмиву схилу, перезволожування, сейсмічних поштовхів та інших процесів.
Протизсувний захист - комплекс охоронних, обмежувальних і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникнення і розвитку зсувного процесу, захисту людей і тери-торій від зсувів, а також своєчасне інформування органів вико-навчої влади або місцевого самоврядування і населення про заг-розу його виникнення.
Небезпечне гідрологічне явище - подія гідрологічного поход-ження або результат гідрологічних процесів, що виникають під дією різних природних або гідродинамічних факторів або їх комбінацій, які оказують або можуть оказати дію ураження на людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти еконо-міки і довкілля.
Повінь - щорічне затоплення від тривалого підйому рівня води території місцевості, що прилягає до ріки, озера або водосховища, яке повторюється в один і той же період сезону.
Паводок - фаза водного режиму ріки, яка може багатократно повторюватися в різні сезони року, що характеризується інтен-сивним, короткочасним збільшенням витрат і рівнів води, які викликаються дощем або інтенсивним таненням снігу під час відлиги.
Підтоплення - підвищення рівня ґрунтових вод, що порушу-ють нормальне використання території, будівництво і експлуа-тацію розташованих на ній об'єктів.
Зона затоплення - територія, що покривається водою в резуль-таті перевищення притоку води у порівнянні з пропускною мож-ливістю русла.
Зона вірогідного затоплення - територія, в межах якої мож-ливо або прогнозується виникнення зони затоплення.
Зона катастрофічного затоплення - зона затоплення, на якій сталася загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також причинена шкода навколишньому природному середовищу.
Зона вірогідного катастрофічного затоплення - зона вірогід-ного затоплення, на якій очікується або можлива загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також спричинення шкоди довкіллю.
Сель (селевий потік) - стрімкий русловий потік, який виникає раптово, складається із води, піску, грязі та уламків гірських порід і характеризується різким підйомом рівня води, хвильовим рухом, коротким терміном дії, значним ерозійним і кумуля-тивним ефектом, що створює загрозу життю і здоров'ю людей, шкоду об'єктам і довкіллю.
Селенебезпечна територія - територія, що характеризується інтенсивністю розвитку селевих процесів, які створюють небез-пеку для людей, об'єктів економіки і довкілля.
Захист проти селю - комплекс охоронних, обмежувальних і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання ви-никнення і розвитку селевих процесів, захисту людей і тери-торій від зсувів, а також своєчасного інформування органів вико-навчої влади і місцевого самоврядування та населення про загрозу виникнення селів.
Лавина - швидкий, що раптово виникає рух снігу і (або) льоду вниз по крутим схилам гір, який представляє загрозу життю і здоров'ю людей та спричиняє шкоду об'єктам економіки і довкіллю.
Лавинонебезпечна територія - гірська місцевість, на якій є реальна потенційна небезпека сходу лавин, які приводять або можуть створити загрозу життю і здоров'ю людей та завдати шкоду об'єктам економіки і довкіллю.
Протилавинний захист - комплекс охоронних, обмежуваль-них і інженерно-технічних заходів, направлених на запобігання виникненню процесів, що утворюють лавини, а також своєчас-не інформування органів виконавчої влади або місцевого само-врядування і населення про загрозу виникнення лавин.
Небезпечне метеорологічне явище - природні процеси і яви-ща, що виникають в атмосфері під дією різних природних факторів і їх комбінацій, які приводя