 |
|
Організація і проведення евакуації.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей).
Загальні положення
Залежно від обстановки, яка складається під час НС, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.
Загальна евакуація проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок:
- можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій навколо АЕС (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров’ю людей, які проживають в зоні ураження);
- виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з чотирьохгодинним досяганням проривної хвилі.
Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникненням НС (стихійного лиха, аварії, катастрофи).
Евакуаційні заходи здійснюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: діти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом з викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери, інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.
Таким чином, у сфері захисту населення і територій від НС евакуація населення планується на випадок:
- аварії на АЕС з можливим забрудненням території;
- усіх видів аварій з викидом СДОР;
- загрози катастрофічного затоплення місцевості;
- лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.
Евакуація населення проводиться способом, який передбачає вивезення основної частини населення із зони НС усіма видами транспорту, а в разі його відсутності чи недостатності, а також у випадку руйнування транспортних шляхів – організоване виведення населення пішим ходом по заздалегідь розробленим маршрутом.
При загрозі НС у мирний та воєнний час і нестачі транспортних засобів основним способом евакуації є комбінований, який дозволяє провести евакуацію в короткі строки. Суть його полягає в тому, що масовий вивід населення з міст пішим ходом співпадає з вивозом всіма видами транспорту.
При цьому транспортом вивозять:
- робітників змін підприємств, які продовжуватимуть виробничу діяльність в зоні небезпеки в місті;
- частина формувань ЦО;
- населення, яке не може пересуватися пішки (хворі, інваліди, вагітні жінки, діти до 10 років).
Пішим ходом виводять:
- робітників та службовців підприємств, які припиняють свою роботу в місті;
- учнів середніх шкіл, технікумів, ПТУ, студентів вузів;
- решту населення, здатну пересуватися пішки.
Евакуація по всій території країни здійснюється за територіально – виробничим принципом:
- за виробничим принципом: робітники, службовці, члени їх сімей, студенти, учні навчальних закладів і т.п.;
- за територіальним принципом – не працююча частина населення.
3.2 Організація і проведення евакозаходів.
Організація евакозаходів здійснюється на основі плану. В ході підготовки проводять:
- рекогносцировку;
- створюють і утримують в постійній готовності пункти управління (ПУ);
- готують всі види транспорту, станції і пункти посадки й висадки, маршрути, проміжні пункти, райони розташування;
- виявляють приміщення і споруди для ПРУ;
- створюються і обладнуються джерела водопостачання і т.п
Час потрібний для евакуації з міст:
1) з населенням =< 500 тис. чол. ~16 год.(від сигналу до кінця евакуації)
2) з населенням =<1 млн. чол. ~24 год. (4 год організ + 20 год. евакуація)
3) з населенням > 1 млн. чол. – встановлює Начальник ЦО України.
Часом початку евакуації вважається вихід 1-ї колони (ешелону).
Часом кінця евакуації – вихід останньої колони за зону можливих зруйнувань.
Для організації та проведення евакуації на підприємствах та інших об’єктах господарювання, а також в районі і місті створюються: евакокомісії (ЕК), на великих об’єктах – збірні евакопункти (ЗЕП). Наказом начальника ЦО підприємства створюється адміністрація ЗЕП.
Головою об’єктової евакокомісії призначається один із заступників начальника ЦО.
Евакуація населення проводиться через ЗЕП. Для них відводять школи, клуби та інші приміщення. Призначаються ЗЕП для збору, реєстрації і відправки населення, евакуаційного транспортом, на станції, пристані і інші пункти помадки, а евакуйовані пішим ходом – на вихідні пункти пішого ходу. ЗЕП організують поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней; а для населення, яке виводиться пішим ходом – поблизу маршрутів виводу в призначені райони.
На території ЗЕП і поблизу нього мають бути підготовлені сховища (укриття) з розрахунком на розміщення в них людей, які можуть одночасно знаходитися на пункті. Кожному ЗЕП присвоюють номер, а також домоуправління, населення якого буде евакуюватися через даний ЗЕП.
Населення міста про початок евакуації повідомляється через підприємства, навчальні заклади, домоуправління, населення, міліцію, а також радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення.
Отримавши повідомлення населення повинно підготувати і взяти з собою документи, гроші, необхідні речі і запаси продуктів та з’явитися на ЗЕП в попередньо визначений час.
Прибулих на ЗЕП людей реєструють, групують по вагонах, автомашинах і у призначений час виводять до пунктів посадки на транспорт.
Вивід населення пішим ходом здійснюється за попередньо встановленими маршрутами, їх розраховують на один добовий перехід, який здійснюється за 10-12 годин руху. У піших колонах може бути від 500 до 1000 людей. Для зручності управління колони слід розбити на групи по 50-100 людей, а на чолі груп призначити старших. Старші груп зобов’язані перевіряти численність складу, не допускати в групи сторонніх осіб і слідкувати, щоб не було відстаючих. Швидкість руху колон слід витримувати в межах 4-5 км/год., а дистанції між колонами до 500м.
Через кожні 1-1.5 год. руху роблять малі привали на 10-15 хв., а на початку другої половини добового переходу роблять великий привал на 1-2 год., як правило, за межею зони можливих зруйнувань.
На малих привалах людям надається необхідна медична допомога, перевіряється склад колон, надається допомога відстаючим, дається людям короткий відпочинок. За час привалу колони, які розтягнулися, підтягуються. На великому привалі організовують прийом гарячої їжі.
При проведенні евакуації організовують медичне обслуговування. Для цього на ЗЕП, станціях посадки розгортають медпункти. На кожний поїзд призначають 1-2 працівників з медичною освітою, а в складі пішої колони включають 1-2 сандружинниці.
Люди, які рухаються в піших колонах за сигналом “повітряна тривога” укриваються в складках місцевості або в найближчій захисний споруді.
Для організації прийому і розміщення евакуаційного міського населення, а також забезпечення його всім необхідним, створюються приймальні евакокомісії (ПЕК) і приймальні евакуаційні пункти (ПЕП). Вони проводять свою роботу в взаємодії зі штабом і службами ЦО.
На ПЕК покладається розробка і своєчасне коригування розділу плану ЦО по прийому і розміщенню евакуйованого населення: зустріч, прийом, облік і розселення прибулого населення, а також забезпечення його всім необхідним; складається донесення вищестоящим прийомним евакоорганам про хід прийому, розміщення і забезпечення відправлення населення в кінцеві пункти його розміщення.
За вказівкою ПЕК району для прийому населення, яке прибуло з міста, розгортають ПЕП. Вони розташовуються в школах, дитячих садках, клубах і інших громадських приміщеннях недалеко від станції висадки людей.
На ПЕП покладаються такі завдання: зустріч прибулого населення, розподіл його за населеними пунктами, надання 1-ї медичної допомоги, організоване відправлення людей до місць розквартирування.
Забезпечення прибулих продуктами харчування і предметами першої необхідності покладається на службу торгівлі і харчування сільського району. Перші дві доби люди повинні харчуватися запасом продуктів, привезених з собою.
Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопускання загибелі людей забезпечується шляхом:
- планування евакуації населення;
- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;
- організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації;
- організації управління евакуацією;
- всебічно життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населення;
- навчання населення під час проведення евакуації.
Заключення.
Таким чином, основними способами захисту населення є:укриття в різних захисних спорудах по всій території країни; евакуація населення, робітників та службовців, об’єктів господарювання; застосування ЗІЗ та медичних засобів захисту; недопущення до вживання заражених харчів та питної води.