Здавалка
Главная | Обратная связь

Роз'яснення рішення суду



Роз'яснення рішення — один із способів усунення недоліків. У деяких випадках текст рішення виявляється викладеним неясно або суперечливо, тому його виконати важко або неможливо. Вип­равлення таких недоліків здійснюється судом шляхом роз'яснення рішення. Роз'яснити рішення може лише суд, який його ухвалив.

Роз'яснюючи рішення, суд не може змінювати його змісту (ч. 1 ст. 221 ЦПК). Суд лише має викласти його більш повно і зрозуміло.

Розгляд заяви про роз'яснення рішення і роз'яснення рішення судом допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до приму­сового виконання (ч. 2 ст. 221). Часткове виконання рішення не є перепоною для його роз'яснення у невиконаній частині. Якщо рішення виконане повністю, то воно не роз'яснюється.

Збіг строку пред'явлення виконавчих документів до виконання погашає право осіб, які беруть участь у справі, на роз'яснення рішення, якщо суд не поновив цей строк (ст. 23 Закону «Про виконавче провадження»).

Питання про роз'яснення рішення може бути порушене особа­ми, які беруть участь у справі, а також державним виконавцем.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом 10 днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державно­го виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду (ч. 3 ст. 221 ЦПК).

Суд постановляє ухвалу, якою роз'яснює рішення або відмо­вляє в його роз'ясненні. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою. На ухвалу суду про роз'яснення рішення може бути подана апеляційна скарга (п. 12 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

 

§ 7. Законна сила судового рішення

Законна сила судового рішення є органічним поєднанням його рис, що обумовлюють стабільність рішення і здатність до здійс­нення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення його строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано (ч. 1 ст. 223 ЦПК).

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інс­танції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч. 1 ст. 294 ЦПК).

Законна сила судового рішення — сукупність його правових наслідків, які полягають у неспростовності, виключності, пре юдиційності, виконуваності, загальнообов'язковості.

Неспростовність — це неможливість апеляційного оскаржен­ня рішення, яке набрало законної сили. Отже, після набрання рішенням законної сили у сторін та інших осіб, які брали участь у справі, немає права апеляційного оскарження. Для сулу не­спростовність означає неможливість прийняття апеляційних скарг і апеляційного розгляду справи.

Виключність — це неможливість для сторін, третіх осіб, які беруть участь у справі, та їх правонаступників заявляти, а для суду — приймати та розглядати вимоги, тотожні вимозі, вирі­шеній в ухваленому судом рішенні.

Правило виключності та преюдиційності у вигляді загальної норми сформульовано в ч. 2 ст. 223 ЦПК: «Після набрання рі­шенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав». Значення виключності полягає в тому, що вона позбавляє можливості спе­речатися щодо одного й того самого предмета з одних і тих же самих питань, забезпечуючи стабільність рішення і можливість його виконання.

Преюдиційність становить собою неможливість для сторін, і третіх осіб, які беруть участь у справі, та їх правонаступників оспорювати, а для суду — иеможливість досліджувати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини, що відобра­жені в ухваленому судом рішенні, яке набрало законної сили.

Преюдиційна дія рішення можлива щодо рішення у іншій цивільній, господарській, адміністративній справі та вироку в кримінальній справі. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській чи адміністративній справі, що набрало законної сили, недоказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК). Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постано­ву суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК).

Виконуваність — це можливість примусового виконання судо­вого рішення поза волею зобов'язаної особи. Рішення може бути виконано з моменту набрання ним законної сили, крім випадків негайного виконання (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК).

Виконуваність судового рішення забезпечується також обов'язковістю цього рішення для адміністративних органів, поса­дових осіб, від яких залежить реалізація стороною прав, визнаних за нею рішенням суду. В зазначених випадках при задоволенні вирішенням позову про визнання шлюбу недійсним, позову про скасування усиновлення тощо потрібна реєстрація в органах РАЦСу. У разі визнання рішенням суду за певною особою права на спадщину ця особа вправі звернутися до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину.

У зазначених випадках оформлення та реєстрація правового становища можуть бути здійснені лише після набрання рішенням законної сили.

Така обов'язковість рішень передбачена ч. 1 ст. 14 ЦПК. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.

§ 8. Ухвали суду першої інстанції

Ухвали суду першої інстанції — це акти, якими справа по суті не вирішується, але якими оформляються процесуальні правомочності суду в ході розгляду цивільної справи.

Ухвали — це специфічні акти суду, які утворюють цілісність та єдність здійснення правосуддя. Ухвали суду першої інстанції мають за мсту забезпечення своєчасного і правильного вирішення цивільних справ.

Питання, з яких постановлюються ухвали, в ст. 208 ЦПК згруповані залежно від їх юридичної спрямованості.

До ухвал, пов'язаних із рухом справи в суді першої інстанції, належать ухвали, що стосуються відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду.

Цс, зокрема, ухвали про залишення позовної заяви без руху, повернення заяви (ст. 121 ЦПК); об'єднання і роз'єднання по­зовів (ст. 126 ЦПК); ухвали про судові доручення щодо збирання

доказів (ч. 2 ст. 132 ЦПК); ухвали про призначення експертизи (ч. 1 ст. 144 ЦПК); ухвали про призначення справи до розгляду (ст. 156 ЦПК); ухвали про прийняття чи відхилення заперечень осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого в судовому засіданні (ч. З ст. 160) та ін.

Клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, здебільшого стосуються їх процесуальних прав. Так, особи, які беруть участь у справі, можуть заявляти про відвід судді (суддів) (ст. 24 ЦПК); позивач — клопотати про заміну неналежного відповідача (ст. 33 ЦПК); особи, які беруть участь у справі, — клопотати про залу­чення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі (ч. 2 ст. 35 ЦПК); заявити клопотання про забезпечення доказів (ч. 1 ст. 133 ЦПК); заявити клопотання про витребування доказів (ч. 1 ст. 137 ЦПК); позивач може заявити про відмову від позову, відповідач — про визнання позову, сторони — про укладання мирової угоди (ч. 3 ст. 130, ч. 1 ст. 174, ч. 2 ст. 175 ЦПК).

Із загального кола питань ст. 208 ЦПК виокремлює ті, в яких ідеться про відкладення розгляду справи. Питання про відкладення розгляду справи суд вирішує у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі (ст. 169 ЦПК), неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача (ст. 170 ЦПК), за неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі у справі інших осіб (ч. 1 ст. 191 ЦПК) та ін.

Оголошення перерви у судовому засіданні пов'язане з обста­винами розгляду справи, що їх викликали (ч. 3 ст. 159 ЦПК).

Так у разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує пере­рву на час, необхідний для цього (ч. 2 ст. 191 ЦПК); якщо вчи­нення необхідних процесуальних дій у даному судовому засіданні виявилося неможливим, суд постановлює ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошує перерву (ч. 4 ст. 195).

Ухвали про зупинення провадження у справі постановлюються у випадках, передбачених ст. ст. 201, 202 ЦПК. Зупинення про­вадження у справі означає тимчасове припинення процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають подальшому розгляду до усунення цих обставин.

Про зупинення, відновлення провадження у справі суд поста­новлює ухвалу (ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 202, ч. 1 ст. 204 ЦПК).

Розгляд цивільної справи зазвичай завершується ухваленням судового, рішення. Проте інколи внаслідок ви явлення певних об­ставин можливе завершення провадження у справі без ухвалення судового рішення (ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦПК).

Висновок про те, що провадження у справі підлягає закрит­тю, виражається в ухвалі (ч. 1 ст. 206 ЦПК). Провадження у справі, якщо заяву залишено без розгляду, також закривається постановленням ухвали суду (ч. 1 ст. 207 ЦПК).

За формою, в якій вони виражаються, ухвали суду можуть оформлятися окремим процесуальним документом, що поста­новляється в нарадчій кімнаті, або ж постановляється судом, не виходячи до нарадчої кімнати (ч. 4 ст. 209 ЦПК).

Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним докумен­том, підписуються судом і приєднуються до справи. Ухвали, пос­тановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу (журналу) судового засідання (ч. 5 ст. 209 ЦПК).

Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення (ч. 6 ст. 209).

Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, має дати повну й обгрунтовану відповідь на питання, що вирішується, тому закон вимагає, щоб кожна подібна ухвала містила 4 частини (ч. 1 ст. 210 ЦПК).

У вступній частині ухвали зазначається: час і місце її постанов­лення; прізвище та ініціали судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвище та ініціали секретаря судового засідання; імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмет позовних вимог (п. 1 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Наявність цих даних полегшує виконання вищестоящими судами своїх функцій, сприяє правильному вирішенню різних процесуальних питань, що виникають при розгляді справи, зок­рема пов'язаних із оскарженням ухвали. Зазначення предмета позовних вимог допомагає суду в з'ясуванні суті спору.

У описовій частині зазначається суть питання, що вирішується ухвалою (п. 2 ч. 1 ст. 210 ЦПК), тобто має міститися вказівка на питання, що належить розглянути і щодо якого постановляється ухвала.

Стосовно мотивувальної частини ухвали, то в ній мають за­значатися мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Резолютивна частина ухвали має містити вказівку на висновки суду, строки і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження (п. 4 ч. 1 ст. 210 ЦПК).

Суддя роз'яснює особам, які брали участь у справі, чи можуть вони оскаржити ухвалу окремо від рішення суду чи у складі апеляційної скарги (ст. 293 ЦПК); в якому порядку вони мають оскаржуватися і в який строк (ч. 2 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК).

Ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким суд керувався, постановляючи ухвалу, а також висновок суду, строки і порядок оскарження ухвали (ч. 2 ст. 210 ЦПК).

§ 9. Окремі ухвали суду

Суд, виявивши при розгляді справи порушення закону і вста­новивши причини і умови, які сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов (ч. 1 ст. 211 ЦПК).

Окрема ухвала зачитується після оголошення рішення, про що зазначається в протоколі (журналі) судового засідання.

Копія окремої ухвали, оригінал якої лишається у справі, направляється відповідній посадовій особі або організації, які зобов'язані повідомити про вжиті заходи протягом місяця з дня одержання копії ухвали.

Окремі ухвали можуть постановлятися і при закінченні сира­ви, без ухвалення рішення (в. 23 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції»).

Окрема ухвала може бути постановлена апеляційним судом (ст. 320 ЦПК) і судом касаційної інстанції (ст. 350 ЦПК) у випадках і порядку, встановлених 211 ЦПК. Ці суди можуть постановити окрему ухвалу, в якій вказати на порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції або апеляцій­ної інстанції, що не є підставою для скасування рішення ухвали суду першої або апеляційної інстанції.

Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому ЦПК (ч. 2 ст. 211).

§ 10. Законна сила судових ухвал

Питання щодо законної сили судових ухвал з огляду на їх різноманітність може розглядатися стосовно кожної з них.

Неспростовність стосується судових ухвал, оскарження яких допускається ч. 1 ст. 293 ЦПК. Якщо ці ухвали не були оскаржені в строк (ч. 2 ст. 294 ЦПК), вони не можуть спростовуватися апеляційною скаргою.

Виключність притаманна ухвалам, що набрали законної сили, щодо закриття провадження у справі. Проте наявність ухвали про закриття провадження у справі в зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 206 ЦПК).

Преюдиційність притаманна ухвалам, які закривають про­вадження у справі внаслідок відмови позивача від позову і укладення мирової угоди, якщо вони прийняті судом (п. н. З, 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК).

Якості виконуваності притаманні всім ухвалам суду, вони підлягають виконанню негайно, якщо закон не передбачає особ­ливих строків виконання. Ухвала, що закриває провадження у справі, якщо судом прийнято мирову угоду, підлягає виконанню Державною виконавчою службою (ст. 3 Закону «Про виконавче провадження»). Окремі ухвали, направлені відповідним особам і органам, повинні виконуватися ними протягом місяця.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.