Здавалка
Главная | Обратная связь

Дмитро Мягков: По питанню Децентралізованого майнового реєстру.



Ст. 13 Конституції України – всі природні ресурси є правом власності Українського народу. У меня есть паспорт гражданина Украины – это подтверждает мои права собственности на природные ресурсы страны. Мне не нужно дополнительных документов подтверждающих моё право собственности. То есть, у меня есть право и возможность получить некий документ помимо паспорта, что бы он грел мне душу и серце и был у меня. Потому что в паспорте не прописано на что имею право в натуре. Соответственно был разработан такой Децентрализованный майновый реєстр.

Децентрализованный, потому что ведется в различных Торриториальных общинах. То есть нет единого центрального органа, который бы вёл его.

Реестр содержит следующую информацию: земля, водні ресурси, надра, клімат, повітряний простір, атмосферні ресурси, фауна (тваринний світ), флора (рослинний світ), альтернативні джерела енергії. Потім найменування об’єкту, клас об’єкту, відомості про власника об’єкту (Український народ), географічні координати кутів, лінійні розміри, загальна площа, маса або вага об’єкту, підстава на внесення в реєстр (які документи), ПІБ народного реєстратора, реєстраційний № об’єкту, дата створення запису.

Далі, коли я є учасником Договору ТГ, звертаюсь до Народного реєстратора, надаю йому доручення про внесення відомості до Децентралізованого реєстру та надання мені витягу з цього реєстру, що я є співвласник. Я, вже маючи цей витяг, можу стверджувати і показувати посадовцям і іншим, на який конкретно природний ресурс та в якому кількісному вимірі має право власності Український народ і я, як громадянин України. А якщо я є співвласником, то маю конституційне право на користування об’єктом права власності. Ми дихаємо повітрям – ми ним користуємося, ми ходимо по землі і маємо право нею користуватися і так всім іншим.

В чому суть і завдання цього реєстру: якщо є право власності, то воно повинно бути десь зареєстроване! Не сама власність, а право власності! Якщо немає реєстрації права власності, то як в наш час це можна підтвердити. Розмовляти ми всі вміємо, а щоб підтвердити, повинен бути документ. І такий документ людина тепер може отримати. І вже може довести в суді і де завгодно, що вона є співвласник.

Зараз дуже гостро стоїть питання по землі. Землю розкрадають. Спілкувався з однією людиною. У неї у свідомості відклалося, завдяки нашим ЗМІ, що землі немає, все покрали, ми ніхто і країни вже немає. Так, вся ця інформація подається для того, щоб люди в це повірили. А коли повірять, то по праву мовчазної згоди, ті хто в це не вірить буде користуватися усім.

Тому люди шановні – правознавство, це не релігія, тут не потрібно вірити або не вірити. Є конкретні статті – 13, 8 та інші Конституції України, є рішення Конституційного Суду, що Конституція України має найвищу юридичну силу, що її норми застосовуються безпосередньо і незалежно від того, чи прийняті законодавчі акти на розвиток якихось статей чи не прийнято. Якщо в Конституції врегульовано те чи інше питання, мені не потрібен жоден Кодекс: земельний, лісовий, про надра і інші, оскільки це питання врегульовано Конституцією. Тому питання не в тому, що мушу щось комусь доводити. Є таке поняття «презумпція правоти» - я правий поки не доведено, що я не правий. Ще одне з приводу необхідності створення народних документів згідно Конституції України: и знаєте, що в давньогрецькій міфології є богиня права і законного порядку Феміда. Її зображають з терезами та зав’язаними очима. На терезах вона зважує документи, а не слова. Я на одну чашу ложу документ, а на другу мільйон слів і один документ переважає терези на свою сторону. Так було в Хмельницькому, коли жителі, ТГ не взяли, не забрали приміщення, а приступили до реалізації своїх прав на комунальне приміщення – користуванням. І вони почали користуватися. Прибігли якісь начальники, почався ґвалт. Один уповноважений сказав: «Ось ми маємо документ з мокрою печаткою ТГ». А вони принесло ксерокопію – папірчик, не документ. Бо в них немає документу на це приміщення. І розказують, що власником приміщення є місто. Напис на географічній карті не може бути власником. Він повинен бути суб’єктом права. Ми, як територіальна громада, жителі - є колективний суб’єкт права. Для реалізації своїх прав не потрібно ні в кого нічого забирати, повертати, відчужувати, виборювати, відстоювати і таке інше, бо воно і так наше де-юре. Тут де ми зараз зібралися, спілкуємося, це школа. Вона не наша, але де-юре за документами, вона вже наша. Треба просто почати реалізовувати свої права. Вони нікуди не поділися, вони є. Природні ресурси теж на своєму місці.

 

ПИТАННЯ: Як бути з приватизованими об’єктами?

ВІДПОВІДЬ: Яка у нас підстава по майновому реєстру окрім Конституції і рішення Конституційного суду. Є пункт «а» частини 2 статті 5 ЗУ Про приватизацію державного майна 1992 р. де є такий абзац, що «Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення...

надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об’єктами права власності Українського народу;»

Сила громади складається із наявності людської свідомості учасника договору, його відповідальності і активної життєвої позиції, це головне – перше. Друге – це створення правових документів. І третє, це кількість учасників.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.