 |
|
С п и с о к н о р м а т и в н и х а к т і в т а л і т е р а т у р и
Міжнародне приватне право: науково-практичний коментар Закону України /Довгерт А.С., Кисіль В.І., Серьогін О.Ю., Калакура А.Я. та ін. / За ред. Довгерта А.С., 2008.— 352 cтр.
Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: теоретичні та прикладні аспекти.— К.: МАУП.— 2004.— 576 с.,
Кармаза О.О. Міжнародно-правовий аналіз спадкування за заповітом // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 41. Частина І. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. – С. 138 – 139.
Кармаза О.О. Законодавче врегулювання колізійних питань спадкових правовідносин // Підприємництво, господарство і право. – №11. – 2003. – С. 108 – 109.
Матеріали судової практики[**]
1. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2008 р. у справі № 2-о-6-1/08 про встановлення факту, що має юридичне значення (реєстраційний № 1458746).
2. Рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 18 грудня 2008 р. у справі №22-1065/08 за апеляційною скаргою на рішення Володимирецького районного суду від 28 травня 2008 р. у справі про тлумачення заповіту (реєстраційний №2680776).
3. Рішення Чорнобаївського районного суду від 23 жовтня 2008 р. у справі 2-1026/08 про встановлення факту володіння фізичною особою будинком на праві власності про визнання права власності на спадкове майно (реєстраційний № 3327626)
Тема XI Міжнародний цивільний процес
П и т а н н я д л я о б г о в о р е н н я
1. Поняття та джерела міжнародного цивільного процесу.
2. Правове становище іноземних осіб у цивільному процесі
3. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб.
4. Міжнародна правова допомога та її види.
5. Виконання іноземних судових доручень.
6. Легалізація документів. Гаазька конвенція 1961 р. Про скасування вимог легалізації іноземних офіційних документів
7. Визнання та виконання іноземних судових рішень.
Завдання
11.1.До судової установи України надійшло клопотання про визнання та виконання на території України рішення господарсько-адмінистративного трибуналу іспанської провінції Астурія (Tribunal Económico-Administrativo Regional del Principado de Asturias) щодо українського підприємства. Суддя відмовив у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що між Україною та Іспанією не укладено угоди про взаємне визнання та виконання судових рішень, крім того, українське підприємство є містоутворюючим, від нього залежить бюджет цілого міста, а виконання зазначеного рішення може спричинити складну фінансову ситуацію.
Чи правомірне рішення прийняв суд? Обґрунтуйте відповідь.
11.2.Згідно рішення Арбітражного інституту торгової палати Стокгольму з українського підприємства на користь французької компанії була стягнута сума заборгованості за контрактом та видатки арбітражного збору. Французька компанія звернулася до суду із заявою про визнання та примусове виконання рішення зазначеного арбітражного суду на території України.
Українське підприємство, заперечуючи ці вимоги, також звернулося до суду із заявою про скасування зазначеного рішення, оскільки воно не було стороною контракту. На підтвердження своєї позиції представники підприємства додали до заяви копію арбітражної угоди, де зазначалося, що стороною в контракті є ліквідоване акціонерне товариство та за рішення суду, згідно якого підприємство не є правонаступник даного товариства.
Який суд є компетентним для розгляду цієї справи? Якими нормативними актами регулюються питання визнання та виконання рішень комерційних арбітражів? Яке рішення має прийняти суд?
11.3.До господарського суду м. Києва звернулося українське АТ «Фаянсовий завод» з позовом до англійської компанії Howard&Ackford. Спір виник з приводу зовнішньоекономічного контракту, який виконувався в основному на території України. Згаданий контракт містив арбітражне застереження про вирішення можливих спорів у комерційному арбітражі.
Оскільки спір було передано до господарського суду представник відповідача (англійської компанії Howard&Ackford ) надав свої заперечення на позов, докази, приймав участь у судовому розгляді. Але, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, де зазначив, що позов було подано з порушеннями угоди про передачу справи на розгляд до третейського суду, тому господарський суд не мав права розглядати спір, що випливав з контракту. России.
Якими нормативними актами регулюються питання про передачу спорів на розгляд комерційного арбітражу? Чи вірно вчинив суд першої інстанції, розглянувши справу? Обґрунтуйте відповідь.
11.4.Рішенням торгового трибуналу м. Марсель (Франція) з українського ТОВ «Медекспорт» на користь французької фірми «Société Santé» була стягнута сума боргу за контрактом, а також судові видатки. Французька фірма звернулася до районного суду за місцем знаходження головного підприємства відповідача із клопотанням про примусове виконання рішення в Україні.
ТОВ «Медекспорт» заперечувало проти виконання рішення торгового трибуналу м. Марсель та просило його скасувати, посилаючись на те, що воно не є належною стороною по контракту, як доказ була надана завірена копія документу, де зазначалося, що стороною в контракті є ліквідоване фармацевтичне об’єднання, а також рішення господарського суду, згідно якого ТОВ «Медекспорт» не є правонаступником ліквідованого об’єднання.
Якими міжнародними актами регулюються питання визнання та виконання іноземних судових рішень? Чи має право судова інстанція України скасувати рішення іноземного суду? Яке рішення має прийняти суд у даній ситуації?
11.5.Рішенням місцевого суду м. Рязань (РФ) 14 січня 2008 року з ВАТ «Рівнеазот» (Україна) на користь громадянина РФ Бєлякова С. були стягнуті грошові суми по відшкодуванню шкоди у зв’язку із втратою працездатності внаслідок професійного захворювання та державне мито в дохід РФ. Підставою для відшкодування шкоди стало професійне захворювання, яке виникло у зв’язку з шкідливими умовами праці на хімічному виробництві в період знаходження Бєлякова С. у трудових відносинах з відповідачем.
Районний суд м. Рівного ухвалив відмовити гр. Бєлякову С. у задоволенні клопотання про примусове виконання рішення на території України, оскільки згідно Конвенції країн СНД про правову допомогу від 22 січня 1993 року справи за позовами про відшкодування шкоди мають розглядатися судовими установами за місцем знаходження підприємства-відповідача (ст.ст. 6,42).