 |
|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
СОРТИ
В Україні районовані близько 70 сортів картоплі. Залежно від використання в господарстві їх поділяють на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші столові сорти. Вони відзначаються високими кулінарними та смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка й крохмалю та підвищенням вмісту вітаміну С в бульбах, мають звичайно округлу і овальну форми бульб з поверхневим розміщенням вічок.
Технічні сорти місять найбільше крохмалю (18-25%).
Для кормових сортів характерні високий вміст білка та висока врожайність.
Універсальні сорти використовують залежно від потреб – як столові, технічні або кормові.
За часом достигання сорти поділяють на ранньостиглі з періодом достигання 70 – 80 днів, середньоранні 90 – 120, середньопізні 120 – 130 і пізньостиглі 130 – 150 днів. Із районованих сортів картоплі в Україні най поширеніші: ранньостиглі – Божедар, Гарт, Джаерла, Зов, Кобза, Коруна, Краса, Молодіжна, Памір, Сідневська рання та ін.; середньоранні – Адретта, Берегиння, Водограй, Обеліск, Обрій, Радич, Цезар, Доброчин, Карін, Купава та ін.; середньостиглі – Горлиця, Західний, Либидь, Нікіта, Придесняньська, Слава та ін.; середньопізні – Витязь, Воловецька, Децезіра, Зарево, Пікассо, Ракурс та ін.; пізньостиглі – Древлянка, Ласунак, Темп.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ
Інтенсивна технологія спрямована на одержання урожаю картоплі на Поліссі не менше 250ц/га, в Лісостепу 200 ц/га, в Степу при зрошенні 180 ц/га бульб. Впровадження технології у господарствах картопляних районів, крім півдня України, передбачає:
· вирощування насінної картоплі на всю площу садіння на власних насінних ділянках, які відводять у розмірі 30 – 35% від загальної площі під картоплею в господарстві;
· вирощування в господарстві 3 – 4 районованих в області сортів картоплі з розрахунку: 30 – 35% площі під ранні та середньоранні: 40 – 45 % - під середньостиглі; 15 – 30 % - під середньопізні та пізні сорти;
· вирощування насінної картоплі доручити спеціалізованим відділкам або ланкам на чолі з агрономом чи агрономом-бригадиром;
· закладання насінних бульб на зберігання з розрахунку 5 т/га площі, запланованої для садіння картоплі в наступному році;
· для оздоровлення посівів картоплі щорічні завезення насіннєвого матеріалу з насінницьких господарств закритих районів або науково-дослідних установ;
· періодичні зміни старих сортів ново районованими на основі розроблених планів сортооновленні.
3.2 Попередник
Найбільші урожаї картоплі отримують при вирощуванні її на після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише тільки для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщають у таких ланках: багаторічні трави – озима пшениця – цукрові буряки; зернобобові – озима пшениця – картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження – після цукрових буряків. У Степу високі урожаї, лише на зрошуваних землях, в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.
У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 – 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов’язковому дотриманні високої технології вирощування.
Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщенні бульби і садити в стиглі строки.
3.3 Обробіток ґрунту
Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур’яненості.
Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3 – 4 дні після збирання.
На полях з переважаннях коренепаросткових бур’янів перший раз лущать на глибину 6 – 8 см дисковим лущильниками, а другий – у період утворення розеток цих бур’янів на 10 – 12 см з використанням лущильників. Після появи сходів бур’янів поле орють плугами з передплужниками на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги розпушувачі.
Попередники, засміченні кореневищами бур’янам, 2 – 3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводить лущення полиневими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур’янів у ґрунті, після чого кореневища витягують з ґрунту пружинними культиваторами або боронами вивозять за межі поля.
На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. Тому навесні їх повторно орють для поліпшення фізичного стану ґрунту. Перед садінням картоплі нарізають гребні. Коли на весні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є потреба в його поглибленні, грунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками, які заробляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27 – 30 см без вивертання підґрунтя на поверхню. Використовують також плуги з вирізними полицями, плуги-розпушувачі.
При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно продисковують, а навесні на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25 см. Якщо восени гній не внесли, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.
У північному Лісостепу і на Поліссі при заміні зяблевої оранки весняною врожаї картоплі практично не зменшується. Однак для того, щоб не пропустити оптимальні строки садіння картоплі, весняну оранку проводити без запізненні в стиглі строки.
Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричиняє утворення брил, її тут не проводять.
На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузько загінну оранку при ширині загінок 28 – 56 м, залишають між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25 – 30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.
Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізають гребні 18 – 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів. На більш легких ґрунтах Лісостепу гребні нарізають навесні, після розпушування ґрунту фрезою, або використовують фрезерний культиватор.
На зрошуваних ґрунтах півдня України зяблеву оранку проводять на глибину 35 – 40 см, на окультурених торфовищах 25 – 27 см. Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14 – 16 см. Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і проорюють на весні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне проорювання люпину за ефективності не поступається осінньому, а інколи й перевищує його.
Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущіння на глибину 7 – 8 см і неглибоку оранку на 16 – 18 см з обов’язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.
На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток проводить так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 – 2 культивацій для знищення бур’янів.
3.4 Удобрення
Внесення добрив під картоплю – обов’язкова умова одержання високих урожаїв бульб. Особливі цінні для картоплі органічні добрива, які використовується не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб поліпшення фізичного стану грунту та повнішого забезпечення картоплі вуглекислотою.
Найпоширеніше органічне добриво для картоплі – гній. Дані науково-дослідних установ підтверджують його високу ефективність на всіх типах ґрунтів і особливо на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся. Картопля добре реагує на внесення високих доз гною – до 60 – 80 т/га. Однак при визначенні ефективних доз органічних добрив слід враховувати, що при їх підвищенні понад 60 т/га звичайно спостерігається абсолютному збільшення урожаю бульб, але нерідко знижується приріст врожаю на 1 т внесених добрив і підвищується собівартість картоплі.
На мінеральних ґрунтах Полісся безпосередньо під картоплею вносять 50 – 60 т/га напівперепрілого гною або торфокомпостів, у Лісостепу – під попередник не менше 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. Вносять рідкий гній розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його норми збільшення у 1,5 – 2 рази, причому на Поліссі приблизно 50-60 % площі під картоплю удобрюють восени, а 40 – 50 % навесні, в лісостепових районах всю норму гною вносять восени. Не рекомендується вносити під картоплю свіжий торф, бо його складі є багато закисних сполук, шкідливих для картоплі.
В якості органічних використовують також зелені добрив – люпин, ріпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й жита – 1/3 норми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.
При використанні гною або торфокомпостів вносять повні мінеральні добрива з розрахунку: на чорноземах – N60-90P60-90K60-90; на дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах - N90-120P60-90K90-120. Фосфорно-калійні добрива застосовується восени, азотні – навесні. На осушних торфових грунтах слід вносити тільки фосфорно-калійні добрива в дозі P60-90K90-120 і один раз за ротацію добрива із вмістом міді – 5 – 6 ц/га піритного недогарку або 25 – 30 кг/га мідного купоросу. За інтенсивної технології всю норми добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За інтенсивної технологію картоплю, як правило, не підживлюють. Але при недостатньому внесенні добрив під обробіток ґрунту слід провести підживлення.
Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна селітра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива. Хлорид калію. Сирі калійні солі для картоплі малопридатні, їх краще не застосовувати.
Кислі ґрунти потрібно вносити – піщані з розрахунку 0,6 норми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані – 0,75 норми. Найкраще використовувати для цього доломітове борошно. На засолених ґрунтах півдня України ефективне гіпсування (3 – 5 т/га гіпсу).
3.5 Підготовка бульб до посіву.
Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини.
Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракції: дрібну – 25 – 50 г, середню – 51 – 80 г й велику – понад 80 г. для садіння використовують переважно бульби середньої фракції. Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини на спеціальних бульбо різках за 2 – 3 до садіння. Щоб краще відбувалося опробковіння різаних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту, зокрема 10 %-м ячмінним солодом (10 кг пророщеного ячменю в 100 л води) з додаванням 25 г розчиненої в 100 мл води янтарної кислоти.
Відсортовані за фракціями сорти складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі в день 12 – 15 0С, вночі до 5 0С) під плівковим арковим укриттям протягом 2 – 3 тижнів – до утворення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10 – 15 мм). Можна прогрівати бульби і в засіках, продуваючи їх 7 – 10 днів теплим повітрям (18 – 20 0С) з використанням теплогенераторів ТГ-75, ТГ-150, ВГП-400 та ін.
Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях-яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10 – 15 кг), поліетиленових мішках ( на 8 – 10 кг), поліетиленових рукавах (розміром 30 х 1,5 – 3 м), на площадках під поліетиленовою плівкою при температурі 15 0С, доброму освітленні й вентиляції, вологості повітря 80 – 90 % протягом 15 – 30 днів – до утворення проростків приблизно 5 мм завдовжки.
Перед садінням картоплю протруюють з використанням картоплекомбайнів типу Е-665 і обробляють стимуляторами росту. Суспензію препаратів готують у банках оприскувачів ОВТ-1А, ОПШ-15-01 з нормою витрати 20 л суспензії фунгіциду на 1 т бульб. Суспензію наносять на поверхню бульб у розпиленому стані. Для протруєння використовують препарати: проти ризоктонії, фітофторозу, мокрої гнилі, парші – дитан М-45 (80 %-й) – 2 – 2,5 кг/т; лікарбацин (80 %-й) – 2,6 – 2,7 кг/т; проти фітофторозу – цинеб (80 %-й) – 0,5 – 1 кг/т; проти ризоктоніозу – віта вакс 200 (75 %-й) – 2 кг/т, фундазол (50 %-й) – 0,5 – 1 кг/т та ін., рекомендовані в рік вирощування.
3.6 Садіння
До садіння картоплі приступають при температурі 4 – 7 0С фізичного спілого ґрунту на глибині 10 – 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки – одночасно із сівбою ранніх зернових культур. Насамперед садять пророщені бульби ранньостиглих сортів картоплі, потім насінну й товарну картоплю і закінчують садіння різними бульбами ( у добре прогрітий ґрунт).
На Поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені нарізані перед садінням; у Лісостепу і Степу – гребеневим способом або в гребні, нарізані восени, саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6.
Середня густота садіння бульбами масою 50 – 80 г: на Поліссі – товарної картоплі не менше 55 – 60 тис./га, насінної 65 – 70 тис./га; в Лісостепу – відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу – 45 – 50 тис./га; при зрошенні – 55 – 60 тис./га.
Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрунтах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиглих сортів. Щоб досягти рекомендованої густоти насаджень на час збирання, норму висаджують бульб збільшують на 10 – 15 %. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують їх 3,5 – 4,5 т. Для більшості сортів густота насаджень має становити 200 – 250 тис./га.
Глибина садіння на ґрунтах середнього механічного складу (суглинкових) 6 – 8 см від вершини гребня, на легких (супіщаних) – 1 – 2 см глибше (8 - 10 см).
3.7 Догляд
Старинний догляд за насадженнями картоплі передбачає творення оптимальних умов росту рослин протягом вегетації. Він включає механічний спосіб підтримування ґрунту в розпушеному і чистому стані – проведення 2 – 3 до сходових і 2 – 3 після сходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоплі від бурянів, хвороб і шкідників. Для першого і другого до сходових обробітків на кожній секції культиваторів КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А ставлять лапу підгортач, дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Другий обробіток нерідко проводять секцією з лапою-підгортачем посередині та лапами бритвами для підрізання вершин гребенів з боків.
Перший після сходовий обробіток міжрядь проводять підгортачами-розпушувачами і долотами. Лапи-підгортачі при розпушуванні встановлюють на глибину 6 – 8 см, долота 12 – 14 см. Нерідко секцію обладнують лише трьома долотами. Другий після сходовий обробіток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночасним присипанням на гребенях бур’янів і сходів картоплі шаром землі 2 – 3 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації, коли рослини досягають висоти 25 – 35 см і змикаються бадиллям рядки, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5 – 6 см з шириною 557 захвату 170 мм, а кущі підгортають дисковими підгортачами-розпушувачами.
3.8 Боротьба з бур’янами із застосуванням гербіцидів.
Восени проти коренепаросткових бур’янів поля обробляють у період формування розеток, наприклад, амінною сіллю 2,4Д з розрахунку 5 – 6 л/га (запрепаратом), проти вегетуючих рослин пирію вносять раундап (36
%-й, 2 – 5 кг/га).
Після садіння до з’явлення сходів проти однорічних двосім’ядольних і злакових бур’янів вносять аценіт (50 %-й) 3 – 5 кг/га, гезагард (50 %-й) 3 – 4 кг/га, 2М4Х (35 %-й) 0,8 – 1,5 кг/га або топогард (50 %-й) 2 – 4 кг/га та ін. Проти хвороб — фітофторозу, макроспорозу — рослини при досягненні висоти 15 – 20 см обприскують акробатом МЦ (69 %-м) 2 кг/га, дитаном М-45 1,2 – 1,6 кг/га, купроксатом (34,5 %-м) 3 – 5 кг/га або полікарбацином 2,4 кг/га; при повторному обприскуванні (через 10 – 12 днів за потребою) використовують цинеб — 2,5 кг/га, хлороксид міді (90 %-й) 2,4 – 3,2 кг/га.
Колорадського жука знищують, обприскуючи картопляні поля перший раз під час масового виходу шкідників з ґрунту, другий — примасовій появі личинок другого віку, третій і наступні — в період виходу молодих жуків, використовуючи один з препаратів — банкол (50 %-й) 0,2 – 0,3 кг/га, децис (2,5 %-й) 0,2 кг/га, золон (35 %-й) 1,5 – 2 кг/га, сонет (10 %-й) 0,2 кг/га, суміцидин (20 %-й) 0,3 кг/га, сумі-альфа (5 %-й) 0,25 кг/га, фастак (10 %-1) 0,07 – 0,1 кг/га та ін. Робочі розчини готують на агрегатах АПЖ-12 або в механізованих пунктах СЗС-10. Обприскують насадження картоплі обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та ін.
3.9 Збирання.
Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля — у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.
Середньо й пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Закінчують збирання за 20 – 25 днів до настання постійної середньодобової температури 7 °С. За нижчої температури під час збирання різко збільшується пошкодженість бульб. За 10 – 15 днів до збирання насінної картоплі і за 3 – 6 днів — товарної скошують бадилля на висоті 8 – 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18 – 20 см — при комбайновому збиранні. Залишки бадилля обприскують хлоратом магнію (30 кг/га) або реглоном (2 – 3 л/га), розчиненими у 400 – 500 л води. Це сприяє швидкому фізіологічному дозріванню бульб, дозріванню та огрубінню
шкірки, що запобігає пошкодженню хворобами.
На важких ґрунтах за 3 – 4 дні до збирання міжряддя розпушують культиваторами КОН—2,8А, КРН-4,2Д, які обладнані долота 558 ми, на глибину 14 – 16 см, завдяки чому поліпшується робота картоплекомбайнів (КПК-2, КПК-3 та ін.). Бадилля, уражене фітофторою, скошують і вивозять з поля.
У роки надмірного зволоження і нестачі тепла, коли затягується вегетація рослин, рекомендується проводити сенікацію бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1 – 2 діб суперфосфат (20 % від кількості води), додають 20 г гербіциду 2,4Д і гектарну норму фунгіциду ридомілу (0,8 – 1 кг/га).
При збиранні середньопізніх та пізньостиглих сортів картоплі підсушують бадилля, тобто проводять його десикацію. Посіви картоплі при цьому за 10 – 15 днів до збирання обприскують розчинами хлорату магнію (25 – 30 кг/га в 400 – 600 л води) або реглону (2 – 3 л/га).
Завдяки десикації швидше достигають бульби, грубіють покривні тканини бульб і вони менше уражуються хворобами.
Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбайновому збиранні можливі втрати з мінімальним пошкодженням бульб — не більше 3 % від загального урожаю.
При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1,4А, КТН-2В, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невиконаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невиконаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.
Роздільний спосіб збирання застосовують на вологих ґрунтах Копачами валкоутворювачами викопують бульби і укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядків. Підбирають рядки комбайнами, котрі обладнані підбирачами.
Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання — в засіки, сховища та кагати. При потоково-перевалочному збиранні бульби спочатку зберігають під шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцією протягом 15 – 20 днів. Після цього товарну картоплю сортують на фракції і відправляють на постійне зберігання.
Насінну картоплю з незначною домішкою ґрунту (до 12 %) та при видаленні бульб, уражених хворобами, закладають на зберігання, не сортуючи. Зберігають картоплю у спеціалізованих, типових картоплесховищах та кагатах.
Картоплесховища до закладання бульб на зберігання дезінфікують 1 %-м формаліном з витратою 40 л розчину на 100 – 150 м3 сховища або обкурюють сіркою в дозі 40 – 50 г на 1 м3 приміщення. Крім того, їх білять свіжо гашеним вапном з додаванням на кожні 10 л «вапняного молока» 100 г мідного купоросу.
У картоплесховищах кожен сорт картоплі зберігають окремо. Цього особливо потрібно дотримуватись при зберіганні насінної картоплі. Температура тут має становити 1,5 – 5 °С (залежно від сорту й тривалості зберігання), відносна вологість повітря 90 – 95 %. Кагати влаштовують на злегка підвищених місцях рельєфу. Їх довжина становить 15 – 20 м, ширина 2 м, глибина 20 см. Вони можуть бути з проточною вентиляцією, коли повітря надходить через душники й вентиляційні канали, та активною вентиляцією, за якої повітря подається вентилятором у вентиляційний канал. Температура зберігання картоплі в кагатах (2 – 4 °С) підтримується регулюванням товщини солом’яного і земляного накриттів. Картоплю для літнього садіння зберігають у траншеях довільної довжини, глибиною 1 – 1,5 м і шириною до 1 м. У довгих траншеях через кожні 5 – 10 м залишають земляні перегородки товщиною 40 – 50 см, які захищають здорові бульби від можливого масового
ураження хворобами. Траншеї також накривають соломою і землею і підтримують в них температуру при зберіганні бульб 3 – 5 °С. При зберіганні картоплі у поглиблених траншеях, де можливе самозігрівання бульб, стежать за тим, щоб температура не перевищувала 7 – 8 °С.